ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.11.2025Справа № 910/8532/25
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "КИЇВ"
доПолітичної партії "Європейська Солідарність"
простягнення 5 421 445,71 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Панасюк Ю.М.
Представники сторін:
від позивача: Левченко В.В.;
від відповідача: Бердичевський О.В.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/8532/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "КИЇВ" (далі також - позивач, ТОВ "Підприємство "КИЇВ") до Політичної партії "Європейська Солідарність" (далі також - відповідач, ПП "Європейська Солідарність") про стягнення неустойки за неправомірне користування нерухомим майном у розмірі 5 421 445,71 грн.
З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 06.11.2025.
Представник відповідача безпосередньо в судовому засіданні 06.11.2025 просив про відкладення слухання справи та надання йому часу для ознайомлення.
Суд оголосив перерву в судовому засіданні до 20.11.2025.
10.11.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позов. Суд, керуючись положеннями ст. 207 ГПК України долучив відзив до справи.
Представник позивача в судовому засіданні 20.11.2025 наполягав на задоволенні заявленого позову, а представник відповідача проти позовних вимог заперечив у повному обсязі.
Рішення в даній справі ухвалено з урахуванням ст. ст. 219, 220, 233 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
15.10.2019 між Політичною партією "Європейська Солідарність" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "КИЇВ" (орендодавець) було укладено договір оренди № к-206 (далі також - договір), за умовами п. 1.1 якого орендодавець передає орендарю в строкове платне користування (в оренду) нежитлові приміщення, визначені в пункті 1.2. даного договору, а орендар зобов'язується прийняти їх та сплачувати орендодавцю орендну плату.
Відповідно до пунктів 1.2., 1.4. договору, нерухомим майном, що передається в оренду за даним договором є нежилі приміщення загальною площею 1 674,27 кв.м., розташовані на першому поверсі будівлі (літ. "Н"), яка знаходиться за адресою: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16 (далі також - Приміщення). Дані приміщення належить орендодавцю на праві власності.
У п. 2.1. договору встановлено, що орендодавець передає орендарю Приміщення у користування на підставі акту приймання-передачі нежитлових приміщень, що підписується сторонами та є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктами 4.1., 4.2 договору передбачено, що договір набирає чинності та вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками. Строк оренди приміщень за даним договором починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщень та закінчується 31.12.2019 року.
Відповідно до п. 4.3. договору, по закінченню календарного року, цей договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про його припинення не пізніше ніж за 1 календарний місяць до закінчення відповідного календарного року.
Згідно з пунктом 5.1. договору, протягом трьох робочих днів по закінченню строку оренди, визначеного пунктом 4.2. даного договору, орендар зобов'язаний повернути Приміщення орендодавцю, а орендодавець прийняти їх на підставі акту приймання-передачі приміщень, що підписується сторонами.
У розділі 6 договору сторони погодили, що орендна плата, яка підлягає сплаті орендарем за користування приміщенням за даним договором встановлюється сторонами за взаємною домовленістю у наступному розмірі: без ПДВ - 333,33 грн, крім того ПДВ 20% - 66,67 грн, разом - 400,00 грн за 1 квадратний метр Приміщення за місяць.
Загальна сума місячної орендної плати, що підлягає сплаті орендарем за користування Приміщенням визначається шляхом множення щомісячного орендного платежу, вказаного в п. 6.1. цього договору на площу Приміщення, вказану в п. 1.2. цього договору, та становить: без ПДВ - 558 090, 00 грн, крім того ПДВ 20% - 111 618,00 грн, разом - 669 708,00 грн.
Орендар сплачує орендну плату виключно коштами, отриманими з державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 6331020 "Фінансування статутної діяльності політичних партій" (п. 6.3. договору).
Орендна плата сплачується орендарем у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на поточний банківський рахунок орендодавця, вказаний у даному договорі (якщо реквізити іншого рахунку не будуть повідомлені орендодавцем у письмовій формі), за кожний поточний місяць не пізніше 10 числа кожного поточного місяця, протягом якого орендарем використовуються приміщення на підставі даного договору (п. 6.5. договору).
Орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати оренду плату (пункт 7.4.3. договору).
Пунктом 7.3.3 договору сторони передбачили, що орендодавець має право відмовитись від договору або вимагати дострокового розірвання договору у випадках, передбачених даним договором та чинним законодавством України.
Пунктом 9.3. договору визначено, що договір може бути розірваний достроково за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до договору, яка є невід'ємною частиною договору. У такому випадку сторони укладають договір про дострокове розірвання договору.
У пункті 9.4. договору сторони погодили, що орендодавець має право в односторонньому порядку відмовитись від даного договору та вимагати повернення приміщень у разі порушення орендарем строку сплати орендної плати та/або комунальних платежів, встановлених даним договором, більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів (незалежно від часткової сплати). В цьому випадку орендодавець надсилає на адресу орендаря письмове повідомлення про дострокове припинення цього договору в зв'язку з порушенням орендарем строків сплати орендних платежів та інших платежів, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 9.6 договору, будь-яка із сторін цього договору має право в односторонньому порядку відмовитись від даного договору, письмово повідомивши про це іншу сторону у строк не менше ніж за 3 (три) календарних місяці до дати припинення договору, про що сторони укладають відповідну додаткову угоду до цього договору.
За умовами пункту 9.9. договору про дострокове розірвання дії даного договору сторона письмово повідомляє іншу сторону шляхом вручення повноважному представнику іншої сторони відповідного повідомлення особисто в руки під розпис або шляхом надсилання такого повідомлення листом з рекомендованим повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження сторони, визначеної даним договором. Датою повідомлення про дострокове розірвання дії даного договору вважається дата вручення відповідного повідомлення під розпис представнику відповідної сторони. У випадку, коли повідомлення про дострокове розірвання даного договору надсилалося рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням про вручення, датою повідомлення про дострокове розірвання дії даного договору вважається дата його отримання одержувачем (однією із сторін).
Згідно з п. 9.12. договору, у разі дострокового розірвання даного договору орендар зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дати припинення договору звільнити приміщення та повернути їх орендодавцеві.
На виконання умов договору, згідно з актом приймання-передачі нежитлових приміщень від 01.11.2019, орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 1674,27 кв.м, розташовані на першому поверсі будівлі головного виробничого корпусу (літ. "Н"), яка знаходиться за адресою: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16.
Як зазначає позивач, до договору укладалися додаткові угоди, які стосувалися надання орендарю знижки по сплаті орендних платежів, а саме додаткові угоди №№ 1-13 у період з 01.04.2020 по 28.12.2022. Проте, під час виконання укладеного між сторонами договору відповідач систематично порушував його умови в частині своєчасної оплати орендної плати.
З наведених у позовній заяві обставин вбачається, що договір розірвано 03.07.2023, що встановлено рішеннями у справах № 910/12351/, № 910/925/24, № 910/10904/23.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, на думку позивача, що станом на дату подання даного позову, Політична партія не виконала свого обов'язку щодо звільнення орендованого Приміщення (його повернення Товариству) та продовжує надалі безпідставно (без будь-якої правової підстави) користуватись Приміщенням. Наведене підтверджується, зокрема, актом від 07.07.2023 про фіксацію неявки представників орендаря для повернення орендованих приміщень, заявою Політичної партії від 27.02.2024, поданої в межах судової справи № 910/4719/23, судовими рішеннями у справах № 910/925/24, № 910/10839/24 та 910/1484/25, заявою Політичної партії від 09.02.2024 та від 06.06.2025, поданої в межах судової справи № 910/10904/23, а також інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Політичної партії (https://eurosolidarity.org/) та в мережі інтернет.
Крім того, як стверджує позивач, у справі № 910/1484/24 вже було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "КИЇВ" до Політичної партії "Європейська Солідарність" про стягнення неустойки за неправомірне користування нерухомим майном у розмірі 5 740 354,29 грн за період з 07.07.2023 по 15.01.2024.
Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, зокрема, на наступні обставини:
- якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. У матеріалах справи відсутні докази наявності у позивача збитків, спричинених внаслідок невиконання вимог договору;
- позовні вимоги щодо стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за неправомірне користування орендованими приміщеннями є безпідставними з огляду на недоведеність позивачем підстав до їх нарахування;
- відповідач не погоджувався з визначенням позивачем моменту, з якого договір є розірваним в односторонньому порядку та строку, коли в нього виникає обов'язок звільнити спірні приміщення, отже наявний спір щодо однакового тлумачення сторонами умов договору в цій частині.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Відповідно до частини першої статті 759 та статті 761 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
За приписами статті 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.
Згідно з частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до частини першої статті 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.
Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Як встановлено судом під час розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 року у справі №910/13719/21, залишеним без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023, стягнуто з Політичної партії "Європейська Солідарність" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" 10 045 620,00 грн основного боргу за оренді платежі, 449 190,40 грн пені, 628 688,38 грн інфляційних втрат, 213 866,55 грн 3% річних та 170 060,48 грн витрат по сплаті судового збору. В зустрічному позові Політичної партії "Європейська Солідарність" відмовлено повністю. Отже, судом встановлено порушення орендарем взятих на себе зобов'язань за договором оренди нежитлових приміщень від 15.10.2019 року № к-206 щодо своєчасної сплати орендної плати у період з листопада 2019 року по червень 2021 року, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 10 045 620,00 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 29.03.2023 року касаційну скаргу Політичної партії "Європейська Солідарність" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 року у справі № 910/13719/21 повернуто заявнику.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 року у справі № 910/8651/22 стягнуто з Політичної партії "Європейська Солідарність" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" 5 357 664,00 грн основного боргу за орендні платежі, 168 482,03 грн пені, 832 670,28 грн інфляційних втрат, 105 868,92 грн 3% річних, 96 970,28 грн витрат по сплаті судового збору.
Вказаним рішенням встановлено порушення орендарем взятих на себе зобов'язань за договором оренди нежитлових приміщень № к-206 від 15.10.2019 щодо своєчасної сплати орендної плати у період з липня 2021 року по лютий 2022 року внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 5 357 664,00 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 у справі № 910/8651/22 змінено в частині стягнення суми пені. Постановою Верховного Суду від 28.06.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 у справі № 910/8651/22 залишено без змін.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі № 910/4720/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду 05.03.2024, закрито провадження в частині позивних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" про стягнення 600,00 грн (заборгованості зі сплати орендних платежів за період з березня по серпень 2022 року), а решту позовних вимог Товариства задоволено повністю та стягнуто з Політичної партії "Європейська Солідарність" на користь позивача заборгованість за Договором у загальному розмірі 3 530 758,11 грн, в тому числі, заборгованості зі сплати орендних платежів за період: з березня 2022 року по березень 2023 року у розмірі 3 014 286,00 грн.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.06.2024 касаційну скаргу Політичної партії "Європейська Солідарність" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 у справі № 910/4720/23 повернуто без розгляду.
Отже, у межах справи № 910/4720/23 було встановлено та підтверджено факт порушення відповідачем свого обов'язку зі сплати орендних платежів за Договором у період з березня 2022 року по березень 2023 року.
Крім того, у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/925/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" до Політичної партії "Європейська Солідарність" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 14 418 843,59 грн, з яких, зокрема: 2 073 934,45 грн - заборгованість зі сплати орендних платежів за період з квітня по червень 2023 року та з 01.07.2023 по 03.07.2023; 7 021 132,26 грн - неустойка у розмірі подвійної плати за неправомірне користування Приміщенням: за період з 07.07.2023 по 15.01.2024.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" задоволено повністю та стягнуто з Політичної партії "Європейська Солідарність" на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 14 418 843,59 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 апеляційну скаргу Політичної партії "Європейська Солідарність" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 скасовано в частині стягнення 385 404,18 грн. пені та ухвалено в цій частині нове рішення про стягнення з Відповідача на користь Товариства 121 556,59 грн, здійснено перерозподіл судових витрат, а в іншій частині судове рішення залишено без змін.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2025 постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 у справі № 910/925/24 залишено без змін.
Відтак, у межах справи № 910/925/24 судами було встановлено та підтверджено факт порушення Політичною партією "Європейська Солідарність" свого обов'язку зі сплати орендних платежів за Договором за період з квітня 2023 року по липень 2023 року, а також наявність підстав та правомірність стягнення з Відповідача неустойки за неправомірне користування Приміщенням за період з 07.07.2023 по 15.01.2024.
Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 у справі № 910/10839/24 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" повністю та стягнуто з Політичної партії "Європейська Солідарність" на користь позивача неустойки за неправомірне користування нерухомим майном за період з 16.01.2024 по 31.08.2024.
Слід також зазначити, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/12351/23 за позовом Політичної партії "Європейська солідарність" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" про визнання недійсним одностороннього правочину у вигляді односторонньої відмови Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" від Договору оренди нежитлових приміщень № к-206 від 15.10.2019.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/12351/23, яке залишено без змін постановою від 08.04.2024 Північного апеляційного господарського суду, у задоволенні позову Політичної партії "Європейська солідарність" відмовлено повністю.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі № 910/9823/17.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Христов проти України", №. 24465/04, від 19.02.2009р., "Пономарьов проти України", no. 3236/03, від 03.04.2008р.).
Наразі, суд зазначає, що обставини, які встановлено у судових рішеннях у справах № 910/13719/21, № 910/8651/22, № 910/4720/23, № 910/12351/23, № 910/925/24 мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують.
У рішенні Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/12351/23 встановлено, що 03.07.2023 Політичною партією "Європейська солідарність" отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" лист вих. №107 від 26.06.2023 про односторонню відмову від договору № к-206 від 15.10.2019 з 03.07.2023 з вимогою звільнити орендовані приміщення в строк до 06.07.2023 та повернути їх за актом приймання-передачі, з посиланням на п. 9.4 договору.
У рішенні встановлено, що договір № к-206 від 15.10.2019 оренди є розірваним в односторонньому порядку з 03.07.2023. Вказані обставини також встановлені у справі № 910/10904/23.
Тому, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача в частині незгоди з датою розірвання договору та виникненням обов'язку повернути орендодавцю приміщення, оскільки такі обставини вже неодноразово вирішувались судами в межах розгляду справ щодо виконання договору № к-206 від 15.10.2019.
У той же час, як вказує позивач, відповідач обов'язку з повернення об'єкту оренди за договором № к-206 від 15.10.2019 до теперішнього не виконано, що і стало підставою для нарахування неустойки, яка передбачена ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, за період з 05.02.2025 по 30.06.2025 у загальному розмірі 5 421 445,71 грн та звернення до суду з даним позовом.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як установлено судом на виконання умов договору, згідно з актом приймання-передачі нежитлових приміщень від 01.11.2019, позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 1674,27 кв.м, розташовані на першому поверсі будівлі головного виробничого корпусу (літ. "Н"), яка знаходиться за адресою: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16.
За умовами п. 9.12 договору, у разі дострокового розірвання договору орендар зобов'язаний протягом 3 робочих днів з дати припинення договору звільнити приміщення та повернуто його орендодавцеві.
Як судом вказувалось вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/12351/23, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2024, установлено, що договір № к-206 оренди нежитлових приміщень від 15.10.2019 є розірваним в односторонньому порядку орендодавцем з 03.07.2023.
Відтак, строк повернення об'єкта оренди за договором № к-206 від 15.10.2019 настав, а останньою датою такого строку було 06.07.2023 (включно).
Всупереч наведеного, відповідач доказів виконання свого обов'язку за договором № к-206 від 15.10.2019 в частині повернення позивачу об'єкту оренди не надав.
Отже, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право на застосування до відповідача заходу відповідальності, що передбачений ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Тобто неустойка згідно із частиною другої статті 785 Цивільного кодексу України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст. 610 ЦК України), а простроченням боржника є невиконання його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України.
При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України обов'язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов'язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18 (пункти 137-139) та у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.
Відповідно до статті 614 ЦК України, для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини в особи, яка порушила зобов'язання. Тобто судам потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.
Аналогічні за змістом правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №914/4238/15, від 24.04.2018 у справі №910/14032/17 та від 09.09.2019 у справі №910/16362/18 (пункт 51), від 13.12.2019 у справі №910/20370/17, від 06.07.2021 у справі №906/562/20.
До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов'язані із невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов'язку щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об'єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.
Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об'єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.
Подібні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 908/3592/19.
З огляду на викладене, суд зазначає, що договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення Договору є підставою виникнення обов'язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в Договорі.
Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб'єктів договірних правовідносин.
Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання у сфері орендних відносин.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за Договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - повернути наймодавцеві річ.
Під час розгляду справи судом установлено, що договір №к-206 оренди нежитлових приміщень від 15.10.2019 є розірваним в односторонньому порядку орендодавцем з 03.07.2023.
Суд звертає увагу на те, що після розірвання договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам Цивільного кодексу України.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов'язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов'язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 Цивільного кодексу України).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 року в справі № 910/11131/19.
У той же час, з огляду на вищенаведені норми чинного законодавства України, суд зазначає, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами, у розумінні ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, обставин відсутності своєї вини у несвоєчасному поверненні Товариству з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ", нерухомого майна за договором № к-206 оренди нежитлових приміщень від 15.10.2019, а також вжиття усіх належних заходів щодо виконання свого обов'язку з повернення об'єкту оренди.
Натомість, судом установлено, що на розгляді господарського суду перебувала справа № 910/10904/23 про примусове виселення Політичної партії "Європейська Солідарність" з нежитлових приміщень, загальною площею 1674,27 кв.м, що розташовані на першому поверсі будівлі (літ. "Н"), яка знаходиться за адресою: 01015, місто Київ, вулиця Лаврська, 16, що свідчить про недобросовісну поведінку відповідача та ухилення від обов'язку повернути позивачу спірні приміщення, у зв'язку з розірванням Договору №к-206 оренди нежитлових приміщень від 15.10.2019. А рішенням у вказаній справі від 17.09.2024 позов ТОВ «Підприємство «Київ» задоволено повністю та, зокрема, вирішено виселити Політичну партію «Європейська Солідарність» з нежитлових приміщень, загальною площею 1674,27 кв.м, що розташовані на першому поверсі будівлі (літ. «Н»), яка знаходиться за адресою: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16.
Отже, суд, перевіривши розрахунок неустойки за загальний період прострочення з 05.02.2025 по 30.06.2025 у розмірі 5 421 445,71 грн, прийшов до висновку, що він є арифметично вірним.
У той же час, відповідачем не доведено підстав для зменшення розміру неустойки, а доводи про не спричинення позивачу збитків з огляду на користування приміщенням, суд відхиляє як необґрунтовані. Адже, ТОВ "Підприємство "КИЇВ" у зв'язку з неповерненням належного йому майна після розірвання договору в строк до 06.07.2023, фактично позбавлене можливості розпоряджатися та користуватися власним майном, у тому числі й укладати нові договори оренди та отримувати за це відповідну плату.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи всі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "КИЇВ" обґрунтовані, а позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, з огляду на задоволення позову, судові витрати у вигляді судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 75, 76, 77, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "КИЇВ" задовольнити.
2. Стягнути з Політичної партії "Європейська Солідарність" (04176, м. Київ, вул. Електриків, 29А; код ЄДРПОУ 21715714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "КИЇВ" (01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16; код ЄДРПОУ 00308146) неустойку за неправомірне користування нерухомим майном у розмірі 5 421 445,71 грн та судовий збір в розмірі 65 057,35 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 01.12.2025 року.
Суддя Ю.О.Підченко