ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.10.2025Справа № 910/1633/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Шмиги В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/1633/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова Будівельна Компанія"
до Акціонерного товариства "Укртранснафта"
про стягнення 2773704,17 грн
Представники учасників справи:
від позивача: Ракітін С.П.;
від відповідача: Пронюк В.Я..
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газова Будівельна Компанія» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Укртранснафта» (далі - відповідач) про стягнення 2 773 704,17 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором на виконання робіт (підряду) з використанням власних матеріально-технічних засобів підрядника та частково матеріалів та обладнання замовника №22/39 від 11.10.2018, не у повному обсязі розрахувався за виконані роботи, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення 2 773 704,17 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/1633/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.
17.02.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова Будівельна Компанія» надійшло клопотання про передачу справи №910/1633/24 на розгляд судді Чинчин О.В. у справу №910/1635/25, вказана заява мотивована тим, що на розгляді судді Чинчин О.В. перебуває подібна справа з аналогічним суб'єктним складом, яка стосується стягнення заборгованості за капітальний ремонт другої черги нафтопроводу Мозир-Броди із заміною труби на ділянці км 32 - км 37 Овруцького району, Житомирської області за договором №22/40 від 11.10.2018, водночас предметом розгляду справи №910/1633/25 є стягнення заборгованості за капітальний ремонт першої черги нафтопроводу Мозир-Броди із заміною труби на ділянці км 32 - км 37 Овруцького району, Житомирської області за договором №22/39 від 11.10.2018. Відтак, оскільки дані справи є пов'язаними між собою, їх спільний розгляд в одному об'єднаному провадженні забезпечить ефективність судового розгляду та економію процесуального часу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова Будівельна Компанія» про об'єднання позовних вимог в одне провадження.
27.02.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, посилаючись на те, що з урахуванням правовідносин, які склалися між сторонами, позивач має виконати роботи, передати всі документи на виконаний обсяг робіт і лише після цього позивач має право претендувати на оплату відповідачем гарантійних 5%, тоді як позивач в рамках взятих на себе договірних зобов'язань не повернув на вимогу відповідача непогашений аванс у розмірі 5596248,36 грн. та не надав повний комплект виконавчої документації та комплект робочих креслень, чим порушив зобов'язання, виконання яких забезпечено банківською гарантією №30152, у зв'язку з чим гарантійний випадок настав, та були наявні всі правові підстави для здійснення виплати гарантійної суми за банківською гарантією №30152, що встановлено під час розгляду справи № 910/13246/23. При цьому, відповідач зауважує на тому, що посилання позивача на те, що в повний пакет виконавчої документації з комплектом робочих креслень 27.12.2024 було передано та прийнято відповідачем без зауважень, що підтверджується переліком виконавчої документації з реєстрами папок підписаними представниками сторін є безпідставними, оскільки в переліку виконавчої документації який був підписаний позивачем та відповідачем 27.12.2024 - зазначено «на перевірку». Відтак, оскільки на момент подання позову позивачем не було надано відповідачу повного комплекту виконавчої документації та оформленого належним чином комплекту робочих креслень, за яким здійснювалось будівництво об'єкта по договору підряду № 22/39, відсутні підстави для повернення гарантійних 5%. Водночас, відповідач зазначив, що оскільки є таке, що набрало законної сили, рішення у справі №910/13246/23, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, наявні підстави для закриття провадження у справі №910/1633/25.
11.03.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначив, що відповідно до ВСН 012-88, п 1.4 документація, що оформляється у процесі будівництва поділяється на: приймально-здавальну, що подається генпідрядником робочої комісії, а потім - Державної приймальної комісії; та поточну, тобто внутрішню документацію, оформлювану виконавцем робіт потреб виробництва (виконавчо-виробничу, п.1.6 ВСН), яка, у свою чергу, також поділяється на обов'язкову та рекомендовану. При цьому поточна документація також є виконавчою виробничою, але не представляється робочим комісіям та Державній приймальній комісії, не є приймально-здавальною та пред'являється замовнику та інспектуючим організаціям на їхню вимогу (п.1.6 ВСН). У даному випадку, договір № 22/39 не було завершено, а об'єкт не вводився в експлуатацію, тому ТОВ «Газова будівельна компанія» за участю АТ "Укртранснафта" складалася виконавчо-виробнича документація, яка контролювалася останнім, та перевірялася ним під час приймання робіт за актами згідно з п.1.7 ВСН. Як в загальному журналі робіт щодо капітального ремонту 1-ої черги нафтопроводу, так і в актах приймання виконаних будівельних робіт містяться підписи представника замовника щодо приймання виконаних робіт без зауважень і між сторонами жодного разу не складався акт про недоліки виконаних робіт, а оплата за договором була проведена одразу після підписання актів, що свідчить, що у технічного нагляду замовника під час приймання виконаних підрядником робіт не було зауважень щодо комплектності виконавчої документації, а роботи були виконані і передані належним чином. Також позивач наголошує, що на вимогу замовника виконавчу документацію з комплектом робочих креслень 27.12.2024 р. було передано відповідачу згідно переліку з реєстрами папок 1-7 і у даний час документація знаходиться у відповідача, а запис в переліку документації від 27.12.2024 р. «На перевірку» виконаний в односторонньому порядку, не передбачений ні договором, ні нормативними актами у сфері будівництва, тоді як підпис уповноваженої особи відповідача у переліку і реєстрах засвідчує перевірку комплектності документації в час її передачі та відсутність зауважень та застережень.
11.03.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення на клопотання про закриття провадження у справі, в яких позивач зауважує на тому, що предметом позову у справі №910/13246/23 було стягнення 5596248,36 грн, суми одержаної відповідачем (бенефіціаром) від банку гарантії за договором про надання гарантії № 30152/ЮГ-22 від 15.12.2022 р. та банківської гарантії № 30152 за рахунок ТОВ «Газова будівельна компанія» (Принципала), як безпідставно отриманих коштів, у той час як у даній справі предметом позову є стягнення 2773704,17 грн. попередньо утриманих відповідачем (замовником) 5% від вартості виконаних робіт за договором підряду № 22/39, отже у даних справах різний предмет, різні підстави позову (як фактичні, так і юридичні) та інше матеріально-правове регулювання, що унеможливлює закриття провадження у справі №910/1633/25.
Також 11.03.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, в яких просить долучити до матеріалів справи протокол судового засідання №2218279 у справі №910/13246/23 від 04.12.2023, посилаючись на те, що необхідність їх подання виникла лише після одержання відзиву, зміст якого позивач не міг передбачити та подання або неподання вказаного відзиву не залежало від нього.
Крім того, 11.03.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому просить поновити ТОВ «Газова будівельна компанія» строк для подання клопотання про витребування доказів судом та витребувати в Акціонерного товариства «Укртранснафта» копію загального журналу робіт щодо капітального ремонту 1-ої черги нафтопроводу Мозир-Броди, переданого АТ «Укртранснафта» 27.12.2024 р. на виконання договору підряду №22/39, з огляду на неможливість самостійного отримання запитуваних документів, оскільки на адвокатський запит позивача відповідачу про надання витребуваних документів відповідь не надійшла.
У судовому засіданні 18.03.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про долучення доказів та відкладення підготовчого засідання у справі на 01.05.2025.
Так, відповідно до приписів частини 1, 2, 3, 4, 5 та 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Зі змісту статті 80 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що учасники справи повинні подавати докази до суду разом із поданням заяв по суті (позову, відзиву на позов, письмових пояснень) або у строк, встановлений судом для їх подання.
Водночас процесуальний закон також надає можливість особі подати докази поза межами встановленого законом або судом строку, але тільки за умови, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у зазначений строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при розгляді справи суд керується принципом верховенства права.
Відповідно до Копенгагенського документа (Документ Копенгагенської наради Конференції щодо людського виміру НБСЄ, 1990) "верховенство права не зводиться лише до формальної законності, яка забезпечує правильність та узгодженість процесу творення і впровадження в життя демократичного ладу, а означає також і справедливість, засновану на визнанні та повному сприйнятті людської особи як найвищої цінності та яку гарантовано інститутами, що забезпечують рамки для її якнайповнішого вираження".
Таким чином, дотримання принципу верховенства права перебуває у тісному взаємозв'язку з забезпеченням права на доступ до правосуддя, в тому числі з реалізацією принципу змагальності сторін, який означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі "Ruiz-Mateos проти Іспанії", п. 63).
Принцип змагальності сторін нерозривно пов'язаний і з принципом рівності сторін. Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що принцип рівності сторін у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони (рішення у справах "Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands" від 27 жовтня 1993 р., п. 33, та "Ankerl v. Switzerland" від 23 жовтня 1996 р., п. 38).
Одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх та вимагати рівності щодо подання своїх доказів.
Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.08.2022 у справі №903/522/21 та від 26.05.2021 у справі №912/2007/18.
Виходячи з принципу верховенства права, з метою забезпечення принципу змагальності (ст. 13 ГПК України) та всебічного, повного і об'єктивного визначення обставин справи, які підлягають встановленню, суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття доказів.
10.04.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому позивач зазначив, що після подання клопотання про витребування доказів до суду відповідач надав витребувані документи, а тому просить клопотання про витребування доказів залишити без розгляду та долучити затребувані документи до справи.
30.04.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких відповідач наголошує, що станом на 29.04.2025 позивач не передав повний комплект виконавчої документації з комплектом робочих креслень відповідно до умов договору підряду від 11.10.2018 № 22/39, а тому позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності стягнення 2773704,17 грн. з відповідача. Водночас зауважує на тому, що проаналізувавши зміст позовної заяви, яка є предметом розгляду у даній справі та зміст позовної заяви, яка була предметом розгляду у справі №910/13246/23, Акціонерне товариство «Укртранснафта» приходить до висновку про те, що склад сторін, предмет та підстави позову у даній справі та у справі №910/13246/23 є тотожними, при цьому рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі № 910/13246/23 є таким, що набрало законної сили.
У судовому засіданні 01.05.2025 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про залишення без розгляду клопотання позивача про витребування доказів, про прийняття доказів до розгляду, про зобов'язання відповідача надати зауваження до виконавчої документації та оголошення перерви до 03.06.2025.
Частиною 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Приписами частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України визначено коло прав учасників справи, відповідно до якої учасники мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Відповідно до ч. 10 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).
При цьому, як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №2-591/11 відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
Пунктом 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Судом встановлено, що клопотання про залишення без розгляду клопотання про витребування доказів підписано керівником позивача.
У той же час, законом не встановлено вимог щодо форми клопотання про залишення без розгляду клопотання про витребування доказів, відтак його може бути викладено і у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного, що узгоджується з приписами частини 2 статті 169 Господарського процесуального кодексу України відповідно до якої, заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі.
З огляду на викладене, враховуючи реалізацію позивачем свого процесуального права на подання клопотання про залишення без розгляду клопотання про витребування доказів, яке заявлено уповноваженою особою, суд приходить до висновку про задоволення клопотання та залишення клопотання про витребування доказів без розгляду.
Водночас, зважаючи на предмет спору та подані сторонами пояснення по справі, виходячи з принципу верховенства права, суд дійшов висновку про прийняття долучених позивачем доказів до розгляду та зобов'язання відповідача надати зауваження до виконавчої документації, з метою забезпечення принципу змагальності (ст. 13 ГПК України) та всебічного, повного і об'єктивного визначення обставин справи, які підлягають встановленню.
07.05.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення на виконання вимог суду до яких долучено зауваження до виконавчої документації.
02.06.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі щодо зауважень на виконавчу документацію, в яких позивач зауважив, що загальні зауваження щодо ненадання документів по протиерозійних заходах на р.р. Желонь та Словечна не можуть бути підставою для відмови у сплаті виконаних робіт за спірним договором № 22/39, оскільки роботи по цьому договору включаючи роботи по р.Желонь, не завершено, передбачено виконати при передачі траси трубопроводу перед введенням в експлуатацію, а протиерозійні заходи по р.Словечна взагалі передбачені іншими договорами, решта ж зауважень стосується взаємовідносин з автором проекту, а не з підрядником, що знаходиться поза його контролем, не обґрунтована нормативно і не звільняє від обов'язку сплати у тому обсязі, за якими зауваження відсутні.
04.06.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач на зауваження позивача щодо зауважень до виконавчої документації наголосив на тому, що твердження позивача не відповідають нормам чинного законодавства України, є необґрунтованими та безпідставними, а обставини, на які посилається позивач, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Судове засідання, призначене на 03.06.2025, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2025 року підготовче засідання у справі призначено на 08.07.2025 року.
У судовому засіданні 08.07.2025 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі та виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті.
Так, відповідно до приписів пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
Пунктом 2 частини 1 статті 175 ГПК України визначено, що суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Тобто, зі змісту вищевказаних п.2 ч. 1 ст. 175, п.3 ч.1 ст.231 ГПК України можна зробити висновок, що однією з цілей цих норм законодавець визначив, в тому числі, і уникнення можливості різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами, як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.
Таким чином, закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України можливе за умови тотожності позовів.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Отже, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто, коли позови повністю збігаються за складом сторін, матеріально-правовими вимогами й обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного зі згаданих вище умов не перешкоджає розгляду такого позову.
У той час як, у даному випадку, здійснивши порівняльний аналіз суб'єктного складу сторін, предметів та підстав позовів у справі №910/13246/23 та №910/1633/25 судом встановлено, що вони не є тотожними, оскільки у справі №910/13246/23 розглядались позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова будівельна компанія" до Акціонерного товариства "Укртранснафта" про стягнення 5596248,36 грн, на підставі приписів статті 1212 ЦК України, як безпідставно отриманої відповідачем, на думку позивача, банківської гарантії, тоді як предметом розгляду у справі №910/1633/25 є стягнення утриманих 5% у розмірі 2773704,17 грн за договором на виконання робіт (підряду) з використанням власних матеріально - технічних засобів підрядника та частково матеріалів та обладнання замовника №22/39 від 11.10.2018 року, відтак відсутні визначені вимогами процесуального законодавства підстави для закриття провадження у даній справі.
Під час розгляду справи по суті оголошувались перерви, зокрема, до 21.10.2025.
У судовому засіданні 21.10.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, у свою чергу, представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 21.10.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
11.10.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газова Будівельна Компанія» (підрядник) та Акціонерним товариством «Укртранснафта» (замовник) укладено договір на виконання робіт (підряду) з використанням власних матеріально - технічних засобів підрядника та частково матеріалів та обладнання замовника №22/39, відповідно до умов п. 1.1 якого на умовах цього договору та за результатами проведеної процедури закупівлі: Відкриті торги, згідно з Протоколом Тендерного комітету Замовника у місті Києві № 125ТК/3 від 21 вересня 2018 року) замовник доручає, а підрядник забезпечує, відповідно до проектної документації і умов цього договору, виконання робіт: Капітальний ремонт 1-ої черги нафтопроводу Мозир-Броди із заміною труби на ділянці км 32-км 37 відповідно до коду ДК 021:2015 - 45220000-5, надалі - роботи.
За умовами пункту 1.2 договору підрядник зобов'язується своїми силами, з використанням власних матеріально-технічних засобів та обладнання, а також матеріальних ресурсів та обладнання, забезпечення якими частково здійснює замовник, виконувати роботи, що обумовлені в договорі та визначені проектною документацією. Підрядник має право залучати до виконання договору третіх осіб - субпідрядників.
Згідно з пунктами 1.3, 1.4 договору місцезнаходження та назва об'єкту, на якому проводитимуться роботи: Україна, Житомирська область, Овруцький район, траса 1-ої черги нафтопроводу «Мозир-Броди», ділянка км 32-км 37 (далі - Об'єкт). Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені проектною документацією, яка є невід'ємною частиною договору.
Договірна ціна є твердою та визначається на основі твердого кошторису, що є невід'ємною частиною договору (додаток №1) і становить: без ПДВ - 91395111,67 грн., ПДВ - 18279022,33 грн. Разом з ПДВ - 109674134,00 грн (пункт 2.1 договору).
Платежі за обсяги виконаних робіт здійснюються замовником шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок підрядника, вказаний у договорі (пункт 2.4 договору)
За умовами пункту 2.5 договору розрахунки за цим договором здійснюються протягом 10 (десяти) календарних днів з дати підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт (додаток №3 до договору) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (додаток №4 до договору).
При цьому, в пункті 2.6 договору сторони узгодили, що для придбання матеріалів, виробів, конструкцій та обладнання, необхідних для виконання будівельних робіт, замовник сплачує підряднику авансовий платіж у розмірі 13160896,08 грн, 12 відсотків ціни договору. Авансовий платіж здійснюється замовником проти надання банківської гарантії повернення авансового платежу у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором, протягом 10 (десяти) календарних днів з дати надання підрядником банківської гарантії на підставі отриманого рахунку (рахунку-фактури) підрядника. Банківська гарантія повернення авансового платежу надається підрядником протягом 10 (десяти) робочих днів з дати початку виконання робіт, визначеної згідно з п. 3.2 договору.
Погашення авансу здійснюється при проведенні сторонами взаєморозрахунків за виконані роботи, згідно з даним договором, шляхом виключення із загальної вартості виконаних робіт відповідної частки суми авансової оплати. Розмір частки авансу, що виключається, визначається пропорційно до питомої ваги вартості виконаних робіт у загальній договірній ціні (пункт 2.7 договору).
У випадку дострокового розірвання договору, підрядник зобов'язується протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту його розірвання повернути аванс у повному обсязі. У випадку часткового виконання будівельних робіт, прийнятих замовником на підставі актів (додатки №3, 4 до договору), підрядник повертає аванс за виключенням фактичних, документально підтверджених витрат підрядника.
Пунктом 2.9 договору визначено, що оплата за виконані будівельні роботи здійснюється з урахуванням умов пунктів 2.5-2.9 договору в розмірі 95% від суми, яку, згідно з підписаною сторонами довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (додаток №4 до договору), визначено до сплати (після виключення відповідної частки авансу).
Остаточний розрахунок у розмірі утриманих 5% проводиться після отримання замовником сертифіката, що підтверджує готовність об'єкта до експлуатації, протягом 10 (десяти) банківських днів з дати надання підрядником банківської гарантії якості робіт на суму остаточного розрахунку (пункт 2.10 договору).
Умовами підпунктів 2.12.1 та 2.12.2 пункту 2.12 договору сторони погодили, що для врегулювання подальших відносин сторони мають право укласти додаткову угоду про зміну порядку розрахунків, а саме про здійснення розрахунків за виконані роботи протягом 10 (десяти) календарних днів з дати підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт (додаток №3 до договору) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (додаток №4 до договору). В разі відмови підрядника укласти додаткову угоду згідно з умовами пунктів 2.12.1 п.2.12 договору, замовник направляє підряднику письмове повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку. Договір вважається розірваним з дати, зазначеної у такому повідомленні.
Строки виконання робіт, передбачених п 1.1 договору, становлять 1351 календарний день з дати початку виконання робіт. Строки виконання робіт визначаються на підставі Календарного графіка виконання робіт (додаток №2), що додається до цього договору та є невід'ємною його частиною (пункт 3.1 договору, в редакції додаткової угоди №4 від 28.12.2021).
Датою початку виконання підрядником робіт вважається дата, зазначена замовником у письмовій заявці про готовність до виконання договору (далі - «Заявка»), а датою закінчення виконаних робіт підрядником вважається дата їх прийняття замовником в порядку, передбаченому розділом 4 цього договору. Виконання робіт може бути закінчено підрядником достроково за умови письмової згоди замовника (пункти 3.2, 3.4 договору).
Пунктами 4.1-4.5 договору встановлено, що передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних будівельних робіт, підписаними уповноваженими представниками Сторін.
Акт приймання виконаних будівельних робіт (додаток №3 до договору) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (додаток №4 до договору) готує підрядник і надає його замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця. Підрядник включає в обсяг виконаних робіт вартість матеріалів поставки замовника за фактичною вартістю їх придбання з урахуванням сплаченого податку на додану вартість і відображає її окремим рядком в акті приймання виконаних будівельних робіт (додаток №3 до договору) та довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (додаток №4 до договору). Під час розрахунку за обсяги виконаних робіт вартість матеріалів поставки замовника виключається з довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (додаток №4 до договору) і не підлягає оплаті. Під час розрахунку за обсяги виконаних робіт компенсація витрат на відрядження здійснюється на підставі підтверджених фактичних витрат підрядника в межах ліміту, встановленого цим договором. Разом з актом приймання виконаних будівельних робіт підрядник надає замовнику повний комплект виконавчої документації за звітний період, оформленої належним чином, відповідно до вимог чинних нормативних документів у галузі будівництва. Замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів перевіряє достовірність отриманого акта в частині фактично виконаних робіт, їх відповідність показникам якості, комплектність виконавчої документації, та, у разі відсутності явних недоліків, підписує його в рамках цього ж строку, або направляє мотивоване заперечення проти такого підписання.
У випадку ненадання або надання підрядником замовнику неповного комплекту виконавчої документації, замовник набуває право не приймати та не оплачувати акти приймання виконаних будівельних робіт, до моменту надання повного комплекту виконавчої документації. У разі виявлення недоліків в роботі, замовник письмово повідомляє підрядника про такі недоліки, та повідомляє його про час та місце зустрічі для складання акта про недоліки виконаних робіт, в якому обов'язково фіксується дата виявлення недоліків і дата щодо їх безкоштовного усунення.
У разі не прибуття підрядника у зазначений строк без попереднього узгодження додаткового строку прибуття для складання акта про недоліки та/або відмови підрядника підписати його, замовник складає акт про недоліки самостійно та направляє один примірник підряднику. Акт про недоліки вважається підписаним підрядником на 5 (п'ятий) робочий день після його отримання.
Після усунення підрядником недоліків, зазначених в акті про недоліки виконаних робіт, підписується акт приймання виконаних будівельних робіт (додаток №3 до договору) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (додаток №4 до договору), на підставі яких здійснюється розрахунок, передбачений розділом 2 цього договору. Акт приймання виконаних будівельних робіт (додаток №3 до договору), підписаний однією стороною, вважається недійсним та роботи вважаються такими, що не прийняті замовником та не передані підрядником.
При цьому, у підпункті 8.1.13 пункту 8.1 договору передбачено, що підрядник зобов?язаний передати замовнику повний комплект виконавчої документації та комплект робочих креслень, за якими здійснювалось будівництво об?єкта, що приймається за актом готовності об?єкта до експлуатації, з внесеними в них у процесі будівництва змінами у встановленому порядку та з надписами осіб, відповідальних за виконання робіт, про відповідність виконаних в натурі робіт цим кресленням.
Цей договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до « 31» грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків та гарантійних зобов'язань щодо якості робіт - до повного їх виконання (пункт 15.1 договору, в редакції додаткової угоди №4 від 28.12.2021).
На виконання умов договору на виконання робіт (підряду) з використанням власних матеріально - технічних засобів підрядника та частково матеріалів та обладнання замовника №22/39 від 11.10.2018 року, ТОВ «Газова будівельна компанія» уклало з АТ «КБ «Глобус» договір про надання гарантії №30152/ЮГ-22 від 15.12.2022 р, предметом якого є надання банком-гарантом гарантії повернення авансового платежу з метою забезпечення належного виконання принципалом (ТОВ «Газова будівельна компанія») умов договору підряду №22/39, у свою чергу, відповідач 28.01.2019 перерахував позивачу авансовий платіж в сумі 13160896,08 грн, що визнається сторонами.
У процесі виконання умов договору, позивач частково виконав роботи: Капітальний ремонт 1-ої черги нафтопроводу Мозир-Броди із заміною труби на ділянці км 32-км 37, а відповідач прийняв вказані роботи на загальну суму 63038731,11 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт, які підписані сторонами без заперечень.
При цьому, згідно довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за період 2019-2020 року визначено, що всього вартість будівельних робіт становить 63038731,11 грн, виключаючи аванс - 7564647,72 грн, з якої утримано гарантійні кошти 5% - 2773704,17 грн.
Відповідач, у свою чергу, на виконання умов договору на виконання робіт (підряду) з використанням власних матеріально - технічних засобів підрядника та частково матеріалів та обладнання замовника №22/39 від 11.10.2018 року сплатив на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 65861275,28 грн., з урахуванням авансу, про що свідчать банківські виписки по рахунку позивача.
Оформлення результатів робіт проводилось сторонами шляхом складання форм № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати», як передбачено п.4.2 договору № 22/39 від 11.10.2018 р., по формі у відповідності з додатками 3,4 до договору.
У подальшому, листом від 02.03.2022 р. АТ «Укртранснафта» повідомило підрядні організації про неможливість виконання підрядних робіт на об'єктах Товариства у зв'язку з введенням воєнного стану та зауважило, що інформацію щодо можливості продовження виконання умов договору буде надано пізніше.
25.05.2023 року відповідач звернувся до підрядника з повідомленням (№ 04-03/11/3613-23), в якому зазначив, що у зв'язку з запровадженням секторальних санкцій проти республіки Білорусь, проектна документація АТ «Укртранснафта» на об?єкт будівництва потребує коригування з послідуючим проведенням експертизи та внесенням змін в дозвільні документи (перереєстрації в ДІАМ), з огляду на що подальше виконання робіт, передбачених договором підряду в частині влаштування вузла запірної арматури та інших, пов'язаних цим проектних рішень, є неможливим та повідомив, що строк дії договору підряду закінчився та станом на 31.12.2022 АТ «НАК «Нафтогаз України», як єдиним акціонером відповідача, не прийнято рішення про укладення додаткової угоди про продовження строку дії договору підряду, що виключає можливість її укладення.
Відтак, зважаючи на закінчення строку дії договору підряду, неможливість укладення додаткової угоди до нечинного договору, обґрунтовану відсутність можливості прийняти роботи, передбачені проектною документацією, відповідач повідомив позивача про припинення правовідносин за договором підряду та вимагав повернення залишку авансового платежу в розмірі 5596248,36 грн., повного комплекту виконавчої документації та оформлений належним чином комплект робочих креслень, за яким здійснювалося будівництво об'єкта в строк до 29.05.2023.
У свою чергу, позивач листом №07/071 від 07.07.2023 року вимагав у відповідача сплатити кошти у розмірі 2773704,17 грн., які були утримані замовником згідно з п.2.9 договору, у відповідь на який, листом №04-03/11/4847-23 від 07.07.2023 року відповідач повідомив позивача, що розгляд звернення буде здійснений після передачі останнім повного комплекту виконавчої документації та оформленого належним чином комплекту робочих креслень за яким здійснювалось будівництво.
Листом №1-2456 від 20.07.2023 року Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус» повідомило позивача про виплату Акціонерному товариству «Укртранснафта» гарантійного платежу у розмірі 5596248,36 грн. на виконання зобов'язань за банківською гарантією №30152 від 15.12.2022 року.
З огляду на викладене та зважаючи на те, що повний комплект виконавчої документації з комплектом робочих креслень був переданий позивачем та прийнятий відповідачем 27.12.2024 р. згідно переліку виконавчої документації з реєстрами папок 1-8, підписаними представниками сторін, втім відповідач не здійснив повернення утриманих 5% у повному обсязі, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач же заперечуючи проти позову, посилається на те, що з урахуванням правовідносин, які склалися між сторонами, позивач має передати всі документи на виконаний обсяг робіт і лише після цього у позивача виникне право на повернення гарантійних 5%, однак на момент звернення з позовною заявою позивачем не було надано відповідачу повного комплекту виконавчої документації, за яким здійснювалось будівництво об'єкта по договору підряду № 22/39, що свідчить про відсутність підстав для повернення відповідачем, заявлених до стягнення коштів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
При цьому, зобов'язання в силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Окремим видом договору підряду є договір будівельного підряду.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, а відповідно до частини 1 статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Схожа за змістом норма містися у частині 4 статті 879 Цивільного кодексу України відповідно до якої, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у процесі виконання умов договору, позивач частково виконав роботи: Капітальний ремонт 1-ої черги нафтопроводу Мозир-Броди із заміною труби на ділянці км 32-км 37, а відповідач прийняв вказані роботи на загальну суму 63038731,11 грн. та сплатив вартість цих робіт у обсязі, визначеному п. 2.9 договору, а саме, у розмірі 95 % від вартості.
Згідно довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за період 2019-2020 року всього вартість будівельних робіт становить 63038731,11 грн, виключаючи аванс - 7564647,72 грн, з якої утримано гарантійні кошти 5% - 2773704,17 грн.
Листом від 02.03.2022 р. АТ «Укртранснафта» повідомило підрядні організації про неможливість виконання підрядних робіт на об'єктах Товариства у зв'язку з введенням воєнного стану. Повідомлено, що інформацію щодо можливості продовження виконання умов Договору буде надано пізніше.
25.05.2023 листом №04-03/11/3613-23 АТ «Укртранснафта» повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Газова Будівельна компанія» про неможливість подальшого виконання робіт на об'єкті та про припинення правовідносин за договором підряду від 11.10.2018 № 22/39.
За змістом частин 1, 4 статті 849 Цивільного кодексу України, замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Також, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Стаття 598 ЦК України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 607 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Отже, зважаючи на неможливість виконання робіт за договором на виконання робіт (підряду) з використанням власних матеріально - технічних засобів підрядника та частково матеріалів та обладнання замовника №22/39 від 11.10.2018 року у повному обсязі та з відмовою замовника від договору, зобов'язання за договором припинені, що визнається сторонами, а відтак за приписами частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України дані обставини не підлягають доказуванню.
За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Частиною 2 статті 653 ЦК України встановлено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 4 вказаної норми).
Таким чином, незалежно від того, що строк дії договору підряду закінчився 31.12.2022, умови останнього ще зберігали чинність до моменту остаточного виконання зобов'язань, які виникли на підставі цього договору. Разом з цим, звертаючись до позивача з листом від 25.05.2023, відповідач фактично відмовився від договору у цій частині, тобто всі зобов'язання, які виникли на підставі договору є припиненими.
Пунктом 2.9 договору визначено, що оплата за виконані будівельні роботи здійснюється з урахуванням умов пунктів 2.5-2.9 договору в розмірі 95% від суми, яку, згідно з підписаною сторонами довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (додаток №4 до договору), визначено до сплати (після виключення відповідної частки авансу).
Відповідно до наявної у матеріалах справи Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2021 року всього вартість будівельних робіт становить 63038731,11 грн., виключено частку авансу пропорційно виконаним роботам - 7564647,72 грн., утримуються кошти 5% у розмірі 2773704,18 грн.
Отже, у зв'язку з припиненням правовідносин за договором, у відповідача перед позивачем виник обов'язок остаточного розрахунку за виконані за договором роботи, у свою чергу, у позивача існував обов'язок повернути невикористану частину авансу у розмірі 5596248,36 грн.
Листом №1-2456 від 20.07.2023 року Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус» повідомило позивача про виплату Акціонерному товариству «Укртранснафта» гарантійного платежу у розмірі 5596248,36 грн. на виконання зобов'язань за банківською гарантією №30152 від 15.12.2022 року
Відтак, зобов'язання позивача перед відповідачем у частині повернення авансового платежу є виконаними, тоді як відповідач остаточний розрахунок з позивачем не провів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, роботи за укладеним між сторонами договором не були виконані у повному обсязі, у той же час у виконаному обсязі роботи прийняті замовником без зауважень, про що свідчать підписані без заперечень акти прийнятих робіт та здійснена оплата їх вартості у обсязі, визначеному п. 2.9. Договору, а саме, у розмірі 95 % від вартості.
Пунктом 2.10 договору сторони визначили, що остаточний розрахунок у розмірі утриманих 5% проводиться після отримання замовником сертифіката, що підтверджує готовність об'єкта до експлуатації, протягом 10 (десяти) банківських днів з дати надання підрядником банківської гарантії якості робіт на суму остаточного розрахунку.
При цьому, у підпункті 8.1.13 пункту 8.1 договору передбачено, що підрядник зобов?язаний передати замовнику повний комплект виконавчої документації та комплект робочих креслень, за якими здійснювалось будівництво об?єкта, що приймається за актом готовності об?єкта до експлуатації, з внесеними в них у процесі будівництва змінами у встановленому порядку та з надписами осіб, відповідальних за виконання робіт, про відповідність виконаних в натурі робіт цим кресленням.
Втім, у даному випадку, оскільки під час розгляду спору судом встановлено припинення договору на виконання робіт (підряду) з використанням власних матеріально-технічних засобів підрядника та частково матеріалів та обладнання замовника №22/39 від 11.10.2018 у зв'язку з неможливістю виконання подальших робіт за договором та відмовою замовника від договору, отримання сертифіката, що підтверджує готовність об'єкта до експлуатації, є неможливим, а відтак умови пунктів 2.10, 8.1.13 договору, як підстава для подальшого утримування гарантійних 5% відповідачем застосовані до спірних правовідносин не можуть бути.
Умовами договору на виконання робіт (підряду) з використанням власних матеріально-технічних засобів підрядника та частково матеріалів та обладнання замовника №22/39 від 11.10.2018 сторонами не погоджено алгоритм дій внаслідок припинення зобов'язань між ними, а відтак, з огляду на припинення зобов'язань за договором та неможливістю застосування п. 2.10, 8.1.13 договору, обов'язок відповідача здійснити остаточний розрахунок за договором, у даному випадку, виникає з урахуванням приписів статті 530 ЦК України.
Так, статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Листом №07/071 від 07.07.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газова Будівельна Компанія» вимагало у відповідача сплатити кошти у розмірі 2773704,17 грн., які були утримані замовником згідно з п.2.9 договору, втім відповідач утримані кошти не перерахував, як і не надав під час розгляду справи належних доказів, які б підтверджували наявність будь-яких правових підстав для їх подальшого утримання.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Дотримуючись наведених приписів процесуального та матеріального права та зважаючи на те, що за встановлених у даній справі фактичних обставин, умови пунктів 2.10, 8.1.13 договору застосовані до спірних правовідносин бути не можуть, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для утримання гарантійних 5% відсотків.
Водночас, суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем не було надано відповідачу повного комплекту виконавчої документації та оформленого належним чином комплекту робочих креслень, за яким здійснювалось будівництво об'єкта по договору підряду № 22/39, що надає йому право на утримання коштів.
Так, як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2024 року позивач, з урахуванням попередньо наданих зауважень відповідачем, передав, а відповідач прийняв комплект виконавчої документації з комплектом робочих креслень, що підтверджується переліком виконавчої документації з реєстрами папок 1-7, підписаними представниками сторін.
Листом №23.01-24 від 23.01.2025 року позивач просив відповідача провести остаточний розрахунок за договором у розмірі 2773704,17 грн, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 23.01.2025 р., накладної, фіскального чеку, роздруківкою з офіційного вебсайту Акціонерного товариства «Укрпошта».
Втім, відповідач оплату не провів, у зв'язку з чим 11.02.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газова Будівельна Компанія» звернулось до суду з даним позовом до Акціонерного товариства «Укртранснафта».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 року відкрито провадження у справі №910/1633/25.
20.02.2025 Акціонерне товариство «Укртранснафта» листом №22-02/1446-25 надало позивачу нові зауваження до виконавчої документації та просило забрати оригінали документів на доопрацювання.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.
Законодавець, задекларувавши в нормах Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
В основі доктрини "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/9397/20, від 10.04.2019 у справі №390/34/17).
При цьому, добросовісність (bona fides) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі № 185/446/18, від 07.10.2020 у справі 450/2286/16-ц, від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21).
Головне завдання застосування принципу добросовісності полягає у тому, щоби перешкодити стороні отримати переваги та вигоду внаслідок своєї непослідовної поведінки на шкоду іншій стороні, яка добросовісно поклалася на певну юридичну ситуацію, створену першою стороною або обома. Інакше кажучи, принцип добросовісності проявляється у тому, що жодна особа не може отримувати переваги від своєї незаконної або недобросовісної поведінки.
Цей принцип включає, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори. Відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов'язків по відношенню одна до одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19 (п.6.20), від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (п.37)).
Таким чином, поведінка та дії управнених та зобов'язаних сторін (позивача та відповідача) повинні відповідати принципу добросовісності та сутності чесної ділової практики, будуватися на взаємоповазі та дотриманні інтересів усіх учасників цих відносин. Дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов'язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.
У даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, відповідач протягом 2024 року декілька разів повертав позивачу документацію для опрацювання, наводячи нові зауваження та відмовляючи у зв'язку з цим у поверненні коштів, при цьому під час розгляду справи жодних належних доказів наявності будь-яких обґрунтованих перешкод відповідачу у наданні всіх своїх зауважень одразу, відповідач суду не надав, що не може відповідати принципу добросовісності, який включає обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори.
При цьому, у подальшому, отримавши від позивача в черговий раз 27.12.2024 року комплект виконавчої документації з комплектом робочих креслень, з урахуванням позивачем попередніх зауважень відповідача, відповідач не вчинив жодних дій для надання обґрунтованих зауважень на отриману документацію, не направив на адресу позивача жодних листів з повідомленням про намір надати такі зауваження або необхідність тривалого часу для розгляду переданої документації, що надавало позивачу законні очікування щодо відсутності жодних зауважень до переданої 27.12.2024 документації і повернення йому утриманих відповідачем коштів.
Тоді як, в обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значущі вчинки були економічно обґрунтованими. Поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.
У той час, як подання відповідачем в черговий раз нових зауважень вже після звернення позивача до суду за захистом свого права, є проявом недотримання принципу добросовісності, закріпленого у статті 3 Цивільного кодексу України та зловживанням правом з боку відповідача, що призводить до порушення законних прав та інтересів позивача, який мав «правомірні очікування» та «законні сподівання» , з огляду на вищезазначені обставини, щодо повернення відповідачем позивачу утримуваних ним коштів, які підлягають захисту відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція).
При цьому, слід зауважити, що договір не містить таких умов, що остаточний розрахунок здійснюється виключно після надання позивачем та прийняття відповідачем виконавчої документації на виконані роботи. Сторонами також не узгоджено процедуру погодження, внесення змін та усунення зауважень до виконавчої документації, переданої замовнику.
Крім того, умовами п. 4.3 договору передбачено, що у випадку ненадання або надання підрядником замовнику неповного комплекту виконавчої документації, замовник набуває право не приймати та не оплачувати акти приймання виконаних будівельних робіт, до моменту надання повного комплекту виконавчої документації.
Тобто умовами договору визначено, що неподання або ж подання неповного комплекту виконавчої документації може бути відкладальною умовою виключно для підписання замовником актів приймання виконаних робіт та оплати таких робіт у розмірі 95% від їх вартості.
В матеріалах справи наявні акти приймання виконаних робіт, згідно яких вартість будівельних робіт становить 63038731,11 грн., утримуються кошти 5% у розмірі 2773704,18 грн, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень. Таким чином, відповідач, підписавши акти приймання виконаних робіт без зауважень та заперечень, підтвердив факт виконання робіт за договором позивачем, їх прийняття та здійснив оплату за виконані роботи у розмірі 95%, що свідчить про відсутність зауважень до ненадання або надання підрядником замовнику неповного комплекту виконавчої документації на виконані роботи.
З огляду на вищевикладене та зважаючи на те, що у зв'язку з припиненням договору на виконання робіт (підряду) з використанням власних матеріально-технічних засобів підрядника та частково матеріалів та обладнання замовника №22/39 від 11.10.2018 у зв'язку з відмовою відповідача від договору, отримання сертифіката, що підтверджує готовність об'єкта до експлуатації, є неможливим, умови пунктів 2.10, 8.1.13 договору, як підстава для подальшого утримування гарантійних 5% відповідачем застосовані до спірних правовідносин не можуть бути, суд прийшов до висновку про відсутність у відповідача будь-яких законних підстав для подальшого утримання гарантійних 5% та наявність підстав для задоволення позовних вимог, у заявленому позивачем розмірі.
Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази, вимоги та заперечення учасників справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова Будівельна Компанія" до Акціонерного товариства "Укртранснафта" про стягнення 2773704,17 грн задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укртранснафта" (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, буд. 32/2; ідентифікаційний код 31570412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова Будівельна Компанія" (08001, Київська обл., Бучанський р-н, селище Макарів, вул. Зелена, буд. 1; ідентифікаційний код 30082501) основний борг у розмірі 2773704 (два мільйона сімсот сімдесят три тисячі сімсот чотири) грн 17 коп. та судовий збір у розмірі 33284 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят чотири) грн 45 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 01.12.2025.
СуддяТ.В. Васильченко