ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.11.2025Справа № 910/7369/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Карабань Я.А., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВООЗЕРСЬКИЙ ОЛІЙНИЙ ЗАВОД ОРГАНІК» адвоката Зінов'єва Дмитра Сергійовича
про ухвалення додаткового рішення №910/7369/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОСЕЛІВСЬКЕ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВООЗЕРСЬКИЙ ОЛІЙНИЙ ЗАВОД ОРГАНІК»
про визнання умов договору несправедливими, встановити, що між сторонами виник спір щодо неналежного виконання договору, зобов'язання повернути товар,
у справі № 910/7369/25
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВООЗЕРСЬКИЙ ОЛІЙНИЙ ЗАВОД ОРГАНІК»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОСЕЛІВСЬКЕ»
про стягнення 523 944,00 грн
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВОСЕЛІВСЬКЕ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВООЗЕРСЬКИЙ ОЛІЙНИЙ ЗАВОД ОРГАНІК» (надалі - відповідач), в якому, просить суд:
- визначити умови договору поставки №07/04/25-4166 від 07.04.2025, які передбачені п.3.4. та 3.5. такими, що є несправедливими;
- визначити договір поставки №07/04/25-4166 від 07.04.2025, таким, що не набрав чинності, у зв'язку з недосягненням згоди щодо істотної умови-ціни;
- зобов'язати відповідача повернути позивачу товар (насіння соняшника), поставлений за товарно-транспортною накладною №3 від 08.04.2025 та товарно-транспортною накладною №4 від 08.04.2025 на користь позивача.
09.07.2025 від відповідача надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОСЕЛІВСЬКЕ» про стягнення суми штрафу в розмірі 523 944,00 грн, у зв'язку з поставкою неякісного товару згідно договору поставки №07/04/25-4166 від 07.04.2025 за товарно-транспортними накладними №3, 4.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 у задоволені первісного позову відмовлено.
Зустрічний позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОСЕЛІВСЬКЕ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВООЗЕРСЬКИЙ ОЛІЙНИЙ ЗАВОД ОРГАНІК» суму штрафу у розмірі 523 944,00 грн та 6 287,33 грн судового збору.
18.11.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВООЗЕРСЬКИЙ ОЛІЙНИЙ ЗАВОД ОРГАНІК» адвоката Зінов'єва Дмитра Сергійовича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №910/7369/25, в якій останній просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОСЕЛІВСЬКЕ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000,00грн, а також поновити строк на подання цієї заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «КРИВООЗЕРСЬКИЙ ОЛІЙНИЙ ЗАВОД ОРГАНІК» строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №910/7369/25, прийнято до розгляду заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВООЗЕРСЬКИЙ ОЛІЙНИЙ ЗАВОД ОРГАНІК» адвоката Зінов'єва Дмитра Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у справі №910/7369/25. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «НОВОСЕЛІВСЬКЕ» строк для подання письмових пояснень чи заперечень стосовно заяви про ухвалення додаткового рішення в даній справі в строк до 28.11.2025 (включно).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За приписами ч.ч.3, 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи, що судом вирішується питання лише в частині судових витрат, суд вважає за необхідне розглянути заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВООЗЕРСЬКИЙ ОЛІЙНИЙ ЗАВОД ОРГАНІК» адвоката Зінов'єва Дмитра Сергійовича про ухвалення додаткового рішення в справі №910/7369/25 без виклику сторін.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно із частинами 4, 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:
1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Положеннями частини 1 статті 1 Закону договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Так, у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала наступні висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:
1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу);
2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;
4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано:
копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №8344/10;
копію ордеру на надання правничої допомоги серія АІ № 1905726 від 09.07.2025;
копію договору №05 про надання правової допомоги від 01.07.2025, укладений між адвокатом Зінов'євим Дмитром Сергійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРИВООЗЕРСЬКИЙ ОЛІЙНИЙ ЗАВОД ОРГАНІК»;
копію додатку №1 від 01.07.2025 до договору про надання правової допомоги №05 від 01.07.2025;
копію додатку №2 від 01.07.2025 до договору про надання правової допомоги №05 від 01.07.2025;
копію акту наданих послуг №1 від 17.11.2025 до договору про надання правової допомоги №05 від 01.07.2025 на суму 20 000,00 грн;
копію акту наданих послуг №2 від 17.11.2025 до договору про надання правової допомоги №05 від 01.07.2025 на суму 40 000,00 грн.
Пунктом 1.1. договору №05 про надання правової допомоги від 01.07.2025 (надалі - договір №05) сторони погодили, що клієнт доручає, а адвокат зобов'язується надати клієнту правову допомогу (послуги), а саме, представництво інтересів клієнта в усіх господарських судах будь-якої інстанції, будь-якої форми провадження та органах державної виконавчої служби, в тому числі: складання позовних заяв (відзивів, заяв, клопотань) та подача їх до суду; прийняття участі в судових засіданнях; складання апеляційних скарг (відзивів, заяв, клопотань) та подача їх до суду.
Згідно з п.1.4. договору №05 оформлення факту належного надання послуг здійснюється сторонами шляхом підписання відповідного акту наданих послуг (далі - «акт»). В акті зазначається вид та вартість наданих послуг. Такий акт є невід'ємною частиною даного договору №05.
Відповідно до п.4.1. та п.4.2. договору №05 клієнт у відповідності до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» оплачує послуги (роботу) адвоката за надану правову допомогу, вказану в п. 1.1. даного договору, за договірною ціною, що є гонораром, що зазначається в додатках до договору.
Клієнт самостійно здійснює сплату судових та інших необхідних витрат, пов'язаних з розглядом справи. У випадку, якщо цього потребують інтереси клієнта, адвокат вправі провести необхідні додаткові витрати по справі.
Як убачається із додатку №1 від 01.07.2025 до договору №05 сторони погодили наступне:
- вартість послуги з підготовки та подачі відзиву на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОСЕЛІВСЬКЕ» про визначення договору таким, що не набрав чинності та повернення товару до Господарського суду м. Києва по справі № 910/7369/25 становить 15 000,00грн;
- вартість послуги з підготовки та подачі заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОСЕЛІВСЬКЕ» про визначення договору таким, що не набрав чинності та повернення товару до Господарського суду м. Києва по справі № 910/7369/25 становить 5 000,00 грн,
а усього 20 000,00грн.
Як убачається із додатку №2 від 01.07.2025 до договору №05 сторони погодили наступне:
- вартість послуги з підготовки та подачі зустрічної позовної заяви про відшкодування збитків до Господарського суду м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОСЕЛІВСЬКЕ» по справі № 910/7369/25 становить 20 000,00 грн;
- вартість послуги з прийняття участі у 4 (чотирьох) судових засіданнях в Господарському суді м. Києва по справі № 910/7369/25 становить 20 000,00 грн;
а усього 40 000,00 грн.
17.11.2024 між адвокатом Зінов'євим Дмитром Сергійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРИВООЗЕРСЬКИЙ ОЛІЙНИЙ ЗАВОД ОРГАНІК» було складено акт наданих послуг № 1 до договору №05 про те, що відповідно до додатку № 1 від 01.07.2025 до договору № 05 була надана правова допомога (послуги) на суму 20 000,00 грн, а саме: підготовлено та подано до Господарського суду міста Києва по справі № 910/7369/25 відзив на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОСЕЛІВСЬКЕ» про визначення договору таким, що не набрав чинності та повернення товару; підготовлено та подано до Господарського суду міста Києва по справі № 910/7369/25 заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву про визначення договору таким, що не набрав чинності та повернення товару до Господарського суду міста Києва; підготовлено та подано заяву про виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва по справі № 910/7369/25, разом з відповідними документами; підготовлено та подано до Господарського суду міста Києва по справі № 910/7369/25 заперечення на клопотання про долучення доказів.
Також, 17.11.2025 між адвокатом Зінов'євим Дмитром Сергійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРИВООЗЕРСЬКИЙ ОЛІЙНИЙ ЗАВОД ОРГАНІК» було складено акт наданих послуг № 2 до договору №05 про те, що відповідно до додатку № 2 від 01.07.2025 до договору № 05 була надана правова допомога (послуги) на суму 40 000,00 грн, а саме: підготовлено та подано до Господарського суду міста. Києва по справі № 910/7369/25 зустрічну позовну заяви про відшкодування збитків; підготовлено та подано до Господарського суду м. Києва по справі № 910/7369/25 відповідь на відзив на зустрічну позовну заяви про відшкодування збитків; підготовлено та подано до Господарського суду міста Києва по справі №910/7369/25 заперечення на клопотання про долучення доказів; прийнято участь у 5 (п'яти) судових засіданнях в Господарському суді міста Києва по справі № 910/7369/25.
За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 цього ж Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 статті 1 названого вище Закону).
Цей Закон визначає гонорар формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (стаття 30).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України".
Частинами першою та другою статті 30 названого вище Закону передбачено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У названій вище постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "Гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу".
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що: "не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність". У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте існує "гонорару успіху" як форма оплати винагороди адвокату, і визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди, як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 910/15787/21.
Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
Згідно з приписами ч.2 ст.16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частини 1 та 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).
Відповідно до приписів ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Таку правову позицію, щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Судом враховано, що відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу в заявленому позивачем розмірі.
При цьому, суд звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
На підставі викладеного, враховуючи те, що представником Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВООЗЕРСЬКИЙ ОЛІЙНИЙ ЗАВОД ОРГАНІК» адвокатом Зінов'євим Дмитром Сергійовичем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг на підставі договору про надання правової допомоги, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правову допомогу в розмірі 60 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОСЕЛІВСЬКЕ».
Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 240-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВООЗЕРСЬКИЙ ОЛІЙНИЙ ЗАВОД ОРГАНІК» адвоката Зінов'єва Дмитра Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у справі №910/7369/25 задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОСЕЛІВСЬКЕ» (66300, Одеська область, Подільський район, місто Подільськ, провулок Довженка, будинок 4 А, ідентифікаційний код 31584069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВООЗЕРСЬКИЙ ОЛІЙНИЙ ЗАВОД ОРГАНІК» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 5, ідентифікаційний код 40504062) 60 000 (шістдесят тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
4. Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України і може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань