Справа № 128/3126/24
27 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Шевчук Л.П.,
при секретарі судового засідання Нога Д.А.,
розглядаючи у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовною заявою першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури Василя Гайворона, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, до ОСОБА_1 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Національної академії аграрних наук України, Державного підприємства «Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України», ОСОБА_2 , про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації прав, зобов'язання повернути земельну ділянку, -
В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває вищевказана цивільна справа.
Ухвалою суду від 04.09.2024 справу прийнято до провадження судді Шевчук Л.П. та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 09.09.2025 за клопотанням прокурора призначено у справі судову земельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта.
Ухвалою суду від 09.10.2025 за клопотанням експерта провадження у справі поновлено, визначено дату підготовчого засідання.
27.10.2025 представником ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області подано до суду клопотання про виклик експерта для надання пояснення з приводу заявленого ним клопотання про надання додаткових доказів для проведення експертизи.
27.10.2025 прокурором подано до суду клопотання про долучення доказів та витребування доказів для проведення експертизи у ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області.
18.11.2025 прокурором подано заяву про зміну предмету позову, яка мотивована тим, що відповідно до матеріалів справи, спірна ділянка передана у приватну власність ОСОБА_3 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 17.03.2020 №2-7163/15-20-СГ. Матеріалами справи доведено, що ОСОБА_3 протиправно заволоділа спірною земельною ділянкою. Про відсутність у ОСОБА_3 права на відчуження спірної земельної ділянки відповідачка могла дізнатися ознайомившись із землевпорядною документацією та наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, а також мала би врахувати факт відчуження ділянки за заниженою вартістю, що свідчить про її недобросовісність. З огляду на набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-IХ від 12.03.2025 виникла необхідність змінити предмет позову, замінивши позовні вимоги: «усунути перешкоди державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 0520680200:01:007:0767 площею 0,085 га, що розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0520680200:01:007:0767 площею 0,085 га; зобов'язати ОСОБА_4 повернути у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 0520680200:01:007:0767 площею 0,085 га що розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області», на позовну вимогу: «витребувати у ОСОБА_1 у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 0520680200:01:007:0767, площею 0,085 га, що розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області».
До судового засідання прокурор подав заяву, відповідно до якої просить провести судове засідання без технічної фіксації та прийняти до розгляду заяву про зміну предмета позову, яку він підтримує в повному обсязі та розглянути його клопотання про долучення доказів і про витребування доказів.
Відповідачка ОСОБА_1 , представники третіх осіб: ДП «Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України» та Національної академії аграрних наук України, а також третя особа ОСОБА_2 в підготовче засідання не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим розглянути заявлені клопотання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Оглянувши, клопотання прокурора про долучення доказів, витребування доказів та заяву про зміну предмету позову, клопотання представника ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області про виклик експерта, матеріали цивільної справи, суд дійшов таких висновків.
За правилами статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справа не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно п. 10 ч. 2 ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Щодо клопотання прокурора про долучення доказів суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Передбачене статтями 12, 13, 49 ЦПК України право сторін на подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості щодо обставин, які мають значення для вирішення справи, кореспондується з обов'язком суду сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.
Отже, процесуальний обов'язок суду - належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні, які саме перешкоди чиняться позивачу.
Зазначеного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі у справі № 573/1677/18.
Враховуючи викладене, з метою повного, об'єктивного розгляду справи, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора про долучення доказів.
Щодо клопотання прокурора про витребування доказів.
Згідно ч. 1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За правилами статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справа не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Передбачене статтями 12, 13, 49 ЦПК України право сторін на подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості щодо обставин, які мають значення для вирішення справи, кореспондується з обов'язком суду сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.
Отже, процесуальний обов'язок суду - належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні, які саме перешкоди чиняться позивачу.
Зазначеного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі у справі № 573/1677/18.
Разом із тим, ч.ч. 1, 2, 4, 5, 8, 9, 10 ст. 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Частиною 2 ст. 84 ЦПК України визначено, що у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 107 ЦПК України, матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи. Експерт не має права з власної ініціативи збирати матеріали для проведення експертизи, розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв'язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду та учасника справи, на замовлення якого проводилася експертиза, про її результати. Призначений судом експерт не має права спілкуватися з учасниками судового процесу поза межами судового засідання, крім випадків вчинення інших дій, безпосередньо пов'язаних із проведенням експертизи.
При визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів.
Отже, враховуючи викладене, зважаючи на надання прокурором частини зазначених експертом додаткових матеріалів та об'єктивну неможливість надати суду інших, необхідних експерту, матеріалів, суд вважає, що клопотання про прокурора про витребування даних матеріалів підлягає до задоволення.
Щодо заяви прокурора про зміну предмета позову суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Прокурор, обгрунтовуючи причини подання заяви про зміну предмету позову, зазначає, що з огляду на набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-IX від 12.03.2025, виникла необхідність змінити предмет позову, замінивши існуючі позовні вимоги на інші.
Так, встановлено, що 09 квітня 2025 року, тобто після закриття підготовчого провадження у даній справі, набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ від 12.03.2025 року, яким, серед іншого, у статті 391 ЦК України назву викладено в такій редакції: «Стаття 391. Захист права власності власника майна», доповнено статтю 391 ЦК України частиною другою такого змісту: «2. Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу».
У прохальній частині позовної заяви у даній справі перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області просить: «усунути перешкоди державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 0520680200:01:007:0767 площею 0,085 га, що розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0520680200:01:007:0767 площею 0,085 га; зобов'язати ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 0520680200:01:007:0767 площею 0,085 га що розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області».
Звертаючись із заявою про зміну предмету позову, прокурор викладає прохальну частину позовної заяви у такій редакції: «витребувати у ОСОБА_1 у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 0520680200:01:007:0767, площею 0,085 га, що розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області».
Верховний Суд у постанові від 09.07.2020 (справа №922/404/19) зазначив, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмета позову можлива, зокрема у такі способи: заміна одних позовних вимог іншими; доповнення позовних вимог новими; вилучення деяких із позовних вимог; пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
У статті 129 Конституції України, як одну із засад судочинства, визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, однак виключно в порядку, встановленому цим Кодексом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заяву про зміну предмета позову слід прийняти до розгляду.
Водночас, зважаючи на вищевикладені обставини, суд зазначає таке.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ від 12.03.2025, який набрав чинності 09.04.2025, статтю 390 ЦК України доповнено частиною п'ятою такого змісту: «5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Також Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ від 12.03.2025 частину четверту статті 177 ЦПК України доповнено абзацом 2 такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви», а статтю 265 ЦПК України доповнено частиною 14 такого змісту: «14. У разі відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду суд вирішує питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а у разі задоволення позову - про перерахування грошових коштів на користь добросовісного набувача».
Згідно з п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ від 12.03.2025, положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.
Положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4292-ІХ від 12.03.2025 поширюється не тільки на конкретно визначенні статті, а загалом на положення цього Закону в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом.
Тобто йдеться не про те, що норми Закону №4292-ІХ від 12.03.2025 мають зворотну дію в часі і застосовуються до правовідносин, які виникли раніше, а насправді норми цього Закону щодо умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна мають застосовуватися і до тих справ, по яких позовні вимоги подано раніше, але рішення ще не ухвалене.
Крім того, тлумачення статті 390 ЦК України свідчить про імперативність її норм, зокрема, встановлює обов'язок органу місцевого самоврядування або прокурора вносити вартість нерухомого майна на депозитний рахунок суду, що є передумовою для подальшого розгляду справи з метою забезпечення можливості дотримання і виконання вимог закону на момент ухвалення рішення у справі, незалежно від результату розгляду справи.
Вимога про необхідність додавання до позову документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, не є встановленням нового обов'язку для учасника судового процесу, а є однією з процесуальних вимог до позовної заяви органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову.
Обов'язковість врахування положень Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-IX» від 12.03.2025 також відображена у постановах Верховного Суду від 30.04.2025 (справа №686/14711/21), 07.05.2025 (справа №128/680/21), від 21.05.2025 (справа №678/1280/21).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.09.2022 (справа № 908/976/19) вказала, зокрема, що перевірка добросовісності набувача майна здійснюється саме при вирішенні питання про витребування/повернення майна.
Добросовісність чи недобросовісність особи - це правовий висновок, який робиться судом на підставі встановлених обставин справи, які можуть про це свідчити. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 (справа № 910/20528/21).
Згідно ч. 5 ст. 12 ЦК України, добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача та є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (постанова ВП ВС від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).
Враховуючи викладене, обставини добросовісності/недобросовісності набувача досліджуватимуться та встановлюватимуться судом безпосередньо під час розгляду справи по суті. Водночас факт недобросовісність набувача встановлюється судом на основі наданих сторонами та досліджених в ході судового розгляду доказів, а не виключно через вказівку опонента про його недобросовісність у поданій заяві.
Оскільки, відповідно до вказаної вище презумпції, добросовісність/недобросовісність відповідачки ОСОБА_1 буде досліджуватися та встановлюватися лише під час розгляду даної справи по суті, тому суд доходить висновку про поширення вимог Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» на даний спір.
Відповідно до ч. 11 ст. 187 ЦПК України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Враховуючи вищезазначене, зважаючи на внесені зміни Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ від 12.03.2025, який набрав чинності 09.04.2025, суд вважає, що наявні підстави для залишення позовної заяви у даній справі без руху.
Тому позивачу необхідно погодити із Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ від 12.03.2025 позовну заяву, а саме: першому заступнику керівника Вінницької обласної прокуратури слід, з урахуванням наданої оцінки (експертно-грошової оцінки земельної ділянки) спірної земельної ділянки, здійсненої в порядку, визначеному законом, чинної на дату подання позовної заяви, надати документ, що підтверджує внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про залишення позову без руху, вирішення клопотання представника ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області про виклик експерта є передчасним.
Керуючись статтями 2, 12, 13, 44, 49, 127, 129, 177, 187, 222, 260, 265 ЦПК України, суд -
Клопотання прокурора про долучення доказів - задовольнити.
Долучити до матеріалів справи наступні документи: CD-диск, на якому в електронному вигляді наявні засвідчені цифровим підписом копії державного акта №001263 від 05.04.1996, план зовнішніх меж до вказаного державного акта, технічну документацію по видачі даного державного акта, поземельні книгі земельних ділянок з кадастровими номерами 0520680200:01:006:0035, 05206803800:04:001:0002, 0520683800:01:006:0001, 0520680200:01:007:0767; паперові копії запитуваних експертом поземельних книг на ділянки з кадастровими номерами, отримані з Державного земельного кадастру 0520680200:01:006:0035, 05206803800:04:001:0002, 0520683800:01:006:0001, 0520680200:01:007:0767.
Клопотання прокурора про витребування доказів - задовольнити.
Витребувати з Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Келецька, буд. 63) додаткові матеріали, а саме: електронні документи («обмінні файли») на земельні ділянки з кадастровими номерами 0520680200:01:006:0035, 05206803800:04:001:0002, 0520683800:01:006:0001, 0520680200:01:007:07678; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 0520680200:01:007:0767.
Встановити, що ухвала в частині витребування доказів підлягає до виконання протягом 5 днів з дня отримання копії даної ухвали.
Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
Прийняти до розгляду заяву першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про зміну предмету позову.
Запропонувати відповідачці протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення копії даної ухвали подати відзив на позовні вимоги зі зміненим предметом позову. Зобов'язати відповідачку одночасно із надісланням (наданням) відзиву до суду надіслати (надати) копії такого відзиву та доданих до нього документів позивачу.
Запропонувати третім особам, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, подати суду в строк протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення копії даної ухвали письмові пояснення щодо позовних вимог зі зміненим предметом позову.
Позовну заяву першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури Василя Гайворона, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, до ОСОБА_1 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Національної академії аграрних наук України, Державного підприємства «Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України», ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки - залишити без руху.
Надати позивачу (першому заступнику керівника Вінницької обласної прокуратури) строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ним даної ухвали, роз'яснивши, що в іншому випадку позов буде залишено без розгляду.
Підготовче засідання у справі призначити на 13 год 45 хв 15 січня 2026 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л.П. Шевчук