Справа № 127/38488/24
Іменем України
01 грудня 2025 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі
судді Карпінської Ю.Ф.,
за участю секретаря Дусанюк Н.О.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтраст Капітал"» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Фінансова компанія "Фінтраст Україна"» звернулося до суду з вищевказаною позовною заявою, мотивуючи позовні вимоги тим, що «19.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №3911049 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах, встановлених договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. За взаємною згодою сторони погодили такі умови договору: сума кредиту - 10 000,00 грн, строк кредиту - 360 днів (з 19.08.2023 до 13.08.2024), періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. договору, ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору. Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало кредит в сумі 10 000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . Пунктом 1.4.1 договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 договору. Пунктом 1.4.2 передбачено знижену процентну ставку, яка становить 0,01% в день. У період з 19.08.2023 до 24.05.2024 первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 49 428,28 грн. У зазначений період відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора, спрямовані на оплату тіла кредиту у розмірі 0,01 грн, та на оплату процентів за користування грошовими коштами у сумі 5 027,00 грн. 24.05.2024 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу №24/05/2024 за плату відступило, а ТОВ «ФК "Фінтраст Україна"» набуло право грошової вимоги до відповідача. Станом на дату укладання договору факторингу №24/05/2024 від 24.05.2024 строк дії договору №3911049 від 19.08.2023 не закінчився. А тому в межах строку дії договору у період з 24.05.2024 до 22.07.2024 (60 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 12 000,00 грн. Всупереч умовам договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов'язання. Тому відповідач має заборгованість перед позивачем за договором №3911049 від 19.08.2023 у сумі 66 401,27 грн, з яких: 9 999,99 грн - заборгованість за тілом кредиту, 44 401,28 - нараховані проценти первісним кредитором, 12 000,00 грн - нараховані проценти ТОВ «Фінансова компанія "Фінтраст Україна"». Тому просять стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість у загальній сумі 66 401,27 грн, а також витрати, понесені на сплату судового збору та на правничу допомогу».
08.01.2025 до Вінницького районного суду Вінницької області на підставі ухвали судді Вінницького міського суду Вінницької області від 26.11.2024 передано за підсудністю цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтраст Україна"» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025, головуючим суддею з розгляду даної справи визначено суддю Фанду О.А.
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 15.01.2025 відкрив провадження у даній справі та призначив судовий розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.
13.02.2025 представник позивача подав до суду заяву, у якій просить здійснити заміну найменування позивача у цивільній справі № 127/38488/24 на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтраст Капітал"».
На підставі розпорядження керівника апарату Вінницького районного суду Вінницької області щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи №144/25 від 14.07.2025 головуючий суддя Вінницького районного суду Вінницької області Фанда О.А., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2025, у цивільній справі № 127/38488/24 замінена на головуючого суддю Вінницького районного суду Вінницької області Карпінську Ю.Ф.
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 18.07.2025 прийняв до провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтраст Капітал"» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромта повторно призначив судовий розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження.
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 27.10.2025 витребував з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , а також підтвердження факту зарахування коштів 19.08.2023 на дану платіжну картку, банком-емітентом якої є АТ КБ «ПриватБанк», у сумі 10 000,00 грн від ТОВ «Лінеура Україна».
На виконання вимог ухвали від 27.10.2025 до Вінницького районного суду Вінницької області з АТ КБ «ПриватБанк» 11.11.2025 надано інформацію щодо ОСОБА_2 .
У судове засідання 27.11.2025 учасники справи не з'явились, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлялись судом в установленому законом порядку.
Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія "Фінтраст Капітал"» у позовній заяві просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.
У частині третій статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явилася без повідомлення причин, хоч про дату, час та місце розгляду справи неодноразово повідомлялася судом у встановленому законом порядку шляхом направлення судових повісток за адресою зареєстрованого місця проживання. Заяв про розгляд справи без її участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву відповідачем у запропонований судом строк до суду не подано.
Крім того, інформація щодо розгляду справи міститься на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет (вебадреса сторінки - http://vnr.vn.court.gov.ua).
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За відсутності заперечень сторони позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 27.11.2025 за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Оглянувши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом установлено, що 19.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №3911049 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором; тип кредиту - кредит, сума кредиту (загальний розмір) - 10 000,00 грн; строк кредиту - 360 днів, стандартна процентна ставка - 2,00% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору; товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 , що підтверджується копією такого договору (а.с. 21-30).
На підтвердження погодження умов договору між сторонами до позову долучено паспорт споживчого кредиту (а.с. 32-34), а також таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 15), що підписані відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Згідно з копією розрахунку заборгованості за договором №3911049 від 19.08.2023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, заборгованість ОСОБА_1 станом на 24.05.2024 складала 54 401,27 грн, з яких: 9 999,99 грн - заборгованість за тілом кредиту, 44 401,28 грн - заборгованість за процентами (а.с. 37-42).
Відповідно до копії листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» №665-3105 від 31.05.2024, 19.08.2023 було успішно перераховано кошти у сумі 10 000,00 грн на картку № НОМЕР_1 (а.с. 49).
З копії листа АТ КБ «ПриватБанк» від 01.11.2025, поданого на виконання вимог ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 27.10.2025, на ім'я ОСОБА_2 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ; по рахунку № НОМЕР_2 було зарахування коштів на суму 10 000,00 грн від 19.08.2023 (а.с. 150).
24.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтраст Україна"» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» укладено договір факторингу №24/05/2024, за умовами якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с. 82-86).
Відповідно до копії витягу з реєстру боржників від 24.05.2024, ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Фінансова компанія "Фінтраст Капітал"» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №3911049 від 19.08.2023, яка станом на момент відступлення прав вимоги становить 54 401,27 грн, з яких: 9 999,99 грн - заборгованість за тілом кредиту, 44 401,28 грн - заборгованість за процентами (а.с. 46).
Згідно з копією розрахунку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтраст Капітал"» за договором №3911049 про надання споживчого кредиту від 19.08.2023, заборгованість ОСОБА_1 за процентами за 60 календарних днів (з 24.05.2024 до 22.07.2024) складає 12 000,00 грн (а.с. 43).
25.11.2024 змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтраст Україна"» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтраст Капітал"», що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 116).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частинами першою та другою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині другій статті 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 (справа № 2-383/2010) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У Законі України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин сьомої та дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
У статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У нормах статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Як убачається з копії договору №3911049 від 19.08.2023 він підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Аналіз указаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 (справа № 906/1174/18) зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання. Вказані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 (справа № 910/12525/20) зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
24.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтраст Україна"» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» укладено договір факторингу №24/05/2024.
Відповідно до копії витягу з реєстру боржників від 24.05.2024, ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Фінансова компанія "Фінтраст Капітал"» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №3911049 від 19.08.2023, яка станом на момент відступлення прав вимоги становить 54 401,27 грн, з яких: 9 999,99 грн - заборгованість за тілом кредиту, 44 401,28 грн - заборгованість за процентами.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтраст Капітал"» набуло право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов'язанні.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З копії розрахунку заборгованості за договором №3911049 від 19.08.2023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту убачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 24.05.2024 складала 54 401,27 грн, з яких: 9 999,99 грн - заборгованість за тілом кредиту, 44 401,28 грн - заборгованість за процентами.
Крім того, згідно з копією розрахунку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтраст Капітал"» за договором №3911049 про надання споживчого кредиту від 19.08.2023, заборгованість ОСОБА_1 за процентами за 60 календарних днів (з 24.05.2024 до 22.07.2024) складає 12 000,00 грн.
Відповідно до копії укладеного 19.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 договору №3911049 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, сума кредиту (загальний розмір) - 10 000,00 грн; строк кредиту - 360 днів, стандартна процентна ставка - 2,00% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору.
Тому нарахування процентів ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія "Фінтраст Капітал"» здійснювалося за умовами договору№3911049 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.08.2023, з якими відповідач ОСОБА_1 ознайомилася та погодилася.
Отже, оскільки долучені до позовної заяви докази підтверджують надання коштів ОСОБА_1 , отримання і використання таких коштів останньою, нарахування відсотків, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку та у повному обсязі ні Товариству з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», ні його правонаступнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтраст Капітал"» не повернуті, тобто відповідачем не виконано договірні зобов'язання, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що слід задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, доказів на спростування встановлених судом обставин не надала.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи повне задоволення позовних вимог позивача, у порядку, передбаченому статтею 141 ЦПК України, судовий збір в сумі 2 422,40 слід стягнути з відповідача на користь позивача.
У частині другій статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У статті 59 Конституції України закріплено право кожної людини на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частин першої та третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 (справа № 379/1418/18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Судом установлено, що 17.07.2024 між адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтраст Україна"» було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №17/07-2024.
Крім того, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу до позову долучено копію акту №5575 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно з договором №17/07-2024 від 17.07.2024, з якого убачається, адвокатом Столітнім М.М. надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтраст Україна"» правничу допомогу на суму 10 000,00 грн щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №3911049 від 19.08.2023, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 .
Отже, стороною позивача подано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має урахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» указано, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зважаючи на умови договору про надання правничої допомоги, виконані адвокатом роботи та надані послуги, беручи до уваги ціну даного позову, а також те, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати, понесені позивачем на правничу допомогу, в сумі 10 000,00 грн.
Керуючись статтями 10, 12, 19, 81, 133, 137, 141, 211, 247, 258-260, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтраст Капітал"» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтраст Капітал"» (код ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за договором №3911049 від 19.08.2023 у загальному розмірі 66 401 (шістдесят шість тисяч чотириста одна) грн 27 коп., з яких: 9 999,99 грн -заборгованість за сумою кредиту, 56 401,28 грн - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтраст Капітал"» (код ЄДРПОУ 44559822) понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та на правничу допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтраст Капітал"», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Загородня, 15, оф. 118/2.
Відповідач ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного судового рішення - 01.12.2025.