ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.12.2025Справа № 910/12202/25
Суддя Н.Б. Плотницька, розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпі Транс" (01021, місто Київ, вулиця Липська, будинок 10)
до Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 51)
про стягнення 51 000 грн 00 коп.
Представники сторін: не викликались
30.09.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпі Транс" з вимогами до Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення 51 000 грн 00 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наявністю підстав для стягнення з Відповідача безпідставно отриманих грошових коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2025 відкрито провадження у справі № 910/12202/25, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
16.10.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
29.10.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час розгляду справи суду не надано.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
03.12.2024 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті винесено Постанову № 129533 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпі Транс" адміністративно - господарського штрафу в розмірі 51 000 грн 00 коп. за порушення правил вантажного перевезення.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Діпі Транс" з метою уникнення накладення арешту та блокування рахунків підприємства, до відкриття виконавчого провадження, було самостійно сплачено суму адміністративно-господарського штрафу, нарахованого згідно з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу від 03.12.2024 № 129533, в розмірі 51 000 грн 00 коп.
Позивач, який у зазначеному вище вантажному перевезенні виступав не як перевізник, а як замовник (експедитор), оскаржив дану постанову у компетентному адміністративному суді.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 у справі № 520/2024/25 позов задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 129533, винесену 03.12.2024 Радіоном Куштулинцем, в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2025 у справі № 520/2024/25 апеляційна скарга Державної служби України з безпеки на транспорті - залишена без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 у справі № 520/2024/25 - залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.09.2025 у справі № 520/2024/25 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2025 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпі Транс" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача суми стягнутого штрафу за постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу № 129533, як такого, що є безпідставно набутими.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що позивач передчасно подав позов до суду, оскільки бюджетним законодавством передбачено спеціальний позасудовий порядок повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів, саме тому, позивач повинен був звернутися до відповідача для формування подання до Казначейства щодо повернення помилково сплачених коштів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов'язання.
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Частина 3 статті 1212 Цивільного кодексу України поширює дію положень про безпідставне збагачення на відносини, що регулюються іншими положеннями Цивільного кодексу України, зокрема, на випадки виконання зобов'язання однією із сторін:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Таким чином, у випадку коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв'язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, від 02.09.2014 у справі № 910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі № 910/1913/14, від 02.02.2016 у справі №6-3090цс15, яка підтримана Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 по справі № 910/13814/17.
Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/5027/18.
Згідно статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Зважаючи на те, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2025, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2025 у справі №520/2024/25 постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №129533 від 03.12.2024, яка була винесена в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті, було визнано протиправною та скасовано, наявні підстави вважати, що сплачена сума штрафів є безпідставно набутим майном в розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України.
Щодо тверджень відповідача, що позивач повинен звертатись із заявою про повернення помилково сплачених коштів на підставі Порядку № 787, суд зазначає наступе.
Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, застосовний до випадків помилково чи надміру зарахованих до бюджету. Оскільки сума адміністративно-господарського штрафу, яку вніс до бюджету позивач, не є помилково чи надміру зарахованою, адже сплачена на виконання постанови № 129533, даний Порядок на спірні правовідносини не поширюється.
Отже, судом встановлено, що на момент сплати позивачем адміністративно-господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про застосування штрафу. Тому не можна вважати, що позивач сплатив кошти помилково. Так само з огляду на обставини справи немає підстав вважати, що він сплатив штраф надміру, тобто у розмірі більшому, ніж визначений у зазначеній постанові. Надалі з огляду на набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду про визнання протиправною та скасування такої постанови відповідна юридична підстава відпала.
Після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі №911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі №922/614/19 (пункт 52), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 109)).
Варто відзначити, що до аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 у справі №910/5880/21.
Отже, оскільки підстава для сплати штрафу за оскарженою постановою відпала, суд дійшов висновку, що перераховані позивачем грошові кошти у загальному розмірі 51000 грн 00 коп. у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України вважаються такими, що безпідставно набуті, і, як наслідок, підлягають поверненню позивачеві.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статей 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного в своїй сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпі Транс" підлягають задоволенню та з відповідача підлягають стягненню на користь позивача кошти у розмірі 51 000 грн 00 грн., які були сплачені останнім згідно постанови в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті № 129533.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпі Транс" (01021, місто Київ, вулиця Липська, будинок 10, ідентифікаційний код 37155497) безпідставно сплачені кошти у розмірі 51 000 (п'ятдесят однієї тисячі) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н.Б.Плотницька