ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.12.2025Справа №911/1372/25
Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В. розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс"
про розірвання договору та стягнення заборгованості у розмірі 17 986,51 грн,
У квітні 2025 року Виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області звернувся до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс", в якому просив суд:
1) стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс", на користь Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області 67 170,13 грн боргу зі сплати за користування місцями розміщення об'єктів зовнішньої реклами, 13 459,40 грн суми збитків від інфляції, 4 527,08 грн 3% річних;
2) достроково розірвати Договір №2 на тимчасове користування місцем розміщення об'єктами зовнішньої реклами від 28.04.2021, укладений між Виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс".
В обґрунтування позовних вимог Виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс" згідно Договору №2 на тимчасове користування місцем розміщення об'єктами зовнішньої реклами від 28.04.2021 повинне було сплатити за користування місцями розміщення об'єктів зовнішньої реклами за період з 28.04.2021 по 01.04.2025 кошти у розмірі 137 058,13 грн, проте виконало своє грошове зобов'язання частково, сплативши позивачу кошти в сумі 69 888,00 грн, у зв'язку з чим у відповідача виник борг за період з 01.01.2023 по 01.04.2025 у розмірі 67 170,13 грн.
Крім того, посилаючись на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс" своїх грошових зобов'язань за Договором №2 на тимчасове користування місцем розміщення об'єктами зовнішньої реклами від 28.04.2021, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4 527,08 грн та інфляційних втрат в розмірі 13 459,43 грн, нарахованих за період з 01.01.2023 по 31.03.2025.
До того ж, Виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області, посилаючись на систематичне порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс" своїх грошових зобов'язань за Договором №2 на тимчасове користування місцем розміщення об'єктами зовнішньої реклами від 28.04.2021, просить суд розірвати спірний договір.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.04.2025 матеріали електронної справи №911/1372/25 передано до Господарського суду міста Києва за територіальною підсудністю.
09.07.2025 електронна справа №911/1372/25 надійшла до Господарського суду міста Києва та за наслідками автоматизованого розподілу справу №911/1372/25 передано на розгляд судді Бойку Р.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 (постановленою після усунення позивачем недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою суду від 14.07.2025) відкрито провадження у справі №911/1372/25; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс" не було виконано свого обов'язку з реєстрації свого електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), то вказана ухвала від 18.07.2025 про відкриття провадження у справі №911/1372/25 була надіслана відповідачу 21.07.2025 на адресу, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, буд. 5), рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, та була вручена відповідачу 24.07.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0610269423873.
Згідно пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Таким чином, керуючись приписами п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 18.07.2025 є 24.07.2025 (дата проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення).
Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 у справі №911/1372/25 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом двадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Отже Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс" вправі було подати відзив на позов у строк до 13.08.2025 включно.
08.08.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс" Сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву (зареєстрований в комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" 11.08.2025), в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та введення воєнного стану, триваючого донині, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс" було змушене припинити господарську діяльність на період до 2025 року та, відповідно, припинити виконання зобов'язань згідно з Договором №2 від 28.04.2021. Також відповідач вказує, що ним у період з 12.02.2025 по 01.08.2025 були сплачені кошти на загальну суму 69 888,00 грн. Крім того, відповідач звертає увагу суду, що ні Закон України "Про рекламу", ні Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067, не містять правових норм щодо необхідності укладення договорів на тимчасове користування місцем розміщення зовнішньої реклами, тому, на думку відповідача, відсутня правова підстава для розгляду позовної вимоги про дострокове розірвання договору.
14.08.2025 Виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області було сформовано в системі "Електронний суд" заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач вказує, що станом на 01.04.2025 сума боргу за Договором №2 від 28.04.2021 складала 67 170,13 грн. Проте у період з 02.04.2025 по 01.08.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс" на рахунок позивача було сплачено плату за місця розміщення об'єктів зовнішньої реклами у розмірі 78 818,130 грн. Таким чином, станом на 01.08.2025 відповідачем погашено заборгованість зі сплати за користування місцями розміщення об'єктів зовнішньої реклами. З огляду на наведене позивач просить суд стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс" на користь Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області 13 459,43 грн суми збитків від інфляції, 4 527,08 грн 3% річних, а Договір №2 від 28.04.2021 достроково розірвати.
Також 14.08.2025 Виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області було сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що лист Торгово-промислова палата України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не звільняє від відповідальності за порушення зобов'язання. Позивач стверджує, що відповідач не надав до суду жодних документів на підтвердження настання форс-мажорних обставин, зокрема не надав сертифікат про форс-мажорні обставини, який підтвердив би підстави не виконання зобов'язання за Договором. Позивач вважає, що твердження відповідача про нібито відсутність у нього обов'язку укласти договір на тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів не відповідає дійсності.
20.08.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс" сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на відзив на позовну заяву (зареєстровані в комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" 21.08.2025), в яких відповідач вказує, що визнає обґрунтованою зазначену суму заборгованості зі сплати штрафних санкцій, яка виникла із-за зазначених форс-мажорних обставин, на загальну суму 17 986,51 грн, та сплатив її повністю. Проте відповідач заперечує щодо задоволення другої позовної вимоги про розірвання Договору №2 від 28.04.2021. Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс" просить суд визнати порушення Договору неістотним, оскільки відповідач сплатив виниклу не з його вини заборгованість, в тому числі штрафні санкції, а також визнати стосовно відповідача наявність умов такими, що істотно вплинули на причини вимушеного порушення умов Договору.
Зважаючи на подання сторонами всіх передбачених господарським процесуальним законом заяв по суті спору, суд вбачає за можливе вирішити справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
Рішеннями Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області №134, №135, №136, №137, №138, №139, №140 від 06.02.2020 надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс" на 5 років дозволи на встановлення 7 об'єктів зовнішньої реклами в м. Обухів Київської області.
28.04.2021 між Виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області (власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс" (розповсюджувач зовнішньої реклами) укладено Договір №2 на тимчасове користування місцем розміщення зовнішньої реклами (надалі - Договір), у відповідності до 1.1 якого робочий орган надає розповсюджувачу зовнішньої реклами у користування місце для розміщення зовнішньої реклами, на термін та на умовах, визначеними даним Договором.
У пункті 1.3 Договору вказано місця розташування рекламних засобів, а саме - місто Обухів:
- вул. Миру;
- виїзд з м. Обухів на трасу Київ-Обухів;
- вул. Київська навпроти ринку м-н Піщана;
- вул. Київська в районі будинку 113;
- на розі вул. Київська, буд. 56 та вул. 8-го Березня;
- вул. Київська, навпроти автомагазину фірми "Автосвіт" на виїзді з м. Обухів;
- вул. Київська навпроти Обухівського міського спортивного комплекту ім. В. Мельника.
Договір діє з 28.04.2021 до 28.04.2026 (п. 2.1 Договору).
У пункті 3.1 Договору встановлено, що розмір плати за користування місцем, яке надано в користування за цим Договором, складає 2 912,00 грн на місяць. Розрахунок додається (Додаток 1).
Пунктом 3.2 Договору встановлено, що з дня укладання цього Договору розповсюджувач зовнішньої реклами самостійно без отримання рахунка щомісячно вносить плату в розмірі, передбаченому п. 3.1 цього Договору за користування місцем за Договором платежем до 25 числа місяця, що є наступним за який здійснюється оплата, шляхом перерахування через банківські установи відповідних коштів до міського бюджету на вказаний в п. 3.7 рахунок.
У пункті 3.3 Договору розповсюджувач зовнішньої реклами зобов'язався щомісяця, до 5 числа місяця наступного за здійсненням оплати, надавати робочому органу інформацію про перерахування коштів до бюджету (копію платіжного доручення з відміткою банку, що обслуговує розповсюджувача зовнішньої реклами).
Згідно п. 3.6 Договору у разі виникнення заборгованості у розповсюджувача зовнішньої реклами з оплати за користування місцем розташування рекламного засобу більше ніж за 1 місяць, робочий орган має право в будь-який момент скасувати дозвіл на місце розташування рекламного засобу без попередження користувача. У такому разі розповсюджувач зовнішньої реклами зобов'язаний в повному розмірі сплатити кошти за весь період прострочення платежів.
Внесення плати за тимчасове користування місцем розміщення реклами здійснюється щомісячно шляхом перерахування коштів до міського бюджету (п. 3.7 Договору).
У пункті 4.4.5 Договору визначено випадки, за яких робочий орган (власник) наділяється правом відмовитись від цього Договору в односторонньому порядку без будь-яких компенсацій розповсюджувачеві зовнішньої реклами, організувати здійснення демонтажу конструкції за рахунок розповсюджувача зовнішньої реклами зовнішньої реклами, зокрема у разі: 4.4.5.4 коли розповсюджувач зовнішньої реклами прострочив оплату за користування місцем для розміщення об'єкту зовнішньої реклами більше ніж на 1 місяць при умові відсутності претензій у розповсюджувача зовнішньої реклами щодо правильності нарахування плати за користування місцем для розміщення рекламного засобу або відсутності у нього переплати.
У пункті 6.4 Договору вказано, що несплата платежів протягом одного місяця з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання Договору. Договір вважається розірваний з моменту отримання розповсюджувач зовнішньої реклами повідомлення робочого органу про розірвання Договору.
У пункті 6.10 Договору визначено випадки, за яких даний Договір припиняє свою дію, зокрема: 6.10.8 невикористання безперервно протягом шести місяців місця розміщення ОРЗ розповсюджувачем зовнішньої реклами; 6.10.9 відсутність оплати розповсюджувачем зовнішньої реклами коштів, передбачених розділом 3 даного Договору за користування місцем та земельною ділянкою протягом 3 місяців поспіль.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача (викладені у змісті позовної заяви), що відповідач неналежно виконував свої зобов'язання із внесення плати за користування місцями для розміщення реклами, допускаючи прострочення, у зв'язку з чим Виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області вважає, що наявні правові підстави для розірвання Договору та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс" боргу у розмірі 67 170,13 грн, 3% річних у розмірі 4 527,08 грн та інфляційних втрат в розмірі 13 459,43 грн.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що Договір є договором оренди (оскільки відповідач повинен був сплачувати плату за користування належним позивачу майном - місцями для розміщення реклами), а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України.
Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 11, 202, 509, 759, 793, 797 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Зважаючи на закріплену в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину та відсутність жодних доказів оспорення дійсності Договору, у суду відсутні підстави для надання правової оцінки правомірності укладеного сторонами правочину.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003, визначено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.
У частині 1 статті 759 Цивільного кодексу України вказано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Сторонами визнається користування відповідачем вказаними у п. 1.3 Договору місцями для розташування рекламних засобів.
Також матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем позивачу спірного майна з користування протягом спірного періоду чи раніше (зокрема доказів скасування дозволів на встановлення місць для встановлення об'єктів зовнішньої реклами).
З огляду на наведене суд приходить до висновку, що матеріали справи свідчать про здійснення користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс" місцями для розташування рекламних засобів в м. Обухів у період з 28.01.2021 по 31.07.2025.
При цьому, судом враховано, що Виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області вказує у позовній заяві спірним період користування з 28.04.2021 по 01.04.2025, проте в заяві про уточнення позовних вимог, позивачем було мотивовано свої позовні вимоги, посилаючись на період користування з 28.01.2021 по 31.07.2025.
Приписами ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
У пункті 3.1 Договору встановлено, що розмір плати за користування місцем, яке надано в користування за цим Договором, складає 2 912,00 грн на місяць. Розрахунок додається (Додаток 1).
Таким чином у період з 28.01.2021 по 31.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс" повинне було сплатити Виконавчому комітету Обухівської міської ради Київської області плату за користування місцями у загальному розмірі 148 706,13 грн (2 912,00 грн / 30 календарних днів квітня 2021 року х 2 дні користування у квітні 2021 року + 2 912,00 грн х 51 повний місяць користування у спірний період).
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 3.2 Договору встановлено, що з дня укладання цього Договору розповсюджувач зовнішньої реклами самостійно без отримання рахунка щомісячно вносить плату в розмірі, передбаченому п. 3.1 цього Договору за користування місцем за Договором платежем до 25 числа місяця, що є наступним за який здійснюється оплата, шляхом перерахування через банківські установи відповідних коштів до міського бюджету на вказаний в п. 3.7 рахунок.
При цьому, у даному випадку суд не застосовує приписи частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, оскільки дана норма визначає порядок обрахунку строку, який визначений у календарних днях, а не терміну, який визначений певним числом місяця.
Наведене тлумачення законодавства суд обґрунтовує тим, що сторони, погоджуючи строк (у календарних днях від певної події), не мають можливості перебачити, на який саме день припаде закінчення такого строку. В той же час, погоджуючи термін (число місяця), сторони не позбавлені можливості визначити за допомогою календаря на який саме день припаде настання строку виконання зобов'язання, а відтак у відповідності ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України не позбавлені можливості визначити, що сторона договору має виконати своє зобов'язання до відповідного числа місяця.
Із стилістики викладення положень ст.ст. 251, 252, 253, 254, 530 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець не передбачав можливість застосування приписів ст. 254 Цивільного кодексу України при визначенні закінчення терміну, оскільки норми ст.ст. 253, 254 цього Кодексу чітко визначають, що мова йде про строк та не містять жодного посилання на термін, на противагу нормі ст. 530 Кодексу, де законодавець посилається і на строк, і на термін.
Так, відповідач як добросовісний суб'єкт господарських правовідносин, маючи на меті належним чином виконати своє зобов'язання з внесення плати за користування місцем для розміщення рекламного засобу до 25 числа місяця, наступного за місяцем користування, міг завчасно встановити останній робочий (банківський) день, у який таке зобов'язання підлягало виконанню.
Тобто станом на дату укладення Договору, враховуючи погодження сторонами терміну оплати (а не строку), сторони мали можливість достеменно встановити відповідні числа місяця, в які підлягали виконанню зобов'язання з оплати права тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу за кожен місяць протягом всього терміну дії договору.
Оскільки відповідач міг завчасно визначити останній день виконання зобов'язання з внесення плати за користування місцем для розміщення рекламного засобу у кожному місяці для його виконання до 25 числа місяця, наступного за місяцем користування, то відповідно підстави для застування частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України та перенесення термінів оплати (у разі їх припадання на вихідний / святковий / неробочий день) відсутні.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс" повинне було щомісячно оплачувати надання йому за Договором права користування місцями для розміщення рекламного засобу до 25 числа місяця, наступного за місяцем користування.
Із наданих сторонами доказів вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс" на виконання своїх грошових зобов'язань за Договором перераховувались наступні кошти:
- 29.04.2021 кошти у загальному розмірі 17 472,00 грн (тобто відповідачем на умовах передплати було відразу сплачено за 6 місяців користування);
- 15.03.2021 кошти у розмірі 8 736,00 грн (тобто відповідачем на умовах передплати було відразу сплачено за 3 місяці користування);
- 01.07.2021 кошти у загальному розмірі 17 472,00 грн (тобто відповідачем на умовах передплати було відразу сплачено за 6 місяців користування);
- 31.01.2022 кошти у загальному розмірі 17 472,00 грн (тобто відповідачем на умовах передплати було відразу сплачено за 6 місяців користування).
Таким чином, станом на 31.01.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс" було внесено плату за користування місцями для розміщення рекламного засобу за 21 місяць, тобто користування було оплачене по січень 2023 року включно (за вирахуванням 2 календарних днів).
Проте в подальшому наступний платіж за користування місцем для розміщення рекламного засобу надійшов позивачу від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс" лише у лютому 2025 року - у розмірі 17 472,00 грн (тобто відповідачем з простроченням було оплачено користування місцями у період з лютого по липень 2023 року), а згідно платіжної інструкції №10820 від 02.04.2025 відповідачем сплачено суму 17 472,00 грн, тобто оплачено користування по січень 2024 року.
Таким чином, станом на дату звернення Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області до Господарського суду Київської області (17.04.2025) із даним позовом у Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс" був наявний борг з внесення плати за користування місцями для розміщення рекламного засобу за період з лютого 2024 року по лютий 2025 року (оскільки обов'язок зі внесення плати за березень 2025 року наступив 25.04.2025, тобто після подання даного позову).
Після звернення Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області до Господарського суду Київської області із даним позовом Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс" було проведено наступні платежі:
- згідно платіжної інструкції №10834 від 18.04.2025 на суму 8 736,00 грн (тобто сплачено за 3 місяці користування);
- згідно платіжної інструкції №10854 від 30.04.2025 на суму 17 472,00 грн (тобто сплачено за 6 місяці користування);
- згідно платіжної інструкції №10964 від 01.08.2025 на суму 8 736,00 грн (тобто сплачено за 3 місяці користування).
Крім того, у заяві про уточнення позовних вимог Виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області стверджує, а у суду відсутні обґрунтовані підстави для сумніву у таких твердженнях, що у липні 2025 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс" в рахунок внесення плати за Договором надійшли кошти у розмірі 26 402,13 грн за платіжною інструкцією №10905.
Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс" загалом було сплачено плату за користування у розмірі 157 442,13 грн за 54 місяці і 2 дні користування, тобто внесено плату за користування місцями для розміщення рекламного засобу по жовтень 2025 року включно.
З наведеного вбачається, що станом на дату подання Виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області заяви про уточнення позовних вимог (14.08.2025) Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс" було внесено передплату за користування по жовтень 2025 включно.
Щодо поданої Виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області заяви про уточнення позовних вимог заяви від 14.08.2025, то суд відзначає, що Верховний Суд у постановах від 08.04.2025 у справі №904/3418/23, від 03.08.2020 у справі №911/2139/19 та від 27.10.2021 у справі №916/1769/20 зазначив, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог.
Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
Так, первісно у позовній заяві позивач стверджував про наявність у відповідача обов'язку сплатити за користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами за період з 28.04.2021 по 01.04.2025 кошти у розмірі 137 058,13 грн, проте Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс" було виконало своє грошове зобов'язання частково та сплачено позивачу кошти в сумі 69 888,00 грн, у зв'язку з чим у відповідача виник борг за період з 01.01.2023 по 01.04.2025 у розмірі 67 170,13 грн.
Водночас у заяві про уточнення позовних вимог позивач зазначає, що розмір плати за користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами за період з 28.04.2021 по 31.07.2025 становить 148 706,13 грн, який був сплачений відповідачем, відтак станом на 01.08.2025 заборгованість із внесення плати за користування погашена Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс".
В подальшому, процитувавши п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач просить суд стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс" на користь Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області 13 459,43 грн суми збитків від інфляції, 4 527,08 грн 3% річних та достроково розірвати Договір №2 на тимчасове користування місцем розміщення об'єктами зовнішньої реклами від 28.04.2021.
Таким чином, Виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області просто виключив із переліку вимог вимогу про стягнення суми основного боргу, а майнова вимога до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс" за даною заявою склала 17 986,51 грн.
Пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
З аналізу наведеної норми вбачається, що позивач може реалізувати своє право на збільшення або зменшення розміру позовних вимог лише до початку розгляду справи по суті.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Провадження у справі №911/1372/25 було відкрите 18.07.2025 - дата ухвали про відкриття провадження у справі, а відтак на підставі приписів ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд даної справи по суті розпочався 18.08.2025 (з урахуванням ч. 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України), отже заява позивача про уточнення позовних вимог (яка за свою суттю є заявою про зменшення позовних вимог), яка надійшла до суду 14.08.2025, подана в межах тридцяти денного строку до початку розгляду даної справи по суті, тобто у визначений Господарським процесуальним кодексом України строк.
З огляду на наведене та враховуючи, що Виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області було долучено до уточненої позовної заяви докази направлення її примірника відповідачу, суд приймає зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором термін свого обов'язку зі сплати коштів позивачу не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язань, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідач стверджує, що порушенням ним своїх грошових зобов'язань за Договором сталось внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та введення воєнного стану, триваючого донині, тому Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс" було змушене припинити господарську діяльність на період до 2025 року та, відповідно, припинити виконання зобов'язань згідно з Договором №2 від 28.04.2021.
Щодо таких тверджень відповідача, то судом враховано, що фактично відповідачем ще протягом 2021 року та у січні 2022 року на умовах передоплати було сплачено за користування місцями по січень 2023 року включно, відтак прострочення відповідача наступили після початку повномасштабної військової агресії проти України.
Однак відповідач не скористався своїм правом на доведення наявності будь-яких обставин, які б перешкоджали йому внести плату за користування місцями після початку повномасштабної військової агресії проти України. Наприклад, зумовленими військовою агресією обставинами, які унеможливлюють виконання грошових зобов'язань, можуть слугувати непрацюючі банки (в тому числі внаслідок хакерської атаки), встановлення урядом обмежень щодо переказу коштів (їх обсягу) тощо.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс" Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області про настання форс-мажорних обставин чи істотної зміни обставин, які зумовили припинення господарської діяльності відповідача та / або унеможливили виконання зобов'язань за Договором, ані після початку повномасштабного вторгнення країни-агресора, ані напередодні / відразу після допущення прострочення внесення плати за користування за лютий 2023 року.
Фактично відповідач "зник" на два роки, тим самим залишивши свого контрагента в невідані щодо долі правовідносин сторін за спірним Договором, що не може вважатись добросовісною поведінкою суб'єкта господарювання.
У постанові від 29.04.2025 у справі №917/1131/24 Верховний Суд вказав, що повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.
Попри наведене відповідач не лише не надав доказів унеможливлення здійснення ним діяльності протягом періоду з лютого 2023 року (фактично перший місяць, за який було допущено прострочення із внесення плати у спірних правовідносинах, якщо не враховувати неоплачені 2 календарні дні за січень 2023 року) по лютий 2025 року, а й жодним чином не пояснив які саме обставини персонально на нього вплинули, зокрема чим відрізняється для нього ситуація у березні 2023 року (коли він не зміг сплатити кошти за користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами у лютому 2023 року) від лютого 2025 року, адже повномасштабна військова агресія Російської Федерації проти України триває і на даний час. Тим більше, що сотні тисяч інших суб'єктів господарювання - резидентів та нерезидентів України продовжили здійснювати свою господарську діяльність і після повномасштабного вторгнення країни-агресора.
В той же час лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні. Разом із тим, неможливість виконання договірних зобов'язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства, чого відповідачем у встановленому законом порядку доведено не було.
Поза увагою суду не залишилась та обставина, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс" у своїх заявах по суті не заперечує факт користування спірними місцями після повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України, а лише посилається на припинення своєї діяльності. Якщо ж допустити, що відповідач не здійснював господарської діяльності та відповідно не користувався спірним майном від початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року по 2025 рік (тобто більш ніж 2,5 роки), то слід було б дійти висновку, що Договір припинив свою дію ще в 2022 році в силу пункту 6.10.8 Договору, згідно якого даний Договір припиняє свою дію у разі невикористання безперервно протягом шести місяців місця розміщення ОРЗ розповсюджувачем зовнішньої реклами. Однак, з огляду на презюмування позивачем, що таке користування відповідачем спірним майном продовжилось, в той час як відповідач жодним чином не вказує про припинення ним користування майном, то у суду відсутні підстави для висновку, що має місце припинення Договору на підставі пункту 6.10.8.
Щодо посилань відповідача про істотну зміну обставин, яка перешкодила йому своєчасно сплачувати платежі за Договором, то суд відзначає, що ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Відповідач не повідомив які обставини є істотними та такими, що унеможливили своєчасне внесення плати за користування з лютого 2023 року, проте надали можливість вносити плату у лютому 2025 року. Також відповідач не вказує чи хоче змінити умови Договору та які саме, проте проти розірвання Договору заперечує.
Відтак, суд не вбачає підстав для висновку, що відповідачем було порушено свої грошові зобов'язання за Договором через настання для нього форс-мажорних обставин чи через істотну зміну обставин.
Посилаючись на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс" своїх грошових зобов'язань за Договором, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4 527,08 грн та інфляційних втрат в розмірі 13 459,43 грн, нарахованих за період з 01.01.2023 по 31.03.2025.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
19.08.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс" було перераховано на користь Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області кошти у розмірі 17 986,51 грн в якості оплати 3% річних у розмірі 4 527,08 грн та інфляційних втрат в розмірі 13 459,43 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №10990 від 19.08.2025.
Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Припинення (закриття) провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №905/1582/15, від 18.07.2018 у справі №905/1587/15, від 05.06.2018 у справі №905/1585/15 та 26.07.2018 у справі №910/23359/15.
Наведене тлумачення норми про закриття провадження у справі з підстав відсутності предмету спору є усталеною практикою судів касаційної інстанції, оскільки було викладене також у абз. 3 п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Враховуючи, що заборгованість у розмірі 17 986,51 грн була сплачена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду, то провадження у цій частині підлягає закриттю, так як вказаний предмет спору припинив своє існування в процесі розгляду справи.
Крім того, позивач просить суд розірвати спірний Договір з підстав допущення відповідачем істотного порушення умов Договору.
Положеннями статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
За приписами норм вказаної статті для розірвання договору за рішенням суду однією із необхідних умов є істотне порушення цього договору, для підтвердження якого необхідно довести, що внаслідок такого порушення другій стороні договору було завдано шкоду та внаслідок цієї шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Як встановлено судом, Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс" було оплачено на умовах попередньої оплати користування місцями по січень 2023 року, після чого наступна оплата за користування - за лютий 2023 року і оплати послідуючих місяців користування відновилась лише з лютого 2025 року.
Тобто відповідач прострочив оплату платежів за 2023 рік більш як на один рік. Зокрема прострочення оплати користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами протягом лютого-квітня 2023 року, яка мала бути внесена не пізніше 25.05.2023 (для недопущення неоплати трьох місяців користування поспіль), тривало понад 1,5 років.
Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Пунктом 6.10.9 Договору передбачено, що Договір припиняє свою дію у разі відсутності оплати розповсюджувачем зовнішньої реклами коштів, передбачених розділом 3 даного Договору за користування місцем та земельною ділянкою протягом 3 місяців поспіль.
З аналізу наведеної умови Договору вбачається, що сторонами було передбачено автоматичне припинення цього правочину у разі не внесення користувачем протягом трьох місяців поспіль плати за користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами.
При цьому, умови Договору не передбачають вчинення сторонами чи однією із сторін активних дій для реалізації припинення Договору з причин неоплати трьох місяців користування поспіль, на відміну від права позивача відмовитись від Договору / розірвати його з підстав прострочення платежу на один місяць (в такому випадку п. 6.4 Договору передбачає обов'язок робочого органу направити розповсюджувачу зовнішньої реклами повідомлення про розірвання Договору).
В свою чергу, звернення позивача під час існуючого триваючого прострочення відповідачем оплати за користування місцем із позовною вимогою про розірвання Договору свідчить про відсутність волі Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області на продовження правовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс" за Договором.
Таким чином, в силу п. 6.10.9 Договору останній є припиненим 26.05.2023 у зв'язку з відсутністю оплати розповсюджувачем зовнішньої реклами коштів за користування місцем та земельною ділянкою протягом 3 місяців поспіль.
Оскільки Договір є припиненим, то вимога Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області про розірвання Договору не підлягає задоволенню, оскільки розірвання є способом припинення договору, що діє, а не вже припиненого.
Щодо внесеної відповідачем оплати після припинення Договору, то суд відзначає, що відносини з фактичного користування належним іншій особі майном без оформленого права на це майно (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання власником майна доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондиційними.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, від 17.03.2020 у справі №922/2413/19, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15 і № 922/5468/14, у справі № 916/2119/22 від 13.03.2024.
Відтак згідно положеннями статей 1212-1214 Цивільного кодексу України сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс" кошти є фактично поверненням Виконавчому комітету Обухівської міської ради Київської області безпідставно збережених відповідачем коштів за користування майном, а відтак не підлягають поверненню позивачем.
За таких обставин у задоволенні позовних вимог Виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області слід відмовити частково, а саме - провадження у справі щодо вимоги про стягнення коштів слід закрити з підстав відсутності предмету спору, а в задоволенні вимоги про розірвання договору слід відмовити у зв'язку з тим, що Договір припинив свою дію ще до звернення позивача до суду із даною вимогою.
Щодо розподілу витрат позивача на сплату судового збору.
В поданій до суду через систему "Електронний суд" позовній заяві Виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області заявлено дві вимоги: 1) майнову - про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 17 986,51 грн (з урахуванням зменшення розміру позовних вимог) та 2) немайнову - про розірвання Договору №2 від 28.04.2021.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За змістом п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах:
- майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.
В той же час, частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, за подання до господарського суду даної позовної заяви Виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області повинен був сплатити та сплатив судовий збір у загальному розмірі 4 844,80 грн (0,8 х (3 028,00 грн за немайнову вимогу + 3028,00 грн за майнову вимогу).
Оскільки відповідачем у повному обсязі сплачено позивачу заборгованість у розмірі 17 986,51 грн, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження щодо даної вимоги на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
У частині 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
У правовідносинах щодо розподілу судових витрат у випадку закриття провадження у справі слід керуватись положеннями п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" за якими сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (аналогічний висновок викладено у постанові Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 у справі №910/5936/20).
Отже, сума судового збору у розмірі 2 422,40 грн, що підлягала сплаті за розгляд господарським судом майнової вимоги, підлягає поверненню Виконавчому комітету Обухівської міської ради Київської області з Державного бюджету України, в той час як судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підлягав сплаті за розгляд господарським судом немайнової вимоги, в задоволенні якої судом відмовлено, відповідно п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 13, 74, 79, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області відмовити частково.
2. Закрити провадження в частині вимоги Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс" заборгованості у розмірі 17 986,51 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору.
3. В іншій частині в задоволенні вимог Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області (08700, Київська обл., м. Обухів(пн), вул. Київська, буд.10; ідентифікаційний код 04362680) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна група "Малліс" (03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, буд. 5; ідентифікаційний код 24924826) відмовити.
4. Повернути Виконавчому комітету Обухівської міської ради Київської області (08700, Київська обл., м. Обухів(пн), вул. Київська, буд.10; ідентифікаційний код 04362680) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп., сплачений за платіжною інструкцією №446 від 15.07.2025.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 01.12.2025.
Суддя Р.В. Бойко