ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.12.2025Справа №910/8259/25
Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська Нафтова Компанія"
про стягнення штрафу у розмірі 17 000,00 грн,
У липні 2025 року Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська Нафтова Компанія" про стягнення штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство "Укргазвидобування" стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська Нафтова Компанія" було порушено умови п.п. 1.1, 4.1, 4.8, п.п. 5.2.2 п. 5.2 Договору №1431/ЛГВ/24 купівлі-продажу матеріально-технічних ресурсів, що мають споживчу товарну цінність, але не використовуються в діяльності АТ "Укргазвидобування" від 23.12.2024 і п. 6 Специфікації №1 (Додаток №2 до Договору), оскільки не забезпечено прибуття свого представника на склад продавця і не забезпечено своєчасне приймання, завантаження та вивіз товару вартістю 170 000,00 грн у строк до 17.03.2025.
З огляду на наведене, позивач просить стягнути з відповідача нарахований на підставі п. 6.4 Договору №1431/ЛГВ/24 від 23.12.2024 штраф у розмірі 17 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2025 відкрито провадження у справі №910/8259/25; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 04.07.2025 про відкриття провадження у справі №910/8259/25 була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська Нафтова Компанія" 07.07.2025 о 20 год. 36 хв., про що судом було отримано інформацію 08.07.2025 о 10 год. 30 хв.
Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, ухвала суду від 04.07.2025 вручена відповідачу 08.07.2025.
Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, то - встановлюються судом.
За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 04.07.2025 у справі №910/8259/25 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська Нафтова Компанія" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом двадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська Нафтова Компанія" вправі було подати відзив на позов у строк до 28.07.2025 включно.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, відтак справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
23.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська Нафтова Компанія" (покупець) та Акціонерним товариством "Укргазвидобування" (продавець) укладено Договір №1431/ЛГВ/24 купівлі-продажу матеріально-технічних ресурсів, що мають споживчу товарну цінність, але не використовуються і діяльності АТ "Укргазвидобування" (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого продавець зобов'язується за цим Договором передати у власність покупця товар, а саме: оливу відпрацьовану, яка утворилися в результаті списання непридатних для прямого використання машин, агрегатів, устаткування та інших металоконструкцій, або який утворився як відходи в процесі особистого виробництва (крім відходів, які містять дорогоцінні метили), та не використовується в діяльності AT "Укргазвидобування", а покупець зобов'язується належним чином прийняти та оплатити цей товар у кількості 8 479,10 кг (+/-5% в опціоні продавця).
Найменування / асортимент товару, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю товару визначаються сторонами в Специфікації(ях) до цього Договору, яка / які є додатком(ами) до Договору і є його невід'ємною частиною (п. 1.2 Договору).
За умовами п. 2.1, п. 2.2 Договору ціна за одиницю товару за цим Договором визначається у Специфікації(ях) до Договору з урахуванням ПДВ в гривнях (для резидента) або в іноземній валют і (для нерезидента). Загальна ціна Договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в Специфікації(-ях) до цього Договору.
У пункті 3.1 Договору вказано, що розрахунки за товар проводяться шляхом попередньої оплати за товар, яка здійснюється покупцем па підставі рахунку, наданого продавцем, у розмірі 100% попередньої оплати в сумі 170 000,00 грн, протягом 15 календарних днів з дати рахунку.
У пункті 4.1 Договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється на умовах самовивозу транспортом покупця, на умовах EXW (Склад Продавця) в редакції ІНКОТЕРМС 2010 року, за необхідності, завантаження в транспорт покупця силами продавця. Термін "Склад Продавця" означає місця падання товару у розпорядження покупця (що вказується у Специфікації / ях до Договору). Поставка товару (надання товару у розпорядження покупця на Складі Продавця) здійснюється після отримання продавцем оплати.
Строк падання товару у розпорядження покупця па Складі Продавця, умови, місце надання товару у розпорядження покупця, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації(ях) до цього Договору (п. 4.2 Договору).
Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару - при передачі товару па Складі Продавця при вивезенні товару залізничним транспортом, або видаткової накладної - при передачі товару на Складі Продавця при вивезенні автотранспортом. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з дати підписання сторонами акту приймання - передачі товару або видаткової накладної на Складі Продавця (п. 4.3 Договору).
Відповідно п. 4.8 Договору вивезення товару зі Складу Продавця та завантаження його па транспорт покупця здійснюється силами та за рахунок покупця у строки, визначені у Специфікації(ях) до Договору. Покупець самостійно та за власні кошти забезпечує завантаження товару па власні транспортні засоби в місці падання товару у розпорядження покупця па Складі Продавця.
Пунктом 6.4 Договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків завантаження та вивезення товару зі Складу Продавця або його частини у встановлені Специфікацією / ями строки передачі товару у розпорядження покупця на Складі Продавця з вини покупця, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 10% від загальної вартості обсягу товарів, не завантажених та невивезених зі Складу Продавця.
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), і діє до повного виконання сторонами зобов'язань (п. 9.1 Договору).
У специфікації №1 від 23.12.2024 (надалі - Специфікація) сторони погодили, що Акціонерне товариство "Укргазвидобування" повинне передати у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська Нафтова Компанія" оливу відпрацьовану у кількості 7 936,60 кг за ціною 16,708333 грн/кг без ПДВ загальною вартістю 159 128,83 грн з ПДВ та оливу гідравлічну відпрацьовану у кількості 542,50 кг за ціною 16,69918 грн без ПДВ загальною вартістю 10 871,17 грн з ПДВ, що загалом складає суму 170 000,00 грн.
У пункті 2 Специфікації сторонами погоджено умови поставки та місце поставки (передання товару у розпорядження покупця па складі продавця): EXW за необхідності, завантаження в транспорт покупця силами продавця (Склад Продавця): 8 479,10 кг. Пасічнянський нафтогазопромисел ГПУ "Львівгазвидобувания".
У пункті 4 Специфікації сторони погодили умови та строки оплати: 100% попередня оплата протягом 15 календарних днів з дати рахунку.
У пунктах 5, 6 Специфікації сторони погодили строк поставки (передання товару у розпорядження покупця па Складі Продавця): протягом 60 календарних днів з дати надходження до продавця попередньої оплати відповідно до умов Договору. Строк / термін завантаження і вивезення покупцем товару: протягом 60 календарних днів з дати надходження до продавця попередньої оплати відповідно до умов Договору.
Акціонерним товариством "Укргазвидобування" виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська Нафтова Компанія" рахунок №1/ЛГВ від 01.01.2025 на суму 170 000,00 грн на оплату вказаного у Специфікації товару, який був направлений відповідачу засобами електронного зв'язку 01.01.2025.
15.01.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська Нафтова Компанія" було оплачено виставлений позивачем рахунок, що підтверджується платіжною інструкцією №4429 від 15.01.2025.
27.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська Нафтова Компанія" звернулось до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" з листом вих. №27/03/25-4 від 27.03.2025 про погодження допуску автомобіля на територію позивача для вивезення товару в період з 1 по 2 квітня 2025 року.
01.04.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська Нафтова Компанія" було вивезено із Складу Продавця придбаний ним за Договором товар у кількості 8 479,10 кг загальною вартістю 170 000,00 грн з ПДВ, що підтверджується підписаним сторонами актом №90042715 приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 23.12.2024.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями Акціонерного товариства "Укргазвидобування", що Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська Нафтова Компанія" було порушено строк самовивозу придбаного товару із складу продавця, у зв'язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 11, 202, 655, 662, 692, Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як вбачається з умов пунктів 4.1, 4.2, 4.8 Договору та пунктів 5, 6 Специфікації (Додаток №2 до Договору), відповідачем було взято на себе зобов'язання із вивезення товару зі складу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" протягом 60 календарних днів з дати сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська Нафтова Компанія" попередньої оплати відповідно до умов Договору.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що розрахунки за товар проводяться шляхом попередньої оплати за товар, яка здійснюється покупцем па підставі рахунку, наданого продавцем, у розмірі 100% попередньої оплати в сумі 170 000,00 грн, протягом 15 календарних днів з дати рахунку.
15.01.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська Нафтова Компанія" було оплачено виставлений позивачем рахунок, що підтверджується платіжною інструкцією №4429 від 15.01.2025.
Статтею 253 Цивільного кодексу України унормовано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, зважаючи на дату сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська Нафтова Компанія" 100% попередньої оплати за товар - 15.01.2025, відповідач повинен був вивезти власними силами із складу позивача товар до 17.03.2025 включно (згідно ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки останній день 60-денного строку припадав на вихідний день - 16.03.2025 - неділю).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Натомість матеріали справи свідчать про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська Нафтова Компанія" лише 27.03.2025 було розпочато процедуру отримання допуску на територію позивача автомобіля для вивезення придбаного за Договором товару, а сам товар вивезено із складу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" лише 01.04.2025, тобто із пропуском встановленого у пунктах 5, 6 Специфікації строку на 14 календарних днів.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Попри викладене Главою 24 Господарського кодексу України (був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) врегульовано загальні засади відповідальності учасників господарських відносин таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
У пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.
За змістом частини другої статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Так, частиною другою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Статтею 617 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Із наведених приписів законодавства вбачається, що форс-мажорні обставини можуть не лише унеможливлювати виконання зобов'язання вцілому, а й обумовлювати неналежне виконання зобов'язання, в тому числі прострочення його виконання.
Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за конкретних умов господарської діяльності. Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (пункт 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16).
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (аналогічний висновок викладено в пункті 38 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).
Разом з тим форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 в справі №904/3886/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).
При цьому в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
У постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 Верховний Суд виснував, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17 та від 07.06.2023 у справі №906/540/22).
Так, у відповідь на претензію позивача щодо сплати штрафу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська Нафтова Компанія" повідомило листом Акціонерне товариство "Укргазвидобування", що 22.02.2025 підприємство відповідача зазнало атаки дронів, внаслідок чого було пошкоджені виробничі потужності та складські приміщення, а також припинена діяльність підприємства, тому у Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська Нафтова Компанія" не було можливості ані забрати товар, ані приймати чи передавати будь-які вантажі.
Наведені відповідачем обставини підтверджуються Протоколом огляду місця події від 27.02.2025, складеним старшим слідчим ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Кіровоградській області, в якому зафіксовано, що в ніч проти 22.02.2025 по території нафтопереребного заводу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська Нафтова Компанія", яка розташована за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький район, Соколівська СТГ, с. Шостаківка, вул. Садова, 1Б, 1В, 2А, 2Б, влучив баражуючий боєприпас.
Для суду очевидно, що атака дрону по нафтопереребному заводу відповідача жодним чином не залежала від волі та дій (бездіяльності) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська Нафтова Компанія" та останнє жодним чином не могло її відвернути.
Також дана обставина є персоніфікованою - спричинений нею негативний вплив був спрямований на Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська Нафтова Компанія", виробничі потужності якого були пошкоджені, а господарські операції припинені чи порушені (відразу після нанесення удару відповідач був позбавлений можливості здійснювати свою діяльність у звичному режимі, а відновлення діяльності потребувало часу).
До того ж для суду очевидно, що самовивіз, транспортування та зберігання відпрацьованих паливо-мастильних матеріалів в обсязі понад 8 тон потребує спеціальних ресурсів (спеціального автотранспорту та спеціального місця зберігання), а тому завдання по виробничим потужностям відповідача дронового удару визнається судом форс-мажорною обставиною, яка унеможливила своєчасне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська Нафтова Компанія" свого обов'язку із вивезення такого товару із складу Акціонерного товариства "Укргазвидобування".
При цьому, суд вважає недоречними доводи Акціонерного товариства "Укргазвидобування" з приводу того, що настання форс-мажорних обставин не підтверджується належними доказами з тих підстав, що відповідачем не надано сертифікату Торгово-промислової палати, оскільки такий сертифікат не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Відтак суд не позбавлений можливості встановити факт настання форс-мажорних обставин на підставі інших доказів, наявних в матеріалах справи.
У суду відсутні будь-які сумніви у достовірності зафіксованих слідчим Служби безпеки України у протоколі від 27.02.2025 обставинах, як і в допустимості та достовірності даного протоколу як доказу.
Попри наведене пунктом 7.3 Договору передбачено, що сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Наслідком не повідомлення чи порушення строку повідомлення про настання обставин непереборної сили є втрата стороною права посилання на дії обставин непереборної сили, як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов'язань.
Матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано, доказів повідомлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська Нафтова Компанія" до 03.03.2025 включно Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про настання форс-мажорної обставини, яка унеможливлює самовивіз товару.
Фактично єдиним в матеріалах справи доказом повідомлення Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про настання спірної обставини непереборної сили є лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська Нафтова Компанія", який був направлений на електронну пошту позивача 16.05.2025 по спливу 73 календарних днів після закінчення встановленого п. 7.3 Договору строку. Протокол від 27.02.2025 позивачу був направлений 19.05.2025.
У постанові від 29.04.2025 у справі №917/1131/24 Верховний Суд вказав, що повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.
Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).
Тотожної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 22.06.2022 у справі №904/5328/21 та 12.03.2025 у справі №904/5557/23.
Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів повідомлення відповідачем позивача у встановлений п. 7.3 Договору строк про настання форс-мажорної обставини, яка унеможливлює самовивіз товару, суд дійшов висновку, що в даному випадку відсутні підстави для звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська Нафтова Компанія" від відповідальності за порушення передбаченого пунктами 4.1, 4.2, 4.8 Договору та пунктами 5, 6 Специфікації зобов'язання.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська Нафтова Компанія" у встановлений Договором та Специфікацією строк свого обов'язку з вивозу товару зі складу продавця не виконало, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що не виконав (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України (був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Відповідач не навів обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України унормовано, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 6.4 Договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків завантаження та вивезення товару зі Складу Продавця або його частини у встановлені Специфікацією/ями строки передачі товару у розпорядження покупця на Складі Продавця з вини покупця, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 10% від загальної вартості обсягу товарів, не завантажених та невивезених зі Складу Продавця.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Відтак, враховуючи, що відповідачем було порушено своє негрошове зобов'язання із вивезення товару зі складу продавця на два тижні, то є правомірним нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська Нафтова Компанія" штрафу у розмірі десяти відсотків від вартості невивезеного товарів, що складає 17 000,00 грн (170 000,00 грн х 0,1).
Положеннями статті 233 Господарського кодексу України унормовано, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19).
Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Судом встановлено, що для відповідача настала форс-мажорна обставина - по території нафтопереребного заводу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська Нафтова Компанія" було завдано дронового удару, що, на думку суду, унеможливило своєчасний саомвивіз із складу позивача відпрацьованих паливо-мастильних матеріалів (які повинні зберігатись у спеціальній тарі та спеціально обладнаних місцях).
Також судом встановлено, що в межах спірних правовідносин відповідачем було своєчасно сплачено за товар кошти на умовах 100% передоплати, а прострочення самовивозу тривало незначний час - 14 календарних днів.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази наявності у Акціонерного товариства "Укргазвидобування" невідкладної потреби у вивозі відповідачем свого товару, адже матеріали справи не містять доказів звернень позивача з листами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська Нафтова Компанія" щодо вивезення спірного товару. Відсутність листування між Акціонерним товариством "Укргазвидобування" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська Нафтова Компанія" щодо вивезення товару протягом періоду прострочення може також свідчити про неформальну обізнаність відповідача про факт завдання удару по підприємству відповідача.
В свою чергу, суд не вбачає підстав для висновку, що протермінування відповідачем на два тижні свого обов'язку з вивезення товару зі складу могло якось негативно вплинути на фінансово-матеріальний стан Акціонерного товариства "Укргазвидобування".
Таким чином, виходячи із принципу збалансованості інтересів сторін, користуючись правом, наданим суду ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, господарський суд вважає справедливою, доцільною, обґрунтованою та такою, що цілком відповідає принципу верховенства права, необхідність зменшення розміру штрафу на 90% від заявленої суми, тобто до 1 700,00 грн.
За таких обставин позовні вимоги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" підлягають задоволенню частково, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська Нафтова Компанія" підлягає стягненню штраф у розмірі 1 700,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З огляду на наведені приписи господарського процесуального закону судовий збір покладається на відповідача з огляду те, що спір у даній справі виник у зв'язку з неправильними діями останнього (неповідомленням позивача про настання форс-мажорної обставини у встановлений Договором строк), а часткове задоволення позовних вимог обумовлене реалізацією судом свого права на зменшення неустойки.
ЗКеруючись ст.cт. 2, 13, 74, 76, 79, 91, 126, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Акціонерного товариства "Укргазвидобування" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська Нафтова Компанія" (01133, м. Київ, провулок Лабораторний, буд. 3; ідентифікаційний код 30708038) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; ідентифікаційний код 30019775) штраф у розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 01.12.2025.
Суддя Р.В. Бойко