ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.12.2025Справа № 910/10750/25
Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/10750/25.
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03117, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 65)
До Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «АЛЬФА-ГАРАНТ» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26)
Про стягнення 130000, 00 грн
Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «АЛЬФА-ГАРАНТ» про стягнення 130000, 00 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 130000,00 грн, право на яке перейшло до позивача, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування за пошкодження автомобіля Lincoln MKC д.н.з. НОМЕР_1 в результаті ДТП 16.06.2022.
05.09.2025 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, залишив її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали від 05.09.2025 для усунення недоліків позовної заяви.
09.09.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки, встановлені ухвалою суду від 05.09.2025.
17.09.2025 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/10750/25 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
07.10.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в тексті якого викладене клопотання про поновлення процесуального строку для подання відзиву.
Згідно статті 113 Господарського процесуального кодексу України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Частиною 1, 2 статті 251 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Пунктом 3 резолютивної частини ухвали від 17.09.2025 суд встановив відповідачу строк для подання до суду відзиву протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалу про відкриття провадження у справі від 17.09.2025 відповідач отримав в електронний кабінет ЄСІТС 17.09.2025, що підтверджується повідомлення про доставку процесуального документу до електронного кабінету, яке знаходиться в матеріалах справи.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був подати відзив на позовну заяву до 02.10.2025 включно.
Відповідно до частини 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
У відповідності до частини 1, 3, 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Відповідач пропуск процесуального строку для подання відзиву мотивує тим, що рішенням Правління НБУ №90-рш від 13.03.2025 до відповідача застосовані заходи впливу у вигляді відкликання ліцензії та призначено тимчасового адміністратора.
З огляду на зазначені обставини, господарська діяльність відповідача деякий час була паралізована, більшість працівників відповідача звільнилися.
Позивач, в свою чергу, заперечень щодо поновлення процесуального строку відповідачу для подання відзиву до суду не надав.
Таким чином, з урахуванням зазначених обставини та незначний період пропуску строку для подання відзиву, суд визнає причини пропуску відповідачем процесуального строку для подання відзиву поважними та задовольняє клопотання відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву.
14.10.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.
21.10.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
І. Фактичні обставини, встановлені судом.
16.06.2022 у місті Львові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Lincoln MKC» д.н.з. НОМЕР_1 та транспортного засобу «Audi A4» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .
На момент дорожньо-транспортної пригоди між власником транспортного засобу «Lincoln MKC» д.н.з. НОМЕР_1 ( ОСОБА_2 ) та Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» (позивач) діяв договір добровільного страхування наземного транспорту FO №01192349 від 25.10.2021, згідно з яким позивач прийняв на себе зобов'язання по відшкодуванні матеріальної шкоди заподіяної страхувальнику зазначеному транспортному засобу.
Крім того, на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Audi A4» д.н.з. НОМЕР_2 була забезпечена полісом ЕР209501082 страховиком згідно якого є Товариство з додатковою відповідальністю страхова компанія «АЛЬФА-ГАРАНТ» (відповідач).
Постановою Шевченківського районного суду міста Львова від 13.02.2024 у справі №466/4234/22 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення (ДТП 16.06.2022), передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.
04.10.2022 власник пошкодженого транспортного засобу «Lincoln MKC» д.н.з. НОМЕР_1 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.
Згідно рахунку-фактури від ФОП Пеленьо А.П. №007 від 08.08.2022 загальна вартість відновлювального ремонту «Lincoln MKC» д.н.з. НОМЕР_1 склала - 350 000, 00 грн.
14.10.2022 позивачем складено страховий акт №18761/17/922, в якому позивач визнав суму збитків у розмірі 226.160, 00 грн.
Позивач здійснив виплату страхового відшкодуванню на рахунок власника пошкодженого транспортного засобу «Lincoln MKC» д.н.з. НОМЕР_1 ( ОСОБА_2 ) у розмірі 226.160, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №295050 від 18.10.2022.
03.11.2022 позивач засобами поштового зв'язку направив відповідачу заяву вих. №03618/9222 від 21.10.2022 про виплату страхового відшкодування.
Однак позивач не отримував від відповідача документів, що підтверджують сплату страхового відшкодування.
У зв'язку з вищезазначеним, позивач просить стягнути з відповідача, як страховика особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику транспортного засобу «Lincoln MKC» д.н.з. НОМЕР_1 суму страхового відшкодування в межах ліміту полісу ЕР209501082 у розмірі 130 000, 00 грн.
ІІ. Предмет позову.
Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього страхового відшкодування в порядку суброгації у розмірі 130 000, 00 грн.
ІІІ. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.
(1) 16.06.2022 сталась ДТП за участю автомобіля «Lincoln MKC» д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля «Audi A4» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1
(2) Винуватцем ДТП є водій транспортного засобу «Audi A4» д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_1 , який є винним у відповідності до постанови Шевченківського районного суду міста Львова від 13.02.2024 у справі №466/4234/22.
(3) Позивач здійснив страхову виплату власнику пошкодженого транспортного засобу «Lincoln MKC» д.н.з. НОМЕР_1 у розмірі 226.160, 00 грн.
(4) Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу, що є винуватцем ДТП, а саме транспортного засобу «Audi A4» д.н.з. НОМЕР_2 застрахована в Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «АЛЬФА-ГАРАНТ» (відповідач) згідно полісу ЕР209501082.
(5) Відповідач, як страховик винуватця ДТП зобов'язаний відшкодувати позивачу суму виплаченого ним страхового відшкодування в межах встановленого ліміту, а саме у розмірі 130 000, 00 грн.
IV. Заперечення відповідача у справі.
Заперечення відповідача проти позову зводяться до того, що позивач всупереч приписам статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (закон №1961-IV, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 01.01.2025) не звернувся до відповідача із заявою про страхове відшкодування впродовж одного року.
Відтак, позов позивач мав право подати до 16.06.2023 включно, тому останній пропустив строк позовної давності.
З огляду на зазначені обставини, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
V. Оцінка доказів судом та висновки суду.
Спір у даній справі виник внаслідок виплати позивачем згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту FO №01192349 від 25.10.2021 укладеного між ним та власником пошкодженого транспортного засобу «Lincoln MKC» д.н.з. НОМЕР_1 страхового відшкодування у розмірі 226.160,00 грн та переходу до позивача в порядку суброгації вимоги такого страхувальника до особи, відповідальної за збитки спричинені внаслідок ДТП 16.06.2022.
Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті за позовом, суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:
- чи має місце перехід до позивача вимоги страхувальника до особи, відповідальної за збитки, спричинені внаслідок ДТП 16.06.2022?
- чи підтверджується факт відшкодування позивачем страхового відшкодування?
- чи правомірно позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в межах ліміту полісу?
- чи є заперечення відповідача обґрунтованими?
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 Цивільного кодексу України).
Страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки (стаття 108 Закону України «Про страхування»).
Згідно зі статті 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України «Про страхування» (закон №85/96-ВР, який втратив чинність 01.01.2024) до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006-15-ц).
Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого (пункт 71 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 910/18279/19).
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику транспортного засобу «Lincoln MKC» д.н.з. НОМЕР_1 .
Однак, у разі якщо її цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (закон №1961-IV, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 01.01.2025)).
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (закон №1961-IV, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 01.01.2025)).
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Audi A4» д.н.з. НОМЕР_2 , на момент вказаної ДТП була застрахована у відповідача згідно з полісом ЕР209501082, який діяв на 16.06.2022.
Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 130000,00 грн з франшизою у 0,00 грн, згідно з інформацією Моторно транспортного страхового бюро з Єдиної централізованої бази даних.
Таким чином, відповідач взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну третім особам під час ДТП, яке сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «Audi A4» д.н.з. НОМЕР_2 в межах лімітів відповідальності передбачених полісом.
Матеріалами справи підтверджено вину водія транспортного засобу «Audi A4» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, яка відбулася 16.06.2022.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 Цивільного кодексу України).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові №911/482/17 від 20.03.2018 зазначив, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
В постанові від 25.07.2018 у справі №922/4013/17 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зроблено наступний висновок, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «Lincoln MKC» д.н.з. НОМЕР_1 склала 350000, 00 грн, що підтверджується рахунком-фактури від СТО №007 від 08.08.2022.
З наданих до матеріалів справи доказів, судом встановлено, що на момент ДТП «Lincoln MKC» д.н.з. НОМЕР_1 перебувала в експлуатації 4 роки. В такому разі, у відповідності до пункту 7.38. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, коефіцієнт фізичного зносу не застосовується.
Позивачем складено страховий акт №18761/17/922 від 14.10.2022, на підставі якого позивач визнав суму збитків заподіяних транспортному засобу «Lincoln MKC» д.н.з. НОМЕР_1 у розмірі 226.160, 00 грн.
У зв'язку з цим, позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 226.160,00 грн на рахунок власника пошкодженого транспортного засобу ( ОСОБА_2 ), що підтверджується копією платіжної інструкції №295050 від 18.10.2022.
Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту (абзац 2 пункт 36.2. стаття 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (закон №1961-IV, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 01.01.2025)).
Відповідно до копії платіжної інструкції №295050 від 18.10.2022 позивач сплатив на рахунок ОСОБА_2 суму страхового відшкодування у розмірі 226.160, 00 грн, в платіжному дорученні міститься зазначення, що зазначена сума перерахована без ПДВ.
Матеріали справи не містять доказів того, що страхувальником було здійснено оплату запчастин/відновлювального ремонту на суму, що включає податок на додану вартість.
З урахуванням вимог статті 29, пункту 36.4 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (закон №1961-IV, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 01.01.2025), статті 25 Закону України «Про страхування» (№85/96-ВР, який був чинний на момент виникнення правовідносин; втратив чинність 01.01.2024) суд дійшов висновку, що рахунок-фактури №007 від 08.08.2022, страховий акт №18761/17/922 від 14.10.2022 та платіжна інструкція №295050 від 18.10.2022, копії яких наявні в матеріалах справи, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які (витрати) виникли внаслідок ДТП.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що шкода завдана при ДТП транспортному засобу «Lincoln MKC» д.н.з. НОМЕР_1 належним чином доведена.
За таких обставин, оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Audi A4» д.н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП (16.06.2022) була забезпечена у відповідача та вина водія «Audi A4» д.н.з. НОМЕР_2 встановлена постановою Шевченківського районного суду міста Львова від 13.02.2024 у справі №466/4234/22, позивач на підставі статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» (№85/96-ВР, який був чинний на момент виникнення правовідносин; втратив чинність 01.01.2024) звернувся до відповідача з заявою вих.№03618/9222 від 21.10.2022 про виплату страхового відшкодування.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 стаття 1166 Цивільного кодексу України).
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 1-2 стаття 1187 Цивільного кодексу України).
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (пункт 1, 3 частина 1 стаття 1188 Цивільного кодексу України).
Заперечення відповідача проти позову зводяться до того, що позивач всупереч приписам статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (закон №1961-IV, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 01.01.2025) не звернувся до відповідача із заявою про страхове відшкодування впродовж одного року.
Відтак, за твердженням відповідача позивач мав звернутись до суду з позовом до 16.06.2023, а не в 2025 році, що свідчить про те, що позивач пропустив строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові.
На підтвердження вказаних доводів, відповідач додав роздруківки власних реєстрів отриманої поштової кореспонденції, в яких не зазначено, що до відповідача надходив вищезазначений лист позивача.
Суд, в свою чергу, констатує, що позивачем додано до позовної заяви список згрупованих відправлень (реєстр) поштової кореспонденції та фіскальний чек поштового відділення АТ «Укрпошта» від 03.11.2022, з якого вбачається, що лист вих.№03618/9222 направлений позивачем на поштову адресу відповідача.
Надані відповідачем до відзиву списки реєстрів поштової кореспонденції з 03.11.2022 по 10.11.2022, судом не беруться до уваги, оскільки як вбачається з роздруківок створені вони за допомогою програмного забезпечення «Microsoft Excel», яке дає можливість користувачу здійснювати редагування файлів (вносити зміни до файлів, додавати або видаляти певну інформацію) в будь-який момент.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивачем дотримано річний строк для звернення до відповідача із заявою про сплату страхового відшкодування, як це передбачено приписами статті 37 Закону України №1961-IV, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.
Щодо тверджень відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, суд зазначає, що до даних правовідносин встановлюється загальний строк позовної давності - 3 роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
Законом України №2120-ІХ від 15.03.2022 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, яким внормовано, що в період дії в Україні воєнного стану перебіг позовної давності зупиняється на строк дії такого стану.
Загальновідомим є факт, що воєнний стан в Україні введено відповідним указом Президента України, який затверджений відповідним Законом України з 24.02.2022 та який неодноразово продовжувався та діє станом на день прийняття даного рішення.
Судом взято до уваги, що Законом України №4434-ІХ від 14.05.2025 виключено пункт 19 з розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України - 04.09.2025.
Однак, оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли в період дії карантинних обмежень (до 30.06.2023) та в період дії правового режими воєнного стану, перебіг позовної давності у позивача не сплив.
З огляду на зазначені обставини, судом відхиляються заперечення відповідача викладені в заявах по суті, зокрема і щодо підстави у відмові у позові через сплив строку позовної давності.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи (абзац 2 пункт 12.1. стаття 12 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (закон №1961-IV, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 01.01.2025)).
Франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком (стаття 9 Закону України «Про страхування» №85/96-ВР, який був чинний на момент виникнення правовідносин).
Оскільки, полісом ЕР209501082 франшиза встановлена в розмірі 0, 00 грн, тому враховуючи вище зазначені норми, сума яка підлягає стягнення та яку просить стягнути позивач, а саме не сплачена відповідачем сума страхового відшкодування становить - 130 000, 00 грн
Основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).
Суд зазначає, що статтею 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 вказаного кодексу.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 1-4 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).
Доказів відшкодування відповідачем шкоди в розмірі 130 000, 00 грн, заподіяної під час ДТП 16.06.2022, яка сталася за участю забезпеченого відповідачем транспортного засобу «Audi A4» д.н.з. НОМЕР_2 позивачу та/або власнику автомобіля «Lincoln MKC» д.н.з. НОМЕР_1 матеріали справи не містять.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
На підставі вищевикладеного, визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 130 000, 00 грн.
VI. Розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Позивач подав позовну заяву через систему «Електронний суд».
Таким чином, в силу приписів частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви через систему «Електронний суд» застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Суд зазначає, що позивач сплатив судовий збір без застосування коефіцієнту пониження у розмірі 3 028, 00 грн, що підтверджується долученою до позовної заяви платіжною інструкцією №48513 від 11.07.2025.
Отже, позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн, а відтак, надмірно сплатив 605, 60 грн.
За таких обставин, у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви на відповідача у розмірі 2 422, 40 грн.
Щодо надмірно сплаченої суми судового збору, суд звертає увагу позивача, що останній не позбавлений права звернутись до суду в порядку статті 7 Закону України «Про судовий збір» з відповідним клопотанням щодо повернення надмірно сплаченої суми судового збору.
Заяв та клопотань щодо розподілу інших судових витрат від позивача не надходило.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «АЛЬФА-ГАРАНТ» про стягнення 130 000, 00 грн - задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «АЛЬФА-ГАРАНТ» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26; ідентифікаційний код: 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03117, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 65; ідентифікаційний код: 30115243) суму страхового відшкодування у розмірі 130 000 (сто тридцять тисяч) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г.П. Бондаренко - Легких