24.11.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1050/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Стефанів Т. В.,
секретар судового засідання Матенчук О. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури
в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації
до відповідача Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України"
про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі,
за участю:
прокурора Піварчук А. М.,
представника позивача Ігнатенко О. Ю.,
представника відповідача Гуменюк І. В.,
ухвалив таке рішення.
Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У судовому засіданні 24.11.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору.
Заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.
Щодо представництва прокуратурою інтересів держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у п. 38 - 40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Отже, прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести, у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Подання Івано-Франківською обласною прокуратурою позовної заяви обумовлено необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у неухильному дотриманні природоохоронного законодавства України та пред'являється в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, яка є органом уповноваженим державою здійснювати функції у відповідних спірних правовідносинах.
Так, Івано-Франківською обласною прокуратурою листом №15-246ВИХ-25 від 06.03.2025 повідомлено Івано-Франківську обласну державну адміністрацію про виявлені порушення законодавства при зміні цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення, а також поставлено питання про те, чи приймалось Івано-Франківською обласною державною адміністрацією розпорядження про вилучення або припинення права постійного користування ДП “Ліси України» і зміни цільового призначення.
Івано-Франківська обласна державна адміністрація у своїй відповіді від 09.04.2025 на вищезазначений лист вказала про те, що адміністрацією не приймалось рішення про вилучення або припинення права постійного користування, а також щодо зміни цільового призначення. Окрім того, Івано-Франківська обласна державна адміністрація готова взаємодіяти з прокуратурою задля вирішення проблемного питання та зазначила, що у зв'язку із обмеженим фінансуванням судового збору не заперечує щодо звернення до суду з відповідним позовом.
Факт не звернення до суду позивача з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган не виконує свої повноваження щодо захисту інтересів держави.
На виконання вимог ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» Івано-Франківською окружною прокуратурою повідомлено Івано-Франківську обласну державну адміністрацію про намір звернення прокурором до суду з цим позовом, окремим листом.
Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що позивач самостійно не звернувся до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити інтереси держави, що свідчить про неналежний захист позивачем законних інтересів держави, суд приходить до висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Ухвалою від 01.09.2025 суд постановив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання на 29.09.2025, встановити строки сторонам на подачу відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення, пояснень.
09.09.2025 через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. №14701/25 від 10.09.2025).
26.09.2025 від представника заявника через систему "Електронний суд" надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи (вх. №15786/25 від 29.09.2025).
Ухвалою від 29.09.2025 суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України".
01.10.2025 через систему "Електронний суд" Івано-Франківська обласна державна адміністрація подала додаткові пояснення у справі (вх. №15989/25 від 01.10.2025).
Протокольною ухвалою від 27.10.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 24.11.2025.
30.10.2025 через систему "Електронний суд" представник Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" подав пояснення у справі (вх. №17815/25 від 30.10.2025).
Докази отримання процесуальних документів відповідачем Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області і третьою особою наявні у матеріалах справи.
Позиції сторін.
Мотивуючи заявлені позовні вимоги, прокурор вказує на те, що передача земельної ділянки з кадастровими номером 2624885900:07:001:0084 лісового фонду, яка перебуває у постійному користуванні філії Карпатського лісового офісу ДП «Ліси України», відбулася із значними порушеннями вимог чинного земельного та лісового законодавства, свою позицію підтримав у судовому засіданні.
Представник позивача підтримує позицію прокурора, просить задоволити позов в повному обсязі.
Відповідач - Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області подав відзив на позов, в якому зазначає:
- реєстрація земельної ділянки площею 18,0272 га (кадастровий номер 2624885900:07:001:0084) відбулась 18.09.2019 року на підставі належно оформленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення;
- відповідальність за достовірність інвентаризації покладається не на Головне управління, а на розробника документації.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача позов прокурора підтримав, вказуючи на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, що підтверджується матеріалами лісовпорядкування, просить врахувати письмові пояснення та задовольнити позов.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Розпорядженням №85 від 07.02.1996 “Про надання в постійне користування земель лісового фонду» Івано-Франківської обласної державної адміністрації, надано в постійне користування для ведення лісового господарства державним лісогосподарським підприємствам із земель запасу, які були в тимчасовому користуванні інших землекористувачів, земельні ділянки лісового фонду за межами населених пунктів згідно з додатком № 1.
Так, зокрема, відповідно до додатку № 1 до розпорядження облдержадміністрації № 85 від 07.02.1996 Брошнівському ДЛГ (правонаступником якого є на даний час філія Карпатський лісовий офіс ДП «Ліси України») надано у постійне користування землі лісового фонду площею 30 259 га.
Наказом №59 Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 21.02.2019 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення» державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» проведено інвентаризацію земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Суходільської сільської ради Рожнятівського (на даний час - Калуського) району.
18.09.2019 у ході інвентаризації сформовано земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення площею 18,0272 га з кадастровим номером 2624885900:07:001:0084, та відповідні відомості внесено до Державного земельного кадастру. Цільове призначення визначено як "землі запасу", "землі сільськогосподарського призначення".
На підставі вищезазначеного наказу ДП «Центр державного земельного кадастру» Львівською регіональною філією у 2019 році розроблена Технічна документація із землеустрою, щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Суходільської сільської ради Рожнятівського району, виконана Янцур О. та інженером-землевпорядником Ривак Р. Я.
До наказу Управління № 5-ОТГ від 26.11.2020 № 5-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну», дана земельна ділянка не включена - з підстав часткової накладки цієї ділянки на землі лісогосподарського призначення. Правовстановлюючі документи на зазначену земельну ділянку як землю комунальної власності не виготовлені.
Наказом Управління Держгеокадастру від 21.01.2021 № 13-13 видано розпорядження щодо проведення повторної інвентаризації спірної земельної ділянки (кадастровий номер 2624885900:07:001:0084), станом на 2025 рік технічна документація із землеустрою не розроблена та не подана на затвердження.
Відповідно до інформації філії Карпатського лісового офісу ДП «Ліси України» від 13.03.2025, земельна ділянка з кадастровим номером 2624885900:07:001:0084 частково накладається (орієнтовною площею 4,0500 га) на землі лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні філії (квартал 31, виділи 7-9, 12-16, 18, квартал 32, виділи 15, 26-29 Спаського лісництва Болехівського надлісництва).
Розташування спірної земельної ділянки у межах земель лісогосподарського призначення підтверджується викопіюванням з Планшету № 4 планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування Спаського лісництва, Проектом організації та розвитку лісового господарства.
Факт накладення земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення підтверджується, викопіюваннями з матеріалів лісовпорядкування 2008 року по Спаському лісництву та даними геопорталу «Ліси України» (копія плану наявна у матеріалах справи).
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру, відсутня інформація про зареєстроване право (форма власності) на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 18,0272 га (кадастровий номер 2624885900:07:001:0084), а також відсутня реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 13.03.2025, встановлено, що під час інвентаризації вищевказану земельну ділянку, яка частково відноситься до земель лісогосподарського призначення, помилково обліковано як землю сільськогосподарського призначення
06.03.2025 Івано-Франківська обласна прокуратура листом повідомила обласну державну адміністрацію про виявлені порушення законодавства при зміні цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення.
09.04.2025 Івано-Франківською обласною державною надано відповідь, у якій зазначено, що адміністрацією не приймалось рішення про вилучення або припинення права постійного користування, а також щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки.
Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 55 ЗК України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЗК України, право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Частинами 1, 2 ст. 7 ЛК України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Відповідно до ст. 45 ЛК України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 ЛК України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо, регламентується галузевими нормативними документами.
Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986 (до 04.01.2011, у подальшому - Інструкції про порядок ведення державного лісового кадастру і первинного обліку лісів, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України від 01.10.2010 № 298), планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.
Згідно з п. 5 Прикінцевих положень ЛК України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, планово-картографічні матеріали можуть бути належним доказом у справі, виходячи зі змісту інформації, яку вони містять. Подібні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14, від 01.07.2015 у справі № 6-50цс15, від 01.03.2018 у справі № 911/2049/16, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі №488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 13.06.2018 у справі № 369/1777/13-ц, від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16.
Окрім того, у постановах Верховного Суду по справах № 369/16418/18 від 07.10.2020, № 363/669/17 від 30.09.2020, № 707/2192/15-ц від 30.01.2018, № 488/5476/14-ц від 21.02.2018, № 360/1998/18 від 31.03.2021, № 380/375/17 від 06.04.2021, № 369/9900/16 від 15.07.2020, № 369/16416/18 від 09.06.2021, №359/11910/14 від 16.06.2021, № 369/16317/18 від 24.11.2021 вказано про те, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами підтвердження права державної власності на землі лісогосподарського призначення (п. 5 Прикінцевих положень ЛК України) та наявності права виключно в уповноваженого органу державної влади на розпорядження такою категорією земель.
Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка з кадастровим номером 2624885900:07:001:0084 частково сформована в результаті інвентаризації за рахунок земель державної власності лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні філії “Карпатський лісовий офіс» та використовується для ведення лісового господарства.
Земельна ділянка площею 18,0272 га, яка частково відноситься до земель лісогосподарського призначення, помилково обліковано як землю сільськогосподарського призначення. З метою усунення виявлених порушень, внесення змін до Державного земельного кадастру, Управлінням видано наказ від 21.01.2021 № 13-13 щодо проведення повторної інвентаризації земельної ділянки (кадастровий номер 2624885900:07:001:0084). Однак станом на 2025 рік технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації спірної земельної ділянки не розроблена та не подана на затвердження.
Відповідно до інформації філії Карпатського лісового офісу ДП «Ліси України» від 13.03.2025, земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 18,0272 га, кадастровий номер 2624885900:07:001:0084, частково накладається (орієнтовною площею 4,0500 га) на квартал 31 (виділи 7-9, 12-16, 18), квартал 32 (виділи 15, 26-29) Спаського лісництва Болехівського надлісництва.
На підтвердження вказаних обставин філією долучено карту-схему розташування спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення державної власності.
Матеріали справи не містять погодження на зміну цільового призначення, добровільну відмову чи згоду на вилучення або відведення вищевказаної земельної ділянки.
Планшет № 4 (лісовпорядкування 2008 року) складено на основі даних лісовпорядкування 1996 року.
Відповідно до таксаційного опису кварталів 31 та 32 Спаського лісництва, спірна земельна ділянка частково накладається на землі лісогосподарського призначення та має наступні таксаційні характеристики: лісові культури й біогалявини.
Окрім того, вивченням даних геопорталу «Ліси України» встановлено, що земельна ділянка площею 18,0272 га частково накладається на землі лісогосподарського призначення Спаського лісництва філії «Брошнівське лісове господарство».
Таким чином, в силу положень ст. 19, 55, 84 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України спірна земельна ділянка відносяться до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовується для ведення лісового господарства у порядку, визначеному Лісовим кодексом України, однак значиться зареєстрованою в Державному земельному кадастрі - для ведення особистого селянського господарства.
ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", що набрав чинності 27.05.2021, внесено зміни до повноважень органів державної влади у сфері регулювання земельних відносин та розпорядження земельними ділянками державної власності.
Відповідно до ч.1 ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.
Відповідно до ч.5 ст.122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Таким чином, розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення для лісогосподарських потреб покладено на Івано-Франківську обласну державну адміністрацію.
Відповідно до ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.
Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.
Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально.
Матеріали справи містять інформацію з Державного земельного кадастру, відповідно до якої державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 2624885900:07:001:0084, площею 18,0272 га здійснена 18.09.2019 Відділом ГУ Держгеокадастру у Рожнятівському районі на підставі “Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель», яка розроблена ЛРФ ДП ЦДЗК ЛМР.
Як зазначалось вище, будь-які розпорядження щодо передачі спірної земельної ділянки з державної в комунальну власність Івано-Франківською обласною державною адміністрацією не приймались.
Згідно з частинами першою, другою статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Спеціальним законом, який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, є Закон України «Про Державний земельний кадастр» (далі - Закон).
Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (ст. 202 ЗК України).
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», яка кореспондується з положеннями ст. 193 ЗК України визначено поняття Державного земельного кадастру, відповідно до якого - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах: об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону тощо (ст. 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
За приписами ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки і набуття нею статусу об'єкта цивільних прав пов'язується законодавством з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 ЗК України та ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні за змістом висновки наведені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16).
Згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань (Наказ Мінфіну № 879) відповідальність за організацію, проведення та достовірність результатів інвентаризації покладається не на розробника документації, а безпосередньо на керівника підприємства (установи, включаючи Головне управління як суб'єкт обліку), оскільки саме він забезпечує внутрішній контроль за достовірність даних обліку та фінансової звітності.
Враховуючи те, що землі лісогосподарського призначення є землями, які обмежені в цивільному обороті, а наявність в Державному земельному кадастрі відомостей про спірну земельну ділянку з цільовим призначенням, яке суперечить дійсному, унеможливлює її раціональне використання саме, як земель лісогоподарського призначення, а тому має місце порушення інтересу держави, яке підлягає захисту в судовому порядку.
Таким чином, для відновлення становища, що існувало до порушення, необхідним є скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру.
Висновок суду.
У контексті наведеного позов підлягає задоволенню.
Судові витрати.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи той факт, що позов задоволено в повному обсязі, судовий збір в сумі 3 028 грн слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 2, 4, 13, 42, 53, 73, 74, 86, 129, 165, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації до відповідача Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі - задовольнити.
Усунути перешкоди у здійсненні Івано-Франківською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 18,0272 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки: 2624885900:07:001:0084, дата державної реєстрації - 18.09.2019), виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (вул. Сахарова, буд. 34, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 76014, код ЄДРПОУ 39767437) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури сплачений судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн (отримувач: Івано-Франківська обласна прокуратура, ЄДРПОУ 03530483, рахунок (ІВАN) UА668201720343120001000003924, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача - МФО 820172).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 01.12.2025.
Суддя Т. В. Стефанів