номер провадження справи 4/146/25
01.12.2025 Справа № 908/2868/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
за позовом Концерну «Міські теплові мережі», (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТИНЕНТ КО., ЛТД», (69006, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 2)
про стягнення 91021,07 грн.
12.09.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 12.09.2025, (вх. № 3149/08-07/25 від 12.09.2025) Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТИНЕНТ КО., ЛТД», м. Запоріжжя про стягнення 91021,07 грн. заборгованості (основного боргу за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.01.2022 по 31.03.2024) за договором з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії № 80000161 від 01.01.2022.
Пунктом першим прохальної частини позовної заяви позивач просить суд відкрити провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2025 справу № 908/2868/25 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.09.2025, позовну заяву прийнято до розгляду тавідкрито провадження у справі №908/2868/25 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/146/25, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 03.02.2026.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням ст., ст. 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст., ст. 1, 2,193 ГК України, норми Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», положення Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 за №830, договором № 80000161 від 01.01.2022, на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 91021,07 грн. заборгованості (основного боргу за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.01.2022 по 31.03.2024).
Ухвалою суду від 17.09.2025у справі №908/2868/25 відповідачу запропоновано у строк до 03.10.2025, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, а також у строк до 29.10.2025 подати заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Позивачу цією ж ухвалою суду запропоновано у строк до 17.10.2025 подати суду відповідь на відзив на позовну заяву.
03.10.2025 через підсистему «Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНТИНЕНТ КО., ЛТД» подано Відзив на позовну заяву б/н від 02.10.2025(вх. № 19959/08-08/25 від 03.10.2025). Відповідач заявлені вимоги вважає необґрунтованими і недоведеними. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачем не надано жодного документа, що підтверджує отримання відповідачем послуг з постачання тепловоі? енергіі? за адресою вул.Рекордна, 2, м.Запоріжжя, магазин «Континент». Вважає, що рахунки на оплату не є документами, що підтверджують отримання відповідачем послуг та містять відмітку про надсилання і?х через програму електронного документообігу «Медок», але не містять Електронного цифрового підпису ТОВ «Континент Ко., ЛТД» , тому не мають юридичноі? та доказовоі? сили. Договір про визнання електронних документів між позивачем та відповідачем не укладався і до матеріалів справи не додании?. Також, до матеріалів позову надано акт обстеження системи теплоспоживання від 03.02.2023 в якому зазначено, що засувки, через які подається опалення опломбовані та опалення не надається. Також в цьому акті вказано, що прилад обліку знято, що спростовує твердження позивача про те що система обладнана приладом комерціи?ного обліку тепловоі? енергіі?. Крім того, зауважив, що у позивача відсутніи? договір з відповідачем на надання послуг з постачання тепловоі? енергіі? , заборгованість за отримання яких намагається стягнути позивач. Так, договір № 80000161 укладении? з ТОВ «КК «СІП» та жодного відношення до вказаного договору відповідач не має. Додании? до матеріалів позовноі? заяви договір, в якому стороною вказано ТОВ «Континент Ко., ЛТД» не містить підпису та печатки юридичноі? особи, а тому, не може вважатися укладеним. Також, зазначив, що у відповідача відсутня можливість отримання послуг з теплопостачання через опломбування внутрішньоі? мережі та і?і? фізичне від'єднання від основноі? труби теплопостачання. Позивачем в додатках до позовноі? заяви подано копію акта про опломбування вузла обліку тепловоі? енергіі? з відмітками, що пломби знаходяться у непорушному стані, всі вентилі перекриті, теплоносіи? не подається. Тому отримувати послугу з постачання теплоенергіі? підприємство не мало змоги, так само як не мало і необхідності, оскільки у будівлі магазину «Континент» за адресою вул.Рекордна,2 м.Запоріжжя ще з грудня 2018 року встановлено котел на твердому паливі для опалення приміщення магазину. На підставі викладеного, відповідач вважає, що позовні вимоги у даній справі задоволенню не підлягають, а тому просить суд в позові відмовити повністю.
12.11.2025 та 13.11.2025 через підсистему «Електронний суд» Концерном «Міські теплові мережі» подані додаткові пояснення по справі за вих. б/н від 12.11.2025 (вх. 22919/08-08/25 від 12.11.2025) та вих. б/н від 13.11.2025 (вх. 23017/08-08/25 від 14.11.2025) відповідно.
Розглянувши пояснення по справі Концерну «Міські теплові мережі», суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно норм ч. 2 ст. 251 ГПК України у спрощеному позовному провадженні позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Суд вважає, за необхідне зазначити, що господарсько процесуальним кодексом України не передбачено подання такого процесуального документу як пояснення по справі, тому вказані пояснення за вих. б/н від 12.11.2025 (вх. 22919/08-08/25 від 12.11.2025) та вих. б/н від 13.11.2025 (вх. 23017/08-08/25 від 14.11.2025) не приймаються судом до розгляду.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 17.10.2025 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, ведення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Запоріжжі, постійні ракетні обстріли обласного центру і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення - 01.12.2025.
Розглянувши матеріали справи, суд
Матеріали справи свідчать, що Концерн «Міські теплові мережі» є юридичною особою, метою діяльності якої відповідно до п. 2.1 Статуту є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Предметом діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо. (п. 2.2 Статуту).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Континент КО ЛТД», на праві власності володіє окремо розташованою будівлею за адресою вул. Рекордна, буд. 2/1, що не заперечується сторонами у справі.
Як стверджує позивач, 01.01.2022 між Концерном «Міські теплові мережі» (Виконавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНТИНЕНТ КО., ЛТД» (Споживач, відповідач у справі) укладений Договір з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії № 80000161 (далі - договір).
З матеріалів справи вбачається, що 02.02.2023 ТОВ «КОНТИНЕНТ КО., ЛТД» та Концерном «МТМ» складено Акт про зняття приладу обліку на державну метрологічну повірку в якому зазначено, що прилад обліку був знятий для державної метрологічної повірки. Також зафіксовані показники приладу обліку на момент зняття та вказані дані про пломби.
Актом обстеження системи опалення від 03.02.2023 зафіксовано технічний огляд системи теплопостачання за адресою: вул. Рекордна, буд. 2/1. Під час огляду встановлено, що прилад обліку знятий на державну метрологічну повірку, засувки опламбовані, а опалення не подається.
Крім того, 29.04.2024 Концерном «МТМ» та ТОВ «КОНТИНЕНТ КО., ЛТД» складений Акт обстеження систем теплопостачання окремо розташованоі? будівлі, в якому, зазначено, що запірна арматура на елеваторному вузлі перекрита та опломбована, пломба не порушена. Мережі підприємства фізично від'єднанні від центральноі? мережі. Фактично теплоносія в мережі немає.
Як стверджує позивач,на виконання умов Договору з 01.01.2022 по 31.03.2024, позивачем надані відповідачу обумовлені Договором послуги по постачанню теплової енергії на загальну суму 91021,07 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем були сформовані в електронному вигляді рахунки за надання послуги за договором № 80000161 від 01.01.2022 на оплату спожитої послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2022 по 31.03.2024.
Позивач вважає, що відповідачем порушені зобов'язання щодо оплати отриманої теплової енергії за спірний період, що й стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Правовідносини в сфері виробництва, транспортування та постачання тепловоі? енергіі? регулюються Цивільним кодексом Украі?ни, Законом Украі?ни «Про житлово-комунальні послуги», Законом Украі?ни «Про комерціи?нии? облік тепловоі? енергіі? та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання тепловоі? енергіі?, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів Украі?ни від 21 серпня 2019 р. № 830; Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Украі?ни, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Украі?ни від 22.11.2018 року № 315 про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» та іншими нормативно-правовими актами Украі?ни.
Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об'єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.
Ця ж норма Закону дає визначення терміну споживач теплової енергії як фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198, передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Зі змісту пунктів 4, 8 наведених вище Правил, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, слідує, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов'язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір. Послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Теплопостачання це особливий вид комунальної послуги. Теплова енергія є специфічною товарною продукцією, яку неможливо повернути в натурі, бездоговірне споживання теплової енергії за рахунок централізованого опалення не звільняє від обов'язку її оплати.
Мотивуючи позовні вимоги у даній справі позивач посилався на факт укладення між сторонами 01.01.2022 на підставі положень ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договору з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії № 80000161, за умовами якого між сторонами виникли відносини щодо постачання теплової енергії у окремо розташовану будівлю за адресою вул. Рекордна, буд. 2/1.
До матеріалів справи позивачем надана роздрукована копія договору з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії № 80000161.
Разом із тим, наявна в матеріалах справи копія договору не підписана відповідачем.
Відповідно до п.13 Правил надання послуги з постачання тепловоі? енергіі?, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів Украі?ни від 21 серпня 2019 р. № 830 надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги».
З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги») може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором, або шляхом надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця).
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку).
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги або надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт), наданої відповідно до вимог статтей 10 та 11 Закону України “Про електронну комерцію» (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця).
Однак, позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів того, що відповідач починаючи з 01.01.2022 вчиняв будь-які з дій, які б були направлені на акцептування умов договору з Концерном «Міські теплові мережі», а відтак, їх умови сторонами не погоджені.
Доказів того, що ТОВ «КОНТИНЕНТ КО., ЛТД» надало Концерну підписаний договір або сплатило хоча б один з рахунків, виставлених позивачем за договором, позивач суду не надав, а тому не суд не може вважати доведеним факт отримання послуги відповідачем за договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 80000161 від 01.01.2022.
Крім того, позивач також не надав суду доказів того, що на момент внесення змін у законодавство щодо обрання моделі договірних відносин із постачальником житлово-комунальних послуг, відповідач взагалі був споживачем (користувачем) послуг з постачання теплової енергії. Позивачем не доведено, що між сторонами існували будь-які правовідносини у сфері теплопостачання, які давали б підстави для переходу відповідача на нову модель договірних відносин. Жодних договорів, підтверджень фактичного споживання теплової енергії, облікових документів чи інших доказів існування таких правовідносин позивач суду не надав.
Навпаки, відповідач стверджує, що необхідність в отриманні послуг з централізованого опалення у підприємства відсутня з січня 2019 року, оскільки у будівлі магазину «Континент» за адресою вул.Рекордна,2 м.Запоріжжя з грудня 2018 року встановлено котел на твердому паливі для опалення приміщення магазину. На встановлення вказаного котла та викиди в атмосферне повітря продуктів згоряння палива для котла, підприємством отримано відповіднии? дозвіл в Департаменті екологіі? та природних ресурсів № 2310137200-192 від 29.12.2018, копія якого містится в матеріалах справи.
Крім того відповідач зазначає, що опалення спірного приміщення від центральної мережі не відбувається.
Так, з матеріалів справи встановлено, що Актом обстеження системи теплопостачання від 03.02.2023 зафіксовано, що засувки опломбовані, прилад обліку знято на метрологічну повірку, теплоносій не подавався.
Крім того, Актом від 29.04.2024 підтверджується, що мережі Відповідача від'єднані від центральної мережі, опалення фактично не здійснюється.
Додані рахунки на сплату за договором та копія договору про надання послуги з постачання теплової енергії не підписані відповідачем, не є належними та допустимими доказами постачання відповідачеві теплової енергії.
Вказані доводи відповідача позивачем не спростовані у спосіб, визначений ГПК України.
Відповідно до ст. 1 Закону України № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» комунальна послуга визначається як фактичне споживання.
Згідно «Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 Концерном «Міські теплові мережі» для застосування протягом опалювального періоду 2021-2022 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені Рішенням Виконавчого комітету Запорізької Міської Ради від 11.10.2021р. № 374 (зі змінами). Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо. Тобто двома ставками.
Перша ставка (умовно-змінні витрати) плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.
Друга ставка (умовно-постійні витрати) плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/ годину). Тобто, споживач, сплачуючи за одиницю приєднаного теплового навантаження, сплачує всі витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової, крім енергоносіїв. Оскільки ці витрати виникають у підприємства протягом всього року, то і тариф розраховано для місячної оплати протягом року, рівними частинами в опалювальний та міжопалювальний періоди.
Відповідно до п. п. 20, 23 Правил користування теплової енергії облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
З аналізу вказаних пунктів Правил користування теплової енергії вбачається, що облік обсягу теплової енергії здійснюються або за приладами обліку, або у разі їх відсутності розраховується відповідно до теплового навантаження (розрахунковим способом).
З рахунків наданих позивачем за період з січня 2022 по березень 2024 вбачається, що розрахунки здійснювались за умовно-змінними витратами та умовно-постійними витратами.
При цьому позивачем не було враховано, що плата за першою ставкою (умовно-змінні витрати) це плата за спожиту теплову енергію.
Необхідною ж ознакою для стягнення другої ставки (умовно-постійної) також є під'єднання приміщення відповідача до теплового навантаження.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1 і 2 ст. 91 ГПК України унормовано, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Отже, відсутність фактичного споживання послуги виключає підстави для стягнення плати за теплову енергію, навіть якщо існує договір, а наявність зобов'язання зі сплати вартості теплової енергії є наслідком фактичного її споживання.
Суд зауважує, що Акти обстеження, надані самим позивачем, підтверджують повну відсутність теплопостачання у період, за який заявлено вимогу про стягнення коштів.
З огляду на викладене суд констатує, що позивачем не надано суду належних, допустимих, вірогідних та достовірних доказів на підтвердження факту постачання теплової енергії та факту її споживання відповідачем у заявленому спірному періоді.
Таким чином, здійснені позивачем розрахунки обсягу та вартості спожитої відповідачем у спірному приміщенні теплоенергії не можуть бути прийняті судом як достовірні.
Надані відповідачем докази відсутності фактичного постачання теплоенергії до вказаного приміщення суд вважає більш вірогідними, ніж надані позивачем докази в обґрунтування позовних вимог, а тому доводи позивача судом до уваги не приймаються в силу викладеного.
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. (ст. 45 ГПК України) Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.
На позивача покладено обов'язок обґрунтувати своєї вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Згідно ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
За встановлених судом фактичних обставин суд визнає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача на заявлені позовні вимоги враховані судом при вирішенні даного спору.
Враховуючи вище наведене, в задоволенні позову відмовляється повністю.
Керуючись положеннями ст. 129 ГПК України, приймаючи до уваги висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, відсутні підстави для розподілу судового збору.
Керуючись ст., ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТИНЕНТ КО., ЛТД», м. Запоріжжя про стягнення 91021,07 грн. заборгованості відмовити повністю.
Повне судове рішення складено «01» грудня 2025 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.