майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
01 грудня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/302/25
Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,
за участю секретаря судового засідання: Толстокарової І.С.,
за участю представників сторін:
від позивача: Гуменюк Г.В. - довіреність від 04.03.2025 (в режимі відеоконференції);
від відповідача: Сичов Д.В. - ордер серія АМ №1000388 від 24.04.2025 (в режимі відеоконференції);
від третьої особи на стороні позивача: не з'явився;
від третьої особи на стороні відповідача: не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Євтушка Віталія Олександровича
до Фізичної особи-підприємця Грищенко Галини Василівни
за участю в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАК СЕРВІС САРНИ",
на стороні відповідача Виробничо-комерційного приватного підприємства "МЕЛЮК І КО"
про стягнення 77105,42 грн.
Процесуальні дії по справі.
Фізична особа-підприємець Євтушок Віталій Олександрович звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Грищенко Галини Василівни 77105,42 грн заборгованості за поставлений товар.
Ухвалою від 17.03.2025 суд залишив без руху позовну заяву та встановив позивачу строк для усунення виявлених недоліків.
25.03.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків №36-ю/25 від 20.03.2025 з додатками, серед яких, у тому числі, позовна заява у новій редакції, з урахуванням висновків, викладених в ухвалі Господарського суду Житомирської області від 17.03.2025 у справі №906/302/25 (а.с.42-53).
Ухвалою від 31.03.2025 суд, зокрема, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ТОВ "ТРАК СЕРВІС САРНИ".
Судові засідання у справі №906/302/25 неодноразово відкладалися.
До суду від учасників справи надійшли:
- пояснення третьої особи ТОВ "ТРАК СЕРВІС САРНИ" вих.№47-ю від 09.04.2025 (а.с.63-77);
- відзив відповідача на позовну заяву від 24.04.2025 (а.с.78-84);
- відповідь позивача на відзив на позовну заяву вих.№51-ю/25 від 25.04.2025 (а.с.85-91);
- клопотання позивача від 28.04.2025 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Виробничо-комерційного приватного підприємства "МЕЛЮК І КО" у зв'язку з необхідністю підтвердження факту належності транспортних засобів VOLVO.FH 13.440, д.н.з. НОМЕР_1 , та SCHHWARZMULLER, д.н.з. НОМЕР_2 , на праві власності відповідачу ОСОБА_1 у момент здійснення поставки на її адресу спірних запасних частин (а.с.96);
- клопотання позивача про витребування доказів вих.№55-ю/25 від 16.05.2025, згідно з яким останній просив витребувати від Територіального сервісного центру МВС Україна №1843 витяг з Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо транспортних засобів VOLVO.FH 13.440, д.н.з. НОМЕР_1 , та SCHHWARZMULLER, д.н.з. НОМЕР_2 , із зазначенням власника цих транспортних засобів на дату отримання запасних частин відповідачем - 17.04.2022 на підтвердження того, що ОСОБА_1 отримувала запасні частини згідно спірних накладних для ремонту власних транспортних засобів (а.с.98-104).
Протокольною ухвалою від 19.05.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про залучення третьої особи від 28.04.2025 у зв'язку з його необґрунтованістю.
Ухвалою від 19.05.2025 суд з власної ініціативи залучив до участі у справі третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ВКПП "МЕЛЮК І КО".
Протокольною ухвалою від 11.06.2025 за усним клопотанням представника позивача суд залишив без розгляду клопотання позивача про витребування доказів вих.№55-ю/25 від 16.05.2025.
До суду 09.06.2025 і 10.06.2025 надійшли пояснення третьої особи ВКПП "МЕЛЮК І КО" по суті спору від 09.06.2025 (а.с.123-131) та додаткові пояснення позивача від 10.06.2025 у відповідь на пояснення третьої особи (а.с.132-137).
Ухвалою від 21.07.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/302/25 до судового розгляду по суті, призначив судове засідання на 24.09.2025.
Ухвалою від 24.09.2025 суд продовжив строк розгляду справи по суті на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та відклав розгляд справи на 19.11.2025.
17.11.2025 до суду від третьої особи ТОВ "ТРАК СЕРВІС САРНИ" надійшла заява від 17.11.2025 про проведення судового засідання за відсутності представника (а.с.169-172).
Третя особа ТОВ "МЕЛЮК І КО" повноважного представника в судове засідання не направила, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлена завчасно та належним чином (а.с.178).
Оскільки явка представників третіх осіб в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а їхня неявка не перешкоджає розгляду справи, підстав для відкладення судового засідання чи оголошення в ньому перерви немає, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними матеріалами за відсутності останніх, згідно зі ст.202 ГПК України.
У засіданні 19.11.2025 суд, згідно зі ст.219 ГПК України, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення - 01.12.2025 о 10:00.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ним та відповідачем фактично було укладено договір на технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та поставку запасних частин у спрощений спосіб. Відповідач порушив свої зобов'язання з оплати у повному обсязі запасних частин, отриманих від позивача згідно видаткових накладних №Т-2202939 від 06.04.2022, №Т-2203185 від 08.04.2022, №Т-2203197 від 08.04.2022, №Т-2203440 від 17.04.2022 для виконання ТОВ "ТРАК СЕРВІС САРНИ" ремонтних робіт транспортних засобів, орендованих у відповідача ВКПП "МЕЛЮК І КО" (VOLVO.FH 13.440, д.н.з. НОМЕР_1 , та SCHHWARZMULLER, д.н.з. НОМЕР_2 ) (а.с.44-46).
Третя особа-1 в підтримку позовних вимог подала пояснення вих.№47-ю від 09.04.2025, у яких зазначено, що ТОВ "ТРАК СЕРВІС САРНИ" на умовах договору про надання послуг технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів №2100008 від 20.01.2021 було надано ВКПП "МЕЛЮК І КО" послуги ремонту автотранспортних засобів VOLVO.FH13.440, д.н.з. НОМЕР_1 , та SCHHWARZMULLER, д.н.з. НОМЕР_2 , на суму 65431,99 грн, що встановлено рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.03.2024 у справі №918/1244/23. Для виконання ремонтних робіт були використані запасні частини, придбані та передані ВКПП "МЕЛЮК І КО" ФОП Грищенко Галиною Василівною в магазині, що належить ФОП Євтушку Віталію Олександровичу та розташований на території станції технічного обслуговування автомобілів ТОВ "ТРАК СЕРВІС САРНИ" (а.с.63-64).
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 24.04.2025 просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, які ґрунтуються лише на поясненнях третьої особи та не підтверджені жодними належними й допустимими доказами. Відповідач посилається на відсутність будь-яких укладених договорів між ним та позивачем, відсутність доказів направлення будь-якої пропозиції щодо укладення договору на поставку товару, обміну листами щодо визначення найменування, кількості, ціни та загальної вартості товару, скріплених підписами та печатками видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, які могли б підтвердити факт передання товару відповідачу; ФОП Грищенко Г.В. не має жодного юридичного відношення до ТОВ "ТРАК СЕРВІС САРНИ" та ВКПП "МЕЛЮК І КО". Рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.03.2024 у справі №918/1244/23 встановлено правовідносини між ТОВ "ТРАК СЕРВІС САРНИ" та ВКПП "МЕЛЮК І КО", які не мають жодного відношення до сторін у даній справі (а.с.78-80).
Згідно з відповіддю на відзив вих.№51-ю/25 від 25.04.2025, позивач вважає доводи відповідача необґрунтованими, оскільки зі свого боку фактично здійснив поставку запасних частин, які відповідач прийняв та використав у своїх цілях, але при цьому не підписав та не повернув на адресу позивача видаткові накладні за поставлений товар, намагаючись таким чином приховати факт поставки. Запасні частини було видано відповідачу попередньо на підставі усних домовленостей без укладення письмових документів без жодних сумнівів в подальшій оплаті їх відповідачем, оскільки ФОП Грищенко Г.І. співпрацювала із ФОП Євтушком В.О. та ТОВ "ТРАК СЕРВІС САРНИ" досить тривалий час, отримані запчастини вчасно оплачувала, чим викликала до себе довіру (а.с.85-88).
Третя особа-2 подала свої пояснення по суті спору від 09.06.2025, у яких зазначено, що між ВКПП "МЕЛЮК І КО" та ФОП Грищенко Г.В. 19.10.2020 укладено договір №01/10-2020 найму транспортних засобів: автомобіля марки VOLVO, модель FH13.440, з реєстраційним номером НОМЕР_1 та спеціалізованого напівпричепа платформи марки SCHWARZMULLER, модель SPA-3E, з реєстраційним номером НОМЕР_2 . В процесі експлуатації автомобіля виникли технічні несправності, для поточного ремонту між ВКПП "МЕЛЮК І КО" та ТОВ "ТРАК СЕРВІС САРНИ" було укладено договір про технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів №2100008 від 20.01.2021, за умовами якого ТОВ "ТРАК СЕРВІС САРНИ" виконує ремонті роботи автомобіля та здійснює поставку запасних частин. Жодних інших договорів, у тому числі з ФОП Євтушком В.О., на постачання запасних частин та ремонт транспортного засобу не укладалось. Третя особа-2 вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки будь-які договірні відносини між позивачем та відповідачем відсутні, додані до позовної заяви видаткові накладні не підписані відповідачем чи його представником на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, у графі видаткових накладних «Прийняв» відсутні підписи чи печатка ФОП Грищенко Г.В., натомість зазначено ПІБ Примак Євгеній Степанович без підпису цієї особи та підтвердження того, чи мала вона право приймати товарно-матеріальні цінності від позивача на користь відповідача (а.с.123-124).
Позивач, згідно з відповіддю від 10.06.2025 на письмові пояснення третьої особи-2, вважає заперечення ВКПП "МЕЛЮК І КО" безпідставними, відмітивши те, що транспортні засоби на територію СТО ТОВ "ТРАК СЕРВІС САРНИ" доставлено Стоцьким Андрієм Васильовичем та Примаком Євгенієм Степановичем, які є представниками ВКПП "МЕЛЮК І КО". Позивач посилається на те, що у разі невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити факт постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Такими доказами можуть бути, зокрема, дані про подальше використання такого товару контрагентом, що має місце у даному випадку (а.с.132-133, 136-137).
Під час розгляду справи по суті представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі. Представник відповідача заперечив проти позову та просив відмовити у його задоволенні, заявив про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, докази понесення яких будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
З викладених у позовній заяві обставин слідує, що у квітні 2022 року ФОП Євтушок Віталій Олександрович передав ФОП Грищенко Галині Василівні запасні частини до автотранспортних засобів VOLVO.FH13.440, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_3 , та SCHHWARZMULLER, д.н.з. НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_4 , на загальну суму 78259,00 грн, згідно з видатковими накладними: №Т-2202939 від 06.04.2022 на суму 800,00 грн, №Т-2203185 від 08.04.2022 на суму 10050,00 грн, №Т-2203197 від 08.04.2022 на суму 1666,00 грн, №Т-2203440 від 17.04.2022 на суму 65743,00 грн (а.с.8-11). Видаткові накладні підписані в односторонньому порядку зі сторони постачальника (позивача), підпис та відбиток печатки зі сторони покупця (відповідача) відсутні.
Як стверджує позивач, запасні частини отримані відповідачем і використані під час виконання ТОВ "ТРАК СЕРВІС САРНИ" ремонтних робіт вищевказаних транспортних засобів на замовлення ВКПП "МЕЛЮК І КО" відповідно до укладеного між ними договору на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів №2100008 від 20.01.2021.
Суд встановив, що спеціалізований вантажний сідловий тягач марки: VOLVO, модель FH13.440, шасі НОМЕР_3 , та спеціалізований напівпричіп платформа марки: SCHHWARZMULLER, модель SPA-3Е, шасі НОМЕР_4 , знаходились у тимчасовому володінні та користуванні ВКПП "МЕЛЮК І КО" відповідно до договору найму транспортного засобу №01/10-2020 від 19.10.2020, укладеного між ним як наймачем та ФОП Грищенко Г.В. як наймодавцем, та акта передачі-приймання орендованих транспортних засобів (а.с.127-129). За умовами цього договору, строк найму становить календарний рік і діє до 18.10.2021 (п.4.1); якщо наймодавець до закінчення строку найму не заявить про намір припинити цей договір, то строк найму автомобіля продовжується до 31.12.2022 (п.4.2); наймач за цим договором зобов'язується нести витрати, що виникають у зв'язку з комерційною експлуатацією автомобіля, у тому числі витрати на оплату пального, будь-якого ремонту, та інших будь-яких витрат та утримання автомобіля (п.6.2.2).
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.03.2024 у справі №918/1244/23, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2024, встановлено факт належного виконання ТОВ "ТРАК СЕРВІС САРНИ" договірних зобов'язань щодо надання ВКПП "МЕЛЮК І КО" послуг технічного обслуговування й ремонту автотранспортних засобів та здійснення поставки запасних частин, зазначених у відповідних актах виконаних робіт №2202128 від 01.04.2022, №2202305 від 06.04.2022 та видаткових накладних №2202597 від 09.03.2022, №2202942 від 06.04.2022; стягнено з ВКПП "МЕЛЮК І КО" на користь ТОВ "ТРАК СЕРВІС САРНИ" 67894,51 грн заборгованості та 2684,00 грн судового збору (а.с.12-17, 18-20).
ТОВ "ТРАК СЕРВІС САРНИ" повідомило, що наразі вартість виконаних робіт згідно актів виконаних робіт №2202305 від 06.04.2022 та № 2202128 від 01.04.2022 ВКПП "МЕЛЮК І КО" сплачено у повному обсязі. Дані акти містять інформацію про виконання робіт, у процесі яких є пряма необхідність використання запчастин, визначених видатковими накладними №Т-2202939 від 06.04.2022, №Т-2203185 від 08.04.2022, №Т-2203197 від 08.04.2022, №Т-2203440 від 17.04.2022, і, як стверджує третя особа-1, саме ці запчастини були поставлені ФОП Євтушок В.О. на адресу ФОП Грищенко Г.В. і використані в ремонті автомобілів VOLVO 13.440 та SCHHWARZMULLER (а.с.64, 65-68).
За поясненнями позивача (а.с.44 на звороті), запасні частини, поставлені згідно видаткової накладної №Т-2202939 від 06.04.2022 (кабель до акумуляторної батареї в кількості 2 шт.) та видаткової накладної №Т-2203185 від 08.04.2022 (блок робота), були встановлені на автомобіль марки VOLVO.FH 13.440, д.н.з. НОМЕР_1 , в процесі виконання ремонту електропроводки живлення акумуляторної батареї цього ж автомобіля, про що свідчить акт виконаних робіт №2202305 від 06.04.2022.
Запасні частини, поставлені згідно видаткової накладної №Т-2203197 від 08.04.2022 (хомут пластиковий 550*7,6 чорний (10 шт.), хомут пластиковий 200*3,6 чорний (10 шт.), рідина (5 л), кришка паливного баку F180, труба кріплення крила VO FH/FM-08r tyl P=L), були використані при встановленні паливного бака на автомобіль марки VOLVO.FH 13.440, д.н.з. НОМЕР_1 , про що свідчить акт виконаних робіт №2202305 від 06.04.2022.
Запасні частини, поставлені згідно видаткової накладної №Т-2203440 від 17.04.2022, були використані в процесі виконання ремонтних робіт транспортного засобу марки SCHHWARZMULLER, д.н.з. НОМЕР_2 , про що свідчить акт виконаних робіт №2203440 від 01.04.2022.
З метою врегулювання питання щодо документального оформлення спірних поставок запчастин позивач 24.07.2023 направив на адресу відповідача лист вих.№46-ю від 21.07.2023 з вимогою підписати та по одному примірнику повернути спірні видаткові накладні (а.с.24). Факт такого надіслання підтверджується копіями опису вкладення від 24.07.2023 та фіскального чека від 24.07.2023 (а.с.25).
За інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень (трекінг 3450307463381) (а.с.26), відповідач отримав лист позивача, однак відповіді не надав, підписані документи не повернув.
За розрахунком позивача, оформленим у вигляді акта звірки взаємних розрахунків, заборгованість відповідача з оплати поставлених запчастин станом на 13.01.2025 становить 77105,42 грн (а.с.33). Позивач зазначив, що загальна сума заборгованості була зменшена на суму 1153,58 грн не внаслідок фактичної сплати відповідачем зазначеної суми коштів, а у зв'язку з існуванням кредиторської заборгованості в сумі 1153,58 грн, що виникла на дату поставки товару, адже на момент здійснення спірних поставок між сторонами вже існували зобов'язання, які впливали на загальний стан розрахунків.
З матеріалів справи слідує, що позивач направляв на адресу відповідача претензію №59-ю від 08.08.2023 та повторно претензію вих.№08-ю/25 від 13.01.2025 з вимогою про сплату боргу в сумі 77105,42 грн, про що свідчать копії описів вкладення та фіскальних чеків від 08.08.2023 та від 14.01.2025 (а.с.27-30, 31-34), однак ні відповіді, ні коштів не отримав.
Позивач також звертався до Сарненського РВ ГУНП України в Рівненській області із заявою вих.№67-ю від 28.08.2023 про вчинення ФОП Грищенко Г.В. кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 КК України, через заволодіння нею чужим майном шляхом зловживання довірою (а.с.21-22).
Оскільки відповідач не здійснив оплату вартості поставленого товару у добровільному порядку, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч.ч.1, 2, 4 ст.202 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Згідно з ч.2 ст.184 ГК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого ст.181 цього Кодексу.
Відповідно до ст.181 ГК України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За змістом ч.1 ст.206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ст.640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ч.1 ст.641 ЦК України).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч.ч.1, 2 ст.642 ЦК України).
Отже за загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. При цьому допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, якщо закон не встановлює спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Суб'єкти господарської діяльності можуть укладати господарські договори, зокрема договори поставки, купівлі-продажу у письмовій формі як шляхом складення єдиного документу за підписом обох сторін, так і у спрощеній формі на підставі рахунків, видаткових накладних, які, у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, є первинними документами, що містять відомості про господарську операцію, підтверджують її здійснення та засвідчують факт поставки товару, відтак є підставою виникнення у сторін зобов'язань, зокрема обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).
У матеріалах даної справи відсутні будь-які належні та достовірні докази досягнення сторонами згоди на укладання договору поставки спірного товару на заявлену до стягнення суму коштів. Будь-яких доказів здійснення позивачем відповідачу пропозиції на укладання договору поставки, зокрема листування, обміну факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, яка містила б істотні умови договору і виражала б намір позивача вважати себе зобов'язаним у разі її прийняття відповідачем, суду не надано.
Відповідач заперечує наявність будь-яких договірних відносин з позивачем.
Суд встановив, що спірні видаткові накладні №Т-2202939 від 06.04.2022, №Т-2203185 від 08.04.2022, №Т-2203197 від 08.04.2022, №Т-2203440 від 17.04.2022 (а.с.8-11) не містять підпису та відтиску печатки відповідача чи підпису особи, уповноваженої на отримання товару від позивача для відповідача. Відповідач зазначив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - особи, чиї ПІБ вказані у спірних видаткових накладних, не є його працівниками і довіреностей на отримання ними спірного товару від позивача не надавав. Доказів протилежного суду не представлено.
Зважаючи на викладене, суд відхиляє як непідтверджені жодними належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами у розумінні ст.ст. 74, 76-79 ГПК України аргументи позивача про передачу товару відповідачу на підставі спірних видаткових накладних у результаті попередніх усних домовленостей та на основі тривалої довірливої співпраці з відповідачем.
Більше того, як встановлено судом та вже зазначалось вище, станом на час виникнення спірних правовідносин транспортні засоби, ремонт яких, за твердженнями позивача і третьої особи-1, здійснювався з використанням спірних запчастин, знаходились у тимчасовому володінні та користуванні ВКПП "МЕЛЮК І КО" на підставі договору найму транспортного засобу №01/10-2020 від 19.10.2020. За умовами цього договору ВКПП "МЕЛЮК І КО" зобов'язалося нести витрати, що виникають у зв'язку з комерційною експлуатацією автомобіля, у тому числі витрати на оплату будь-якого ремонту, та інших будь-яких витрат та утримання автомобіля.
Також на підставі показань свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які працювали у ТОВ "ТРАК СЕРВІС САРНИ" менеджерами збуту, викладених у заявах свідків від 19.12.2023 та 18.12.2023 відповідно (копії заяв а.с.69, 70), встановлено, що автотранспортні засоби ВКПП "МЕЛЮК І КО" на територію СТО ТОВ "ТРАК СЕРВІС САРНИ" було доставлено працівниками ВКПП "МЕЛЮК І КО" - ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (особи, чиї ПІБ вказані у спірних видаткових накладних), які ж після виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту самовільно залишили територію СТО на цих автотранспортних засобах. Оригінали заяв свідків знаходяться в матеріалах справи №918/1244/23 (а.с.57, 58), були оглянуті судом під час розгляду справи №906/302/25 по суті у засіданні 19.11.2025.
Зважаючи на викладене, враховуючи відсутність інших доказів здійснення спірних поставок товару саме відповідачу та прийняття цього товару відповідачем, заперечення відповідачем факту укладення договору поставки, про існування між сторонами договірних відносин не можуть свідчити посилання позивача і третьої особи-1 на використання спірного товару під час ремонту орендованих третьою особою-2 транспортних засобів.
Виходячи із системного аналізу обставин, встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності, та наявних в матеріалах справи доказів, суд не вбачає укладення між сторонами договору поставки у спрощений спосіб та виникнення відповідних господарських зобов'язань, правові підстави для оплати відповідачем товару на суму 77105,42 грн відсутні.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №911/2243/18, від 18.05.2021 у справі №916/2255/18, від 05.11.2019 у справі №915/641/18).
Згідно з положеннями ст.ст.76, 77, 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи встановлені фактичні обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Суд зазначає, що інші докази, доводи та заперечення учасників справи ретельно досліджені і не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок суду.
Щодо розподілу судових витрат.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, в силу приписів п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Прядко О.В.
Друк:
1 - у справу;
- позивачу (до ел.каб.);
- представнику відповідача (ел.каб.);
- третім особам (до ел.каб.).