майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
19 листопада 2025 р. м. Житомир Справа № 906/561/25
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Кравець С.Г.
за участю секретарів судового засідання: Панц Д.В., Виговської Д.Ю.,
за участю представників сторін:
від позивача: Виборнова Т.М. - довіреність №5/4/4-5820 від 21.10.2024,
від відповідача: Соломонюк І.В. - адвокат, ордер серія АМ №1104323 від 23.06.2025,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Державної установи "Житомирська виправна колонія №4"
до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби
України (№4)
про стягнення 1 008 455,23грн.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 21.10.2025 до 19.11.2025.
Процесуальні дії по справі.
Державна установа "Житомирська виправна колонія (№4)" (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№4)" (далі - відповідач) про стягнення 1 008 455,23грн, з яких: 872 367,82грн відшкодування вартості земельного податку, 136 087,41грн відшкодування вартості комунальних послуг.
Ухвалою суду від 01.05.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №906/561/25 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 27.05.2025.
Ухвалою суду від 27.05.2025 відкладено підготовче засідання на 23.06.2025. Рекомендовано позивачу подати до суду письмові пояснення до яких, зокрема, долучити правовстановлюючі документи на майно та земельні ділянки, які зазначені у позовній заяві та щодо яких нараховуються платежі та документи згідно яких розраховувались комунальні послуги та земельний податок за спірний період.
У судовому засіданні 23.06.2025 оголошувалася перерва до 08.07.2025.
Ухвалою суду від 08.07.2025 поновлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву та прийнято відзив відповідача від 08.07.2025 з додатками. Продовжено строк підготовчого судового провадження, застосувавши ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відкладено розгляд справи на 28.08.2025. Роз'яснено позивачу право надати відповідь на відзив в строк до 23.07.2025 (включно), яку слід завчасно надіслати на адреси суду та відповідача у справі.
Ухвалою суду від 28.08.2025 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче судове засідання на 17.09.2025.
У судовому засіданні 17.09.2025 оголошувалася перерва до 30.09.2025.
Ухвалою суду від 30.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/561/25 до судового розгляду по суті на 21.10.2025.
У судовому засіданні 21.10.2025 оголошувалася перерва до 19.11.2025.
17.11.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли:
- клопотання від 17.11.2025 про долучення до матеріалів справи реєстру покриття витрат, що підлягають відшкодуванню ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№4)" за користування земельною ділянкою ДУ "Житомирська виправна колонія (№4)", на якій розташовані будівлі та споруди підприємства;
- додаткові пояснення від 17.11.2025, у яких позивач просив долучити до матеріалів справи копію наказу Міністерства юстиції України №1290/7 від 10.04.2019 з переліком нерухомого майна, закріпленого за ДУ "Житомирська виправна колонія (№4)".
У судовому засіданні 19.11.2025 при розгляді справи по суті, після заслуховування пояснень представників сторін, судом постановлено ухвалу від 19.11.2025, якою клопотання ДУ "Житомирська виправна колонія №4" від 17.11.2025 про долучення до матеріалів справи доказів (вх.ГСЖО 14710 від 17.11.2025) з додатком та додані до додаткових пояснень від 17.11.2025 (вх.ГСЖО 14704 від 17.11.2025) докази - залишено без розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні 19.11.2025 при розгляді справи по суті підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Просила суд задовольнити позов.
Представник відповідача заперечила проти задоволення позову у повному обсязі з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.
У судовому засіданні 19.11.2025 судом оголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем завдано позивачу збитків на загальну суму 1 008 455,23грн, які виникли внаслідок несплати за спожиті комунальні послуги та земельний податок. Позивач посилається на систематичне використання відповідачем частини адміністративної будівлі, що належить позивачу, без оформлення договору оренди чи іншого правового титулу за користування вказаним об'єктом у період з січня 2020 року по 25 травня 2024 року. Вказує, що ревізією Держаудитслужби встановлено, що позивач сплатив земельний податок за ділянку площею 17,0931га за період з 01.01.2022 по 30.09.2024, однак відповідач не відшкодував позивачу податок за фактичне користування ділянкою площею 4га у період з 01.01.2022 по 30.04.2024, що завдало останньому збитків на суму 872 367,82грн. Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 136 087,41грн в рахунок відшкодування вартості комунальних послуг (т.1, а.с.1-7).
Відповідач у відзиві від 08.07.2025 просить суд відмовити у задоволенні позову посилаючись на відсутність доказів на підтвердження передачі йому у користування частини земельної ділянки. Крім того, матеріали справи не містять доказів самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки або користування нею. Вказує, що позивачем не доведено, що відповідач здійснював діяльність саме на спірній частині земельної ділянки, не зазначено площу земельної ділянки, її кадастровий номер. Посилання позивача на акт аудиторської перевірки вважає неналежним доказом. Зазначає, що відповідач діяв добросовісно та ще у 2021 році ініціював укладення договору оренди, про що вказує наданий позивачем лист №5/4/15 від 01.06.2021. Звертає увагу, у зв'язку із введення воєнного стану на підприємстві був оголошений простій з 24.02.2022 року, та в подальшому з 01.12.2022 року, що унеможливлює фактичне використання приміщень та споживання комунальних послуг у 2022-2023 роках. Окрім того, відповідач просить суд застосувати строки позовної давності щодо вимог позивача за період з 01.01.2022 по 28.04.2022, оскільки позивачем пропущено трьохрічний строк звернення до суду (т.1, а.с.86-89).
Позивач у відповіді від 11.07.2025 на відзив вказує, що чинне законодавство не обмежує процес доказування використанням конкретно визначених доказів, а тому акт ревізії від 27.01.2025 та лист від 28.02.2025 підтверджують, що у період з січня 2020 року по вересень 2024 року відповідач користувався земельною ділянкою площею 4 га здійснюючи підприємницьку діяльність та обслуговуючи нежитлові приміщення. Зазначає, що ним було направлено відповідачу листи з вимогою відшкодувати витрати на сплату земельного податку та комунальних послуг, у відповіді від 13.02.2025 відповідач не заперечив використання майна у період з 01.01.2022 по 27.05.2024, запропонував здійснити взаєморозрахунки та виставив рахунок на майже ідентичну суму заборгованості. Позивач вказує, що з 2020 року ним неодноразово направлявся відповідачу листи щодо розмежування земельних ділянок, однак відповіді він не отримав, що підтверджує фактичне безоплатне використання відповідачем державного майна. 31.01.2013 державним реєстратором Кошовою О.М. проведено державну реєстрацію права власності на майновий комплекс ДУ "Житомирської виправної колонії (№4)" за адресою: м. Житомир, просп. Незалежності, 172. За результатами реєстрації видано свідоцтво про право власності серії АЕ №922952 (індексний номер 221796) та витяг з Державного реєстру речових прав серії СЕК №300469. До складу майнового комплексу включено земельну ділянку кадастровий номер 1810136300:08:018:0057 та об'єкти нерухомого майна. У виданих реєстраційних документах власником зазначено Державу Україна в особі Державної пенітенціарної служби України, проте код ЄДРПОУ власника помилково внесено як 08563323 замість правильного коду 37534799. Вказана помилка призвела до закріплення державного майна на праві власності за вищевказаною установою. Щодо пропуску строків звернення до суду позивач зазначає, що акт ревізії складено 27.01.2025, а вимогу направлено позивачу 28.02.2025. Позивач не здійснював самостійного нарахування зазначених сум, їх виникнення зумовлене результатами аудиторської ревізії (т.1, а.с.134-141).
Відповідач у запереченнях від 25.08.2025 доводить, що акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може вважатися підставою для виникнення у відповідача господарсько-правового зобов'язання. Встановлені Держаудитслужбою обставини підлягають доказуванню та оцінці за загальними правилами, передбаченими ГПК України. Стверджує, що позивач не позбавлений права доводити обґрунтованість вимог іншими належними та допустимими доказами, зокрема шляхом проведення експертизи, однак заявлені вимоги ґрунтуються виключно на документах Держаудитслужби. Посилається на те, що листи позивача від 04.02.2025 направлені без належних розрахунків, без визначення конкретного строку виконання та без чіткої правової підстави заявлених вимог. У відповіді від 13.02.2025 відповідач не визнав боргу, а лише запропонував здійснити взаємозалік, що свідчить про наявність спору між сторонами щодо підстав і розміру вимог, а не про добровільне визнання заборгованості (т.1, а.с.157-159).
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Згідно Державного акту на право постійного користування землею (серії II-ЖТ №000860) Установі ЯЮ-309/4 надано у постійне користування 4,9 га землі в межах, згідно з планом землекористування (т.1, а.с.75-77).
Державна установа "Житомирська виправна колонія №4" у довідці №5/4/3-4949 від 26.09.2025 зазначає хронологію перейменування позивача: "Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань №165 від 29.11.1999, з 01.12.1999 Установу ЯЮ-309/4 перейменовано в Житомирську виправну колонію управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Житомирській області (№4). Постановою Кабінету Міністрів України №1062 від 20.10.2011 та наказу Державної пенітенціарної служби України №229 від 17.04.2012 Житомирську виправну колонію управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Житомирській області (№4) перейменовано на Житомирську виправну колонію управління Державної пенітенціарної служби України Житомирській області (№4). Наказом Мін'юсту №3679/2/5 від 15.12.2016 Житомирську виправну колонію управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№4) перейменовано на Державну установу "Житомирська виправна колонія №4" (т.1, а.с.191).
Згідно форми №2б (д) на балансі ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№4) станом на 12.12.2024 перебуває нерухоме майно, яке знаходиться за адресою м. Житомир, просп. Незалежності, 172 (т.1, а.с.19-20).
Управлінням Північного Офісу Держаудитслужби в Житомирській області складено та направлено позивачу вимогу про усунення виявлених порушень законодавства (номер та дата документу закриті штампом "згідно з оригіналом"), пунктами 1, 2 якої зобов'язано позивача забезпечити вжиття заходів, спрямованих на відшкодування на користь Державної установи "Житомирська виправна колонія №4" з Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№4) шкоди (збитків) у загальній сумі 1 008 455,23грн, з яких: 872 367,82грн відшкодування вартості земельного податку та 136 087,41грн відшкодування вартості комунальних послуг (т.1, а.с.10-11).
По тексту даної вимоги вказано, що ревізією встановлено порушення законодавства, внаслідок яких завдано матеріальної шкоди:
- в недотримання положень частини 2 ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частини 1 ст.92 Цивільного кодексу України, п.2 пп.2,24 п.9, п.12 Положення про ДУ "Житомирська виправна колонія №4", Колонією №4 в 2022-2024 роках за рахунок бюджетних коштів покрито видатки ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№4) зі сплати земельного податку в загальній сумі 872 367,82грн за земельну ділянку площею 4 га, якою фактично користується дане підприємство;
- в порушення положень частини 2 ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частини 1 ст.92 Цивільного кодексу України, п.2 пп.2,24 п.9, п.12 Положення про ДУ "Житомирська виправна колонія №4", Колонією №4 в 2022-2024 роках за рахунок бюджетних коштів покрито видатки ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№4) за спожиті останнім у приміщенні Колонії №4, площею 133,2 м.кв., комунальні послуги в загальній сумі 136 087,41грн, в тому числі: за спожиту теплову енергію 122 492,78грн, за водопостачання та водовідведення 2 290,72грн, за електричну енергію 11 303,91грн.
27.05.2024 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (орендодавець), Державним підприємством "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№4) (орендар) та Державною установою "Житомирська виправна колонія №4" (балансоутримувачем) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №318-у від 27.05.2024, за умовами п.4.1 якого в оренду передано частину адміністративної будівлі площею 133,2кв.м., що перебуває на балансі Державної установи "Житомирська виправна колонія №4" та знаходиться за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 172 (т.1, а.с.21-27).
27.05.2025 між Державною установою "Житомирська виправна колонія №4" (балансоутримувачем) та Державним підприємством "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№4) (орендар) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 27.05.2024 (т.1, а.с.28-30).
Згідно акту приймання-передачі від 27.05.2024 Державною установою "Житомирська виправна колонія №4" передано в оренду Державному підприємству "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№4) частину адміністративної будівлі площею 133,2кв.м. (т.1, а.с.31).
Позивач звернувся до відповідача з листом №5/4/15-685 від 04.02.2025 про відшкодування коштів за комунальні послуги у період з 01.01.20222 по 26.05.2024 у сумі 136 087,41грн (т.1, а.с.33).
11.04.2025 між Державною установою "Житомирська виправна колонія №4" та Державним підприємством "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№4) укладено договір про відшкодування земельного податку №119-Г від 11.04.2025 (т.1, а.с.37-38).
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 872 367,82грн вартості відшкодування земельного податку.
У позовній заяві позивач посилається, що на балансі відповідача перебуває нерухоме майно, яке знаходиться за адресою м. Житомир, проспект Незалежності, 172. Доводить, що вказане майно розташоване на земельній ділянці, яка перебуває у позивача на праві постійного користування. У період з 01.01.2022 по 30.09.2024 відповідач, без оформлених договірних відносин та (або) розмежування меж земельної ділянки, користувався частиною земельної ділянки - у розмірі 4 га, яка перебуває у позивача на праві постійного користування. Позивачем сплачено земельний податок за земельну ділянку загальною площею 17,0931 га у повному обсязі, відтак відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу земельний податок за фактичне користування земельною ділянкою площею 4 га - у розмірі 872 367,82грн. На підтвердження розміру земельного податку, який підлягає відшкодуванню, позивачем надано вимогу Управління Північного Офісу Держаудитслужби в Житомирській області.
Згідно частини 1 ст.79 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Частинами 1, 3, 4, 9 ст.79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Державна реєстрація земельної ділянки, відповідно до ст.1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею, серії II-ЖТ №000860, позивачу (попереднє найменування - Установа ЯЮ-309/4) надано у постійне користування 4,9 га землі в межах згідно з планом землекористування (т.1, а.с.75-77). При цьому, відомості щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки та внесення інформації до Державного земельного кадастру за певним кадастровим номером - відсутні.
Як встановлено судом, на балансі відповідача перебуває нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 172, що підтверджується актом форми №2б (д) (т.1, а.с.19-20).
Матеріали справи не містять інформації щодо розташування земельної ділянки площею 4,9 га, яка передана Установі ЯЮ-309/4 у постійне користування на підставі Державного акту серії II-ЖТ №000860 саме за адресою м. Житомир, проспект Незалежності, 172.
При цьому, на 8 (восьмому) аркуші позовної заяви позивач посилається на те, що йому на праві постійного користування відповідно до Державного акту серії ЖТ від 19.04.1994, належить земля площею 20,6866 га. Тоді як у наступному реченні позивач зазначає про земельну ділянку площею 17,0931 га з кадастровим номером 1810136300:08:018:0057. Водночас, позивачем не надано до матеріалів даної справи а ні копії Державного акту серії ЖТ від 19.04.1994, а ні витягу з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:08:018:0057, з яких можна було б встановити власника (землекористувача) земельної ділянки яка знаходиться за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 172. Отже, позивачем документально не підтверджено тих обставин на які він посилається у позові.
Відповідно до п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, тут і надалі - у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності, зокрема, на праві постійного користування.
За приписами ст.269 ПК України, платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Згідно ст.286.1 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є: а) дані державного земельного кадастру; б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї).
Відповідно до ст.286.6 ПК України, за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
Позивач зазначає, що у період з 01.01.2022 по 30.04.2024, ним сплачено земельний податок за земельну ділянку площею 17,0931 га, відтак відповідач зобов'язаний відшкодувати земельний податок за фактичне користування земельною ділянкою площею 4 га - у розмірі 872 367,82грн.
Господарський суд встановив, що у матеріалах справи відсутні вихідні дані (зокрема, витяги з державного земельного кадастру, витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки) відомості яких є обов'язковими при визначенні розміру земельного податку щодо земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 172. При цьому, позивачем не надано доказів, які б підтвердили сплату ним земельного податку саме за земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 172 та на якій знаходяться об'єкти нерухомого майна відповідача. Виходячи з викладеного, самостійно встановити та визначити з чого складається заявлена позивачем до стягнення сума за фактичне користування земельною ділянкою, яку позивач визначив у розмірі 872 367,82грн та яким чином вона розрахована, суду не вбачається за можливе.
На підтвердження розміру земельного податку у сумі 872 367,82грн позивач посилається на акт ревізії Управління Північного Офісу Держаудитслужби в Житомирській області, однак копії даного акту позивачем до матеріалів справи не долучено.
Водночас суд зауважує, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що акт ревізії не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки акт ревізії є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав.
Враховуючи наведене у сукупності, господарський суд приходить до висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявності правових підстав для стягнення з відповідача 872 367,82грн в рахунок відшкодування земельного податку, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову у цій частині.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 136 087,41грн вартості відшкодування сплати комунальних послуг.
Позивач посилається на систематичне використання відповідачем частини адміністративної будівлі, що належить позивачу, без оформлення договору оренди чи іншого правового титулу за користування вказаним об'єктом у період з січня 2020 року по 25 травня 2024 року, у зв'язку з чим, позивачем заявлено до стягнення 136 087,41грн відшкодування вартості комунальних послуг.
Розмір збитків з відшкодування вартості комунальних послуг позивач доводить реєстрами ДУ "Житомирська виправна колонія №4" з покриття понесених витрат, згідно яких відповідачем у період з 01.01.2022 по 26.05.2024 спожито: електричну енергію на суму 11 303,91грн (т.1, а.с.59-61); послуги з теплопостачання на суму 122 492,78грн (т.1, а.с.62-63); послуги з водопостачання та водовідведення на суму 2 290,72грн (а.с.64-66).
Позивачем додано до матеріалів даної справи копії договорів про надання комунальних послуг, які укладені позивачем з відповідними надавачами таких послуг, а саме: договори про закупівлю теплової енергії №3-к від 26.01.2022, №4-к від 08.12.2022, №1-к від 09.01.2024, №13-к від 24.12.2022, №11-к від 13.12.2024; договори про надання послуг з централізованого водопостачання №324/2-к від 25.01.2022, №324/2-к від 10.01.2024, №324/4-к від 16.08.2024, №324/7-к від 20.11.2024; договори про надання послуг з централізованого водовідведення №324/1-к від 25.01.2022, №324/3-к від 10.01.2024 №324/5-к від 16.08.2024, №324/8-к від 20.11.2024, договори про закупівлю (постачання) електричної енергії №150-4/9-к від 21.11.2024, №12-к від 24.12.2024 (т.1, а.с.178-235).
З даного приводу суд зазначає, що Закон України "Про оренду державного та комунального майна" регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.
Відповідно до п.п.4, 5 Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 28.04.2021, до плати за оренду іншого окремого індивідуально визначеного майна не включаються витрати на утримання орендованого майна та плата за послуги, які відповідно до укладеного договору зобов'язується надавати орендарю балансоутримувач.
Відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна (у тому числі місць загального користування та прибудинкової території) та надання комунальних послуг орендарю здійснюється відповідно до договору, укладеного між балансоутримувачем та орендарем, примірна форма якого затверджується Фондом державного майна.
Відомості про факт укладення між сторонами у спірний період договору оренди державного майна та договору відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого та надання комунальних послуг - у матеріалах справи відсутні.
Господарський суд зауважує, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту використання відповідачем у спірний період в своїй господарській діяльності частини адміністративної будівлі, яка належить ДУ "Житомирська виправна колонія (№4)".
Ухвалою від 27.05.2025 суд рекомендував позивачу надати пояснення до яких, зокрема, долучити правовстановлюючі документи на майно щодо якого нараховуються платежі та документи згідно яких розраховувались комунальні послуги.
Позивач надав договори, укладені з надавачами комунальних послуг, однак не надав правовстановлюючих документи на своє майно та документів з яких можна було достовірно встановити де саме та які саме площі будівлі позивача використовував відповідач у спірний період у своїй господарській діяльності.
Посилання позивача на укладення 27.05.2024 договору №318-у, за умовами якого відповідачу в оренду передано частину адміністративної будівлі площею 133,2 кв.м., що перебуває на балансі ДУ "Житомирська виправна колонія №4", як на підтвердження факту використання відповідачем, у період з 01.01.2022 по 26.05.2024, цієї ж площі приміщення, суд вважає необґрунтованим, оскільки укладення договору - 27.05.2024 не може підтверджувати факт використання відповідачем цієї ж площі у спірний період.
При цьому суми відшкодування комунальних витрат, які вказані ДУ "Житомирська виправна колонія №4" у реєстрах покриття понесених витрат є документами, які складені та підписані позивачем у односторонньому порядку. Крім того, ДУ "Житомирська виправна колонія №4" не подано доказів, які б підтвердили факт оплати позивачем комунальних витрат. Саме лише посилання позивача на акт ревізії Держаудитслужби (копія якого у матеріалах справи відсутня) не може бути підставою для стягнення з відповідача 136 087,41грн в рахунок відшкодування вартості комунальних послуг без належних та допустимих доказів понесення таких витрат, їх розміру та дійсності.
Проаналізувавши наявні у матеріали справи докази, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 136 087,41грн відшкодування вартості комунальних послуг є недоведеними, відтак задоволенню не підлягають.
Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності, господарський суд, керуючись внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об'єктивного з'ясування обставин справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову Державної установи "Житомирська виправна колонія (№4)" до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№4)" про стягнення 1 008 455,23грн у повному обсязі з вищенаведених мотивів.
Судові витрати за результатами розгляду справи.
Згідно з частинами 1, 2 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено 12 101,50грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №131 від 23.04.2025 (т.1, а.с.9).
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати, згідно статті 129 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 01.12.25
Суддя Кравець С.Г.
Надіслати:
1 - позивачу та представнику - електронний кабінет,
2 - відповідачу та представнику - електронний кабінет.