Ухвала від 01.12.2025 по справі 904/11028/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

розгляд заяви про відвід судді

01.12.2025м. ДніпроСправа № 904/11028/15

за позовом Фізичної особи-підприємця Петренко Валерія Миколайовича, с.Бережинка, Кіровоградська область

до Фізичної особи-підприємця Петренко Валерія Миколайовича, с.Бережинка, Кіровоградська область

про визнання банкрутом

Суддя Первушин Ю.Ю.

Без виклику (повідомлення) учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/11028/15 за заявою Фізичної особи-підприємця Петренко Валерія Миколайовича про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МіК" (53000, Дніпропетровська область, Криворізький район, село Надеждівка, вулиця Шевченка, будинок 36, код ЄДРПОУ 19096149).

Справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, повноваження ліквідатора покладено на арбітражну керуючу Носенко Тетяну Сергіївну (свідоцтво №1387 від 23.07.2013).

28.11.2025 через підсистему "Електронний суд" Товариство з обмеженою відповідальністю "Артур" подав заяву про відвід судді Первушина Ю.Ю. від розгляду справи №904/11028/15 (вх. суду №1622/25).

Заява ТОВ "Артур" про відвід судді Первушина Ю.Ю. від розгляду справи №904/11028/15 обґрунтована наступним.

Відповідно до статей 35, 36, 39 ГПК України, суддя не може брати участь у розгляді справи, якщо:

1. існують обставини, що викликають сумнів у його неупередженості;

2. суддя своїми діями створює appearance of bias - зовнішню видимість упередженості, що є достатньою підставою для відводу відповідно до практики ЄСПЛ (справи «П'єрсак проти Бельгії», «Барберо проти Італії», «Де Куббер проти Бельгії»).

Заявник - ТОВ «Артур», як кредитор у справі №904/11028/15, заявляє відвід судді Первушину О.Ю. через наявність комплексу дій та рішень судді, які об'єктивно, на думку заявника, формують обґрунтовані сумніви в його неупередженості та рівності сторін у процесі.

Так, ТОВ "Артур" зазначило, що протягом 2025 року ТОВ «Артур» подало низку процесуальних документів:

клопотання про рецензування оцінки майна;

клопотання про витребування договору страхування;

заперечення щодо умов продажу;

клопотання про коригування реєстру кредиторів;

заява про порушення ліквідатором обов'язків.

Суд умисно не постановив жодної ухвали щодо цих заяв, що є прямим порушенням вимог статей 234 - 235 ГПК України.

Така вибірковість, на думку ТОВ "Артур" є ознакою процесуального фаворизму, що створює appearance of bias.

На думку суду такі твердження є помилковими та не відповідають обставинам справи.

Під час розгляду судової справи №904/11028/15 судом неодноразового розглядалися скарги на дії розпорядника майна боржника та ліквідатора. Судом було постановлено відповідні ухвали.

Серед іншого, ухвалою господарського суду від 20.11.2025 було розглянуто скаргу представника кредитора ТОВ "Артур" на бездіяльність ліквідатора та клопотання про вжиття заходів щодо економного використання ліквідаційної маси (вх. суду №49793/25), клопотання ліквідатора Носенко Т.С. про надання згоди на продаж майна ТОВ "Мік" та про визначення умов продажу майна банкрута ТОВ "Мік" (вх. суду №49905/25) та клопотання представника працівників боржника Руденка А.П. про визнання зловживання процесуальними правами (вх. суду №48528/25 від 05.11.2025 та недовіру ліквідатору ТОВ "МІК" Носенко Т.С.

Під час розгляду наведених клопотань та скарги суд надав оцінку діям ліквідатора, розглядав питання про необхідність рецензування оцінки майна, надав оцінку діям ліквідатора, надав оцінку запереченням щодо умов продажу майна боржника, досліджував реєстр кредиторів та інше.

Далі за змістом заяви про відвід ТОВ "Артур" вказує на прийняття рішень виключно на користь ліквідатора Носенко Т.С. Так усі рішення судді Первушина щодо:

затвердження витрат,

відмови в рецензуванні оцінки,

відмови у витребуванні доказів,

відмови у захисті прав ТОВ «Артур»

- ухвалювались без аналізу аргументів сторін, без дослідження доказів, без виклику учасників.

Односторонність та системність таких рішень створюють об'єктивні підстави сумніватися в неупередженості.

Перевіряючи наведені обставини суд звертає увагу на наступне.

Твердження ТОВ "Артур" по суті є незгодою учасника провадження із рішеннями суду у даній справі.

Господарський процесуальний кодекс України та Кодекс України з процедур банкрутства передбачає порядок розгляду заяви та клопотань в судовому засіданні або без виклику сторін.

Розгляд справи у підготовчому, попередньому, підсумковому засіданні судом здійснюється в судовому засіданні із викликом учасників справи.

Скарги на дії розпорядника майна боржника, ліквідатора, затвердження звітів арбітражного керуючого, розгляд заяв кредиторів із грошовими вимогами до боржника та інші заяви процесуального характеру під час розгляду справи № 904/11025/15 проводився судом у судовому засіданні із викликом учасників провадження. Матеріали справи містять докази направлення відповідних ухвал про призначення слухання справи.

Також, ТОВ "Артур" звертає увагу на неналежне виконання ліквідатором покладених на нього обов'язків.

На думку ТОВ "Артур" ліквідатор: самостійно коригував реєстр кредиторів без ухвали суду; не виконував ухвали суду та вимоги ст. 61 КУзПБ щодо звітності; не подав заяву про виключення вимог ФОП Петренка після встановлення фіктивності договору; не реагував на пропозиції щодо охорони майна; приховував частину документів.

Попри це, суддя Первушин ніколи не дав правової оцінки порушенням, що суперечить обов'язку суду здійснювати контроль за діями арбітражного керуючого (стаття 7 КУзПБ). Це створює враження зацікавленості у збереженні ліквідатора на посаді.

Дослідивши наведені обставини, суд звертає увагу не наступне.

Під час розгляду господарським судом справи № 904/11028/15 судом було прийнято постанову від 05.05.2025 про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури у справі про банкрутство. Прийнято рішення ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Мік" (53000, Дніпропетровська область, Криворізький район, село Надеждівка, вулиця Шевченка, будинок 36, код ЄДРПОУ 19096149) призначити арбітражну керуючу Носенко Тетяну Сергіївну (свідоцтво №1387 від 23.07.2013; адреса: 01024, місто Київ, Крутий узвіз, будинок 5, приміщення 2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Згідно приписів статті 61 КУзПБ ліквідатор, зокрема, приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; веде реєстр кредиторів; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу та інше.

Дії (бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).

Під час розгляду справи належним чином подані до суду скарги на дії ліквідатора судом було призначено до розгляду та прийнято відповідні рішення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2025 кредиторів - Товариство з обмеженою відповідальністю «В.К.Натхнення» (ЄДРПОУ 38422557); ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ); ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Артур» (ЄДРПОУ 23935963) суд визнав заінтересованими особами стосовно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК".

На думку суду враження ТОВ "Артур" зацікавленості суду у збереженні ліквідатора є суб'єктивною оцінкою заявника обумовленою його процесуальною позицією.

Далі за змістом заяви про відвід ТОВ "Артур" зазначило, що розгляд питань щодо продажу майна попри відсутність рішення комітету ст. 61 КУзПБ прямо передбачає, що суд погоджує умови продажу лише після рішення комітету кредиторів. Суддя Первушин Ю.Ю. розглянув подання ліквідатора без дійсної згоди кредиторів, проігнорував відсутність кворуму, не перевірив правдивість матеріалів.

На думку ТОВ "Артур" це є грубе порушення статті 61 КУзПБ, яке свідчить про небажання суду забезпечувати законність процедури.

Наведене твердження фактично є незгодою із рішенням суду постановленим ухвалою від 20.11.2025 в частині розгляду клопотання про надання згоди на продаж майна Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» та визначення умов аукціону в порядку встановленому приписами ст. 75 КУзПБ.

Далі за змістом заяви про відвід ТОВ "Артур" зазначило про відсутність реакції суду на виявлені факти фіктивних вимог кредиторів. ТОВ «Артур» надало суду: рішення у справі №904/304/16 про фіктивність договору; докази недійсності вимог ФОП Петренка; інформацію про відсутність правонаступника ліквідованого АТ «БМ Банк».

Суддя Первушин Ю.Ю. жодного разу не розглянув по суті ці докази і не виніс ухвали.

ЄСПЛ у справі «Суомінен проти Фінляндії» зазначає ігнорування судом доводів сторони є проявом упередженості.

З приводу наведених обґрунтувань, суд зазначає наступне.

15.10.2025 через підсистему "Електронний суд" кредитор ТОВ "Артур" подав заяву про виключення вимог ініціюючого кредитора з Реєстру вимог кредиторів, та про визнання бездіяльності ліквідатора протиправною, із застосуванням заходів забезпечення. За змістом заяви ТОВ "Артур" вказало, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2016 у справі № 904/304/16 позов ТОВ «МіК» задоволено, договір поставки № 3/10-1 від 29.12.2012, який був покладений в основу виникнення вимоги первісного кредитора, визнано недійсним як фіктивний (набрав законної сили 15.08.2016). Таким чином, правова підстава вимоги, на якій формувався борг, відпала. Незважаючи на це, ліквідатор не ініціював коригування Реєстру вимог кредиторів, продовжував враховувати голоси ФОП Петренка В.М.

З приводу наведених тверджень суд зауважує, що відповідно до приписів ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області про відкриття провадження у справі № 904/11028/15 про банкрутство ТОВ "МІК" від 27.01.2016, серед іншого, прийнято рішення - визнати грошові вимоги Фізичної особи - підприємця Петренка Валерія Миколайовича, АДРЕСА_1 , (ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 ) в загальній сумі 960 557,61грн. (основний борг - 941 674, 13 грн., судові витрати - 18 883,48 грн.).

Наведена ухвала господарського суду набрала чинності 27.01.2016, не скасована в порядку апеляційного або касаційного оскарження та підлягає виконанню.

Заява про перегляд ухвали від 27.01.2016 за нововиявленими обставинами в порядку передбаченому ст. 320-322 ГПК України до суду не надходила.

З огляду на наведене належних підстав для вчинення дії направлених виключення з реєстру кредиторів ФОП Петренко В.М. матеріали справи не містять.

Через систему Електронний суд 15.10.2025 ТОВ "Артур" подало заяву про виключення з реєстру кредиторів кредитора АТ "БМ-Банк".

Згідно доданої до заяви інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб станом на 14.10.2025 Акціонерне Товариство "БМ-Банк" знаходиться в статусі - припинено, кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - відсутній.

Грошові вимоги кредитора Акціонерне Товариство "БМ-Банк" у сумі 2756,00 грн. (1 черга задоволення); 4850044,55 грн. (4 черга задоволення); 1128528,86 грн. (6 черга задоволення) включено до реєстру вимог кредиторів ухвалою господарського суду від 22.06.2017 за результатами попереднього засідання у справі № 904/11028/15.

Заява про перегляд ухвали від 22.06.2017 за нововиявленими обставинами в порядку передбаченому ст. 320-322 ГПК України до суду не надходила.

З огляду на наведене, висновки ТОВ "Артур" що до відсутності реакції суду на подані до матеріалів справи відомості є суб'єктивним баченням, яке не містить об'єктивних процесуальних підстав.

Далі за текстом заяви ТОВ "Артур" про відвід судді зазначено, що суддя вже розглядав попередні питання, пов'язані із ліквідатором, та сформував позицію, що свідчить про “pre-judgment».

ТОВ «Артур» неодноразово подавало заяви про відвід судді Первушина Ю.Ю.

Суддя: не надав аргументованих підстав для відмови; продовжує розгляд справи, попри раніше висловлену правову позицію; фактично показав, що вже сформував упереджену думку у справі («preformed opinion»). ЄСПЛ: у справі «Фіндлей проти Великобританії» - наявність сформованої думки судді є достатньою підставою для відводу.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Під час розгляду справи інші учасники справи неодноразово заявляли відводи суддям які приймали участь у розгляд справи № 904/11028/15 та заяви про відвід судді Первушина Ю.Ю. ТОВ "Артур" раніше не подавало заяву про відвід судді Первушину Ю.Ю. в межах справи № 904/11028/15 про банкрутство ТОВ "МІК".

В рішенні «Фіндлей проти Сполученого Королівства» розглядалося питання створення військового трибуналу з офіцерів та аналізувалося підпорядкування членів трибуналу.

По суті справи ЄСПЛ виснував, якщо усі члени військового трибуналу нижчі за рангом за офіцера-головуючого і перебувають у його підпорядкуванні, сумніви заявника у незалежності й безсторонності суду можуть вважатись об'єктивно обґрунтованими.

В рішенні «Фіндлей проти Великобританії» ЄСПЛ нагадав, що для визначення того, чи можна вважати суд «незалежним» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, слід звернути увагу на спосіб призначення його членів і строки їхніх повноважень, існування гарантій проти тиску ззовні та на питання, чи існують ознаки незалежності такого органу (див., зокрема, рішення у справі «Фіндлей проти Сполученого Королівства» (Findlay v. the United Kingdom), від 25 лютого 1997 року, пункт 73).

Посилання ТОВ "Артур" до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фіндлей проти Великобританії» є не релевантним, оскільки, у наведеному рішенні ЄСПЛ відсутні висновки на які посилається ТОВ "Артур".

Розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Артур" (вх. суду № 1622/25 від 28.11.2025) про відвід судді Первушина Ю.Ю. від розгляду справи №904/11028/15, з огляду на наведені вище обставини, суд дійшов наступного висновку.

За змістом статей 38, 42 Господарського процесуального кодексу України право на відвід судді є одним із процесуальних прав учасника справи.

Підстави для відводу (самовідводу) визначені статтями 35, 36 цього Кодексу, серед яких наявність обставин, за яких суддя прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, а також інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді (п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України).

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У контексті викладеного важливим є прецедентна практика Європейського суду з прав людини, зокрема рішення Суду у справі Білуха проти України (п. 49), який вказав на те, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися не лише за суб'єктивним, а й за об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п.38).

Стосовно об'єктивного критерію, слід також зазначити, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини вирішальним у контексті цього критерію є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.

Так, у рішенні 15 жовтня 2009 року у справі “Мікаллеф проти Мальти» ЄСПЛ вказав, що “будь-який суддя щодо якого наявна достатня підстава (legitimate reason) побоювання відсутності неупередженості повинен усунутись» (Micallef v. Malta, заява № 17056/06, §98). У рішенні від 15 липня 2005 року у справі ж “Межнаріч проти Хорватії» ЄСПЛ звернув увагу на те, що “слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, які можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава (legitimate reason) побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною» (Meznaric v. Croatia, заява № 71615/01, § 31).

Відтак, для задоволення відводу за об'єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.

Отже, упередженість повинна бути очевидною в межах справи, що розглядається.

Оцінюючи доводи представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Артур", суд приймає до уваги, що підставою для заявленого ним відводу стали, серед іншого, процесуальні рішення судді у справі, які не відповідають очікуванням заявника.

Той факт, що учасниками судового провадження неодноразово були подані заяви про відвід суді, які не було задоволено, не може підставою для відводу або самовідводу судді від розгляду справі.

Відповідно до частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

За частиною першою статті 11 цього Кодексу суд при розгляді справи керується принципом верховенства права з метою виконання завдань господарського судочинства, яке як для суду, так і учасників судового процесу превалює над будь-якими іншими міркуваннями (частина 2 статті 2 ГПК України).

Відповідно до статей 255, 256 Господарського процесуального кодексу України незгода учасника справи із судовим рішенням може бути підставою для його апеляційного оскарження.

Проте суд зазначає, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу, а у випадку незгоди з такими процесуальними діями учасники справи не позбавлені права оскаржити в установленому законом порядку судове рішення, прийняте за наслідками розгляду справи, а тому розглянувши заяву ТОВ "Артур" про відвід судді Первушина Ю.Ю., суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на її необґрунтованість.

Згідно положень частини 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Враховуючи викладене, подальше вирішення питання про відвід судді Первушина Ю.Ю. від розгляду справи №904/11028/15 про банкрутство ТОВ "Артур" та всіх справ, що розглядаються в рамках даної справи, згідно із частиною 3 статті 39 ГПК України слід здійснювати за участю судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу.

Керуючись статтями 35, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати заяву ТОВ "Артур" від 28.11.2025 (вх. суду №1622/25) про відвід судді Первушина Ю.Ю. від розгляду справи №904/11028/15 про банкрутство ТОВ "Мік" - необґрунтованою.

Передати матеріали справи №904/11028/15 для визначення складу суду автоматизованою системою для вирішення питання про відвід відповідно до положень статті 32 ГПК України.

Ухвала набрала чинності з 01.12.2024 та відповідно до статті 255 ГПК України ця ухвала оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції не підлягає.

Суддя Ю.Ю. Первушин