вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
25.11.2025м. ДніпроСправа № 904/6044/20 (904/2055/25)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є. за участю секретаря судового засідання Товстоп'ятки В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
За позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива 2014" арбітражного керуючого Огулькової Анни Миколаївни, м.Дніпро
до відповідача-1 ОСОБА_1 , Київська обл., м. Васильків
відповідача-2 ОСОБА_2 , Київська обл., м. Васильків
відповідача-3 ОСОБА_3 , м. Київ
відповідача-4 - ОСОБА_4 , Київська область, Обухівський район, м. Васильків
відповідача-5 - ОСОБА_5 , Республіка Таджикистан, м. Душанбе
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_6 , Київська область, м. Васильків
про визнання недійсним договору дарування квартири, договору дарування земельної ділянки, договору купівлі-продажу корпоративних прав від 13.01.2023, договору купівлі-продажу корпоративних прав від 14.05.2025
Представники:
від позивача: Огулькова А.М., свідоцтво №1368 від 18.07.2013
від відповідача-1: Павлик І.І., ордер серія АІ №1910391 від 30.05.2025
від відповідача-2: не з'явився
від відповідача-3: не з'явився
від відповідача-4: не з'явився
від відповідача-5: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива 2014" арбітражний керуючий Огулькова Анна Миколаївна звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1 ОСОБА_1 , відповідача-2 ОСОБА_2 та відповідача-3 ОСОБА_3 , в якому просить суд:
1. Прийняти позов до розгляду та відкрити провадження в межах справи про банкрутство № 904/6044/20.
2. Залучити до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
3. Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1840481032107, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Нещасною Т.М. 17.01.2023, зареєстрований в реєстрі за № 69, сторонами якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
4. Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки кадастровий номер 3221483801:01:025:0042 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1120039132214) та розташованого на ній житлового будинку АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1121059632214, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Нещасною Т.М. 05.10.2023, зареєстрований в реєстрі за № 3056, сторонами якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Судом за допомогою автоматизованої системи документообігу суду встановлено, що 24.11.2020 Господарським судом Дніпропетровської області відносно позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива 2014" (49074, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Слобожанський, 111 А, кв.51, код ЄДРПОУ 39121721) відкрито провадження у справі про банкрутство №904/6044/20, що перебуває на розгляді судді Господарського суду Дніпропетровської області Соловйової А.Є.
21.10.2019 року набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
Відповідно до положень частини 1, 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, на підставі положень частини 3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи №904/6044/20(904/2055/25) передані до розгляду судді Соловйовій А.Є.
Ухвалою суду від 19.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті, яке відбудеться 11.06.2025 о 11:20 год. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ).
29.05.2025 від Міністерства юстиції України електронною поштою надійшов лист вих.№76367/91739-22-25/37.1 від 29.05.2025 на виконання ухвал Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2025 та 21.05.2025.
04.06.2025 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву б/н від 03.06.2025, в якому ОСОБА_1 заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.
06.06.2025 від відповідача-1 надійшло клопотання б/н від 06.06.2025 про відкладення судового засідання у зв'язку з перебуванням представника ОСОБА_1 адвоката Павлик І.І. в щорічній основній відпустці.
10.06.2025 від позивача надійшла відповідь б/н від 09.06.2025 на відзив відповідача-1.
Суд долучив подані документи до матеріалів справи.
У судове засідання, призначене на 11.06.2025, учасники справи не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Ухвалою суду від 11.06.2025 відкладено судове засідання на 09.07.2025 о 10:50 год.
20.06.2025 від Обухівської районної військової адміністрації Київської області надійшов лист вих.№60/07-15/2727 від 19.06.2025 на виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2025.
09.07.2025 від позивача надійшло клопотання вих.№09-07-25/1/02-02 від 09.07.2025 в якому просить суд подовжити строк на подання відповіді на відзив ОСОБА_2 , та доказів, які були витребувані судом ухвалою від 19.05.2025; відкласти розгляд справи; перейти до загального позовного провадження.
Суд долучив подані документи до матеріалів справи.
У судове засідання, призначене на 09.07.2025, представники відповідачів-2,3 та третьої особи не з'явились.
У судовому засіданні, призначеному на 09.07.2025, в режимі відеоконференції приймали участь позивач та представник відповідача-1.
Позивач підтримав подане клопотання, зазначив, що оскільки станом на дату судового засідання у справі все ще відсутні витребувані судом докази, позивач, у вказаний в ухвалі суду від 19.05.2025 строк, не може надати відповідь на відзив ОСОБА_2 з усіма доказами, які вважає за необхідним подати.
Представник відповідача-1 заперечив проти задоволення клопотання позивача від 09.07.2025.
Ухвалою суду від 09.07.2025 клопотання позивача вих.№09-07-25/1/02-02 від 09.07.2025 задоволено частково. Здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 12.08.2025 о 12:20 год.
11.08.2025 від позивача надійшла відповідь б/н від 09.08.2025 на відзив відповідача-2.
11.08.2025 від позивача надійшли пояснення вих.№09-08-25/2/02-02 від 09.08.2025.
11.08.2025 від позивача надійшло клопотання б/н від 11.08.2025 про долучення доказів.
Суд долучив подані документи до матеріалів справи.
Підготовче засідання, призначене на 12.08.2025 о 12:20 год., не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Соловйової А.Є. з 11.08.2025 по 13.08.2025 у щорічній відпустці.
Ухвалою суду від 18.08.2025 призначено підготовче засідання на 09.09.2025 о 13:00 год. Клопотання позивача вих.№09-07-25/1/02-02 від 09.07.2025 в частині продовження строку для подання відповіді на відзив залишено на розгляді суду.
22.08.2025 від Обухівської районної військової адміністрації Київської області надійшов лист з додатками на виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2025.
03.09.2025 від позивача надійшла заява б/н від 03.09.2025 про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд:
1. Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1840481032107, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Нещасною Т.М. 17.01.2023, зареєстрований в реєстрі за № 69, сторонами якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
2. Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки кадастровий номер 3221483801:01:025:0042 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1120039132214) та розташованого на ній житлового будинку АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1121059632214, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Нещасною Т.М. 05.10.2023, зареєстрований в реєстрі за № 3056, сторонами якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу приватного підприємства "МОНТАЖНА КОМПАНІЯ "МЕГАТЕХ" (ЄДРПОУ 41972777) від 13.01.2023, укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 недійсним.
4. Визнати недійсним договір купівлі-продажу корпоративних прав ПП "МОНТАЖНА КОМПАНІЯ "МЕГАТЕХ" (ЄДРПОУ 41972777) від 14.05.2025 укладеного між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 .
08.09.2025 від позивача надійшло клопотання б/н від 08.09.2025 про долучення доказів.
Суд долучив подані документи до матеріалів справи.
У судове засідання, призначене на 09.09.2025, представники відповідачів-2,3 та третьої особи не з'явились.
У судовому засіданні, призначеному на 09.09.2025, в режимі відеоконференції приймали участь позивач та представник відповідача-1.
Представник позивача підтримав заяву про збільшення позовних вимог.
Представник відповідача-1 заперечив проти заяви позивача про збільшення позовних вимог.
Судом встановлено, що в заяві про збільшення позовних вимог позивач, враховуючи збільшення позовних вимог, в тому числі, просить суд залучити до справи в якості Відповідачів наступних осіб:
- ОСОБА_4 , АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;
- ОСОБА_5 , Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , Паспорт № НОМЕР_3 , виданий ВМВС у місті Душанбе 23.01.2023, Місце реєстрації: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Представник позивача надав усні пояснення, зазначив на необхідності залучення зазначених вище осіб, у зв'язку зі збільшенням позовних вимог.
Ухвалою суду від 09.09.2025 заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива 2014" арбітражного керуючого Огулькової Анни Миколаївни б/н від 03.09.2025 про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду. Залучено до участі у справі №904/6044/20(904/2055/25) в якості відповідача-4 - ОСОБА_4 , АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 ). Залучено до участі у справі №904/6044/20(904/2055/25) в якості відповідача-5 - ОСОБА_5 , (місце реєстрації: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 ). Позовну заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива 2014" арбітражного керуючого Огулькової Анни Миколаївни, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог залишено без руху. Зобов'язано позивача протягом п'яти днів з дня вручення цієї ухвали направити на адресу відповідачів-4,5 копію позовної заяви разом із заявою про збільшення позовних вимог і доданими до них документами, докази направлення надати суду.
17.09.2025 від позивача надійшло клопотання б/н від 17.09.2025 про долучення доказів, до якого було додано докази направлення копії позовної заяви разом із заявою про збільшення позовних вимог і доданими до них документами на адреси відповідачів-4,5.
Ухвалою суду від 25.09.2025 призначено підготовче засідання на 21.10.2025 о 13:30 год. Клопотання позивача вих.№09-07-25/1/02-02 від 09.07.2025 в частині продовження строку для подання відповіді на відзив залишено на розгляді суду.
У судове засідання, призначене на 21.10.2025, представники відповідачів-2,3,4,5 та третьої особи не з'явились.
У судовому засіданні, призначеному на 21.10.2025, в режимі відеоконференції приймали участь позивач та представник відповідача-1.
Присутні у підготовчому засіданні зазначили про відсутність заяв, клопотань, пояснень, які мають бути розглянуті в порядку підготовчого провадження.
Ухвалою суду від 21.10.2025 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду по суті в засіданні на 11.11.2025 об 11:30 год.
У судове засідання, призначене на 11.11.2025, представники відповідачів-2,3,4,5 та третьої особи не з'явились.
У судовому засіданні, призначеному на 11.11.2025, в режимі відеоконференції приймали участь позивач та представник відповідача-1.
Суд надав вступне слово учасникам справи.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача-1 заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Суд здійснив дослідження доказів.
Ухвалою суду від 11.11.2025 відкладено судове засідання на 18.11.2025 об 11:30 год.
У судове засідання, призначене на 18.11.2025, представники відповідачів-2,3,4,5 та третьої особи не з'явились.
У судовому засіданні, призначеному на 18.11.2025, в режимі відеоконференції приймали участь позивач та представник відповідача-1.
В судовому засіданні, призначеному на 18.11.2025, суд перейшов до судових дебатів.
З промовою виступив представник позивача, який підтримав позовну заяву.
Під час проведення судового засідання суду стало відомо про збій у роботі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, у зв'язку з чим виникла технічна неможливість продовження слухання справи.
Ухвалою суду від 18.11.2025 відкладено судове засідання на 18.11.2025 об 14:30 год.
У судове засідання, призначене на 25.11.2025, представники відповідачів-2,3,4,5 та третьої особи не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
У судове засідання, призначене на 25.11.2025, з'явився представник позивача, представник відповідача-1.
В судовому засіданні 25.11.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа № 904/6044/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «НИВА 2014» (49074, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 111А, кв.51, код ЄДРПОУ 39121721).
Постановою суду від 11.05.2021 визнано Товариства з обмеженою відповідальністю «НИВА 2014» (49074, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 111А, кв.51, код ЄДРПОУ 39121721) банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців. Призначено ліквідатором банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю «НИВА 2014» (49074, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 111А, кв.51, код ЄДРПОУ 39121721) арбітражного керуючого Огулькову Анну Миколаївну (01014, м. Київ, вул. Мічуріна, 54, приміщення 1, офіс 116), яка діє на підставі свідоцтва про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1368 від 18.07.2013.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна, спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
В ході ліквідаційної процедури ліквідатору стало відомо про те, що ТОВ «Нива 2014» сплатило з власного банківського рахунку на користь Відповідача-1 - ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1 458 069,00 (один мільйон чотириста п'ятдесят вісім шістдесят дев'ять гривень 00 копійок) грн зворотню фінансову допомогу. Зазначені кошти повернуті не були.
20.06.2022 ліквідатор звернулася до ОСОБА_1 із запитом вих. № 20-06-22/2/02-02, до якого додавався Акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ «НИВА 2014» та ОСОБА_1 . Вказане відправлення було вручене особисто 23.06.2022 згідно інформації АТ «Укрпошта».
У запиті зазначалося, що у випадку неотримання відповіді на запит з підписаним Актом звірки, або мотивованою письмовою відмовою від його підписання, вважатиметься, що ОСОБА_1 визнає наявну заборгованість.
Відповідь на вказаний запит отримана не була, так само як і не виконано зобов'язання з погашення заборгованості, тому ТОВ «Нива 2014» в зв'язку з чим ліквідатор звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Нива 2014» 1 458 069,00 грн зворотної фінансової допомоги, та судові витрати.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2022 по справі № 904/6044/20 (904/4625/22) позов прийнято до розгляду.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2023 у справі № 904/6044/20 (904/4625/22) позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива 2014» 1 458 069 грн заборгованості, та 21 872,00 грн судового збору.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2024 по справі № 904/6044/20 (904/4625/22) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2023 у справі №904/6044/20(904/4625/22) задоволено частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2023 у справі №904/6044/20(904/4625/22) змінено. Позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива 2014" (49074, м. Дніпро, просп. Слобожанський, 111А, кв. 51, код ЄДРПОУ 39121721) 449 569,00 грн заборгованості, 6 743,53 грн судового збору за подання позовної заяви. В решті вимог відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива 2014" (49074, м. Дніпро, просп. Слобожанський, 111А, кв. 51, код ЄДРПОУ 39121721) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_5 ) 22 691,25 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
16.07.2024 на виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2024 по справі № 904/6044/20 (904/4625/22), видані накази про примусове виконання рішення суду.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2024 по справі № 904/6044/20 (904/4625/22) касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2024 у справі №904/6044/20 (904/4625/22) залишено без змін.
Також, в ході ліквідаційної процедури ліквідатору стало відомо про те, що ТОВ «Нива 2014» сплатило з власного банківського рахунку на користь Фізичної особи-підприємця Кравченко Людмили Петрівни грошові кошти в сумі 100 000,00 (сто тисяч гривень 00 копійок) грн зворотної фінансової допомоги. Зазначені кошти повернуті не були.
20.06.2022 ліквідатор звернулася до Відповідача-1 із запитом вих. № 20-06-22/3/02-02, до якого додавався Акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ «НИВА 2014» та ФОП Кравченко Людмилою Петрівною. Вказане відправлення було вручене особисто 23.06.2022 згідно інформації АТ «Укрпошта».
У запиті зазначалося, що у випадку неотримання відповіді на запит з підписаним Актом звірки, або мотивованою письмовою відмовою від його підписання, вважатиметься, що ФОП Кравченко Людмила Петрівна визнає наявну заборгованість. Відповідь на вказаний запит отримана не була, так само як і не виконано зобов'язання з погашення заборгованості, а тому ТОВ «Нива 2014» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Кравченко Людмили Петрівни, на користь ТОВ «Нива 2014» 100 000,00 грн зворотної фінансової допомоги, та судові витрати.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2022 по справі № 904/6044/20 (904/4624/22) позов прийнято до розгляду.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 по справі № 904/6044/20 (904/4624/22) позов задоволено. Стягнуто з Кравченко Людмили Петрівни ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива 2014" (код ЄДРПОУ 39121721, 49074, м. Дніпро, проспект Слобожанський, 111А, кв.51) 100 000,00 грн заборгованості, 2 481,00 грн судового збору.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.11.2024 по справі № 904/6044/20 (904/4624/22) апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кравченко Людмили Петрівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 у справі №904/6044/20 (904/4624/22) залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 у справі №904/6044/20 (904/4624/22) залишено без змін.
30.12.2022 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 по справі № 904/6044/20 (904/4624/22), видано наказ про примусове виконання рішення суду.
Після отримання наказів суду по справам № 904/6044/20 (904/4624/22) та № 904/6044/20 (904/4625/22), позивач звернулася до виконавчої служби для примусового виконання рішення суду.
За результатами виконавчих дій було встановлено, що у Кравченко Л.П. на дату відкриття виконавчого провадження недостатньо грошових коштів на рахунках і відсутнє будь яке майно для задоволення вимог кредиторів.
Після аналізу інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачем були встановлені наступні обставини.
29.05.2019 ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу квартири, придбала квартиру у ОСОБА_7 , за адресою АДРЕСА_8 (далі Квартира), за 720 000 грн. Договір посвідчено нотаріусом Іванковою І.О.
17.01.2023 на підставі договору дарування ОСОБА_1 дарує квартиру своїй дочці ОСОБА_2 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Нещасною Т.М.
В подальшому ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 06.12.2023, продає Квартиру ОСОБА_6 , за 840 000 грн, Договір посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Нещасною Т.М.
Також, з 2007 року ОСОБА_1 мала у власності на підставі державних актів № 209045, № 209044 та № 209014, земельну ділянку розміром 0,3491 Га, кадастровий номер 3221483801:01:025:0043, цільове призначення земельної ділянки «ведення особистого селянського господарства», земельну ділянку розміром 0,2500 Га, кадастровий номер 3221483801:01:025:0042, цільове призначення земельної ділянки «будівництво і обслуговування жилого будинку» та земельну ділянку розміром 2,9 Га, кадастровий номер 3221483800:02:004:0057, цільове призначення земельної ділянки «сільськогосподарське виробництво».
В подальшому 05.10.2023 ОСОБА_1 , на підставі договору дарування, подарувала вказані земельні ділянки своєму брату ОСОБА_3 . Договори посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Нещасною Т.М.
З 20.12.2006 ОСОБА_1 володіє, на праві свідоцтва про право на спадщину за законом: житловим будинком АДРЕСА_3 (далі Будинок).
На підставі технічної документації з землеустрою ОСОБА_1 оформила за вказаною адресою, у право власності земельну ділянку розміром 0,2500 Га, з кадастровим номером 3221483801:01:025:0042.
В подальшому 05.10.2023 ОСОБА_1 на підставі договору дарування, подарувала Будинок і вказану земельну ділянку своєму брату ОСОБА_3 . Договір знову посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Нещасною Т.М.
Крім того, 01.03.2018 ОСОБА_1 створила ПП "МОНТАЖНА КОМПАНІЯ "МЕГАТЕХ" 28.02.2018. Відповідно до рішення № 1/2018 від 28.02.2018 статутний капітал товариства складає 1 млн. грн., що дорівнює 100 % статутного капіталу товариства.
13.01.2023, на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_1 продає ПП "МОНТАЖНА КОМПАНІЯ "МЕГАТЕХ" ОСОБА_4 , шляхом передачі вкладу у статутному фонді підприємства.
У п. 1.3.2. Договору вказано, що розмір внеску у статутному фонді підприємства, що відчужується, складає 1 млн. грн.
Відповідно до п.3.1. Договору товариство було продано за 100 тис. грн.
ОСОБА_4 14.05.2025 на підставі договору купівлі-продажу продає ПП "МОНТАЖНА КОМПАНІЯ "МЕГАТЕХ" громадянці республіки Таджикистан ОСОБА_8 , шляхом передачі всіх прав та обов'язків підприємства.
ОСОБА_8 рішенням від 14.05.2025 за № 14/05/25, змінює назву підприємства на ПП «НОВАІТ» і змінює адресу реєстрації на АДРЕСА_9 .
Отже, відповідачка ОСОБА_1 продала ПП "МОНТАЖНА КОМПАНІЯ "МЕГАТЕХ" після того, як було подано позов про стягнення боргу. Продаж відбувся за ціну, яка в 10 раз нижча за суму, яка внесена до статутного фонду підприємства.
На думку позивача продаж підприємства як Сагану так і ОСОБА_8 відбулося за дуже низькою ціною. Це підтверджується не тільки тим, що у статутний фонд сплачено 1 млн. грн, а і тим що відповідно до балансів ПП "НОВАІТ" (ПП "МОНТАЖНА КОМПАНІЯ "МЕГАТЕХ") за 2023, 2024 і 2025 рік, сума активів на кінець 2023 року складала 49 млн. грн.
Даний факт вказує на те, що підприємство з таким балансом не може коштувати 100 тис. грн., що в свою чергу вказує на ознаки фраудаторності укладеного договору.
Окрім того, позивач звернув увагу на той факт, що аналіз реєстру юридичних осіб показав, що ОСОБА_8 є власником ще 100 підприємств, що відображено у додатку до заяви про збільшення або зменшення/збільшення розміру позовних вимог, а тому даний факт підтверджує, що другий договір про продаж підприємства укладався з ціллю закриття або припинення підприємства без будь яких правових і фінансових наслідків.
Отже, позивач наголошує, що після того як були відкриті провадження по справі № 904/6044/20 (904/4624/22) та № 904/6044/20 (904/4625/22), ОСОБА_1 дарує квартиру, будинок, земельні ділянки і продає корпоративні права.
На переконання позивача, аналіз обставин справи в сукупності з нормами матеріального права дає підстави вважати, що договори про продажу і даруванню Квартири, Будинки, 3-х земельних ділянок і корпоративних прав є фрадуаторними, тобто здійсненні не на користь кредиторам, а тому позивач просить суд визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1840481032107, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Нещасною Т.М. 17.01.2023, зареєстрований в реєстрі за № 69, сторонами якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки кадастровий номер 3221483801:01:025:0042 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1120039132214) та розташованого на ній житлового будинку АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1121059632214, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Нещасною Т.М. 05.10.2023, зареєстрований в реєстрі за № 3056, сторонами якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Визнати недійсним договір купівлі-продажу приватного підприємства "МОНТАЖНА КОМПАНІЯ "МЕГАТЕХ" (ЄДРПОУ 41972777) від 13.01.2023, укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 недійсним. Визнати недійсним договір купівлі-продажу корпоративних прав ПП "МОНТАЖНА КОМПАНІЯ "МЕГАТЕХ" (ЄДРПОУ 41972777) від 14.05.2025 укладеного між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 .
В матеріалах справи міститься відзив ОСОБА_1 на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечує проти задоволення позовних вимог.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач-1 посилається на те, що що договори про продаж і даруванню квартири, будинку, 3-х земельних ділянок і корпоративних прав є фрадуаторними, тобто здійснені не на користь кредитора, а тому повинні бути визнані недійсними.
Відповідач-1 не погоджується з даним твердження з наступних підстав.
Щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221483801:01:025:0042 та розташований на ній житловий будинок АДРЕСА_3 , відповідач - 1 зазначив, що вказану земельну ділянку та розташований на ній житловий будинок Відповідач -1 отримала у спадок від бабусі, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 20.12.2006 року.
Разом з тим, вказана земельна ділянка та розташований на ній житловий будинок з 1983 до 2023 роки перебували у постійному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , що підтверджується Довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщені від 26.10.2023 № 234 та Витягом з реєстру територіальної громади № 2025/006320320 від 14.05.2025.
ОСОБА_3 проживав та користувався вказаним майном з моменту свого народження - 1983 року, а ОСОБА_9 проживала та користувалася вказаним майном з 1967 по 30.12.2023 (по дату смерті).
Тобто, фактичним власником/користувачем спірних об'єктів були ОСОБА_3 та ОСОБА_9 .
Дійсно, 05.10.2023 ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 3221483801:01:025:0042 (цільове призначення: 02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд) та розташований на ній житловий будинок АДРЕСА_3 . Крім того, в той же день ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 3221483801:01:025:0043 (цільове призначення: 01.03 - для ведення особистого селянського господарства). Наведені земельні ділянки є суміжними. Тобто є цілісними об'єктами у користуванні одних осіб. Проте ділянкам присвоєно різні кадастрові номера, оскільки ділянки мають різні цільові призначення.
Проте, вчинення вказаного договору відбулось не з метою уникнення стягнення коштів, а з метою передання нерухомого майна безпосередньо власнику та користувачу.
Оскільки, укладання вищевказаного договору мало б відбутися ще задовго до 2023 року. Проте, ОСОБА_3 з початком повномасштабного вторгнення росії на територію України був мобілізований до лав ЗСУ та перебував в Донецькій області для захисту безпеки населення та інтересів України, що підтверджується: Довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України; Довідкою від 12.10.2023 № 1/5713; Посвідчення серії НОМЕР_6 від 28.03.2024.
Так, у 2023 році ОСОБА_3 був звільнений з лав ЗСУ за станом здоров'я. Отже, після повернення до Київської області, договором дарування земельна ділянка та житловий будинок був переданий фактичному користувачу.
Щодо квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_8 .
Дійсно, 17.01.2023 ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_8 .
Проте, відчуження квартири відбулось оскільки вказана квартира фактично перебувала у користуванні ОСОБА_2 , а не з метою уникнення стягнення, як вважає Позивач, оскільки ОСОБА_1 передала у користування ОСОБА_2 спірну квартиру на підставі договору безоплатного користування майном від 29.04.2022 (після повернення з тимчасового місця проживання внаслідок вторгнення, що підтверджується довідкою про взяття на облік ВПО від 01.04.2022 № 1319-7000136231).
В свою чергу, 01.06.2022 ОСОБА_2 та ОСОБА_10 уклали договір оренди квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_8 ., що підтверджується договором оренди від 01.06.2022.
ОСОБА_2 зареєстрована фізичною особою підприємцем з 15.04.2019, що підтверджується номером в ЄДР 23560000000014039. Основний вид діяльності КВЕД є 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого.
ОСОБА_2 отримувала орендну плату від ОСОБА_11 , що підтверджується фільтрованою випискою за період з 01.06.2022 по 31.12.2022.
Намір здійснити договір дарування сторони мали задовго до 2023 року, що і підтверджується тим що фактично квартири перебувала у віддані ОСОБА_2 .
Оскільки ОСОБА_1 станом на 2022 - 2023 роки мала тривале захворювання на очах, оформити договір дарування сторони не мали можливості. У грудні 2022 року, ОСОБА_1 було проведене операційне втручання на очах по заміні кристалика, що надало можливість підписати договір дарування. Наведене підтверджується Випискою із медичної картки амбулаторного хворого від 23.12.2022.
На думку відповідача-1, зазначене підтверджує, що здійснення дарування нерухомого майно проведене не з метою уникнення стягнення, а передання такого майна фактичним власникам.
Додатково позивач в позивній заяві вказує на відчуження корпоративних прав та нібито, на умисел з боку ОСОБА_1 , проте на думку відповідача-1, таке твердження є помилковим оскільки, відчуження відбулось у зв'язку з тим, що вищезгадана проведена операція не дала очікуваних результатів, ОСОБА_1 не мала фізичної можливості контролювати та управляти підприємством. Як вбачається із виписки ПП «Монтажна компанія «Мегатех», діяльність підприємства спрямована на спеціалізоване будівництво та оренду будівельних машин/устаткувань. Тому, така діяльність потребувала безпосереднього залучення на об'єктах проведення робіт, а у зв'язку з захворюванням очей, такий контроль та постійне відрядження на місця виконання робіт були неможливими.
Стосовно виконавчих проваджень відповідач-1 зазначив, що постановою головного державного виконавця Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ) відкрито виконавче провадження № 75790713 від 13.08.2024. Вказане виконавче провадження відкрито на підставі Наказу господарського суду Дніпропетровської області № 904/6044/20 від 16.07.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Нива 2014» борг 449 569,00 грн та 6 743,53 грн судового збору.
Постановою головного державного виконавця Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ) відкрито виконавче провадження № 76831883 від 20.01.2025. Вказане виконавче провадження відкрито на підставі Наказу господарського суду Дніпропетровської області № 904/6044/20 (904/4624/22) від 30.12.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Нива 2014» заборгованість 100 000,00 грн та 2 481,00 грн судового збору.
Отже, оскільки відкриття виконавчих відбулось набагато пізніше ніж були укладені договори про нечинність яких заявляє позивач.
Так, оспорювані правочини вчинені дійсно у період, коли були відкритті судові провадження у справах № 904/6044/20 (904/4625/22) та № 904/6044/20 (904/4624/22) за позовом ТОВ «Нива 2014» про стягнення заборгованості з Відповідача-1, але на переконання відповідача-1 сама по собі ця обставина не свідчить про фраудаторність вчинених правочинів, оскільки позивач не заявив клопотання про забезпечення його позовних вимог, а тому очевидно, що ніяких заборон для Відповідача-1 не було.
Також позивачем не надано доказів чи здійснювалась відповідачем-1 на той час господарська діяльність, чи були грошові кошти на його розрахункових рахунках, бо саме вимога про стягнення грошових коштів була предметом судових розглядів у вищевказаних справах.
Позивач мав всі наявні законодавчі можливості звернутися до суду про забезпечення його позову, якщо вважав що для цього є підстави та вважав, що судові рішення можуть бути невиконанні. Разом з тим, жодних дій спрямованих на забезпечення виконання судових рішень вчинено не було. Крім того, оспорювані правочини відбулися до набрання чинності судових рішень.
За таких обставин відповідач-1 вважає, що стверджувати про те, що відчуження спірної нерухомості відбулося саме з метою невиконання майбутнього судового рішення, не ґрунтується на фактичних обставин справи в контексті підстав оспорюваних правочинів, оскільки жодні докази наявності у відповідача-1 мети ухилитися від виконання майбутніх судових рішень і завдати цим шкоди майбутньому стягувачу, на думку відповідача-1 позивачем не надані.
Позивачем до матеріалів справи подано відповідь на відзив відповідача-1 ОСОБА_1 , в якій позивач заперечив проти позиції відповідача -1, оскільки надані відповідачем-1 довідки не підтверджують тривалого користування будинком з 1983 року братом ОСОБА_3 , документи, зокрема технічний паспорт 2006 року, свідчать про інших власників, а не про власників ОСОБА_3 чи ОСОБА_9 .
Також, відсутні докази реального проживання чи користування будинком братом ОСОБА_3 до моменту дарування.
Відсутні також і докази реального користування земельними ділянками братом ОСОБА_3 до моменту дарування.
Крім того, дарування було безоплатним і вчинене в період, коли у відповідача виникли боргові зобов'язання.
Обдарований є родичом, що свідчить про потенційно узгоджені дії для уникнення відповідальності.
Відсутня також економічна доцільність у відчуженні всього майна без компенсації.
Дарування відбулося менш ніж через місяць після рішення суду про стягнення 1,4 млн грн, що вказує на цілеспрямованість дій.
Також, позивач наголошує, що дарування квартири за аналогічною схемою дарування будинку, незалежно від того, чи користувався нею обдарований та має ті самі ознаки фраудаторності.
Щодо продажу корпоративних прав ПП "МОНТАЖНА КОМПАНІЯ "МЕГАТЕХ" позивач зазначив, що відповідач-1 не надала жодного підтвердження факту отримання коштів від продажу та не пояснила, чому ці кошти не були спрямовані на погашення боргів.
Також, медична довідка не містить підтвердження, що стан здоров'я відповідача-1 унеможливлював виконання зобов'язань або оформлення правочинів.
Відповідач-2 подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких заперечує проти позовних вимог.
В матеріалах справи міститься відзив ОСОБА_2 на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечує проти задоволення позовних вимог.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач-2 посилається на те, що договори про даруванню квартири є фрадуаторними, тобто здійснені не на користь кредитора, а тому повинні бути визнані недійсними.
Відповідач-2 не погоджується з даним твердження з наступних підстав.
ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа - підприємець 15.04.2019, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб та громадських формувань.
Основним видом моєї діяльності є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (КВЄД 68.20).
З початку повномасштабного вторгнення росії на територію Україну, відповідачка-2 переїхала з Київської області міста Васильків до Львівської області, с. Гійче отримавши статус вимушено переміщеної особи, що підтверджується Довідкою № 1319-7000136321 від 01.04.2022.
Після повернення до м. Васильків, ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 у користування квартиру за адресою: АДРЕСА_8 .
Надалі, відповідач-1 знайшла можливість переїхати жити до місця своєї реєстрації, що і було зроблено. Проте, в місті Васильків приїхало багато вимушених переселенців з різних регіонів України, які постраждали від війни.
Оскільки ОСОБА_2 здійснювала підприємницьку діяльність та на постійній основі здавала житлові та нежитлові приміщення, до неї звернулися переселенці з Харківщини, які шукали житло для проживання. В результаті відповідач-2 запропонувала їм квартиру за адресою: АДРЕСА_8 . Останні погодилися на запропоновані умови та щомісячно здійснювали оплату на рахунок відповідачки-2, за результатами чого ОСОБА_2 сплачувала податки як ФОП - 3 групи.
Отже, ОСОБА_2 вважає, що спірна квартира перебувала у її віданні задовго до відкриття провадження у справах за позовом про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів. Більш того, ОСОБА_2 була добросовісним користувачем, що на думку відповідачки-2 додатково свідчить про те, що квартира перебувала у її володінні задовго до підписання договору дарування.
Відповідачка-2 наголосила, що орієнтовно у вересні-жовтні 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали намір укласти договір дарування спірної квартири. Проте, в зв'язку з систематичним проходженням лікування на очах, ОСОБА_1 не могла прибути до нотаріуса та вчинити будь - який договір. Тому, лише після проведення операційного втручання у грудні 2022 року, зір та загальний стан ОСОБА_1 покращився, що і дало змогу підписати оскаржуваний договір.
Таким чином, укладання спірного договору відбулося у січня 2023 року не і метою уникнення виконання зобов'язань ОСОБА_1 перед позивачем, а у зв'язку з переданням квартири у власність фактичному користувачу, у віданні якого і перебувала квартира.
Після підписання договору дарування 17.01.2023, відповідачка-2 продовжувала надавати спірну квартиру в оренду, що підтверджується виписками з її рахунку. Разом з тим, в зв'язку з потребою у грошових коштах, ОСОБА_2 було прийнято рішення про продаж даної квартири. В результаті чого, 06.12.2023 укладено договір купівлі - продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .
В даному випадку, причиною продажу стала необхідність у грошових коштах, а не з метою будь яким чином допомогти ОСОБА_1 уникнути виконання судових рішень.
Більш того, будь яких заборон на вчинення договорів не було. Відповідно, перед вчиненням будь яких нотаріальних дій, нотаріус перевіряє відповідні реєстри на наявність/відсутність заборон на вчинення нотаріальних дій. Як в січні 2023 року, так і в грудні 2023 року жодних заборон на вчинення нотаріальних дій не було. Тому, нотаріус і вчинив договори дарування та відповідно купівлі - продажу.
Додатково, відповідачка-2 зазначила, що на момент передачі спірної квартири у її володіння, ОСОБА_1 не мала жодних боргових зобов'язань, а позивач не був кредитором ОСОБА_1 , а отже на думку відповідачки-2 вона є добросовісним користувачем квартири із подальшим набуттям статусу добросовісного набувача.
Позивачем до матеріалів справи подано відповідь на відзив відповідача-2 ОСОБА_2 , в якій позивач заперечив проти позиції відповідача -2, оскільки вважає, що відзив ОСОБА_2 ніяк не спростовує того факту, що відчужуючи квартиру АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вже була обізнана про пред'явлення до неї двох позовів про стягнення 1 458 069,00 грн. та 100 000,00 грн. заборгованості, а отже, могла передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судових рішень шляхом звернення стягнення на нерухоме майно.
Також, приховування ОСОБА_1 родинних зв'язків свідчить про розуміння відповідачем-2 та відповідачем-1 відсутності у них правової позиції, оскільки під час дослідження Витягу з Єдиного реєстру довіреностей №55885832 від 25.07.2025 було виявлено на сторінках 21-22 запис № 35 про довіреність, видану на ім'я: ОСОБА_1 , ІдН: НОМЕР_5 , та ОСОБА_12 , ІдН: НОМЕР_7 .
З даної інформації на думку позивача випливає, що відповідач-1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) та відповідач-2 ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) є родичами. Очевидно, що вони є матір'ю та дочкою, це вбачається з їх РНОКПП.
Проте, ані відповідач-1 ОСОБА_1 , ані відповідач-2 ОСОБА_2 у своїх відзивах жодним словом не згадали про те, що вони є близькими родичами.
Крім того, надані відповідачкою-2 документи не спростовують ані безоплатності оспорюваного правочину, ані відсутності для відповідача-1 економічної доцільності відчуження всього свого майна без будь-якої компенсації.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з таких підстав та встановлених обставин.
Частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, й це передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор має право розраховувати, що всі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.
Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимог іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.
Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов'язані зі зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов'язання, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.
Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.
Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності з огляду на презумпцію фраудаторності правочину, вчиненого боржником на шкоду кредиторам.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 навела такі висновки.
Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов'язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.
У Цивільному кодексі України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов'язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.
Використання особою належного їй суб'єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є "вживанням права на зло". За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.
Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним.
Так, судом встановлено, що в ході ліквідаційної процедури ліквідатору стало відомо про те, що ТОВ «Нива 2014» сплатило з власного банківського рахунку на користь Відповідача-1 - ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1 458 069,00 грн зворотню фінансову допомогу.
20.06.2022 ліквідатор звернулася до ОСОБА_1 із запитом вих. № 20-06-22/2/02-02, до якого додавався Акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ «НИВА 2014» та ОСОБА_1 . Вказане відправлення було вручене особисто 23.06.2022 згідно інформації АТ «Укрпошта», відповідь на вказаний запит отримана не була, так само як і не виконано зобов'язання з погашення заборгованості.
Також, в ході ліквідаційної процедури ліквідатору стало відомо про те, що ТОВ «Нива 2014» сплатило з власного банківського рахунку на користь Фізичної особи-підприємця Кравченко Людмили Петрівни грошові кошти в сумі 100 000,00 грн зворотню фінансову допомогу.
20.06.2022 ліквідатор звернулася до Відповідача-1 із запитом вих. № 20-06-22/3/02-02, до якого додавався Акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ «НИВА 2014» та ФОП Кравченко Людмилою Петрівною. Вказане відправлення було вручене особисто 23.06.2022 згідно інформації АТ «Укрпошта», відповідь на вказаний запит отримана не була, так само як і не виконано зобов'язання з погашення заборгованості.
У звязку з неповерненням відповідачем - 1 грошових коштів в сумі 1 458 069,00 грн та в сумі 100 000,00 грн, ТОВ «Нива 2014» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовними заявами про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Нива 2014» даної заборгованості судові витрати.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2023 у справі № 904/6044/20 (904/4625/22) позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива 2014» 1 458 069 грн заборгованості, та 21 872,00 грн судового збору.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2024 по справі № 904/6044/20 (904/4625/22) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2023 у справі №904/6044/20(904/4625/22) задоволено частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2023 у справі №904/6044/20(904/4625/22) змінено. Позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива 2014" (49074, м. Дніпро, просп. Слобожанський, 111А, кв. 51, код ЄДРПОУ 39121721) 449 569,00 грн заборгованості, 6 743,53 грн судового збору за подання позовної заяви. В решті вимог відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива 2014" (49074, м. Дніпро, просп. Слобожанський, 111А, кв. 51, код ЄДРПОУ 39121721) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_5 ) 22 691,25 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 по справі № 904/6044/20 (904/4624/22) позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива 2014" (код ЄДРПОУ 39121721, 49074, м. Дніпро, проспект Слобожанський, 111А, кв.51) 100 000,00 грн заборгованості, 2 481,00 грн судового збору, яке постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.11.2024 по справі № 904/6044/20 (904/4624/22) залишено без змін.
Судом встановлено, що після того як були судом відкриті провадження по справі № 904/6044/20 (904/4624/22) та № 904/6044/20 (904/4625/22), ОСОБА_1 дарує квартиру, будинок, земельні ділянки і продає корпоративні права, що на думку суду є недобросовісною поведінкою відповідача-1.
Так, у справах про оспорювання договору за позовом особи, яка не є його стороною, спершу потрібно встановити, яким чином договір порушує (зачіпає) її права та законні інтереси.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Боржник, який відчужує майно після пред'явлення до нього позову про стягнення заборгованості, або виникнення у нього обов'язку зі сплати боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).
Отже, однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.
Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.
До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.
Судом установлено, що відповідач-1 ОСОБА_1 , відчужуючи за нотаріальною згодою, належну їй на праві власності квартиру, земельні ділянки, будинок та корпоративні права, була достовірно обізнана про розгляд Господарським судом Дніпропетровської області справ № 904/6044/20 (904/4624/22) за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива 2014" арбітражного керуючого Огулькової Анни Миколаївни до Фізичної особи-підприємця Кравченко Людмили Петрівни про стягнення заборгованості у розмірі 100 000,00 грн та № 904/6044/20 (904/4625/22) за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива 2014" арбітражного керуючого Огулькової Анни Миколаївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 1 458 069,00 грн, так як була учасником справи, та представник Кравченко Л.П. брав участь у розгляді даних справ.
Отже, боржник ОСОБА_1 , могла передбачити негативні наслідки для себе у випадку невиконання судового рішення про стягнення заборгованості за договором позики.
Той факт, що на час укладення договорів дарування та купівлі-продажу між відповідачами (13.01.2023, 17.01.2023, 05.10.2023) ще не було ухвалено рішення суду у справі №904/6044/20 (904/4624/22) про стягнення боргу (07.11.2023) не впливає на правильне вирішення судом спору та вірне застосування норм матеріального права, оскільки судом вже було ухвалено рішення суду у справі №904/6044/20 (904/4625/22) про стягнення боргу (13.09.2023).
При цьому судом встановлено, що позови про стягнення боргу подані позивачем у грудні 2022 року, тобто до укладення відповідачами договору дарування та купівлі-продажу, про що відповідач-1 знав. А тому про матеріальні претензії позивача до відповідача-1 вже було відомо останньому.
Отже, суд вважає, що приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення договору дарування та купівлі продажу) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди).
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 (провадження № 61-2761/19), в якій, визнаючи за позовом банку (кредитора) договір дарування квартири недійсним, суд касаційної інстанції вказав, що договір дарування був укладений через місяць після пред'явлення позову банку про стягнення кредитної заборгованості і до ухвалення рішення суду про стягнення кредиту, є фраудаторним, так як укладений боржником на шкоду кредитору. Зокрема, Верховний Суд у цій справі зазначив таке: «Верховним Судом враховано, що на момент здійснення безоплатного відчуження спірного майна кредитне зобов'язання вважалося простроченим, його належне виконання не відбулося, а отже виникло право вимоги до поручителя основного боржника у зв'язку з його неплатоспроможністю…
В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора».
До подібних висновків, а саме визнаючи недійсним договір купівлі-продажу, укладений боржником на шкоду кредитору до ухвалення рішення суду про стягнення боргу, Верховний Суд у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 693/624/19, провадження № 61-6420св21, зазначив таке: «… очевидно, що учасники цивільних відносин (сторони оспорюваних договорів купівлі-продажу) «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (оспорювані договори купівлі-продажу) використовувався учасниками для недопущення звернення стягнення на майно боржника; встановлені судами обставини, дозволяють зробити висновок, що оспорювані договори купівлі продажу є фраудаторними, тобто вчиненими на шкоду кредитору; до обставин, які дозволяють кваліфікувати оспорювані договори як фраудаторні відноситься: момент вчинення договорів (30 квітня 2016 року та 11 травня 2016 року, тобто після відкриття провадження, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засідання в справі № 439/506/16-ц)…».
Більше того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 06 жовтня 2022 року у справі № 904/624/19 виходив із обставин укладення фраудаторого правочину навіть до пред'явлення позову про стягнення боргу, зазначаючи таке: «… договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов'язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов'язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора».
До подібних висновків (визнання недійсним фраударного договору до ухвалення рішення про борг) дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 09 лютого 2023 року у справі № 910/12093/20.
Отже, як вбачається із встановлених судом обставин у цій справі, Договори дарування укладено між заінтересованими (пов'язаними) особами, оскільки на момент їх укладення відповідач-1, відповідач-2 та відповідача-3 є родичами. При цьому на момент укладення Договорів про дарування та відчуження корпоративних прав на користь відповідач-2 та відповідача-3, відповідача-4, відповідач-1 мав невиконані грошові зобов'язання перед позивачем.
З огляду на таке суд вважає, що укладення Договорів дарування і Договору купівлі-продажу ПП "МОНТАЖНА КОМПАНІЯ "МЕГАТЕХ" не відповідає пункту 6 частини 1 статті 3 та частинам 3, 6 статті 13 Цивільного кодексу України, оскільки вони вчинені всупереч принципу добросовісності та внаслідок зловживання правом власності на шкоду кредиторам. Учасники справи не спростували наведені доводи позивача про пов'язаність відповідача-1, відповідач-2 та відповідача-3, виведення відповідачем-1 нерухомого майна, земельних ділянок на пов'язаних осіб та продаж відповідачем-1 корпоративних прав за нижчою ціною ніж сума, яка внесена до статутного фонду підприємства, незважаючи на наявність у нього невиконаних зобов'язань перед контрагентами (зокрема позивача, кредитора) та, як наслідок, неможливість погашення грошових вимог такого кредитора.
Водночас суд вважає, що в даному випадку ефективним способом захисту права позивача, порушеного внаслідок вчинення фраудаторного правочину, є пред'явлення вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння відносно договорів дарування та витребування майна шляхом віндикації відносно договору купівлі-продажу корпоративних прав, однак таких вимог позивачем у даній справі не заявлено.
Частинами 1 і 2 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Проте згідно з частиною 5 статті 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об'єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини 5 статті 216 ЦК України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в пунктах 80- 82 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).
Звертаючись із позовом ТОВ "Нива 2014" не заявляв про застосування наслідків недійсності договорів. Під час розгляду даної справи жодна із сторін оспорюваного правочину також не заявляла про необхідність застосування наслідкив передбачених статтями 216, 1057-1 ЦК України.
Крім того, приписи ст. ст. 216, 1057-1 ЦК України не надають суду права застосовувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи.
Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 26 травня 2023 року у cправі № 905/77/21 зазначив:
"27. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ГПК України).
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)).
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).
Об'єднана палата зазначає, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 ГПК України (частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).
Аналогічні висновки сформульовано в пунктах 5.5- 5.8, 5.12, 5.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.
Об'єднана палата наголошує, що, фактично уточнюючи висновок, викладений в пункті 5.29 постанови від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 ЦК України)".
Дослідження обставин даної справи вказує на існування вірогідної можливості того що поданням даного позову ТОВ "Нива 2014" має намір на створення підстав для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження, що суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 ГПК України (частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. (постанови ВП ВС 05.06.18, справа № 338/180/17 (провадження №14-144цс18); 30.01.19, справа № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18); 11.09.19, справа № 487/10132/14-ц (провадження №14-364цс19); 19.02.20, справа № 210/4458/15-ц (провадження №14-354цс19); 04.04.20, справа №610/1030/18 (провадження № 14-436цс19); 16.06.20, справа №145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19); 15.09.20, справа № 469/1044/17 (провадження №14-317цс19) та ін.).
Верховний Суд у постанові Великої Палати від 22 вересня 2020 року по справі № 910/3009/18 визначив, що ефективний спосіб захисту прав повинен: 1) забезпечити поновлення порушеного права 2) в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування 3) такий захист повинен бути повним (тобто не частковим) 4) забезпечувати мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії 5) забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Позивач залишив поза увагою обставину, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину відповідачами сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваних правочинів недійсними не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 ЦК України).
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, та вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити повністю.
Обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права є самостійною підставою для відмови у позові.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволені позовної заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива 2014" арбітражного керуючого Огулькової Анни Миколаївни до відповідача-1 ОСОБА_1 , Київська обл., м. Васильків, відповідача-2 ОСОБА_2 , Київська обл., м. Васильків, відповідача-3 ОСОБА_3 , м. Київ, відповідача-4 - ОСОБА_4 , Київська область, Обухівський район, м. Васильків, відповідача-5 - ОСОБА_5 , Республіка Таджикистан, м. Душанбе, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_6 , Київська область, м. Васильків про визнання недійсним договору дарування квартири, договору дарування земельної ділянки, договору купівлі-продажу від 13.01.2023, договору купівлі-продажу корпоративних прав від 14.05.2025 - відмовити.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядки та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено - 01.12.2025.
Суддя А.Є. Соловйова