пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
26 листопада 2025 року Справа № 903/833/25
Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Франчук Н.Я, розглянувши матеріали справи
за заявою ОСОБА_1 , м. Луцьк
про неплатоспроможність,
В засіданні приймали участь:
від заявниці: ОСОБА_2
від кредиторів: Сабура С.О.
арбітражний керуючий: Острик С.Ю.
19.08.2025 через підсистему “Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвалою суду від 22.08.2025 заяву ОСОБА_1 від 18.08.2025 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишено без руху. Встановлено заявниці не пізніше 10-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки заяви
28.08.2025 надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків та долучення визначених ухвалою суду від 22.08.2025 документів до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 17.09.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржниці - ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржниці, мораторій на задоволення вимог кредиторів. Керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого Острика Сергія Юрійовича. Призначено попереднє судове засідання на "04" листопада 2025 р. о 10:30 год.
Оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 оприлюднене на офіційному веб-сайті Верховного Суду 17.09.2025.
Строк для подання заяв з грошовими вимогами до боржника - по 17.10.2025.
09.10.2025 надійшла заява ТОВ “ФК “Ел.Ен.Груп» з грошовими вимогами до боржника в сумі 11 922 грн.
17.10.2025 надійшла заява ТОВ “Еко Фін» з грошовими вимогами до боржника в сумі 10 550 грн, 4 844,80 грн витрат по сплаті судового збору та 5 000 грн витрат на правничу допомогу.
Ухвалами суду від 13.10.2025, 20.10.2025 заяву кредиторів про грошові вимоги до боржника прийнято до розгляду. Розгляд заяв призначено у судовому засіданні на 04.11.2025 о 10:30 год.
Керуючий реструктуризацією боргів Острик С.Ю. у повідомленнях від 10.10.2025, 25.10.2025, додаткових поясненнях від 19.11.2025 та у судовому засіданні заявлені грошові вимоги ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» не визнає, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами. Зазначає про відсутність доказів переходу права вимоги від первісного кредитора ТОВ "ФК "НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ" до нового кредитора ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп». Матеріали справи не містять доказів кредитних відносин, оформлених між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ" та ОСОБА_1 . Грошові вимоги ТОВ «Еко Фін» визнає частково на суму 5 000 грн. Зазначає, що матеріали справи не містять доказів кредитних відносин, оформлених між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО ФІН" та ОСОБА_1 . Відсутні докази підписання ОСОБА_1 договору про споживчий кредит (кредитного договору) №62484506 від 17.04.2025 (за допомогою фізичного підпису або КЕП). Між заявником та боржником відсутні кредитні правовідносини, у зв'язку з чим 5000,00 грн. є безпідставно збереженими грошовими коштами та підлягають поверненню заявнику відповідно до ст. 1212 ЦК України. В матеріалх справи відсутні докази, що ОСОБА_1 надавала попередню згоду (безумовну та беззаперечну) про застосування щодо неї одноразового ідентифікатора та була попередньо ознайомлена із усіма умовами «кредитного договору»; заявником поза розумним сумнівом ідентифіковано ОСОБА_1 як підписанта долучених документів за допомогою одноразового ідентифікатора.
ТОВ «Ел.Ен.Груп» у поясненнях від 03.11.2025, 25.11.2025 заявлені грошові вимоги до боржниці підтримує. Зазначає, що в матеріалах справи наявні всі належні докази на підтвердження переходу права вимоги за договором факторингу. Вимога до боржника сплатити борг не пред'являлася поза межами справи про банкрутство, тому ніякої необхідності повідомляти про уступку права вимоги не існувало до моменту подання заяви про грошові вимоги кредитора ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП». Ця вимога пред'являється в рамках цієї справи, тому і документи щодо переуступки прав додаються до справи. Кредитний договір укладений між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та боржником та доданий до матеріалів справи повністю відповідає вимогам чинного законодавства України. Кредитні кошти боржнику перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку боржниці.
ТОВ «Еко Фін» у відповіді від 04.11.2025 на повідомлення арбітражного керуючого та представник у судовому засіданні заявлені грошові вимоги підтримує. Зазначає, що між сторонами договір укладений в електронній формі. Таким самим способом в свою чергу боржником неодноразово, здійснював пролонгацію вищезгаданого договору, укладаючи в свою чергу додаткових договорів про пролонгацію, які долучені в якості додатків до заяви ТОВ «ЕКО ФІН» з кредиторськими вимогами до боржника. відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження « ZWM2NY3 », який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн.
ТОВ «Ел.Ен.Груп» у клопотанні від 31.10.2025 просить витребувати у АТ КБ «Приватбанк» письмових доказів, що містить банківську таємницю, а саме: - інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки (маска картки НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 , а також - підтвердження факту зарахування грошових коштів у розмірі 3 900 грн у період з 26.09.2024 по 30.09.2024 на картку з маскою НОМЕР_1 , банком емітентом якої є АТ КБ «ПРИВАБАНК».
Заслухавши у судовому засіданні пояснення учасників справи, суд протокольною ухвалою від 26.11.2025 відмовив у задоволенні клопотання ТОВ «Ел.Ен.Груп» про витребування доказів з огляду на таке.
Частиною 2 статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; фінансово-економічний стан клієнтів.
Пункт 1 частини 1 статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначає, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками на запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи. Інформація щодо рахунку умовного зберігання (ескроу) та операцій за ним розкривається також на письмовий запит бенефіціара. Інформація про залишок коштів на банківському рахунку, майнові права на кошти на якому є предметом обтяження, операції за ним, обтяження, щодо яких до банку надійшли повідомлення, у тому числі взяті банком на облік, інші обмеження права розпоряджання рахунком розкривається також на письмовий запит обтяжувача, якщо право обтяжувача на отримання відповідної інформації передбачено правочином, на підставі якого виникає таке обтяження.
Частиною 1 статті 81 ГПК України визначено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 81 ГПК України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;
5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Водночас, відповідно до вимог ч.1. ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Однією із вимог до клопотання про витребування доказів є зазначення в даному клопотанні обставини, які може підтвердити цей доказ або аргументів, які він може спростувати, та яке саме значення має даний доказ для об'єктивного розгляду справи.
Дослідивши подане клопотання про витребування інформації, що містить банківську таємницю та наведені вище процесуальні норми суд вбачає, що клопотання не відповідає приписам ГПК України в частині підтвердження обставин, які може підтвердити цей доказ, або аргументів, які він може спростувати у відповідності до пункту 2 частини 2 статті 81 ГПК України.
При цьому також слід брати до уваги, що в даному випадку витребуваними доказами є інформація, що містить банківську таємницю, яка в свою чергу має певний статус, і розповсюдження такої інформації може бути лише у виключних випадках, передбачених статтею 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №10 від 30.09.2011 "Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб" передбачено, що банківська таємниця за своїм правовим режимом відноситься до таємної інформації з обмеженим доступом, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству й державі. У зв'язку із цим вона суворо оберігається законодавством України. Проте встановлений законом режим банківської таємниці не має абсолютного характеру, оскільки передбачено правомірні правові дії щодо розкриття такого виду інформації. На суд покладено обов'язок у кожному конкретному випадку оцінити нагальну потребу в розкритті такої інформації.
Заборгованість в сумі 3 900 грн тіла кредиту перед ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» визнана боржницею та включена до конкретизованого списку кредиторів, доданого до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, у зв'язку з чим наявність кредитних відносин, отримання кредитних коштів підтверджена самою боржницею.
У судовому засіданні учасники судового провадження дали пояснення, висловили свою думку з питань, які виникли під час розгляду справи.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, господарський суд, в с т а н о в и в:
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
В розрізі даної статті законодавець здійснює класифікацію кредиторів по категоріях, а саме: забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Частиною 6 ст. 119 КУзПБ визначено, що з метою виявлення всіх кредиторів здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 122 КУзПБ, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб. Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 оприлюднене на офіційному веб-сайті Верховного Суду 17.09.2025.
Строк для подання заяв з грошовими вимогами до боржника - по 17.10.2025.
На адресу суду надійшли заяви з грошовими вимогами до боржника ТОВ “ФК “Ел.Ен.Груп», ТОВ «Еко Фін».
Частиною 1 статті 122 КУзПБ встановлено, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Частино 5 ст. 45 КУзПБ визначено, що розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.
Згідно з ч.6 ст. 45 КУзПБ кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.ч.1-2 ст.207 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з п.6 ч.1 ст. 4 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг» надання кредиту є фінансовою послугою.
Відповідно до абз.4 п.4 ч.2 ст. 6 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг» у разі, якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії.
Аналогічна норма міститься у ч.2 ст. 29 Закону України “Про платіжні послуги».
Таким чином, ДКБО відповідно до ст.6 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг» та ч.2 ст.29 Закону України “Про платіжні послуги» є публічною частиною договору, до якої приєднався боржник, підписавши Заяву про приєднання до ДКБО, яка є індивідуальною частиною договору.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
Згідно ч. 1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 1069 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання.
Відповідно до правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 23.09.2019 в справі № 910/10254/18, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Згідно з статтею 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 120 КУзПБ, з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника строк виконання всіх грошових зобов'язань боржника вважається таким, що настав.
Частиною 2 ст. 133 КУзПБ визначено, що витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Згідно з ч.4 ст. 133 КУзПБ вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;
3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ за результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
У заяві від 09.10.2025 ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» просить визнати його грошові вимоги до боржниця в сумі 11 922 грн, з яких 3 900 грн тіло кредиту, 3 822 грн заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 4 200 грн неустойки.
26.09.2024 між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та боржником було укладено договір про споживчий кредит, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 2735045, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов договору товариство надає клієнту кредит у гривні, а клієнт зобов'язується одержати та повернути кредит, сплатити передбачені цим договором проценти та виконати інші обов'язки, передбачені договором (п.1.1). Сума кредиту складає - 3 900,00 гривень (п. 1.2). Кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання позичальником Графіку платежів, з 26.09.2024 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів (п. 1.3). Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 06.09.2025 (дата остаточного погашення заборгованості) (п. 1.4). Комісія за надання кредиту: 292.50 грн, яка нараховується за ставкою 7.50 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 7.50 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом (п. 1.5.1). Комісія за обслуговування кредиту (за весь строк кредитування): 12 012.00 грн, що нараховується за ставкою 14.00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього договору (п. 1.5.2). Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 0.0010 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом (п. 1.5.3). Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0.0010 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 0.00 грн» (п. 1.5.4). Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням відповідної карти (п. 2.1). У разі прострочення позичальником зобов'язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та Графіку платежів, позичальник зобов'язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 700 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов'язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 4 днів (п. 4.1).
Боржниця здійснила дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої підлягала виплата грошових коштів.
Таким чином, договір підписано сторонами в електронному вигляді відповідно до Закону України “Про електронну комерцію» із застосуванням одноразового ідентифікатора.
Надання кредиту боржниці в сумі 3 900 грн підтверджується платіжним дорученням від 26.09.2025 №38321405.
Заборгованість в сумі 3 900 грн тіла кредиту перед ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» визнана боржницею та включена до конкретизованого списку кредиторів, доданого до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
19 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» укладено договір факторингу № 19092025, відповідно до якого ТОВ «ФК «Незалжені фінанси» відступило своє право вимоги за кредитним договором. Відповідно до п.1.1 договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб. У відповідності до п. 1.2. наступне відступлення фактором права вимоги третім особам за відповідним реєстром прав вимог до цього договору допускається не раніше ніж після повного виконання фактором свого зобов'язання щодо сплати клієнту 100% ціни придбання. За умовами п.2.1.3. договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід'ємною частиною цього договору та підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги.
Згідно витягу з акту приймання-передачі прав №1 від 19.09.2025 до договору факторингу від 19.09.2025 ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» передало ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» право вимоги до ОСОБА_1 в сумі 3 900 грн тіло кредиту, 3 822 грн заборгованості по комісії та 4 200 грн неустойки.
У постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду №904/4592/15 від 07.06.2018 року вказано, що в межах справи про банкрутство, суд, встановлюючи грошові вимоги кредиторів, виходить із дійсності правочину до визнання в установленому законом порядку його недійсним.
Оплата ціни договору факторингу підтверджується платіжною інструкцією від 19.09.2025.
У листі від 08.10.2025 ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» зазначає, що боржниця повідомлена про укладення договору про відступлення права вимоги з ТОВ «Ел.Ен.Груп» та отримала повну інформацію про нового фактора за кредитним договором.
Доказів оплати заборгованості в сумі 7 722 грн (3 900 грн тіло кредиту, 3 822 грн комісії) відсутні, у зв'язку з чим в порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, позичальник свої зобов'язання не виконав.
Крім того, товариством заявлено грошові вимоги в сумі 4 200 неустойку за порушення боржником зобов'язань щодо повернення кредитних коштів.
Пунктом 18 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на момент розгляду даної справи.
Судом прийнятий до уваги лист Національного Банку України «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування», в якому вказано, що положення п.6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування» не застосовуються до договорів споживчого кредиту, які укладено після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" №3498-IX.
Водночас, у даному випадку підлягають застосовуванню безпосередньо норми Цивільного кодексу України, оскільки він має вищу юридичну силу.
Враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України, беручи до уваги, що відповідно до наданих кредитором розрахунків заборгованості прострочення боржника за кредитними договорами сталося у період дії воєнного стану на всій території України, а відтак, ОСОБА_1 звільняється від обов'язків сплати на користь кредитора штрафу за таке прострочення, а саме штраф у сумі 4 200 грн підлягає списанню, у зв'язку з чим, безпідставними є заявлені ТОВ «Ел.Ен.Груп» вимоги в частині нарахованої кредитором вказаної суми штрафу.
З огляду на викладене, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Ел.Ен.Груп» становить 7722 грн (3 900 грн тіло кредиту, 3 822 грн комісії), є обґрунтованими вимогами, боржником не оспорюються, підтверджені матеріалами справи, підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів до другої черги, в сумі 4 844,80 грн - до першої черги задоволення, як судові витрати.
Крім того, у заяві від 09.10.2025 з грошовими вимогами до боржниці Товариство з обмеженою відповідальністю "Ел.Ен.Груп" просило визнати і включити до реєстру вимог кредиторів 4 000 грн витрат на правничу допомогу.
18.09.2025 між адвокатом Сабурою С.О. та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» укладено договір про надання правової допомоги №18092025, згідно умов якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором про надання правової допомоги (п. 1.1). Адвокат приймає доручення клієнта щодо надання правової допомоги у судових справах щодо визнання кредиторських вимог боржників клієнта згідно реєстру боржників, який є додатком до цього договору (п. 1.2). Вартість послуги зі складання заяви про кредиторські вимоги боржників становить 7 000 грн або за згодою сторін 1 000 грн за 1 годину (а.с. 3.1). Клієнт оплачує адвокату послуги шляхом перерахування коштів на банківський рахунок адвоката протягом 10 днів з дня прийняття рішення суду щодо завершення процедури реструктуризації боргів боржника або закриття провадження у справі. Якщо після направлення адвокатом заяви про грошові вимоги до суду, спір між клієнтом та боржником було врегульовано, вважається, що надав послуги у повному обсязі по конкретній справі (п. 3.2). Договір є чинним з дати його підписання сторонами та діє до 17.08.2026 включно (п. 4.1).
Додактом №2 від 06.10.2025 сторонами узгоджено реєстр боржників ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП», до якого включено Стрюкову І.П.
06.10.2025 адвокатом Сабурою С.О. та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» підписано акт приймання-передачі наданих послуг, детальний опис робіт (наданих послуг), згідно яких вартість наданих послуг за складання заяви про кредиторські вимоги до боржника Стрюкової І.П. становить 4 000 грн.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у п. 6.35 постанови від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 сформулював висновок про те, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Усталеним у судовій практиці є те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію "реальності" адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію "розумності" їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує і ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Здійснюючи аналіз вказаних вище норм права, Велика Палата Верховного Суду, Верховний Суд також неодноразово зазначали таке:
- нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (див. п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19);
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18);
- у разі недотримання вимог ч. 5 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22);
- витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України (див. п. 6.5 постанови об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.03.2019 у справі № 922/445/19).
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Дослідивши заяву ТОВ «ФК Ел.Ен.Груп» про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надані докази в їх сукупності, враховуючи предмет спору та складність справи, об'єм фактично наданих послуг, з метою дотримання співмірності, обґрунтованості та пропорційності при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, які є доведеними, документально обґрунтованими, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 грн.
Такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з наданими адвокатом послугами.
Суд також звертає увагу на сталу і послідовну практику Верховного суду, відповідно до якої витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена, у зв'язку з чим посилання відповідача на відсутність доказів оплати витрат на правову допомогу, як на підставу недоведеності розміру, їх реальності та можливості оплати, не приймається судом до уваги.
Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 зі справи № 925/1137/19.
Судом враховано сталу практику Верховного Суду, згідно якої витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи про банкрутство, не відносяться до поточних вимог, відносяться до першої черги задоволення вимог кредиторів.
У заяві АТ «Еко Фін» від 17.10.2025 просить визнати його кредиторські вимоги до боржника в сумі 10 550 грн, з яких 5 000 грн тіло кредиту, 5 550 грн відсотки. Крім того просить визнати грошові вимоги в сумі 4 844,80 грн судового збору та 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
17.04.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір № 62484506, відповідно до умов якого товариство приймає на себе зобов'язання надати, а позичальник має право отримати та зобов'язаний повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом, у вигляді нарахованих на суму кредиту процентів за фактичний строк користування кредитом у порядку, встановленому цим договором (п. 2.1). Кредит надається в загальному розмірі (Сума кредиту): 5000 грн (п.2.2). Строк користування кредитними коштами складає 365 (днів), який починається з 17.04.2025 та закінчується 16.04.2026 (включно) та складається з дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду (п.2.3). Дисконтний (пільговий) період складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 30.04.2025 (рекомендована дата платежу) (п.2.4). Поточний період складає 351 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 16.04.2026 (дата остаточного погашення заборгованості) (п.2.5). Проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду нараховуються за дисконтною (пільговою) процентною ставкою в розмірі - 182,5 % відсотків річних (денна процентна ставка 0,5 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду. При застосуванні програми лояльності та/чи акційних умов отримання кредиту, відповідно до Правил можуть застосовуватися інші значення дисконтної (пільгової) процентної ставки (п.2.6). Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі 365% відсотків річних (денна процентна ставка 1 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Застосування базової (стандартної) процентної ставки не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати процентів у бік погіршення для клієнта, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах базової (стандартної) процентної ставки (п.2.7). Позичальнику рекомендується (не обов'язково) повернути суму кредиту та сплатити нараховані проценти в рекомендовану дату платежу 30.04.2025 (день завершення дисконтного (пільгового) періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 16.04.2026 (останнього дня строку кредитування) (п.2.8).
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Боржниця здійснила дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження «ZWM2NY3», який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої підлягала виплата грошових коштів.
Таким чином, договір підписано сторонами в електронному вигляді відповідно до Закону України “Про електронну комерцію» із застосуванням одноразового ідентифікатора.
Таким самим способом боржником неодноразово, здійснювалась пролонгація вищезгаданого договору, укладаючи в свою чергу додаткові договори про пролонгацію.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію»).
ТОВ “Еко Фін» свої зобов'язання за договором виконало та надало боржниці грошові кошти у сумі 5 000 грн, що підтверджується квитанцією №44487-16234-46864.
У постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду №904/4592/15 від 07.06.2018 року вказано, що в межах справи про банкрутство, суд, встановлюючи грошові вимоги кредиторів, виходить із дійсності правочину до визнання в установленому законом порядку його недійсним.
Згідно з частиною другою статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до положень статтей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Доказів оплати заборгованості в сумі 10 550 грн (5 000 грн тіло кредиту, 5 550 грн відсотки) відсутні, у зв'язку з чим в порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, позичальник свої зобов'язання не виконав.
Заборгованість в сумі 5 000 грн тіла кредиту перед ТОВ «Еко фін» визнана боржницею та включена до конкретизованого списку кредиторів, доданого до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Крім того, у заяві від 17.10.2025 з грошовими вимогами до боржниці Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО ФІН" просило визнати і включити до реєстру вимог кредиторів 5 000 грн витрат на правничу допомогу.
Згідно з частинами першою та третьою статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою та другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
20.03.2024 між ТОВ “Еко фін» (клієнт) та АО “Лігал Ассістанс» укладено договір №20-03/2024 про надання правової допомоги.
Відповідно до п. 2.1 договору АО на підставі звернення клієнта, яке оформлене у формі заявки на надання юридичної допомоги, приймає на себе зобов'язання з надання юридичної допомоги. Розділом 4 договору визначено, що вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання правничої допомоги, які є невід'ємними додатками до договору. Якщо інше не передбачено заявкою на надання юридичної допомоги, клієнт зобов'язується оплатити надані АО послуги у строк до 60 (шістдесяти) банківських днів з моменту підписання акту про надання юридичної допомоги та надання АО клієнту відповідного рахунку для оплати. Акт про надання юридичної допомоги готується АО та надсилається клієнту не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому була надана юридична допомога.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО ФІН" попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які воно понесло і які очікує понести у зв'язку із розглядом його заяви з грошовими вимогами до боржниці до господарського суду не подало, також відсутні заявка та акт на надання юридичної допомоги.
Частини перша, друга та третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України містять такі норми:
1. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
2. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, для розподілу витрат на професійну правову допомогу учасник справи зобов'язаний надати суду докази на підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою і, зокрема детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №906/194/18, акцентує увагу на необхідності дослідження документів на підтвердження обсягу витрат на правову допомогу, у тому числі щодо необхідності наявності розрахунку відповідних витрат, а також оцінки можливого фактичного їх понесення, оскільки у зазначеному випадку встановлення факту понесення витрат залежить від доведення факту надання правової допомоги у відповідних обсягах.
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Даний правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 28.11.2019 у справі №914/1605/18.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн ТОВ "ЕКО ФІН" разом із заявою від 17.10.2025 подало до суду лише копію, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко фін" та адвокатським об'єднанням "Лігал Ассістанс", договору про надання правової допомоги від 20.03.2024 №20-03/2024 та прайс-лист АО.
У зазначених документах відсутні положення, які б підтверджували надання правничої допомоги у зв'язку з правовідносинами, які оцінювались судом при розгляді даної справи, натомість викладені у них формулювання є такими, що можуть тлумачитися обширно, між тим ризики з неясністю положень документів повинна нести саме та особа, яка включила/зазначила це положення, що узгоджується з принципом contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав), що має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище.
Відсутність у чинному законодавстві обов'язку адвоката зазначати єдиний унікальний номер справи у документах, що підтверджують факт надання правничої допомоги, жодним чином не спростовує необхідності викладення вказаних документів таким чином, щоб їх зміст дозволяв однозначно ідентифікувати факт надання професійної правничої допомоги саме у зв'язку з судовим розглядом тієї справи, в якій відповідні судові витрати заявлені до відшкодування за рахунок іншої сторони.
Ураховуючи вищевикладене, у тексті договору від 20.03.2024 №20-03/2024 відсутні будь-які посилання на те, що правнича допомога надавалась адвокатом саме в межах даної справи. Інших доказів, які б свідчили про пов'язаність договору, а відповідно й сплаченого позивачем гонорару із цією справою, суду не надано.
Судом також встановлено відсутність будь-яких доказів на підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою і, зокрема, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі товариство не подало.
При цьому слід наголосити, що не можуть бути покладені на відповідача витрати на правову допомогу, надані в інших судових справах або за представлення інтересів особи в інших органах, організаціях та установах, що не пов'язані з розглядом справи № 903/833/25.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду №227/2301/21 від 22.05.2024.
Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко Фін" належними та допустимими доказами його вимоги про відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу в межах цієї справи, у зв'язку з чим у визнанні заявлених ТОВ "Еко Фін" витрат на правничу допомогу в сумі 5000 грн слід відмовити.
З огляду на викладене, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ “Еко Фін» становить 10 550 грн (5 000 грн тіло кредиту, 5 550 грн відсотки), є обґрунтованими вимогами, боржником не оспорюються, визнані керуючим реструктуризацією боргів боржника, підтверджені матеріалами справи, підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів до другої черги, в сумі 4 844,80 грн - до першої черги задоволення, як судові витрати.
У визнані грошових вимог ТОВ «Еко Фін» до ОСОБА_1 в сумі 5 000 витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Згідно зі ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства, в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов'язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали; 2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства протягом трьох робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду арбітражний керуючий згідно з цією ухвалою письмово повідомляє кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.
Участь кредиторів у зборах кредиторів, визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу та учасників зборів кредиторів з правом дорадчого голосу здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Основними завданнями зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є: 1) розгляд звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника; 2) розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника; 3) прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Проведення зборів кредиторів та голосування на них здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Керуючись ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Ел.Ен.Груп» про визнання кредиторських вимог до ОСОБА_1 від 09.10.2025 задовольнити частково.
2. Визнати кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Ел.Ен.Груп» до ОСОБА_1 в сумі 8 844,80 грн з включенням до першої черги задоволення (судові витрати), в сумі 7 722 грн - друга черга.
3. У визнанні кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Ел.Ен.Груп» до ОСОБА_1 в сумі 4 200 грн відмовити.
4. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Еко Фін» про визнання кредиторських вимог до ОСОБА_1 від 17.10.2025 задовольнити.
5. Визнати кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Еко Фін» до ОСОБА_1 в сумі 4 844,80 грн - з включенням до першої черги задоволення (судовий збір), в сумі 10 550 грн - друга черга.
6. Керуючому реструктуризацією боргів боржника арбітражному керуючому Острику Сергію Юрійовичу провести збори кредиторів в порядку ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства.
7. Засідання суду, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі відбудеться 07 січня 2026 року о 10:30 год.
8. Явку учасників справи у судове засідання визнати не обов'язковою.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України
Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 01.12.2025.
Суддя С. В. Бідюк