Рішення від 27.11.2025 по справі 903/25/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 листопада 2025 року Справа № 903/25/25 (903/948/25)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬТАБАК» в особі розпорядника майна товариства Демчана Олександра Івановича

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Плюс», м.Львів

про визнання недійсним правочину

в межах розгляду справи №903/25/25

за заявою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬТАБАК»

про банкрутство

Суддя Шум Микола

Секретар с/з Сосновська Юлія

Учасники справи:

від відповідача: Семенюк Л. В. - адвокат

встановив: ухвалою Господарського суду Волинської області (суддя Шум М.С.) №903/25/25 від 30.01.2025 відкрито провадження за заявою Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬТАБАК" про банкрутство.

Постановою Господарського суду Волинської області від 30.09.2025 у справі №903/25/25 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬТАБАК» банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором майна товариства призначено арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича.

29.09.2025 до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬТАБАК» в особі розпорядника майна товариства Демчана Олександра Івановича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард Плюс», в якій позивач просить суд:

Прийняти до розгляду та задовольнити дану заяву.

Визнати недійсним Договір безпроцентної позики №2/03-22 від 14.03.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» (43000, м. Луцьк, вул. Транспортна, буд.1; код 21736857) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авангард-Плюс» (79057, Львівська обл., м. Львів, вул. Коновальця, буд.103, кім. 412; код 37655810).

Судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 06.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 11.11.2025.

Ухвалою суду від 11.11.2025 розгляд справи по суті відкладено на 25.11.2025.

В судовому засіданні 25.11.2025 оголошено перерву до 27.11.2025.

26.11.2025 через Електронний суд надійшли додаткові пояснення по справі від представника ТОВ «Авангард Плюс» з доказами надіслання позивачеві. Суд протокольною ухвалою від 27.11.2025 приймає додаткові пояснення по справі.

В судовому засіданні 27.11.2025 та в додаткових поясненнях від 26.11.2025 представник відповідача просила у позові відмовити повністю з підстав, що будуть зазначені далі.

Позовні вимоги обґрунтовані таким:

Як вбачається із заяви ТОВ «Авангард-Плюс» з грошовими вимогами, заборгованість ТОВ «Волиньтабак» перед кредитором, виникла на підставі договору безпроцентної позики №2/03- 22 від 14.03.2022, в який в подальшому було внесено зміни та доповнення.

Відповідач свої зобов'язання передбачені п.3.2. Договору виконав повністю, надав позику в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ТОВ "Волиньтабак", що підтверджується платіжними дорученнями, які додані до заяви з грошовими вимогами до боржника ТОВ «Волиньтабак».

Відповідно до п.4.1. Позичальник зобов'язувався повернути позику до 14.09.2024 включно.

ТОВ «Волиньтабак» в період з 05.07.2023 року по 21.10.2024 повернуло позику в загальній сумі 27 504 400,00 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями, які додані до заяви з кредиторськими вимогами ТОВ «Авангард-Плюс».

Як зазначає відповідач у заяві з грошовими вимогами до боржника ТОВ «Волиньтабак» заборгованість перед ТОВ «Авангард-Плюс» за Договором безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) №2/03-22 від 14.03.2022 складає 51 866 407,28 грн.

Сторонами складено акт звірки взаємних розрахунків за період з січень 2022 року по грудень 2024 року за Договором №2/03- 22 від 14.03.2022 згідно з яким підтверджено суму заборгованості позичальника перед ТОВ «Авангард- Плюс» на загальну суму 51 866 407,28 грн.

ТОВ «Авангард-Плюс» на підставі Договору №2/03-22 від 14.03.2022 перерахувало ТОВ «Волиньтабак» кошти у розмірі 79 370 807,28 грн, у якості безпроцентної позики.

Надання безпроцентної позики, з огляду на відсутність будь-якої винагороди чи плати за користування коштами, позбавлене будь-якого економічного сенсу для ТОВ «Авангард-Плюс», яке її надає.

Такий правочин не призводить до збільшення капіталу, не створює передумов для розвитку виробництва чи розширення ринку збуту, а навпаки - штучно зменшує ліквідність підприємства та фактично завдає йому економічних втрат.

Саме по собі надання безвідсоткової позики є нелогічним і суперечить засадам розумної, добросовісної та ефективної господарської діяльності. За звичайних умов ринкової економіки жоден суб'єкт господарювання не стане безоплатно розпоряджатися своїми ресурсами, адже це не відповідає його статутній меті та економічним інтересам, а тому така угода не має реального господарського підґрунтя і викликає обґрунтовані сумніви щодо її дійсної мети та спрямованості

Зобов'язання, яке виникло на підставі договору, укладеного між суб'єктами господарювання, має бути спрямоване на досягнення економічного результату для його сторін, тобто мати реальний характер та опосередковувати рух капіталів, товарів, робіт чи послуг, що є об'єктами відповідної господарської операції.

В матеріалах справи простежується, що кошти, надані ТОВ «Авангард-Плюс» у вигляді безпроцентної позики ТОВ «Волиньтабак» фактично були використані останнім не для провадження самостійної господарської діяльності, інвестицій чи в інші економічно обґрунтовані потреби, а для їх подальшого внесення до статутного капіталу самого ТОВ «Авангард-Плюс».

Із аналізу руху коштів по рахунках ТОВ «Волиньтабак», а саме: № НОМЕР_1 -2 відкритого в АТ «ОТП Банк», розпорядником майна ТОВ «Волиньтабак» встановлено, що ТОВ «Волиньтабак» перерахував кошти на користь ТОВ «Авангард-Плюс»:

-18.12.2023 у загальному розмірі 23 499 100, 00 грн з призначенням платежу: «Внесок в статутний капітал Товариства, без ПДВ»;

-19.12.2023 у загальному розмірі 12 500 000,00 з призначенням платежу: «Внесок в статутний капітал Товариства, без ПДВ»;

Загальна сума перерахованих коштів на користь ТОВ «Авангард-Плюс» складає 35 999 100,00 грн.

Така операція на думку арбітражного керуючого є економічно нелогічною, оскільки призводить лише до формального «обігу» коштів між пов'язаними суб'єктами без досягнення господарської мети та без реального впливу на фінансовий стан чи розвиток обох товариств.

Фактично ТОВ «Авангард-Плюс», позбавляючись власних обігових коштів шляхом їх безвідсоткового передання ТОВ «Волиньтабак», через формальний механізм внеску до статутного капіталу отримувало назад частину коштів, однак уже в іншій юридичній формі. Подібні операції не відповідають економічним інтересам жодної зі сторін, адже

ТОВ «Авангард-Плюс» не отримувало прибутку від надання позики, а ТОВ «Волиньтабак» не мало самостійної користі від залучених коштів, використовуючи їх виключно як транзитний ресурс.

Крім цього, ТОВ «Волиньтабак» у період з 18.12.2023 по 19.12.2023 сплатило вартість частки у ТОВ «Авангард-Плюс», яку 30.12.2023 відчужив на користь ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що крім вказаних трансакцій ТОВ «Волиньтабак» здійснило сумнівні операції на користь ТОВ «Авангард-Плюс», а саме:

-11.09.2024 у розмірі 2 000 000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за товар згідно договору 25/09-24 від 09.09.2024р. без ПДВ»;

-16.09.2024 у розмірі 840 000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за товар згідно договору 25/09-24 від 09.09.2024р. без ПДВ»;

-18.09.2024 у розмірі 161 000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за товар згідно договору 25/09-24 від 09.09.2024р. без ПДВ»;

-24.09.2024 у розмірі 1 000 000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за товар згідно договору 25/09-24 від 09.09.2024р. без ПДВ»;

-30.09.2024 у розмірі 300 000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за товар згідно договору 25/09-24 від 09.09.2024р. без ПДВ»;

-14.10.2024 у розмірі 610 000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за товар згідно договору 25/09-24 від 09.09.2024р. без ПДВ»;

-14.10.2024 у розмірі 610 000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за товар згідно договору 25/09-24 від 09.09.2024р. без ПДВ»;

-14.10.2024 у розмірі 250 000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за товар згідно договору 25/09-24 від 09.09.2024р. без ПДВ»;

-14.10.2024 у розмірі 360 000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за товар згідно договору 25/09-24 від 09.09.2024р. без ПДВ»;

-14.10.2024 у розмірі 1 110 000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за товар згідно договору 25/09-24 від 09.09.2024р. без ПДВ»;

-14.10.2024 у розмірі 1 500 000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за товар згідно договору 25/09-24 від 09.09.2024р. без ПДВ»;

-15.10.2024 у розмірі 100 000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за товар згідно договору 25/09-24 від 09.09.2024р. без ПДВ»;

-16.10.2024 у розмірі 500 000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за товар згідно договору 25/09-24 від 09.09.2024р. без ПДВ»;

-16.10.2024 у розмірі 200 000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за товар згідно договору 25/09-24 від 09.09.2024р. без ПДВ».

Загальна сума перерахованих коштів на користь ТОВ «Авангард-Плюс» у період коли ТОВ «Волиньтабак» втратив свою платоспроможність та фактично припинив господарську діяльність з призначенням платежу: «Оплата за товар згідно Договору 25/09-24 від 09.09.2024 без ПДВ» складає 9 541 000,00 грн.

У результаті рух грошових коштів мав ознаки «штучності», не переслідував реальної господарської мети, а лише створював видимість фінансово-господарської активності, що суперечить загальним засадам добросовісного здійснення підприємницької діяльності та викликає обґрунтовані сумніви щодо реальності й дійсності відповідного правочину.

Враховуючи усе вищезазначене, дії з укладення договору безпроцентної позики, на думку позивача, були спрямовані не на виконання цілей підприємництва, а задля видимості господарських відносин, які не мали на меті отримання реального результату, шляхом фіктивного обігу грошових коштів по рахунках ТОВ «Волиньтабак» та ТОВ «Авангард-Плюс».

В обґрунтування позовних вимог позивач також звертає увагу та підстави виникнення іншої частини грошових вимог ТОВ «Авангард Плюс» то ТОВ «Волиньтабак»

Щодо Договору безпроцентної позики №1/12-23 від 19.12.2023, то арбітражний керуючий зазначає, що після аналізу руху коштів по рахунках ТОВ «Волиньтабак» встановлено, що ТОВ «Волиньтабак» здійснило розрахунок із ТОВ «Авангард Плюс» у розмірі 11 600 000,00 грн відповідно до Договору позики №1/12-23 від 19.12.2023, що підтверджується проведеними трансакціями по рахунку оржника:

Однак, ТОВ «Авангард-Плюс» надало недостовірні відомості Господарському суду Волинської області та розпоряднику майна ТОВ «Волиньтабак» стосовно кредиторської заборгованості, чим ввело суд та учасників справи про банкрутство ТОВ «Волиньтабак» в оману.

ТОВ «Авангард-Плюс» свідомо знало про те, що між сторонами відбувся розрахунок на підставі Договору позики №1/12-23 від 19.12.2023 попри те, діючи з метою здобуття контролю над комітетом кредиторів у справі про банкрутство ТОВ «Волиньтабак» (оскільки саме від кількості голосів кредиторів залежить прийняття ключових рішень у процедурі банкрутства), надало неправдиві відомості щодо невиконання ТОВ «Волиньтабак» зобов'язань на суму 11 600 000,00 грн.

Подання свідомо неправдивих даних про борг свідчить про зловживання процесуальними правами зі сторони ТОВ «Авангард-Плюс» та намагання «штучно» сформувати контроль над процедурою банкрутства.

Позивач звертає увагу суду на те, що постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 19.09.2025 у справі №903/25/25 визнано заінтересованими особами у відповідності до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства ТОВ «Львівський тютюн» та ТОВ «Авангард Плюс» відносно боржника ТОВ «Волиньтабак».

Оспорюваний правочин, укладений датою 14.03.2022. Провадження у справі про банкрутство ТОВ "Волиньтабак" відкрито 30.01.2025, тобто оспорюваний позивачем правочин укладений у підозрілий період (протягом трьох років до порушення провадження у справі про банкрутство), визначений ст. 42 КУзПБ.

Відповідно до звіту про проведення аналізу фінансово-господарською діяльності, інвестиційного становища та становища на ринках ТОВ «Волиньтабак» визначено, що в боржника наявні ознаки дій з доведення до банкрутства, оскільки розпорядником майна 28.02.2025 було проведено інвентаризацію активів та зобов'язань ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК» за результатами якої із активів було виявлено лише дебіторську заборгованість в розмірі 398,7 тис. грн., інших оборотних активів та основних засобів, що належать ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК» виявлено не було. Таким чином розмір активів ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК» станом на 28.02.2025 зменшився на 1 032 566,3 тис грн. в порівнянні із розміром активів компанії на кінець 2023 року.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги наявність заінтересованості при укладенні Договору безпроцентної позики №2/03-22 від 14.03.2022 наявні підстави для визнання договору недійсним, оскільки процесуальна поведінка кредитора ТОВ «Авангард-Плюс» є такою, яка спрямована на порушення інтересів боржника ТОВ «Волиньтабак», а також кредиторів, які є незаінтересованими відносно боржника, і які добросовісно очікують на повернення заборгованості.

Пояснення Товариства з обмеженою відповідальність «Авангард Плюс» щодо безпідставності позовних вимог обґрунтовані таким:

Твердження Позивача спростовуються наступними обставинами:

1. Договір безпроцентної позики №2/03-22 від 14.03.2022 був укладений та виконувався відповідно до вимог законодавства без порушення принципів цивільного права;

2.Відсутній умисел сторін на ухилення від виконання зобов'язань боржника перед іншими кредиторами;

3.Відсутні докази неплатоспроможності боржника внаслідок укладення Оспорюваного договору;

4.Укладення Оспорюваного договору не було відмовою позивача від майнових вимог до відповідача.

В даній ситуації об'єктивним і беззаперечним є обставина, підтверджена належними та допустимими доказами в розумінні чинного ГПК України про те, що Позивач у даній справі звернувся з позовними вимогами про визнання недійсним правочину, який був укладений та виконувався Сторонами відповідно до вимог законодавства без порушення принципів цивільного права.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази, відповідач вважає, що в даному випадку за визначеними в своїй сукупності критеріями відсутні ознаки недійсності та фраудаторності оспорюваного договору.

Також позивачем не доведено обставин, що мало б наслідком визнання оспорюваного договору недійсним в розумінні приписів ст. 42 КУзПБ, зокрема, що боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог, що мало б наслідком визнання спірних договорів недійсними в розумінні приписів ст. 42 КУзПБ.

Позивачем не наведено ґрунтовних доказів в підтвердження очевидності недобросовісних дій сторін оспорюваного договору, як не доведене належними, достовірними доказами й зловживання правом, чого не допускають приписи ч. 3 ст. 13 ЦК України.

Фактів настання для позивача будь-яких негативних економічних наслідків внаслідок вчинення оспорюваного договору не прослідковується.

Самі лише припущення позивача щодо нереальності укладеного між сторонами договору та посилання на підозрілий період в момент його укладення при загрозі неплатоспроможності та наявній заборгованості не можуть слугувати достатньою правовою підставою для визнання його фраудаторним та недійсним.

Відповідач також не погоджується з позицією позивача про те, що договір безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) №2/03-22 від 14.03.2022 року є безвідсотковим, тобто позикодавець ТзОВ «АВАНГАРД-ПЛЮС» надав ТзОВ «Волиньтабак» позику не нарахувавши відсотки за її користування.

Оскільки сторонами було укладено по своїй правовій природі саме договір поворотної фінансової допомоги, відтак, нарахування відсотків за її надання не передбачено законом, адже це не є позикою в розумінні ст.1046 ЦКУ чи ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії».

Укладення договору фінансової допомоги укладений з дотриманням норм чинного законодавства та не порушує жодних засад цивільного законодавства.

Аналізуючи доводи арбітражного керуючого, незрозуміло чи оспорюваний правочин є фраудаторним чи фіктивним, на його думку.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

В той час, коли аналіз законодавчих норм та категорій дозволяє дійти висновку про те, що фраудаторний правочин вчиняється зовсім із протилежним наміром - створити правові наслідки, які обумовлюються правочином.

За таких умов фраудаторні та фіктивні правочини є окремими видами правочинів, що визнаються недійсними.

Необґрунтованими є твердження позивача про те, що кошти ТзОВ «Авангард Плюс», які були надані ТзОВ «Волиньтабак» в якості поворотної фінансової допомоги, були спрямовані останнім до статутного капіталу ТОВ «Авангард-Плюс».

Варто зазначити, що поворотна фінансова допомога надавалася в період з 14.03.2022 по 19.08.2022, в той час, коли ТОВ «Волиньтабак» вносив кошти до статутного капіталу Товариства «Авангард-Плюс» в грудні 2023 році, тобто більше як рік потому. Відтак, такі припущення позивача нічим не підтверджені. Адже за рік часу підприємство здійснювало провадило діяльність, здійснюючи платежі в її межах.

Також незрозумілі доводи позивача в межах даної справи щодо перерахувань ТзОВ «Волиньтабак» на користь ТзОВ «Авангард-Плюс» суми в розмірі 9 541 000,00 грн з призначенням «оплата за товар згідно договору 25/09-24 від 09.09.2024р. без ПДВ».

Дані кошти були помилково перераховані та ТзОВ «Авангард-Плюс» їх всі повернув ТзОВ «Волиньтабак», що підтверджується платіжними дорученнями.

Також представник відповідача звертає увагу суду, що позивач звертається з вимогою: «Визнати недійсним Договір безпроцентної позики №2/03-22 від 14.03.2022 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньтабак" (43000, м. Луцьк, вул. Транспортна, буд.1; код 21736857) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авангард-Плюс» (79057, Львівська обл., м. Львів, вул. Коновальця, буд.103, кім. 412; код 37655810)».

Договір, на виконання якого були здійснені платежі ТзОВ «Авангард-Плюс» має наступну назву Договір безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) №2/03-22 від 14 березня 2022року.

З огляду на вказане, ТОВ «Авангард Плюс» просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог розпорядника майна повністю.

Дослідивши наявні у справі докази, взявши до уваги позицію арбітражного керуючого, який виконував функції розпорядника майна боржника та виконує функції ліквідатора станом на день постановлення рішення, а також представника відповідача, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬТАБАК» в особі розпорядника майна товариства Демчана Олександра Івановича до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард Плюс» про визнання недійсним договору з огляду на таке:

Постановою Господарського суду Волинської області від 30.09.2025 у справі №903/25/25 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬТАБАК» банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором майна товариства призначено арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича.

Станом на день постановлення рішення ТОВ «Волиньтабак» визнано банкрутом, а арбітражний керуючий Демчан О. І. виконує повноваження ліквідатора банкрута.

Судом встановлено, що ТОВ «Авангард-Плюс» є кредитором ТОВ «Волиньтабак».

Ухвалою суду від 09.06.2025 (з врахуванням ухвали суду про виправлення описки від 23.06.2025) судом постановлено, серед іншого, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНГАРД-ПЛЮС» про грошові вимоги до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» на суму 63 466 407, 28 грн задоволити повністю. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНГАРД-ПЛЮС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» в розмірі: 63 466 407, 28 грн - 4 черга задоволення; 6 056, 00 грн судового збору за подання відповідної грошової вимоги - 1 черга задоволення. У визнанні Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНГАРД-ПЛЮС» заінтересованою особою стосовно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2025, серед іншого постановлено ухвалу Господарського суду Волинської області від 09.06.25 у справі № 903/25/25 скасувати в частині відмови у визнанні кредиторів ТОВ "АВАНГАРД-ПЛЮС" та ТОВ "Львівський тютюн" заінтересованими особами стосовно боржника. Прийняти в цій частині нове рішення. Визнати Товариство з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД-ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 37655810) заінтересованим кредитором стосовно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньтабак" (код ЄДРПОУ 21736857) у справі № 903/25/25.

Крім того, ухвалою суду від 25.11.2025 постановлено:

1. Заяву арбітражного керуючого Демчана О. І. (станом на день звернення до суду із заявою арбітражний керуючий Демчан О. І. виконував повноваження розпорядника майна ТОВ «Волиньтабак», станом на день постановлення ухвали - ліквідатора банкрута) від 26.09.2025 (вх.№01-87/4367/25) про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду від 09.06.2025 №903/25/25 задоволити.

2. Змінити ухвалу Господарського суду Волинської області від 09.06.2025 у справі №903/25/25 у частині визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Плюс» (79057, Львівська обл., м. Львів, вул. Коновальця, буд.103, кім. 412; код 37655810) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» (43000, м. Луцьк, вул. Транспортна, буд.1; код 21736857) у розмірі 11 600 000,00 грн та прийняти нове судове рішення, яким:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНГАРД-ПЛЮС» про грошові вимоги до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» на суму 63 466 407, 28 грн задоволити частково.

Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Плюс» (79057, Львівська обл., м. Львів, вул. Коновальця, буд.103, кім. 412; код 37655810) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» (43000, м. Луцьк, вул. Транспортна, буд.1; код 21736857) в розмірі:

51 866 407, 28 грн - 4 черга задоволення;

6 056, 00 грн судового збору за подання відповідної грошової вимоги - 1 черга задоволення.

У визнанні грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Плюс» (79057, Львівська обл., м. Львів, вул. Коновальця, буд.103, кім. 412; код 37655810) до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» (43000, м. Луцьк, вул. Транспортна, буд.1; код 21736857) у розмірі 11 600 000,00 відмовити.

Щодо оспорюваного правочину суд зазначає, що заява ТОВ «Авангард Плюс» з грошовими вимогами до боржника була обґрунтована невиконанням боржником двох договорів:

1) Договору безпроцентної позики №2/03- 22 від 14.03.2022 (оспорюваний правочин), в який в подальшому було внесено зміни та доповнення.

Відповідно до пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Позикодавець надає у користування Позичальнику грошові кошти, а останній зобов'язується повернути її Позикодавцеві в порядку та у строк, визначені цим Договором.

Відповідно до п.2.1. Договору позики - 1 сума позики за цим Договором становить 79 370 807,28 грн. (сімдесят дев'ять мільйонів триста сімдесят тисяч вісімсот сім гривень 28 копійок). Відповідно до п.4.1. Договору позики - 1 позика надається кінцевим строком повернення до 14 вересня 2024 року, включно. Відповідно до п.3.2. Договору позики - 1 Позикодавець зобов'язаний надати позику Позичальнику в повному розмірі або частинами на загальну суму зазначену в п.2.1. Договору до 14 вересня 2022 року, включно.

ТОВ "Авангард-Плюс" виконав повністю, надав позику в безготівковій формі шляхом

перерахування коштів на поточний рахунок ТОВ "Волиньтабак" кошти, що підтверджується платіжними дорученнями, які додані до заяви з грошовими вимогами до боржника ТОВ «Волиньтабак».

Відповідно до п.4.1. Позичальник зобов'язувався повернути позику до 14.09.2024 включно.

Як вбачається із матеріалів справи ТОВ «Волиньтабак» в період з 05.07.2023 по 21.10.2024 повернуло позику в загальній сумі 27 504 400,00 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями, які додані до заяви з кредиторськими вимогами ТОВ «Авангард-Плюс».

Як зазначав відповідач у заяві з грошовими вимогами до боржника ТОВ «Волиньтабак» заборгованість перед ТОВ "Авангард-Плюс" за Договором безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) №2/03-22 від 14.03.2022 року складає 51 866 407,28 грн.

2) Договору безпроцентної позики №1/12-23 від 19.12.2023.

Відповідно до п.2.1. Договору позики - 2 сума позики за цим Договором становить 11 600 000,00 грн. (одинадцять мільйонів шістсот тисяч гривень 00 копійок). Відповідач надав ТОВ «Волиньтабак» позику за цим договором.

Як зазначало ТОВ «Авангард Плюс» в заяві з грошовими вимогами до боржника ТОВ «Волиньтабак» взяті на себе зобов'язання за Договором позики щодо повернення кредитних коштів не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед ТОВ «Авангард-Плюс» за Договором безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) №1/12-23 від 19.12.2023 року у розмірі 11 600 000,00 грн.

Щодо грошових вимог, які виникли на підставі другого договору безпроцентної позики №1/12-23 від 19.12.2023 на суму 11 600 000, 00 грн, то судом встановлено та покладено в основу ухвали суду від 25.11.2025 про перегляд ухвали від 09.06.2025 №903/25/25 про затвердження реєстру вимог кредиторів за нововиявленими обставинами, що ТОВ «Волиньтабак» здійснило розрахунок у розмірі 11 600 000,00 грн відповідно до Договору позики №1/12-23 від 19.12.2023 з ТОВ «Авангард-Плюс», що підтверджується проведеними трансакціями по рахунку боржника. А відтак, ТОВ «Авангард-Плюс» надало відомості Господарському суду Волинської області та розпоряднику майна ТОВ «Волиньтабак» стосовно кредиторської заборгованості, які не відповідають дійсності.

Щодо оспорюваного Договору безпроцентної позики №2/03-22 від 14.03.2022, суд зазначає, що як вбачається із обставин справи ТОВ «Авангард-Плюс» із посиланням на оспорюваний договір перерахувало ТОВ «Волиньтабак» кошти у розмірі 79 370 807,28 грн, у якості безпроцентної позики.

Надання безпроцентної позики, з огляду на відсутність будь-якої винагороди чи плати за користування коштами, позбавлене будь-якого економічного сенсу для ТОВ «Авангард-плюс», яке її надає.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична та ризикова діяльність, яка здійснюється фізичними або юридичними особами з метою отримання прибутку шляхом виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг. Це ключовий елемент ринкової економіки, що поєднує досягнення економічних цілей з суспільною корисністю.

У господарській діяльності будь-якого суб'єкта господарювання першочерговою метою є отримання прибутку, приріст економічної вигоди або хоча б збереження вартості власних активів, однак у випадку безпроцентної позики цієї мети об'єктивно досягнути неможливо, адже кредитор безоплатно вилучає власні обігові кошти з господарського обороту та передає їх іншій юридичній особі без отримання жодної компенсації.

Такий правочин не призводить до збільшення капіталу, не створює передумов для розвитку виробництва чи розширення ринку збуту, а навпаки - штучно зменшує ліквідність підприємства та фактично завдає йому економічних втрат.

Саме по собі надання безвідсоткової позики є нелогічним і суперечить засадам розумної, добросовісної та ефективної господарської діяльності. За звичайних умов ринкової економіки жоден суб'єкт господарювання не стане безоплатно розпоряджатися своїми ресурсами, адже це не відповідає його статутній меті та економічним інтересам, а тому така угода не має реального господарського підґрунтя і викликає обґрунтовані сумніви щодо її дійсної мети та спрямованості

Зобов'язання, яке виникло на підставі договору, укладеного між суб'єктами господарювання, має бути спрямоване на досягнення економічного результату для його сторін, тобто мати реальний характер та опосередковувати рух капіталів, товарів, робіт чи послуг, що є об'єктами відповідної господарської операції.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.05.2024 у справі 910/12935/18 (910/11264/23) суд дійшов до таких висновків:

« 43. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.»

В матеріалах справи простежується, що ТОВ «Волиньтабак» в подальшому внесено кошти до статутного капіталу самого ТОВ «Авангард-Плюс».

Із аналізу руху коштів по рахунках ТОВ «Волиньтабак», а саме: № НОМЕР_1 -2 відкритого в АТ «ОТП Банк», розпорядником майна ТОВ «Волиньтабак» встановлено, що ТОВ «Волиньтабак» перерахував кошти на користь ТОВ «Авангард-Плюс»:

-18.12.2023 у розмірі 1 500 000,00 з призначенням платежу: «Внесок в статутний капітал Товариства, без ПДВ»;

-18.12.2023 у розмірі 5 500 000,00 з призначенням платежу: «Внесок в статутний капітал Товариства, без ПДВ»;

-18.12.2023 у розмірі 2 999 100,00 з призначенням платежу: «Внесок в статутний капітал Товариства, без ПДВ»;

-18.12.2023 у розмірі 9 000 000,00 з призначенням платежу: «Внесок в статутний капітал Товариства, без ПДВ»;

-18.12.2023 у розмірі 4 500 000,00 з призначенням платежу: «Внесок в статутний капітал Товариства, без ПДВ»;

-19.12.2023 у розмірі 5 000 000,00 з призначенням платежу: «Внесок в статутний капітал Товариства, без ПДВ»;

-19.12.2023 у розмірі 7 500 000,00 з призначенням платежу: «Внесок в статутний капітал Товариства, без ПДВ».

Загальна сума перерахованих коштів на користь ТОВ «Авангард-Плюс» складає 35 999 100,00 грн.

Така операція є економічно нелогічною, оскільки призводить лише до формального «обігу» коштів між пов'язаними суб'єктами без досягнення господарської мети та без реального впливу на фінансовий стан чи розвиток обох товариств.

Тобто, судом встановлено, що фактично ТОВ «Волиньтабак» кошти отримані з посиланням на оспорюваний договір як позику, не повернуло, натомість внесло значну суму коштів у статутний капітал самого ТОВ «Авангард Плюс».

Фактично ТОВ «Авангард-Плюс», позбавляючись власних обігових коштів шляхом їх безвідсоткового передання ТОВ «Волиньтабак», через формальний механізм внеску до статутного капіталу отримувало назад частину коштів, однак уже в іншій юридичній формі.

При цьому, ТОВ «Волиньтабак» лишилося боржником стосовно ТОВ «Авангард Плюс» на значну суму коштів.

Подібні операції не відповідають економічним інтересам жодної зі сторін, адже ТОВ «Авангард-Плюс» не отримувало прибутку від надання позики, а ТОВ «Волиньтабак» не мало самостійної користі від залучених коштів, використовуючи їх як транзитний ресурс.

Крім цього, ТОВ «Волиньтабак» у період з 18.12.2023 по 19.12.2023 сплатило вартість частки у ТОВ «Авангард-Плюс», яку 30.12.2023 відчужив на користь ОСОБА_1 .

Суд не може залишити поза увагою, що крім вказаних трансакцій ТОВ «Волиньтабак» здійснило сумнівні операції на користь ТОВ «Авангард-Плюс», а саме:

-11.09.2024 у розмірі 2 000 000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за товар згідно договору 25/09-24 від 09.09.2024р. без ПДВ»;

-16.09.2024 у розмірі 840 000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за товар згідно договору 25/09-24 від 09.09.2024р. без ПДВ»;

-18.09.2024 у розмірі 161 000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за товар згідно договору 25/09-24 від 09.09.2024р. без ПДВ»;

-24.09.2024 у розмірі 1 000 000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за товар згідно договору 25/09-24 від 09.09.2024р. без ПДВ»;

-30.09.2024 у розмірі 300 000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за товар згідно договору 25/09-24 від 09.09.2024р. без ПДВ»;

-14.10.2024 у розмірі 610 000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за товар згідно договору 25/09-24 від 09.09.2024р. без ПДВ»;

-14.10.2024 у розмірі 610 000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за товар згідно договору 25/09-24 від 09.09.2024р. без ПДВ»;

-14.10.2024 у розмірі 250 000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за товар згідно договору 25/09-24 від 09.09.2024р. без ПДВ»;

-14.10.2024 у розмірі 360 000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за товар згідно договору 25/09-24 від 09.09.2024р. без ПДВ»;

-14.10.2024 у розмірі 1 110 000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за товар згідно договору 25/09-24 від 09.09.2024р. без ПДВ»;

-14.10.2024 у розмірі 1 500 000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за товар згідно договору 25/09-24 від 09.09.2024р. без ПДВ»;

-15.10.2024 у розмірі 100 000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за товар згідно договору 25/09-24 від 09.09.2024р. без ПДВ»;

-16.10.2024 у розмірі 500 000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за товар згідно договору 25/09-24 від 09.09.2024р. без ПДВ»;

-16.10.2024 у розмірі 200 000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за товар згідно договору 25/09-24 від 09.09.2024р. без ПДВ».

Загальна сума перерахованих коштів на користь ТОВ «Авангард-Плюс» у період коли ТОВ «Волиньтабак» втратив свою платоспроможність та фактично припинив господарську діяльність з призначенням платежу: «Оплата за товар згідно Договору 25/09-24 від 09.09.2024 без ПДВ» складає 9 541 000,00 грн.

У результаті рух грошових коштів мав ознаки «штучності», не переслідував реальної господарської мети, а лише створював видимість фінансово-господарської активності, що суперечить загальним засадам добросовісного здійснення підприємницької діяльності та викликає обґрунтовані сумніви щодо реальності й дійсності відповідного правочину.

Постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 січня 2024 року у справі №907/935/21(907/957/22), суд дійшов таких висновків:

« 56. За висновками місцевого господарського суду, з якими, враховуючи встановлені та викладені вище обставини, погоджується суд касаційної інстанції, отримання та невідкладне виведення боржником отриманих грошових коштів на користь пов'язаної особи дає підстави для висновку, що сторони оспорюваного договору при його укладенні не мали на меті досягнення реальних правових наслідків договору позики - набуття у власність грошових коштів для їх використання у господарській діяльності підприємства. Укладення та виконання договору безпроцентної поворотної позики №DP 21-17/10 від 11.10.2017 було спрямоване на перерозподіл грошових коштів між пов'язаними юридичними особами в межах єдиної групи компаній, та, як наслідок, формування кредиторської заборгованості ТОВ "ВАССТЕЛ" перед ТОВ "Закарпатська нафтогазова компанія".

Органічна поєднаність мети і засобів, що застосовані пов'язаними особами з ТОВ "ВАССТЕЛ", вказують на те, що частина цих засобів ними реалізована у цій справі про банкрутство: укладено угоди «про людське око», декілька річне невиконання зобов'язання і штучне нарахування за нібито безпідставне прострочення платежу грошових коштів для збільшення суми боргу; досягнуто мети визнання цих вимог судом у справі про банкрутство як конкурсних вимог кредиторів; отримання права вирішального голосу у зборах кредиторів та у комітеті кредиторів; використання вирішального права голосу з метою завдати шкоди цивільним правам реального кредитора ДПАТ "НАК "Украгролізинг"; виведення активів (грошових коштів та автотранспорту) ТОВ "ВАССТЕЛ", за рахунок яких могли би бути задоволені вимоги реального кредитора.»

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.07.2025 у справі №902/25/24 (902/686/24) суд дійшов таких висновків:

« 6.19. Поряд з цим, між учасниками цивільного обороту може мати місце

Документ сформований в системі використання ними правомірного цивільно-правового інструментарію з неправомірною метою, не для забезпечення визначеності у приватних відносинах, захисту прав та інтересів.

Проте у частині першій статті 43 ГПК України закріплено, що учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Так, у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 Верховний Суд зазначив, що доволі важко провести межу між правомірною реалізацією власних прав і зловживанням правами, оскільки зовні вони виглядають однаково. Основним критерієм для висновку про визнання дій зловживанням процесуальними правами є їх невідповідність завданню господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, а саме перешкоджання судочинству.

У наведених висновках (пункти 6.17, 6.18 і цей пункт) Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, сформульованої в постанові від 12.06.2025 у справі N 924/232/22.

« 6.20. Отже, з огляду на те, що оспорювані правочини Позивач заперечує також з підстав, зокрема заінтересованості відповідачів до Боржника як сторін цих договорів, на підставі яких були заявлені грошові вимоги до Боржника, стверджуючи, що окремі відповідачі належать до засновників товариства Боржника, входять до чинного складу органів управління товариства Боржника, у вказаній категорії справ існує ризик обопільної недобросовісної поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості останнього за оспорюваними договорами задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та впливу на саму процедуру банкрутства, зокрема й у питанні формування, реалізації та розподілу ліквідаційної маси боржника, що у кінцевому результаті впливатиме і на обсяг, і на розподіл задоволених вимог кредиторів.»

Враховуючи усе вищезазначене, дії з укладення договору безпроцентної позики були спрямовані не на виконання цілей підприємництва, а задля видимості господарських відносин, які не мали на меті отримання реального результату, шляхом фіктивного обігу грошових коштів по рахунках ТОВ «Волиньтабак» та ТОВ «Авангард-Плюс».

Щодо заінтересованості ТОВ «Авангард-Плюс» відносно ТОВ «Волиньтабак», то постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 19.09.2025 у справі №903/25/25 визнано заінтересованими особами у відповідності до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства ТОВ «Львівський тютюн» та ТОВ «Авангард Плюс» відносно боржника ТОВ «Волиньтабак».

Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 19.09.2025 у справі №903/25/25, суд зазначив, що у період з 15.12.2023 по 21.12.2023 ТОВ "Волиньтабак" входило до складу учасників ТОВ "АВАНГАРД-ПЛЮС".

Тобто, є чітка ознака «заінтересованості», яка полягає у тому, що боржник здійснював контроль над кредитором протягом останніх трьох років. З огляду на визначення «контролю», що міститься в Законі України «Про захист економічної конкуренції», ТОВ «Волиньтабак», що володіла 90% статутного капіталу ТОВ «Авангард-Плюс» здійснювала прямий і вирішальний вплив на діяльність кредитора. ОСОБА_2 був кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "АВАНГАРД-ПЛЮС" у період з 27.09.2021 по21.12.2023 та є учасником ТОВ "Роздрібні мережі" (код 40236345) з 24.07.2024 по сьогодні. У свою чергу, ТОВ "Роздрібні мережі" з29.07.2016 по сьогодні є учасником ТОВ "Волиньтабак".

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що взаємозв'язки між ТОВ «Авангард-Плюс», ТОВ «Роздрібні мережі», ТОВ «Волиньтабак» та ОСОБА_2 , за відсутності формального прямого контролю над боржником достатні для кваліфікації ТОВ «Авангард-Плюс» як заінтересованої особи відповідно до ст. 1 КУзПБ «інші особи, стосовно якихнаявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими».

Тобто, прослідковується заінтересованість ТОВ "Авангард-Плюс" стосовно ТОВ "ВОЛИНЬТАБАК" через ОСОБА_2 та ТОВ "Роздрібні мережі".

Відповідно до вищезазначеного, заінтересованість полягає у тому, що ТОВ «Авангард- Плюс» надав ТОВ «Волиньтабак» значну суму коштів за відсутності умови про нарахування процентів за позику, що суперечить нормальній діловій поведінці та свідчить про:

-відсутність наміру в отриманні зворотнього економічного ефекту (доходу);

-відсутність наміру й розумного очікування в поверненні усієї суми коштів боржником.

Також, слід вказати, що у боржника відсутня багатомільйонна заборгованість перед іншими кредиторами (окрім, ініціюючого кредитора та заінтересованих конкурсних кредиторів у цій справі), що вказує на те, що заборгованість у розмірі 63 466 407,28 грн фактично є інструментом для встановлення контролю над комітетом кредиторів з іншими заінтересованими особами.

За наведеного колегія суддів дійшла висновку про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Плюс" заінтересованою особою стосовно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньтабак".

З огляду на зазначене, обставини справи свідчать про те, що ТОВ «Авангард-Плюс» фактично виконує роль «дружнього кредитора» стосовно боржника ТОВ «Волиньтабак».

Відповідно до ч.1 ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:

- боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;

- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

- боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

- боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Відповідно до ч.2 ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

Оспорюваний правочин, укладений датою 14.03.2022.

Провадження у справі про банкрутство ТОВ "Волиньтабак" відкрито 30.01.2025, тобто оспорюваний позивачем правочин укладений у підозрілий період (протягом трьох років до порушення провадження у справі про банкрутство), визначений ст. 42 КУзПБ.

У постанові Верховного Суду у справі у складі колегії суддів Касаційного

господарського суду № 908/1390/19(908/2964/21) від 22.05.2025, суд дійшов таких висновків:

« 87. Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом".

88. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України)

89. Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов'язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов'язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.»

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Використання особою належного їй суб'єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов'язань перед кредиторами є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").

За цих умов недійсність договору як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним правочину боржника (у цьому випадку правочину погодженого боржником) на підставі загальних засад цивільного законодавства є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки, сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 02.10.2019 у справі №587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 19.11.2019 у справі №918/204/18).

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. У цьому висновку Верховний Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 20.02.2020 у справі №922/719/16, від 28.09.2021 у справі №21/89б/2011(913/45/20), від 16.11.2022 у справі №44/38-б(910/16410/20), від 21.03.2023 у справі №910/18376/20(918/445/22).

Стаття 13 Цивільного кодексу України, у якій визначаються межі здійснення цивільних прав, встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зокрема при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, а також не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах, зокрема у банкрутстві (стаття 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства), стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства), при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"); у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України "Про виконавче провадження").

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку.

Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі);

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов'язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов'язані, із зменшенням його платоспроможності), після виникнення у нього зобов'язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора".

Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14- 10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).

Цивільні й господарські відносини, у межах яких передбачається виконання обов'язку боржника в майбутньому без забезпечення такого боргу, ґрунтуються в основному на довірі учасників відносин до свого контрагента, а також на впевненості в можливості захистити свої майнові права в спосіб, передбачений законом, зокрема через суд.

У сучасному українському законодавстві, як і в іноземних правопорядках, оспорювання так званих підозрілих угод божника є одним з найважливіших юридичних інструментів консолідації та збільшення конкурсної маси шляхом повернення до неї майна боржника, безпідставно переданого іншим особам.

Фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, що вчинений, зокрема, всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, Кодекс України з процедур банкрутства, є частиною цивільного/ господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми Цивільного кодексу України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

Тому в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

Крім того, відповідно до звіту про проведення аналізу фінансово-господарською діяльності, інвестиційного становища та становища на ринках ТОВ «Волиньтабак» визначено, що в боржника наявні ознаки дій з доведення до банкрутства, оскільки розпорядником майна 28.02.2025 було проведено інвентаризацію активів та зобов'язань ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК» за результатами якої із активів було виявлено лише дебіторську заборгованість в розмірі 398,7 тис. грн., інших оборотних активів та основних засобів, що належать ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК» виявлено не було. Таким чином розмір активів ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК» станом на 28.02.2025 зменшився на 1 032 566,3 тис грн. в порівнянні із розміром активів компанії на кінець 2023 року.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги наявність заінтересованості при укладенні Договору безпроцентної позики №2/03-22 від 14.03.2022 наявні підстави для визнання договору недійсним, оскільки процесуальна поведінка кредитора ТОВ «Авангард-Плюс» є такою, яка спрямована на порушення інтересів боржника ТОВ «Волиньтабак», а також кредиторів, які є незаінтересованими відносно боржника, і які добросовісно очікують на повернення заборгованості.

Заперечення відповідача щодо позовних вимог зводяться до того, що ТОВ «Авангард Плюс» доводить, що оспорюваний договір укладений з дотриманням норм чинного законодавства та не порушує жодних засад цивільного законодавства.

В аспекті заперечень відповідача, суд зазначає, що позивачем доведено саме фраудаторності оспорюваного правочину, а саме договір безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) №2/03-22 від 14.03.2022. Твердження представника ТОВ «Авангард Плюс» про правову природу оспорюваного договору тощо не спростовують встановлені судом обставини підставності позовних вимог.

Однак, суд дослідивши в сукупності фактичні обставини справи, правові підстави позову, судову практику Верховного Суду, особливості правового статусу ТОВ «Волиньтабак» щодо якого провадиться процедура банкрутства, а отже суд не може залишити поза увагою сукупність усіх обставин справи про банкрутство ТОВ «Волиньтабак», мету процедури банкрутства та передбачені законодавством інститути для досягнення мети процедури банкрутства, суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог арбітражного керуючого, який станом на день звернення з цим позовом до суду виконував повноваження розпорядника майна ТОВ «Волиньтабак», а постановою суду від 30.09.2025 призначений ліквідатором банкрута.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 42, 63 КУзПБ, ст. ст. 129, 232, 237, 238, 241 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву задоволити повністю.

2. Визнати недійсним Договір безпроцентної позики №2/03-22 від 14.03.2022, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньтабак" (43000, м. Луцьк, вул. Транспортна, буд.1; код 21736857) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авангард-Плюс» (79057, Львівська обл., м. Львів, вул. Коновальця, буд.103, кім. 412; код 37655810).

3. Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Авангард-Плюс» (79057, Львівська обл., м. Львів, вул. Коновальця, буд.103, кім. 412; код 37655810) на користь ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» Демчана О. І. (Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №1732 від 11.11.2011, РНОКПП НОМЕР_2 ) 2 422, 40 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення

складено 28.11.2025

Суддя Микола ШУМ