28.11.2025 м. Дніпро Справа № 908/3056/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач у справі)
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізична особа - підприємець Сокол Людмила Іванівна
на ухвалу Господарського суду Запорізької області (суддя Сушко Л.М.) від 10.12.2024р. у справі № 908/3056/24
за заявою кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптімусагро Трейд», 49033, м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, 122, корпус Е-5, кімната 11, код ЄДРПОУ 41161689
до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче товариство “Плаверс, ЛТД КО», 69039, м. Запоріжжя, вул. Академічна, 34, код ЄДРПОУ 22157340
про банкрутство, -
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.12.2024р. у справі № 908/3056/24:
- відкрито провадження у справі №908/3056/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче товариство “Плаверс, ЛТД КО», 69039, м. Запоріжжя, вул. Академічна, 34, код ЄДРПОУ 22157340;
- визнано грошові вимоги кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптімусагро Трейд», 49033, м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, 122, корпус Е-5, кімната 11, код ЄДРПОУ 41161689 до боржника на суму 30 280,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 34 621 422,03 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів;
- введено мораторій на задоволення вимог кредиторів;
- введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче товариство “Плаверс, ЛТД КО», 69039, м. Запоріжжя, вул. Академічна, 34, код ЄДРПОУ 22157340;
- розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Зибіна Антона Олександровича (свідоцтво №71 від 08.02.2013 року, адреса: а/с 2547, м. Дніпро, Україна, 49041).
- попереднє засідання суду призначено на 11.02.2025. о/об 10-20.
До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася Фізична особа - підприємець Сокол Людмила Іванівна, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.12.2024р. у справі № 908/3056/24 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче товариство “Плаверс, ЛТД КО» за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптімусагро Трейд».
Центральним апеляційним господарським судом витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи № 908/3056/24, відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 908/3056/24 до Центрального апеляційного господарського суду.
На виконання вимог ухвали апеляційного суду останнім отримано від господарського суду Запорізької області матеріали справи № 908/3056/24.
Ознайомившись з матеріалами апеляційної скарги, Центральний апеляційний господарський суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Отже, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини другої статті 256 ГПК. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 256 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.
Таким чином, у кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обгрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
Слід зазначити, що суд може поновити строк на апеляційне оскарження лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Апеляційна скарга на вказану ухвалу подана згідно із штампом відділення поштового зв'язку про прийняття апеляційної скарги 22.09.2025р, тоді як останнім днем процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали у даній справі є 20.12.2024 року. Отже, апеляційна скарга подана з пропуском процесуального строку для її подання, встановленого ст. 256 ГПК України.
Апелянтом заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.
В обгрунтування клопотання апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала про відкриття провадження у справі від 10.12.2024 не була судом надіслана ФОП Сокол Л.І., оскільки остання не набула статусу кредитора (учасника провадження) на момент відкриття провадження у справі. Ухвалою господарського суду від 17.06.2025р. у даній справі визнано грошові вимоги ФОП Сокол Л.І. у розмірі 30 000,00 грн.
Також апелянт доводить до відома, що з підставами, що обумовили подання апеляційної скарги, ФОП Сокол Л.І. ознайомилася 09.09.2025, коли через систему «Електронний Суд» від представника уповноваженої особи учасників боржника Ляшенка В.Г. надійшла заява по закриття провадження у справі про банкрутство, в якій представник зазначає про те, що Ляшенко В.Г., будучи директором даного підприємства, не був обізнаний із наявністю справи про банкрутство ТОВ НВТ «Плаверс, ЛТД КО» на стадії розпорядження майном, та надав при цьому докази перебування єдиного майнового комплексу ТОВ НВТ «Плаверс, ЛТД Ко» на території, яку наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України віднесено до окупованих територій, а саме у с. Мирному Гуляйпільського району Запорізької області.
Приймаючи до уваги вказані обставини, а також ознайомлення із документами, які були долучені до вказаної заяви, тільки 09.09.2025 року, оскільки до цієї дати дані щодо перебування єдиного майнового комплексу в с. Мирному Гуляйпільської ОТГ Запорізької області були відсутні в матеріалах справи, апелянт просить апеляційний господарський суд поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Запорізької області від 10.12.2024р. у справі № 908/3056/24, враховуючи подання апеляційної скарги в межах десятиденного строку на апеляційне оскарження з дня ознайомлення із документами, які саме і стали підставою для подання даної апеляційної скарги.
Апеляційний суд, розглянувши наведене обґрунтування причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі, дійшов висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні, не можуть вважатися поважними з огляду на таке.
Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.
За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Принцип правової визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").
У пункті 41 рішення від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998р., Reports 1998 -VIII, с. 3255, §45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, №17160/06 та №35548/06, §34, ЄСПЛ, від 21.12.2010р.).
Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21.10.2010р.).
У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004р.).
Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018р. у справі №5/452/06).
Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).
Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об'єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.
Таким чином, вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об'єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин.
За приписами ч. 3 ст. 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Зі змісту наведеної правової норми убачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Законом України №3200-IX від 29.06.2023 внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами. Вказані зміни набрали чинності з 18.10.2023.
Відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 3200-IX від 29.06.2023) адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або із застосуванням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Особливості використання кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (абзаци 2,3 частини 8 статті 6 ГПК України).
Електронний кабінет - персональний кабінет (вебсервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) ЄСІТС, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів ЄСІТС або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Відповідно до частини одинадцятої статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (частина шоста статті 242 ГПК України).
З матеріалів даної справи вбачається, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.12.2024. відкрито провадження у справі №908/3056/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче товариство “Плаверс, ЛТД КО», 69039, м. Запоріжжя, вул. Академічна, 34, код ЄДРПОУ 22157340. Визнані грошові вимоги кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптімусагро Трейд», 49033, м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, 122, корпус Е-5, кімната 11, код ЄДРПОУ 41161689 до боржника на суму 30 280,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 34 621 422,03 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів. Введений мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Зибіна Антона Олександровича. Зобов'язано розпорядника майна у строк до 04.02.2025. надати господарському суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів, письмовий звіт про надіслання всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами в порядку ч. 5 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, скласти реєстр вимог кредиторів та подати господарському суду реєстр вимог кредиторів до 04.02.2025. Попереднє засідання суду призначено на 11.02.2025. о/об 10-20.
10.12.2024. за №74843 у встановленому законодавством порядку оприлюднено повідомлення про відкриття справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче товариство “Плаверс, ЛТД КО», 69039, м. Запоріжжя, вул. Академічна, 34, код ЄДРПОУ 22157340.
Постановою господарського суду Запорізької області від 11.03.2025. Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче товариство “Плаверс, ЛТД КО» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Зибіна Антона Олександровича.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.06.2025. визнано грошові вимоги Фізичної особи-підприємця Сокол Людмили Іванівни, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче товариство “Плаверс, ЛТД КО», 69039, м. Запоріжжя, вул. Академічна, 34, код ЄДРПОУ 22157340 на суму 4844,80 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 30 000,00 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів (без права вирішального голосу на зборах та комітету кредиторів).
09.09.2025р. до господарського суду Запорізької області від Ляшенко Валентина Григоровича, АДРЕСА_2 надійшла заява про закриття провадження у справі № 908/3056/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче товариство “Плаверс, ЛТД КО», 69039, м. Запоріжжя, вул. Академічна, 34, код ЄДРПОУ 22157340.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 17.06.2025р. у справі № 908/3056/24 надіслано та доставлено до зареєстрованого Електронного кабінету Фізичної особи-підприємця Сокол Людмили Іванівни у підсистемі «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі 20.06.2025р. о 13:51, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Окрім того, відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Судом апеляційної інстанції досліджено, що електронна копія ухвали Господарського суду Запорізької області від 17.06.2025р. у справі № 908/3056/24 відправлена до Єдиного державного реєстру судових рішень для оприлюднення (http://reyestr.court.gov.ua/Review/128274637), забезпечено надання загального доступу 20.06.2025р., а тому скаржник не був позбавлений можливості ознайомитись із оскаржуваним судовим рішенням в електронній формі.
Слід відзначити, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників господарського судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Господарським процесуальним кодексом України певних процесуальних дій.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку скаржника є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику апеляційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Приймаючи до уваги усе вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що скаржником не наведено належного обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом десятиденного строку на подання апеляційної скарги, враховуючи надання апелянту повного доступу до матеріалів електронної справи № 908/3056/24 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС ще 17 червня 2025 року, вчасне надіслання та доставку оскаржуваного судового рішення до зареєстрованого Електронного кабінету Фізичної особи-підприємця Сокол Людмили Іванівни у підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС, а саме 20.06.2025р., а також тривалий проміжок часу з моменту формалізації господарським судом Запорізької області у фізичної особи-підприємця Сокол Людмили Іванівни статусу учасника справи про банкрутство та набуття повної процесуальної дієздатності, в т.ч. права оскарження судового рішення, яке у даному випадку виникло 17.06.2025р. та пов'язано з підставами оскарження означеної ухвали суду, та зверненням його до апеляційного суду з апеляційною скаргою лише 22.09.2025р., який не обумовлений наявністю конкретних обставин, що завадили йому вчасно подати апеляційну скаргу в межах строку, встановленого ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, а тому його посилання на ознайомлення із документами, які були відсутні в матеріалах справи, лише 09.09.2025р. є безпідставним та спростовуються вищенаведеним.
Таким чином, перевіривши доводи, викладені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та оцінивши докази, надані апелянтом на підтвердження об'єктивної неможливості своєчасного вчинення таких процесуальних дій, вбачається, що скаржник, який вже є кредитором у справі, був обізнаний про прийняття оскаржуваної ухвали у справі, та, з урахуванням покладених на нього процесуальних прав та обов'язків передбачених ст. 42 ГПК України, якими він як сторона по справі повинен користуватися добросовісно на рівні з іншими сторонами, мав вчасно скористатися своїм правом на його оскарження в апеляційному порядку.
Відтак, з огляду на доводи апелянта, апеляційний суд вважає наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі необгрунтованими, які пов'язані з обставинами суб'єктивного характеру, а не об'єктивними обставинами, у зв'язку з чим визнаються судом неповажними, адже процесуальна бездіяльність апелянта не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).
Згідно ч. 3 ст. 260 ГПК України, апеляційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно ч. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про небхідність залишення апеляційної скарги бех руху та надання апелянту строку для можливості подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку та надання доказів.
Окрім того, згідно п. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень; 2) докази сплати судового збору; 3) докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі; 4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, скаржником не додано до скарги доказів сплати судового збору в установленому законом порядку та розмірі.
Порядок та розмір справляння судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір" № 3674-VІ від 08.07.2011р. (зі змінами та доповненнями).
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду,- у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 1 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.
Згідно з п. 2-1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство становить 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з п.п. 6 п. 2-1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність); про результати розгляду грошових вимог кредиторів; рішення суду в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Отже, судовий збір за подання даної апеляційної скарги становить 45 420,00 грн. (3 028 х 10 х 150 %).
Однак, скаржник просить апеляційний суд звільнити його від сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги, оскільки предметом даної апеляційної скарги є захист соціальних прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Частиною другою ст. 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Втім, наведені умови, перелік яких є вичерпним при вирішенні питання про відстрочення, розстрочення, зменшення або звільнення від сплати судового збору, не поширюються на скаржника та виключають можливість звільнення від сплати судового збору, отже в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.12.2024р. у справі № 908/3056/24 слід відмовити.
За ст. 174 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Згідно п. 1 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 174, 235, 258, ч. 3 ст. 260 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
В задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Сокол Людмили Іванівни про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.12.2024р. у справі № 908/3056/24 - відмовити.
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сокол Людмили Іванівни на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.12.2024р. у справі № 908/3056/24 - залишити без руху.
Скаржнику у строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме подати до апеляційного суду:
- заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку;
- належні докази сплати судового збору у сумі 45 420,00 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий суддя А.Є. Чередко