Постанова від 01.12.2025 по справі 904/2422/25

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2025 року м.Дніпро Справа № 904/2422/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)

судді: Кощеєва І.М., Дарміна М.О.

Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2025 (повний текст рішення складено та підписано 28.07.2025, суддя Дичко В.О.) у справі № 904/2422/25

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815)

до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (50064, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд. 47, код ЄДРПОУ 00190905)

про стягнення 3 873,03 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.

Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення 3 873,03 грн, у тому числі інфляційних втрат у сумі 2 555,33 грн та 3% річних у сумі 1 317,70 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Позов мотивований тим, що Приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на виконання умов договору від 25.02.2020 про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, до якого відповідач приєднався згідно з повідомленням позивача № 45-00190905/2020-0001 від 30.06.2020, сплатило з порушенням строків заборгованість, підтверджену рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2023 у справі № 904/3231/23, від 22.12.2023 у справі № 904/4911/23 та від 01.08.2024 у справі № 904/2270/24, у зв'язку з чим Акціонерне товариство «Українська залізниця» просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» інфляційні втрати в сумі 2 555,33 грн та 3% річних у сумі 1 317,70 гривень.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2025 позовну заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення 3 873,03грн задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» 3 873,03 грн, в тому числі інфляційні втрати в сумі 2 555,33 грн, 3% річних у сумі 1 317,70 грн, судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано, тим, що виходячи з положень чинного законодавства, Договору та інших доказів, у відповідача виник обов'язок внести плату за користування вагонами і збору за зберігання вантажів з моменту надання таких послуг та фіксації їх надання в певних документах (відомостях плати за користування вагонами та накопичувальній картці). Судовими рішеннями лише підтверджено, що обов'язок сплатити за надані залізницею послуги виник за результатами їх надання/споживання. Незгода Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» з обсягами таких послуг та їх вартістю не спростовує сам факт їх надання/споживання.

При цьому, господарський суд зазначив, що вартість наданих позивачем послуг не є збитками чи штрафними санкціями. Стягнення Акціонерним товариством «Українська залізниця» інфляційних втрат та 3%річних від прострочених сум є компенсацією за знецінення грошових коштів, несвоєчасно сплачених Приватним акціонерним товариством «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» за надані позивачем послуги.

Доводи та вимоги апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням суду, через систему «Електронний суд», представник Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 28.07.2025 та ухвалите нове рішення, яким відмовити у стягненні інфляційних втрат в повному обсязі, а у стягненні 3 % річних відмовити в частині стягнення 1 298,15 грн.

Апелянт вважає, що висновки суду першої інстанції суперечать, як приписам законодавства, так і положенням Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (Договір), укладеним між позивачем та відповідачем.

В обґрунтування вказаних доводів заявник зазначає, що укладеним сторонами договором про надання послуг з організації перевезення передбачений обов'язок замовника сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника (пункт 2.1.4. Договору).

Згідно з умовами пункту 2.1.7 зазначеного Договору замовник зобов'язаний підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу замовника - підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги.

Відповідно до пункту 1.4 Договору надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / збирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.

Проте, на думку скаржника Договором не визначено строк виконання відповідачем обов'язку з оплати послуг у разі не підписання ним таких документів або наявності спору щодо наданих послуг.

Також, як стверджує відповідач, Правила розрахунків за перевезення вантажів також не визначають строку виконання замовником (вантажовласником) обов'язку з оплати наданих перевізником послуг у випадку наявності спірних питань між сторонами договору.

На переконання апелянта, обставини, встановлені судом у справах №904/3231/23, №904/4911/23 та №904/2270/24, свідчать про те, що між сторонами у позасудовому порядку не було досягнуто згоди щодо плати за користування вагонами та додаткових зборів. Тому стягнення здійснювалось у судовому порядку за позовами залізниці.

За усталеною судовою практикою, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 904/2543/22, 18.09.2020 у справі № 908/1795/19, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними й допустимими доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства).

При цьому, настання строку виконання зобов'язання з оплати послуг не входить до предмета доказування, що пояснюється особливостями нормативного регулювання оплати послуг залізниці.

За вказаних обставин, з огляду на наявність спору між сторонами стосовно надання послуг та їх вартості, виникнення у відповідача (замовника) обов'язку з оплати таких послуг перед позивачем безпосередньо пов'язано з рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2023 у справі № 904/3231/23, від 22.12.2023 у справі № 904/4911/23 та від 01.08.2024 у справі № 904/2270/24 (аналогічна правова позиція викладена у постановах Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2024 у справі № 904/256/24 та від 01.08.2025 у справі № 904/1561/25).

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2023 у справі № 904/3231/23, яке набрало законної сили 02.09.2024, було добровільно виконано відповідачем 12.09.2024. Таким чином, за твердженням скаржника прострочення відповідача існувало в період з 03.09.2024 (наступний день після набрання рішенням суду у справі № 904/3231/23 законної сили) до 11.09.2024 (день, що передує дню оплати), тобто 9 календарних днів.

Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Таким чином, за доводами апелянта, інфляційні втрати за вересень 2024 року у даній ситуації нарахуванню не підлягають, оскільки прострочення існувало всього 9 днів (з 03.09.2024 до 11.09.2024). Враховуючи, що прострочення відповідача тривало 9 днів, то, відповідно, 3 % річних від суми заборгованості в розмірі 23 654,88 грн, що була стягнута з відповідача у справі № 904/3231/23, за вказаний період складатимуть: 23 654,88 x 3% x 9 : 366 : 100 = 17,45 грн.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2023 у справі № 904/4911/23, яке набрало законної сили 12.01.2024, було добровільно виконано відповідачем 18.01.2024.

Таким чином, прострочення відповідача існувало в період з 13.01.2024 (наступний день після набрання рішенням суду у справі № 904/4911/23 законної сили) до 17.01.2024 (день, що передує дню оплати), тобто 5 календарних днів. Інфляційні втрати за січень 2024 року у даній ситуації нарахуванню не підлягають, оскільки прострочення існувало всього 5 днів (з 13.01.2024 до 17.01.2024). Враховуючи, що прострочення відповідача тривало 5 днів, то, відповідно, 3 % річних від суми заборгованості в розмірі 4 729,44 грн, що була стягнута з відповідача у справі № 904/4911/23, за вказаний період складатимуть: 4 729,44 x 3% x 5 : 366 : 100 = 1,94 грн.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2024 у справі № 904/2270/24, яке набрало законної сили 22.08.2024, було добровільно виконано відповідачем 26.08.2024.

Таким чином, прострочення відповідача існувало в період з 23.08.2024 (наступний день після набрання рішенням суду у справі № 904/2270/24 законної сили) до 25.08.2024 (день, що передує дню оплати), тобто 3 календарних дні. Інфляційні втрати у даній ситуації нарахуванню не підлягають, оскільки прострочення існувало всього 3 дні. Враховуючи, що прострочення відповідача тривало 3 дні, то, відповідно, 3 % річних від суми заборгованості в розмірі 654,24 грн, що була стягнута з відповідача у справі № 904/2270/24, за вказаний період складатимуть: 654,24 x 3% x 3 : 366 : 100 = 0,16 грн.

Таким чином, з моменту виникнення у відповідача обов'язку з оплати плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, а саме з моменту набрання законної сили рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2023 у справі №904/3231/23, від 22.12.2023 у справі № 904/4911/23 та від 01.08.2024 у справі № 904/2270/24, та до моменту сплати стягнутих за рішеннями суду сум інфляційні втрати нарахуванню не підлягають. 3% річних підлягають нарахуванню у загальному розмірі: 17,45 + 1,94 + 0,16 = 19,55 грн. Тобто, позивачем надлишково та безпідставно нараховано 3% річних в розмірі: 1 317,70 - 19,55 = 1 298,15 грн.

Таким чином, відповідач вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо періоду прострочення відповідача та щодо порядку оплати спірних послуг, адже наведений судом порядок не встановлений ні договором, ні законодавством. Відповідно, судом було безпідставно стягнуто інфляційні втрати в розмірі 2 555,33 грн та 3% річних в розмірі 1 298,15 грн.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

Представник Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Центрального апеляційного господарського суду з використанням системи «Електронний суд» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає оскаржуване рішення господарського суду у справі законним і обґрунтованим з огляду на наступне:

- рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2023 у справі № 904/3231/23, від 22.12.2023 у справі № 904/4911/23 та від 01.08.2024 у справі № 904/2270/24 позовні вимоги були задоволені, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» заборгованість з плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів;

- цими рішеннями було встановлено, що станцією призначення Інгулець розрахована плата за користування вагонами за відомостями №№ 23129400, 23129401, 23129402, 26129404, 01019001, 05019004, 06016005, 10049019, 12049017, 12049018,13049020, 15049021, 16049022, 19049023, 06019131 та 06019132, а також збір за зберігання вантажу за накопичувальною карткою № 23129070, які представник відповідача підписав із зауваженням, що унеможливило списання позивачем плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у строк, визначений п. 2.1.7 Договору;

- згідно з пунктом 5.1 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 № 04-5/225, якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки тощо із запереченнями, зауваженнями чи застереженням, залізниця не мас права списувати спірні суми із попередньої оплати: в такому разі спір має врегульовуватись платником безпосередньо зі станціями, які нарахували платежі, і ТехПД, що провадить розрахунки. У разі недосягнення домовленості стягнення коштів вирішується в претензійно-позовному порядку за позовом залізниці;

- враховуючи те, що оплата послуг перевізника здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати на підставі підписаних без заперечень накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами, отримання залізницею коштів поставлене в залежність від виконання платником певних дій, зокрема, підписання накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами без заперечень;

- з огляду на встановлений законодавством порядок оплати спірних послуг у вигляді автоматичного списання з рахунку відповідача, оплата за надані позивачем послуги має бути здійснена негайно в день підписання (оформлення) відомості плати за користування вагонами, накопичувальної картки. При цьому, відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню з дня, наступного за днем оформлення відомості плати за користування вагонами, накопичувальної картки;

- у відповідача виник обов'язок внести плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу з моменту надання таких послуг, які в силу положень п. 1.4 Договору зафіксовано відповідними документами (відомостями плати за користування вагонами, накопичувальними картками);

- факт порушення відповідачем зобов'язання за договором встановлено рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2023 у справі № 904/3231/23, від 22.12.2023 у справі № 904/4911/23 та від 01.08.2024 у справі № 904/2270/24, і у даній справі він доведенню не підлягає;

- рішеннями суду першої інстанції у справі від 21.12.2023 у справі № 904/3231/23, від 22.12.2023 у справі № 904/4911/23 та від 01.08.2024 у справі №904/2270/24 лише підтверджено, що обов'язок сплатити послуги виникає за результатами їх надання/споживання. Незгода відповідача з обсягами таких послуг, їх вартістю не спростовує сам факт їх надання/споживання безпосередньо в спірний період;

- зазначеними вище рішеннями, суд фактично підтвердив правомірність нарахування позивачем відповідної плати за період, що був предметом розгляду, та відповідно встановив неправомірну бездіяльність у вигляді несплати таких коштів з боку відповідача. Тобто захист порушеного права позивача жодним чином не залежить від дати винесення рішення суду та набрання ним чинності, оскільки як було зазначено вище права та обов'язки позивача та відповідача, в тому числі і по сплаті відповідної плати, виникають з умов укладеного між сторонами договору, а рішення суду не може породжувати зобов'язання грошового характеру, лише підтверджує факт певного правопорушення та визначає суму коштів, що становить зміст цього зобов'язання;

- боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Початком відліку періоду прострочення зобов'язання (моментом прострочення) у відповідності до ст. 253 ЦК України, є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати виконання цього зобов'язання. Порядок нарахування 3% річних та інфляційних регулюється ст. 625 ЦК України;

- Господарським судом Дніпропетровської області розглянуто значну кількість аналогічних справ, де позов залізниці задоволено у повному обсязі та стягнуто інфляційні втрати та 3 % річних за період прострочення виконання зобов'язання, який був обчислений відповідно до умов Договору з моменту надання послуг (складення накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами) до дня фактичної сплати боргу. Після перегляду рішень у апеляційному порядку усі вони залишені без змін (постанови Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2025 по справі № 904/2644/24, від 22.01.2025 по справі № 904/2643/24, від 16.12.2024 по справі № 904/2745/24, від 15.04.2025 по справі № 904/792/24, від 08.04.2025 по справі № 904/3042/24, від 13.11.2024 по справі № 904/1192/24, від 18.02.2025 по справі № 904/2454/24, від11.03.2025 по справі № 904/2453/24, від 25.02.2025 по справі № 904/2746/24, від 29.04.2025 по справі № 904/2452/24);

- у згаданих постановах апеляційний суд зазначив, що ненадання відповідачем згоди на списання його коштів унеможливлює отримання залізницею належних їй платежів у строк, визначений Договором, а саме не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг (складення накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами). Відповідно, прострочення платежів починається після двох робочих днів від дня складення накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами. Отже, твердження відповідача про не встановлення та ненастання у даному випадку строку для оплати наданих послуг спростовується умовами укладеного між сторонами договору.

- виходячи з положень чинного законодавства, Договору та інших доказів, у відповідача виник обов'язок внести плату за користування вагонами і збору за зберігання вантажу з моменту надання таких послуг та фіксації їх надання у відповідних документах (відомостях плати, накопичувальних картках). Незгода відповідача з обсягами таких послуг, їх вартістю не спростовує сам факт їх надання/ споживання безпосередньо в спірний період.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.09.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/2422/25. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/2422/25.

10.09.2025 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2025 (у зв'язку з перебуванням у відрядженні судді Дарміна М.О. для здійснення процесуальної дії, а саме відкриття провадження у справі) у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Мороз В.Ф.

Як вбачається з поданих документів, апеляційна скарга оформлена у відповідності до вимог, встановлених ст. 258 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.5 ст.12 ГПК України).

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

На підставі викладеного, оскільки у даній справі ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, (прожитковий мінімум для працездатних осіб 3028,00 х 100 = 302 800,00 грн) ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2025 у справі № 904/2422/25. Вирішено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.11.2025 (у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили заміну судді-члена колегії, а саме вихід на роботу судді Дарміна М.О.) у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Повідомленням № 45-00190905/2020-0001 від 30.06.2020 (а.с. 10) Акціонерне товариство «Укрзалізниця» (далі - перевізник) засвідчило прийняття від Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - замовник) заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору від 25.02.2020 про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (а.с. 10-48, далі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагона для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до пункту 1.4 Договору надання послуг за Договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.

Згідно з абзацом 1 пункту 1.5 Договору Договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з пунктом 1.6 Договору Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП).

Відповідно до пункту 1.7 Договору Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти Договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти Договір, друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами Договору.

Згідно з пунктом 1.9 Договору перевізник, за результатом розгляду заяви (акцепту), направляє замовнику у власній інформаційній системі перевізника повідомлення з накладенням КЕП:

- або про мотивоване повернення без розгляду заяви (акцепту) із зазначенням причин для такого повернення;

- або про дату укладення договору, присвоєння замовнику коду замовника як платника, коду вантажовідправника/вантажоодержувача. Код платника є номером Договору з замовником.

До отримання повідомлення про укладення Договору друга сторона має право відкликати свою заяву (акцепт) про прийняття пропозиції укласти Договір.

На підставі пункту 1.10 Договору Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення Договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1 Договору

Згідно з підпунктом 2.1.4 пункту 2.1 Договору обов'язки замовника: сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника.

Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов Договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагона за межами України та інших послуг перевізника.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 2.1.7 пункту 2.1 Договору обов'язки замовника: підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу замовника - підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги.

Згідно з пунктом 4.1 Договору розрахунки за Договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця».

Відповідно до пункту 4.4 Договору по мірі виконання перевезень та надання послуг, перевізником відображається в особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати:

- провізних платежів за перевезення, зазначених в накладних;

- суми додаткових зборів та додаткових послуг за вільними тарифами;

- плати за використання власних вагонів перевізника за межами України, що відображається в щодобових інформаційних повідомленнях;

- штрафів на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), інформаційних повідомлень тощо;

- неустойки, нарахованої згідно з додатками до Договору та відображеної в інформаційному повідомленні;

- пені.

Відповідно до пункту 12.1 Договору Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення Договору, здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення Договору. На звернення замовника умови Договору застосовуються до відносин з замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію.

У грудні 2022 року позивач надав відповідачу послуги з перевезення власних порожніх вагонів, які замовник мав оплатити на умовах Договору.

Плату за користування вагонами включено до відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 №№ 01019001, 05019004, 06019005, 23129400, 23129401, 23129402, 26129404, а збір за зберігання вантажів - до накопичувальної картки форми ФДУ-92 № 23129070 від 23.12.2022 (а.с. 61-66, 68-71).

Акціонерне товариство «Українська залізниця» надало копії рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2023 у справі № 904/3231/23 (а.с. 49-53) та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.2024 у справі № 904/3231/23 (а.с. 54-58), якими стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» плату за користування вагонами в сумі 21 726,48 грн та збір за зберігання вантажів у сумі 1 928,40 гривень.

Позивач указує, що відповідач платіжною інструкцією № 4500040248 від 12.09.2024 сплатив борг у загальній сумі 23 654,88 грн (а.с. 59-60), який складається із плати за користування вагонами в сумі 21 726,48 грн та збору за зберігання вантажів у сумі 1 928,40 гривень.

У квітні 2023 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» надало Приватному акціонерному товариству «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» послуги з перевезення власних порожніх вагонів, які замовник мав оплатити на умовах Договору.

Плату за користування вагонами включено до відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 №№ 10049019, 12049017, 12049018, 13049020, 15049021, 16049022, 19049023 (а.с.80-96).

Позивач надав копію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2023 у справі № 904/4911/23 (а.с. 72-76), яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» плату за користування вагонами в сумі 4 729,44 гривень.

Позивач зазначає, що відповідач платіжною інструкцією № 4500001974 від 18.01.2024 сплатив борг у сумі 4 729,44 грн (а.с. 77-79).

У січні 2024 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» надало Приватному акціонерному товариству «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» послуги з перевезення власних порожніх вагонів, які замовник мав оплатити на умовах Договору.

Плату за користування вагонами включено до відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 №№ 06019131, 06019132 (а.с. 108-111).

Позивач надав копію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2024 у справі № 904/2270/24 (а.с. 97-105), яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» плату за користування вагонами в сумі 654,24 гривень.

Позивач указує, що відповідач платіжною інструкцією № 4500038382 від 26.08.2024 сплатив борг у сумі 654,24 грн (а.с. 106-107).

У зв'язку з порушенням строків сплати вищенаведених грошових коштів Акціонерне товариство «Українська залізниця» нарахувало інфляційні втрати в сумі 2 416,97 грн та 3% річних у сумі 1 198,47 грн за період з 27.12.2022 до 11.09.2024, інфляційні втрати в сумі 106,40 грн та 3% річних у сумі 106,95 грн за період з 12.04.2023 до 17.01.2024, інфляційні втрати в сумі 31,96 грн та 3% річних у сумі 12,28 грн за період з 10.01.2024 до 25.08.2024, що стало причиною виникнення спору та звернення з позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання з оплати плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів.

Відповідно до апеляційної скарги, оскільки між сторонами існували спори щодо обсягів послуг та розміру нарахувань, які розглядалися судами у справах № 904/3231/23, №904/4911/23, № 904/2270/24, апелянт стверджує, що обов'язок з оплати плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів виник для відповідача лише після набрання законної сили відповідними судовими рішеннями.

Колегія суддів вважає такі твердження апелянта помилковими та звертає увагу на наступне.

Так, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ч. 5 ст. 307 ГК України (що діяв на час виникнення спірних відносин) умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з абз.абз. 1-4 п. 4 Правил користування вагонами і контейнерами (ст. 119-126 Статуту залізниць України), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (з наступними змінами та доповненнями), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458, відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці.

У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.

Відомість плати за користування вагонами (контейнерами) складається у трьох примірниках - два для залізниці і один для вантажовласника, окремо для вагонів і для контейнерів.

Відповідно до абз.абз. 1-3 п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту залізниць України), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (з наступними змінами та доповненнями), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085, розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг.

Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).

Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Отже, господарським судом обґрунтовано зазначено, що у відповідача виник обов'язок внести плату за користування вагонами і збору за зберігання вантажу з моменту надання таких послуг та фіксації їх надання у відповідних документах (відомостях плати, накопичувальних картках), рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій лише підтверджено, що обов'язок сплатити послуги виникає за результатами їх надання/споживання. Незгода Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» з обсягами таких послуг та їх вартістю не спростовує сам факт їх надання/споживання.

За порушення строків внесення плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу положень ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3 % річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг) (постанова Верховного Суду від 23.05.2024 у справі № 921/540/23).

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що у позивача були всі правові підстави для нарахування та застосування інфляційних втрат та 3% річних.

Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до умов Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 2558000:

1.1. Предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

1.4. Надання послуг за Договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.

2.1. Обов'язки Замовника:

1. Сплачувати послуги Перевізника та інші платежі, належні Перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника.

Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов Договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг Перевізника.

2.1.7. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу фор-ми ГУ-46а.

Згідно з пунктом 5.1 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 №04-5/225, якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки тощо із запереченнями, зауваженнями чи застереженням, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати; в такому разі спір має врегульовуватись платником безпосередньо зі станціями, які нарахували платежі, і ТехПД, що провадить розрахунки. У разі недосягнення домовленості стягнення коштів вирішується в претензійно-позовному порядку за позовом залізниці.

Таким чином, оплата послуг перевізника здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати на підставі підписаних без заперечень накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами. Тобто отримання залізницею коштів поставлене в залежність від виконання відповідачем певних дій, зокрема, підписання накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами без заперечень. При цьому, в силу пункту 1.4 Договору надання послуг може підтверджуватись, зокрема, накопичувальною карткою та відомістю плати за користування вагонами, які з боку відповідача повинні підписуватись не пізніше двох робочих днів від дня їх складення.

Звідси, ненадання відповідачем згоди на списання його коштів унеможливлює отримання залізницею належних їй платежів у строк, визначений Договором, а саме не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг (складення накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами). Відповідно, прострочення платежів починається після двох робочих днів від дня складення накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами.

Отже, посилання апелянта на відсутність строку для оплати наданих послуг спростовується умовами укладеного між сторонами договору.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок сум 3%річних та інфляційних втрат погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що сума 3 % річних у розмірі 1 317,70 грн та інфляційні втрати в розмірі 2 555,33 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, колегія суддів вважає, що наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Доводи апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» у даній справі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в розумінні ст. 277 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Судові витрати.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2025 у справі № 904/2422/25 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2025 у справі № 904/2422/25 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухваленняі не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя В.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін

Попередній документ
132193254
Наступний документ
132193256
Інформація про рішення:
№ рішення: 132193255
№ справи: 904/2422/25
Дата рішення: 01.12.2025
Дата публікації: 02.12.2025
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Господарське
Суд: Центральний апеляційний господарський суд
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; перевезення, транспортного експедирування, з них; залізницею, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (28.07.2025)
Дата надходження: 13.05.2025
Предмет позову: стягнення інфляційних втрат та 3% річних від суми боргу