01 грудня 2025 року м. Харків Справа № 922/1788/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (вх.№ 1993 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.08.2025 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Шатерніковим М.І., повне рішення складено 25.08.2025) у справі №922/1788/25
за позовом Слобідської окружної прокуратури м. Харкова, м.Харків, в інтересах держави в особі позивача Харківської міської ради, м.Харків,
до Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м.Київ,
про стягнення 163704,23 грн
Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.08.2025 у справі №922/1788/25 позов Слобідської окружної прокуратури м. Харкова задоволено повністю; стягнуто з Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на користь Харківської міської ради 163704,23 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати; стягнуто з Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на користь Харківської обласної прокуратури 2422,40 грн судового збору.
Вказане рішення місцевого господарського суду мотивоване таким: відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата; набувач земельної ділянки фактично зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, за відсутності укладеного договору, тим самим збільшуючи вартість власного майна, а власник землі (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати); обов'язок відповідача сплатити суму безпідставно збережених коштів виникає в силу самого користування ним спірною земельною ділянкою без сплати орендної плати, і не залежить від того чи сталося це внаслідок поведінки набувача, потерпілого чи інших осіб, або сталось поза їх волею; земельна ділянка, яка використовується відповідачем для експлуатації та обслуговування належних йому будівель, є об'єктом цивільних прав; у період з 21.08.2016 по теперішній час відповідач використовував земельну ділянку під належним йому нерухомим майном за відсутності відповідного договору оренди з Харківською міською радою. Відтак, враховуючи фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, перевіривши розрахунок коштів в розмірі 163704,23 грн за період з 01.01.2020 по 28.02.2022, як безпідставно збережених за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:08:021:0007, площею 0,1000 га, за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 201/1 (просп. Аерокосмічний), суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім того, за висновками суду, враховуючи приписи п.12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, прокурором строк позовної давності не було пропущено.
Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" не погодилося з рішенням суду першої інстанції та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 25.08.2025 у справі №922/1788/25 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні вимог до Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" у повному обсязі; судові витрати покласти на позивача.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на таке:
- відповідач вживав заходи задля належного оформлення договору оренди земельної ділянки, проте попри всі звернення Банку до Харківської міської ради щодо надання у користування земельної ділянки, на якій розміщено нерухоме майно АТ КБ "ПРИВАТБАНК", позивач не надав своєчасно відповіді для належного оформлення договору оренди та отримання орендної плати, а тому правові підстави задля застосування положень ст. 1212 ЦК України у даній справі відсутні;
- позивачем надані суду розрахунки заборгованості за користування земельною ділянкою АТ КБ "ПРИВАТБАНК", проте не надані рішення Харківської міської ради на підставі яких такі розрахунки здійснені, витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, які діяли у період 01.01.2020-28.02.2022, доказів встановленого розміру відсотку нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідного цільового призначення за 2020-2022 роки. Отже, вважає, що надані суду розрахунки заборгованості є необґрунтованими та недоведеними;
- вважає, що до укладення договору оренди та його державної реєстрації у відповідача були відсутні підстави для сплати орендної плати, оскільки підставою для здійснення оплати за користування земельною ділянкою є укладений договір оренди, який зареєстрований відповідно до законодавства. Тому, на думку відповідача, посилання позивача про те, що відповідач безпідставно зберіг у себе майно (кошти), у вигляді орендної плати за користування вищевказаною земельною ділянкою у період до укладання договору оренди є таким, що не відповідає дійсності та суперечить нормам чинного законодавства;
- стверджує, що до спірних правовідносин судом має бути застосована позовна давність.
16.09.2025 до суду від апелянта надійшла заява (вх.№10990), за змістом якої Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" просить долучити платіжну інструкцію №BOJ60B4DA6 від 10.09.2025 про сплату 3633,60 грн судового збору.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (вх.№ 1993 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.08.2025 у справі №922/1788/25 та постановлено здійснити її розгляд у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи; встановлено учасникам справи строк до 16.10.2025 для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання учасникам справи, для подання заяв, клопотань, тощо.
03.10.2025 до суду апеляційної інстанції через підсистему "Електронний суд" від керівника Слобідської окружної прокуратури м. Харкова надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 11707), в якому прокурор просить залишити апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 25.08.2025 у справі № 922/1788/25 - без змін. В обґрунтування своєї правової позиції посилається, зокрема, на те, що АТ КБ "ПРИВАТБАНК" зберігало кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору оренди, тим самим збільшуючи вартість власного майна, а Харківська міська рада (Позивач) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача. Стосовно ненадання рішень Харківської міської ради на підставі яких здійснено розрахунок зазначає, що такі рішення знаходяться в відкритому доступі за посиланням https://doc.city.kharkiv.ua/uk/profile. Щодо здійснення розрахунку за відсутності витягу з нормативно грошової оцінки земельної ділянки за 2020-2022 роки зазначає, що відповідні розрахунки здійсненні з урахуванням витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок з датою формування 24.07.2024, з урахуванням відповідних індексів інфляції. Крім того, за твердженням прокурора, враховуючи норми законодавства, строки позовної давності, як загальної, так і спеціальної, визначені Цивільним кодексом України, у період дії в Україні спочатку карантину, а потім воєнного стану не сплинули, а продовжені на строк дії відповідних режимів.
Судова колегія зазначає, що учасники справи належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження у справі та розгляд даної апеляційної скарги в порядку письмового провадження, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, сформованими в програмі Діловодство спеціалізованого суду.
Таким чином, судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів задля повідомлення учасників процесу про хід розгляду справи, витримано терміни, які колегія суддів вважає достатніми для можливості реалізації сторонами своїх процесуальних прав.
Частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у даному випадку апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом) до суду апеляційної інстанції не надійшло.
За таких обставин, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторін про відкриття апеляційного провадження у справі та розгляд даної апеляційної скарги в порядку, передбаченому частиною 10 статті 270 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
Рішенням Харківської міської ради від 06.10.2004 № 153/04 надано ТОВ "ХАРКІВ-ПЕТРОЛ" в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:08:021:0007 площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 201/1 (просп. Аерокосмічний), для обслуговування стаціонарної АЗС з пунктом по продажу супутніх товарів з розташуванням спеціальних конструкцій, призначених для розміщення рекламних робіт (послуг, що будуть надаватися АЗС) строком до 01.10.2029.
На підставі вказаного рішення між Харківською міською радою та ТОВ "ХАРКІВ-ПЕТРОЛ" укладено договір оренди землі від 11.02.2005, який зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) від 04.04.2005 № 6936/05.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право ТОВ "ХАРКІВ-ПЕТРОЛ" оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:08:021:0007 площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 201/1 (просп. Аерокосмічний) припинено з 05.09.2019 на підставі акту приймання земельної ділянки від 20.08.2019 № 315/19.
При цьому, 05.09.2019 право власності земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:08:021:0007 площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 201/1 (просп. Аерокосмічний) зареєстроване за Харківською міською радою.
Згідно з інформацією з Реєстру право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 72,2 кв.м, за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 201/1 (просп. Аерокосмічний) з 21.08.2016 зареєстроване за ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (код ЄДРПОУ 14360570) на підставі договору іпотеки від 16.08.2016 № 5938.
Згідно з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:08:021:0007 складає 0,1000 га, дата державної реєстрації земельної ділянки - 04.07.2005.
За твердженням прокурора, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (далі змінилась назва - АТ КБ "ПРИВАТБАНК") з 21.08.2016 по теперішній час використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:08:021:0007, площею 0,1000 га за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 201/1 (просп. Аерокосмічний) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-1" загальною площею 72,2 кв.м, за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 201/1 (просп. Аерокосмічний), без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України на неї, а також без сплати коштів за землю в передбаченому законодавством розмірі.
Окружною прокуратурою листом від 24.07.2024 за № 54-111-3826вих-24 повідомлено про виявлені порушення Харківську міську раду.
05 серпня 2024 року головним спеціалістом сектору Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Миколайчук А.С. у порядку ч.2. ст. 83 Земельного кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів щодо додержання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 201/1 (просп. Аерокосмічний), за результатами чого складено відповідний акт обстеження земельної ділянки від 05.08.2024.
За результатами проведеного обстеження встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136900:08:021:0007, площею 0,1000 га за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 201/1 (просп. Аерокосмічний) розташована нежитлова будівля літ. "А-1" загальною площею 72,2 кв.м, яка з 21.08.2016 зареєстрована за ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (код ЄДРПОУ 14360570) на підставі договору іпотеки від 16.08.2016 № 5938. ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" з 21.08.2016 по теперішній час використовує земельну ділянку (кадастровий номер 6310136900:08:021:0007) площею 0,1000 га за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 201/1 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
Згідно з інформації ГУ ДПС в Харківській області від 24.01.2024 АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (код ЄДРПОУ 14360570) не обліковується платником земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:08:021:0007 загальною площею 0,1000 га.
Листом від 28.08.2024 за № 6083/0/225-24 Департаментом земельних відносин Харківської міської ради надано розрахунки суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території м.Харкова з порушенням вимог законодавства.
Зокрема, відповідно до розрахунку безпідставно збережених коштів АТ КБ "ПРИВАТБАНК" за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136900:08:021:0007:
- за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті, становив 6524,68 грн (який складається з нормативної грошової оцінки, з урахуванням коефіцієнтів індексації - 652468,05 грн, ставки річної орендної плати - 12 %, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1). Отже, за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 АТ КБ "ПРИВАТБАНК" мало би сплатити до бюджету 71771,48 грн;
- за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 розмір орендної плати за вищевказану земельну ділянку в місяць, який підлягав сплаті, становив 6524,68 грн (який складається з нормативної грошової оцінки, з урахуванням коефіцієнтів індексації - 652468,05 грн, ставки річної орендної плати - 12 %, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1). Отже, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 АТ КБ "ПРИВАТБАНК" мало би сплатити до бюджету 78296,17 грн;
- за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 розмір орендної плати за вищевказану земельну ділянку в місяць, який підлягав сплаті, становив 6818,29 грн (який складається з нормативної грошової оцінки, з урахуванням коефіцієнтів індексації - 717714,86 грн, ставки річної орендної плати - 12 %, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 0,95). За період з 01.01.2022 по 28.02.2022 АТ КБ "ПРИВАТБАНК" мало би сплатити до бюджету 13636,58 грн.
Таким чином, розмір безпідставно збережених АТ КБ "ПРИВАТБАНК" коштів, за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136900:08:021:0007 за загальний період з 01.01.2020 по 28.02.2022 становить 163704,23 грн (71771,48 грн + 78296,17 грн + 13636,58 грн).
До позовної заяви додано витяг № HB-9944409082024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, згідно з яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:08:021:0007 складає 867466,06 грн; дата формування витягу 24.07.2024.
Як зазначено прокурором, на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та інформації з ГУ ДПС у Харківській області Департаментом земельних відносин Харківської міської ради здійснено відповідні розрахунки безпідставно збережених коштів за використання вищевказаної земельної ділянки.
Керівник Слобідської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", в якій просив стягнути з відповідача за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136900:08:021:0007, площею 0,1000 га за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 201/1 (просп. Аерокосмічний) за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 плату за землю у розмірі 163704,23 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з моменту набуття права власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 72,2 кв.м, за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 201/1 (просп. Аерокосмічний) належним чином не оформило речові права щодо спірної земельної ділянки та не сплачувало за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, у зв'язку з не сплатою відповідачем за користування спірною земельною ділянкою відповідач зберіг у себе майно - грошові кошти, а тому прокурор звернувся до господарського суду з даним позовом про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати на підставі статей 1212-1214 ЦК України.
Прокурор зазначив, що внаслідок використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі Харківська міська територіальна громада в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси Харківської міської ради, як позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю. Фактом неотримання коштів від орендної плати за спірні земельні ділянки місцевим бюджетом порушуються визначальні матеріальні потреби суспільства, Харківської територіальної громади, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку.
Проте, як встановлено окружною прокуратурою, орган місцевого самоврядування - Харківська міська рада, при наявності порушень інтересів Харківської територіальної громади, а саме факту не сплати АТ КБ "ПРИВАТБАНК" плати за користування земельною ділянкою у передбаченому законодавством розмірі, у судовому порядку не вживає відповідних заходів та не здійснює захист порушених законних економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, територіальної громади міста та як наслідок й інтересів держави в цілому.
Окружною прокуратурою на адресу Харківської міської ради в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" надіслано запит на інформацію від 24.07.2024 стосовно законності використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:08:021:0007, на який листом Департаментом земельних відносин Харківської міської ради від 28.08.2024 надано запитувані матеріали. За результатами вивчення матеріалів щодо законності використання АТ КБ "ПРИВАТБАНК" земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:08:021:0007, окружною прокуратурою направлено до Харківської міської ради лист від № 54-112-119вих-25 від 08.01.2025, в якому повідомлено, що у зв'язку з тим, що Харківською міською радою самостійно не вживаються відповідні заходи щодо захисту порушених інтересів та стягнення безпідставно збережених коштів, зазначене є підставою для вжиття окружною прокуратурою заходів представницького характеру, зокрема звернення до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської ради до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з приводу стягнення до бюджету безпідставно збережених коштів.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач у відзиві на позов (27.06.2025 за вх. № 15169) вказував на те, що він виконав всі необхідні дії для укладення договору оренди земельної ділянки, протягом п'яти років звертався до Харківської міської ради щодо надання у користування земельної ділянки, на якій розміщено нерухоме майно АТ КБ "ПРИВАТБАНК" за вищевказаною адресою, проте процедура щодо укладення договору оренди так і не завершена. Вважає, що надані суду розрахунки заборгованості є необґрунтованими та недоведеними, оскільки позивачем надані суду розрахунки заборгованості за користування земельною ділянкою АТ КБ "ПРИВАТБАНК", проте не надані рішення Харківської міської ради, на підставі яких такі розрахунки здійснені, витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, які діяли у період 01.01.2020-28.02.2022, доказів встановленого розміру відсотку нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідного цільового призначення за 2020-2022 роки. Одночасно, відповідач посилаючись на приписи ст. 256-257 ЦК України наполягає, що до спірних правовідносин, судом має бути застосована позовна давність, оскільки періодом нарахування спірної заборгованості, яка є предметом позовних вимог, позивачем визначено період 01.01.2020 - 28.02.2022, а з позовними вимогами про стягнення коштів, позивач звернувся 22.05.2025, тобто після спливу трирічного строку.
Прокуратурою надано до суду відповідь на відзив (вих. № 15487 від 01.07.2025) в якій викладені заперечення щодо доводів відповідача, а саме наголошено, що земельна ділянка за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 201/1 (просп. Аерокосмічний) сформована як об'єкт цивільних прав 04.07.2005 (з моменту присвоєння їй кадастрового номеру та реєстрації в Державному земельному кадастрі); 05.09.2019 право власності земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:08:021:0007 площею 0,1000 га, зареєстроване за Харківською міською радою. Таким чином, АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з 21.08.2016 по теперішній час використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:08:021:0007, площею 0,1000 га для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» загальною площею 72,2 кв.м, за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 201/1 (просп. Аерокосмічний), без виникнення права власності/ користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125, 126 Земельного кодексу України на неї, а також без сплати коштів за землю в передбаченому законодавством розмірі. З метою здійснення розрахунку заборгованості за користування земельною ділянкою, в порядку ч. 2 ст. 83 та ст. 187 Земельного кодексу України та відповідно до Порядку добровільного відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної власності на території м. Харкова з порушенням вимог законодавства, затвердженого Рішенням Харківської міської ради від 17.10.2018 за № 1247/18, Головним спеціалістом Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Миколайчук А.С. було проведено комплекс перевірочних заходів щодо додержання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 201/1 (просп. Аерокосмічний), зокрема здійснено обстеження земельної ділянки за результатами чого складено відповідний акт обстеження земельної ділянки від 05.08.2024. Крім того, листом від 28.08.2024 за № 6083/0/225-24 Департаментом земельних відносин Харківської міської ради надано розрахунки суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території м. Харкова з порушенням вимог законодавства. Відповідні розрахунки здійснено на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та інформації з ГУ ДПС у Харківській області, виходячи з розміру нормативної грошової оцінки, з урахуванням коефіцієнтів індексації, ставки річної орендної плати - 12 %, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1. Одночасно прокурор заперечує проти застосування строків позовної давності до позовних вимог, посилаючись на приписи п.12 та п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
25.08.2025 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог з підстав, зазначених вище.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
Предметом позову у даній справі є вимоги керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради про стягнення з АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на підставі приписів статей 1212-1214 ЦК України безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою відповідачем без оформлення у спірний період правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою, що належить до комунальної власності, та без здійснення плати за таке користування.
З огляду на заявлені позивачем предмет та підстави позову між сторонами у цій справі виникли спірні правовідносини щодо стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
Відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, урегульовані нормами, закріпленими у главі 83 Цивільного кодексу України.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Передбачений інститутом кондикції вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Отже предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (подібні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (провадження №14-32цс19)).
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз положень статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що ця стаття стосується позадоговірних зобов'язань з повернення безпідставно набутого, збереженого майна (кондикційні зобов'язання), що виникають за наявності одночасно таких умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
При цьому, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України
Такі висновки щодо застосування положень глави 83 Цивільного кодексу України та, зокрема статті 1212 Цивільного кодексу України, є сталими у судовій практиці та викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28 грудня 2021 року у справі № 911/1101/21, від 06 червня 2022 року у справі № 903/142/21 та в інших.
Отже, основна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 16.09.2022 у справі №913/703/20).
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.
Частиною 1 статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).
Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Згідно зі статтями 122-124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі № 922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно насамперед з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.
Колегія суддів зазначає, що законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору вірогідності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136900:08:021:0007, площею 0,1000 га за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 201/1 (просп. Аерокосмічний), розташована нежитлова будівля літ. "А-1" загальною площею 72,2 кв.м, право власності на яку з 21.08.2016 зареєстровано за відповідачем - АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (код ЄДРПОУ 14360570) на підставі договору іпотеки від 16.08.2016 № 5938, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Доказів на підтвердження наявності на вказаній земельній ділянці будь-якого іншого нерухомого майна або ж інших власників частини об'єктів нерухомості, що належать відповідачу, матеріали справи не містять.
В свою чергу, в матеріалах справи відсутні докази належного оформлення власником будівлі (відповідачем) права користування земельною ділянкою, зокрема укладення відповідних договорів оренди з Харківською міською радою, як власником відповідного нерухомого майна щодо право власності якого відсутній спір про право, та державної реєстрації права користування (оренди) сформованою земельною ділянкою.
Колегія апеляційного господарського суду зауважує, що діючим законодавством України закріплено принцип цілісності земельної ділянки із будівлею, яка на ній розташована, що означає неможливість користування відповідним нерухомим майном без користування земельною ділянкою, яка знаходиться під таким майном.
Зважаючи на те, що відповідач є власником нежитлової будівлі, що знаходяться на земельній ділянці по просп. Гагаріна, 201/1 (просп. Аерокосмічний) у м. Харків, зазначена обставина свідчить про безпосереднє використання відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:08:021:0007 під вказаною будівлею.
Крім того, факт використання земельної ділянки кадастровий номер 6310136900:08:021:0007 без оформленого права власності/користування та без державної реєстрації цих прав, підтверджується Актом обстеження земельної ділянки, складеного Департаментом земельних відносин Харківської міської ради від 05.08.2024, та не заперечується сторонами.
Ураховуючи викладене, місцевий господарський суд встановивши фактичні обставини у справі, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, як набувач нерухомого майна, яке розташовано на спірній земельній ділянці, не уклавши відповідних договорів оренди з її власником та не здійснивши державної реєстрації такого права, фактично користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.
Доводи скаржника про вжиття ним заходів щодо належного оформлення користування спірною земельною ділянкою не спростовують той факт, що спірні правовідносини у цій справі врегульовані главою 83 Цивільного кодексу України, оскільки виникли у зв'язку із фактичним користуванням відповідачем земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотриманням їх власником доходів у вигляді орендної плати.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.09.2024 року №201/9127/21 зробила такий висновок, що кондикція у її класичному розумінні є самостійним позадоговірним зобов'язальним способом захисту права власності або іншого майнового права, спрямованим на повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, тому учаснику цивільних відносин, за чий рахунок відбулося таке неправомірне збагачення.
Для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17).
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
До того ж, відповідно до частини 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно із частинами першою-четвертою, дев'ятою статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.05.2019 №HB-0003157902019 датою державної реєстрації земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим номером 6310136900:08:021:0007 за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, 201/1, є 04.07.2005.
Таким чином, відомості про земельну ділянку площею 0,1000га, яка розташована за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, 201/1 (просп. Аерокосмічний), внесено до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номера, з огляду на що вказана земельна ділянка є сформованою у розумінні положень Земельного кодексу України.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 18.04.2025 № 423300210 право власності на вищевказану земельну ділянку зареєстровано з 05.09.2019 за Харківською міською радою.
Наведене свідчить про те, що спірна земельна ділянка, на якій розміщені об'єкти нерухомого майна відповідача, є сформованою, а відповідачем не було надано до суду належних та допустимих доказів у розумінні вимог Земельного кодексу України на підтвердження використання іншої площі земельної ділянки.
Отже, спір у цій справі стосується сформованої земельної ділянки, про що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції.
Щодо доводів відповідача про необґрунтованість здійснених розрахунків суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності, судова колегія зазначає таке.
Статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Згідно із частиною другою статті 20 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Частинами першою, третьою статті 23 цього ж Закону визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою, а витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
При цьому згідно із частиною другою статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5- 7 років.
За змістом пунктів 87, 162 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, витяг з Державного земельного кадастру формується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру, відомості з якого є актуальними на дату та час формування документів.
Отож, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік. За таких умов технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.
Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель населених пунктів станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.
Як вже зазначалося вище, згідно з Витягом № HB-9944409082024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:08:021:0007 складає 867466,06 грн (дата формування витягу 24.07.2024).
За правовим висновком, викладеним у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 (п. 7.19), постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, постанова Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, постанова Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 904/4933/15, постанова Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 751/1543/19).
Відповідно до усталених правових висновків Верховного Суду чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов'язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі. При цьому, витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв'язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула (постанова Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19).
Отже, як також вже було зазначено вище, витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, в якій суд касаційної інстанції зазначив про помилковість висновків судів попередніх інстанції, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки є чинною тільки на дату формування такого витягу та щодо неможливості прийняття як належного доказу наданого прокурором розрахунку розміру безпідставно набутих коштів за попередній період з урахуванням інформації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної у витязі, сформованого пізніше.
Наданий до позовної заяви Витяг № HB-9944409082024 від 24.07.2024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, зокрема містить кадастровий номер земельної ділянки, щодо якої надано витяг, а також нормативну грошову оцінку земельної ділянки у гривнях, що є достатнім для обчислення розміру орендної плати.
При цьому законодавство не обмежує можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру. Належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98- 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.
Проте, відповідач, у свою чергу, не надав іншого витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки або інші докази на спростування зазначеної у витязі інформації щодо нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки станом на дату його формування або за попередній період.
При цьому, для розрахунку орендної плати позивач використовував витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки сформований станом на 2024 року та зменшував її розмір на відповідні щорічні коефіцієнти індексації за спірний період, що не суперечить законодавству. Відповідно для отримання оцінки попередніх років можливо арифметично вирахувати таку оцінку шляхом зменшення оцінки 2024 року на коефіцієнти індексації попередніх років, які входили в цей розрахунок.
Відтак, відповідні розрахунки здійснені з урахуванням витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок з датою формування 24.07.2024, з урахуванням відповідних коефіцієнтів індексації.
Отже, на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, інформації з ГУ ДПС у Харківській області Департаментом земельних відносин Харківської міської ради здійснено відповідні розрахунки безпідставно збережених коштів за використання вищевказаної земельної ділянки.
Зокрема, відповідно до розрахунку безпідставно збережених коштів АТ КБ "ПРИВАТБАНК" за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136900:08:021:0007:
- за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті, становив 6524,68 грн (який складається з нормативної грошової оцінки, з урахуванням коефіцієнтів індексації - 652468,05 грн, ставки річної орендної плати - 12 %, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1). Отже, за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 АТ КБ "ПРИВАТБАНК" мало би сплатити до бюджету 71771,48 грн;
- за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 розмір орендної плати за вищевказану земельну ділянку в місяць, який підлягав сплаті, становив 6524,68 грн. (який складається з нормативної грошової оцінки, з урахуванням коефіцієнтів індексації - 652468,05 грн, ставки річної орендної плати - 12 %, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1). Отже, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 АТ КБ "ПРИВАТБАНК" мало би сплатити до бюджету 78296,17 грн;
- за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 розмір орендної плати за вищевказану земельну ділянку в місяць, який підлягав сплаті, становив 6818, 29 грн. (який складається з нормативної грошової оцінки, з урахуванням коефіцієнтів індексації - 717714,86 грн, ставки річної орендної плати - 12 %, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 0,95). За період з 01.01.2022 по 28.02.2022 АТ КБ "ПРИВАТБАНК" мало би сплатити до бюджету 13636,58 грн.
Таким чином, розмір безпідставно збережених АТ КБ "ПРИВАТБАНК" коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136900:08:021:0007 за загальний період з 01.01.2020 по 28.02.2022 становить 163704,23 грн.
Стосовно ненадання рішень Харківської міської ради на підставі яких здійснено розрахунок, то останні знаходяться в відкритому доступі за посиланням https://doc.city.kharkiv.ua/uk/profile, про що обґрунтовано зазначалось прокурором під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Відповідачем не спростований наданий прокурором розрахунок, який здійснений Департаментом земельних відносин Харківської міської ради на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Заперечень стосовно застосованих під час здійснення вказаного розрахунку коефіцієнтів апеляційна скарга не містить, в суді першої інстанції відповідачем також такі доводи не зазначались.
Також, відповідачем в ході розгляду справи не було надано жодних доказів, які би свідчили про сплату останнім в спірний період плати за землю у вигляді орендної плати або земельного податку.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що внаслідок використання земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та не здійснюючи плату за землю в період з 01.01.2020 по 28.02.2022 АТ КБ "ПРИВАТБАНК" за рахунок Харківської міської ради безпідставно набув/зберіг майно у вигляді грошових коштів у сумі 163704,23 грн.
З долучених до матеріалів справи доказів вбачається наявність усіх трьох ознак кондикційного зобов'язання, а саме:
1) відповідач зберіг (заощадив) у себе майно - кошти у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування спірною земельної ділянки; зокрема, відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем у володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті цього відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати позивачу за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.
2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні, зважаючи на те, що: передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно зі ст. 206 ЗК України, пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має сплачуватися на користь позивача, на підставі відповідного договору оренди земельної ділянки; однак, у даному випадку правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні, як і відсутні правові підстави для не нарахування та несплати орендної плати за землю.
3) відповідач зберіг таке майно (грошові кошти) саме за рахунок позивача, оскільки власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада м. Харкова в особі позивача; при цьому, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання Харківською міською радою.
Викладені вище обставини свідчать про наявність у спірних правовідносинах усіх трьох умов виникнення зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов'язання).
Отже, за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню з боку відповідача становить 163704,23 грн, виходячи з розміру орендної плати за землю.
Колегія суддів зауважує, що незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати останнім за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною, в тому числі, в практиці визначення Європейського суду з прав людини.
Очевидно, що такий стан речей не відповідає загальним засадам справедливості, добросовісності, розумності, закріпленим п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України.
За допомогою норм ст.ст. 1212-1214 ЦК України навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.
Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги, що АТ КБ "ПРИВАТБАНК" є власником нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці комунальної форми власності по проспекту Гагаріна, 201/1 (просп. Аерокосмічний) у м. Харкові, та фактичним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:08:021:0007 площею 0,1000 га, який не оформив право користування земельної ділянки комунальної форми власності у встановленому законом порядку, а також враховуючи, що внаслідок використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки у спірний період з 01.01.2020 по 28.02.2022 без укладення договору оренди землі територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у розмірі недоотриманої орендної плати, що має наслідком порушення охоронюваних законом прав та інтересів позивача щодо неодержаного майна у розмірі орендної плати за землю, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь Харківської міської ради коштів у розмірі 163704,23 грн.
Надаючи оцінку поданій відповідачем заяві про застосування строків позовної давності, та відповідно доводів апеляційної скарги в цій частині, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Водночас, частина 1 статті 258 ЦК України встановлює, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
За стягненням коштів за статтею 1212 ЦК України застосовується загальна позовна давність у три роки. Перебіг цього строку починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Разом з тим, 11.03.2020 у зв'язку з розповсюдженням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Вказаною постановою на всій території України запроваджено карантин в період з 12.03.2020. У подальшому карантин неодноразово продовжувався та був відмінений постановою від 27.06.2023 № 651 з 24 год. 00 хв. 30.06.2023.
Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) " розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Крім того, відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час подання позову) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Відтак, перебіг позовної давності у цій справі продовжувався, починаючи з дня введення карантину, а із введенням воєнного стану - зупинився. Враховуючи, що перебіг позовної давності у цій справі продовжувався та зупинявся у зв'язку із введенням карантину та воєнного стану, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем у даній справі не порушено строки позовної давності та позовна давність не спливла, а тому підстави для застосування наслідків її спливу відсутні.
Отже, враховуючи, що доводи відповідача про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення господарського суду - без змін.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 25.08.2025 у справі №922/1788/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктами а)-г) частини 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 01.12.2025.
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.В. Лакіза
Суддя Н.О. Мартюхіна