01 грудня 2025 року м. Харків Справа № 922/2205/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрологістика Україна" (вх.№1944 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.08.2025 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Лавровою Л.С., повне рішення складено 25.08.2025) у справі №922/2205/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар", село Подвірки, Харківська область,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрологістика Україна", м. Харків,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант", м. Київ,
про стягнення різниці між сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту,
Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.08.2025 у справі №922/2205/25 задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрологістика Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" різницю між сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту в розмірі 24429,80 грн, судові витрати на проведення експертизи в розмірі 5300,00 грн та 3028,00 грн судового збору.
Вказане рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що страховик відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків (аналогічні висновки були викладені в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 липня 2018 року по справі № 914/820/17); різниця між сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу; за таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" щодо стягнення з відповідача різниці між сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту в розмірі 24429,80 грн - підлягають задоволенню у повному обсязі. Також за висновками суду позивачем належним чином підтверджено розмір понесених судових витрат на проведення експертизи за замовленням сторони, такі витрати пов'язані з предметом розгляду справи та були необхідними для забезпечення належного встановлення обставин по справі, тому суд поклав судові витрати на проведення експертизи в розмірі 5300,00 грн на відповідача.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрологістика Україна" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з урахуванням заяви про усунення недоліків, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/2205/25 від 25.08.2025; прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у справі №922/2205/25 в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на таке:
- по-перше, на час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем не доведена сума, що підлягає стягненню. В цій частині заявник посилається на те, що обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування. Вважає, що суд першої інстанції помилково не врахував особливості розгляду справи № 922/1061/25, в якій позивач визначив, що сума недоплаченого страхового відшкодування на оплату відновлювального ремонту автомобілю дорівнює 38221,07 грн та за результатом угоди про виплату страхового відшкодування по судовій справі № 922/1061/25 отримав від страхової компанії 28000,00 грн. На думку відповідача, позивачем не доведено суму, що підлягає стягненню з відповідача, а не зі страхової компанії, до позову не надано документу щодо фактичного розміру виплаченого страховою компанією страхового відшкодування на користь позивача;
- по-друге, судом першої інстанції не взято до уваги, що позивач не надав доказів виплаченого страхового відшкодування, що здійснений страховою компанією на користь позивача.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрологістика Україна" (вх.№1944 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.08.2025 у справі №922/2205/25; постановлено здійснити її розгляд у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи; встановлено учасникам справи строк до 15.10.2025 для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання учасникам справи, заяв, клопотань, тощо.
13.10.2025 до суду апеляційної інстанції через підсистему "Електронний суд" від ТОВ "Слобожанський миловар" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 12073), в якому позивач просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрологістика Україна" на рішення Господарського суду Харківської області від 25.08.2025 у справі №922/2205/25 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається, зокрема, на те, що ним не заявлялося до стягнення з відповідача будь-яких сум, що належать до обов'язку виплатити страховою компанією, а заявлено до стягнення майнову шкоду, яку має сплатити саме застрахована особа, відповідно до закону, а тому посилання апелянта на не дослідження судом першої інстанції обставин відносин між позивачем та страховою компанією є безпідставні та не впливають на спростування обов'язку винуватця ДТП відшкодувати франшизу та урахування коефіцієнта фізичного зносу складових частин КТЗ; в межах розглядуваної справи, виконання страховиком обов'язку щодо сплати страхового відшкодування як окремої відповідальності страхової компанії не є предметом спору. Вважає, що місцевим господарським судом з врахуванням фактичних обставин справи правильно взято до уваги твердження позивача, що сума страхового відшкодування дорівнює сумі матеріального збитку, що вираховується з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, за вирахуванням франшизи та в межах страхового ліміту згідно полісу.
15.10.2025 до суду через підсистему "Електронний суд" від ТОВ "Агрологістика Україна" надійшли додаткові пояснення по справі (вх. № 12171), в яких відповідач додатково наголошує на тому, що судом першої інстанції не взято до уваги обставини справи № 922/1061/25 та вважає, що з позову не зрозуміло який обсяг відповідальності страхувальника належить до стягнення.
Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2025 у зв'язку з відпусткою судді Крестьянінова О.О., який входив до складу колегії суддів, для розгляду справи №922/2205/25 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.
Судова колегія зазначає, що учасники справи належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження у справі та розгляд даної апеляційної скарги в порядку письмового провадження, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, сформованими в програмі Діловодство спеціалізованого суду.
Таким чином, судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів задля повідомлення учасників процесу про хід розгляду справи, витримано терміни, які колегія суддів вважає достатніми для можливості реалізації сторонами своїх процесуальних прав.
Частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у даному випадку апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом) до суду апеляційної інстанції не надійшло.
За таких обставин, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторін про відкриття апеляційного провадження у справі та розгляд даної апеляційної скарги в порядку, передбаченому частиною 10 статті 270 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
25 квітня 2024 року о 12 годині 05 хвилин на окружній дорозі М03 вул. Конопляна, 7 в м. Харкові водій ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем DAF XF 105.410, НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем ATAMAN AO9216, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Транспортному засобу ATAMAN НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_2 завдано механічні ушкодження, чим завдано матеріальні збитки.
ТОВ "Слобожанський миловар" є власником транспортного засобу ATAMAN AO9216, д.н.з. НОМЕР_2 свідоцтво про державну реєстрацію ТЗ номер НОМЕР_4 , що зазнало пошкоджень.
Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова по справі № 639/2457/24 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно постанови від 15.05.2024 по справі № 639/2457/24 винуватець ДТП громадянин України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , працює ТОВ "Агрологістика Україна" Україна, 61105, Харківська обл., місто Харків, ПРОСПЕКТ ГЕРОЇВ СТАЛІНГРАДА, будинок 45, ідентифікаційний код 38879328.
Між ТОВ "Агрологістика Україна" (далі - страхувальник), ідентифікаційний код 38879328 та Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант", 01133, м. Київ, Бульвар Лесі Українки, буд. 26, код ЄДРПОУ 32382598, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 216183662 (далі-поліс) від 07.08.2023, яким цивільно-правова відповідальність власника автомобіля DAF XF105.410, д.н.з. НОМЕР_5 , була застрахована в ТДВ СК "Альфа-Гарант".
У вказаному вище полісі зазначено, що договір діє з 13.08.2023 по 12.08.2024 (включно); страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 160000,00 грн; розмір франшизи - 3200,000 гривень.
Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 216183662 (поліс), укладений на умовах Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV, який діяв на момент дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля DAF XF105.410, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , була застрахована в ТДВ СК "Альфа-Гарант".
Між ФОП Шаповалов В.І та ТОВ "Слобожанський миловар" укладений договір від 15.06.2024 про проведення транспортного товарознавчого дослідження та визначення суми матеріального збитку для подання до суду. Згідно з договором, дослідженню підлягає автобус ATAMAN A09216. На вирішення експертизи поставлені наступні питання: визначити суму матеріального збитку заподіяного власнику автомобілю марки ATAMAN A09216, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі (VIN) НОМЕР_6 , 2020 року виготовлення, пошкодженого в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 25.04.2024; визначити вартість відновлювального ремонту автомобілю марки ATAMAN A09216, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі (VIN) НОМЕР_6 , 2020 року виготовлення, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 25.04.2024. Технічний огляд проводився 18.06.2024 о 12-00 за адресою: Харківcький район, с. Подворки, вулиця Сумська, 53 в присутності представника власника КТЗ, представник СК та другий учасник ДТП на огляд не з'явились.
Згідно висновку експерта Шаповалова В.І № 38В за результатами транспортно-товарознавчого дослідження для подання до суду, що складене 14 жовтня 2024 року, сума матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля марки ATAMAN A09216, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі (VIN) НОМЕР_6 , 2020 року виготовлення, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 25.04.2024 складає 87010,20 грн (вісімдесят сім тисяч десять гривень 20 копійок) з ПДВ. Вартість відновлювального ремонту автомобілю марки ATAMAN A09216, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі (VIN) НОМЕР_6 , 2020 року виготовлення, пошкодженого в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 25.04.2024 складає 108240,00 грн (сто вісім тисяч двісті сорок гривень 00 копійки) з ПДВ.
Зі змісту вказаного висновку експерта вбачається, що сума матеріальних збитків визначається відповідно до п. 8.3 Методики як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових частин КТЗ (Сврз) і величини ВТВ за формулою: У= СР + СМ + СС * (1-ЕЗ)+ВТВ= (24) =51000,00 + 5460,00 + 51780,00 *(1-0,41) + 0 = 87010,20 грн, де:
С с - вартість замінних нових складових частин, які підлягають заміні під час ремонту - 51780,0 гривень з ПДВ [калькуляція вартості ремонту автобусу ATAMAN A09216, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Приватне підприємство "ЛКТ".]
С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт - 51000,0 гривень з ПДВ [калькуляція вартості ремонту автобусу ATAMAN A09216, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Приватне підприємство "ЛКТ".]
С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів - 5460,0 гривень з ПДВ [калькуляція вартості ремонту автобусу ATAMAN A09216, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Приватне підприємство "ЛКТ".]
Ез - коефіцієнт фізичного зносу складових частин - 0,41 [4] визначається згідно п. 7.37 Методики по формулі (15)
Ез=1-(С/Цн)=1-(2138535,00/3650000,0)=0,41 (15)
Цн - ціна нового КТЗ 3650000,00 гривень [ТОВ "СПЕЦ КОМ СЕРВИС"]
ВТВ - величина втрати товарної вартості становить - 0 гривень [пункт 8.6]
Вартість відновлювального ремонту визначається за формулою (25), згідно з 8.5.2 Методики [4]: Свр = Ср+См+Сс= (25) =51000,00 + 5460,00 + 51780,00 = 108240,00 гривен де:
С с - вартість замінних нових складових частин, які підлягають заміні під час ремонту - 51780,0 гривень з ПДВ [калькуляція вартості ремонту автобусу ATAMAN A09216, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Приватне підприємство "ЛКТ".]
С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт - 51000,0 гривень з ПДВ [калькуляція вартості ремонту автобусу ATAMAN A09216, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Приватне підприємство "ЛКТ".]
С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів - 5460,0 гривень з ПДВ [калькуляція вартості ремонту автобусу ATAMAN A09216, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Приватне підприємство "ЛКТ".]
У якості доказів на підтвердження оплати вартості робіт по ремонту пошкодженого в ДТП транспортного засобу автобусу марки ATAMAN A09216, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 позивач посилався на наступні документи: видаткова накладна № 29 від 01.08.2024; акт виконаних робіт № Л-10 приймання-передача робіт з ремонту автобусу; акт виконаних робіт №Л-10 перелік (розшифрування) виконаних робіт (наданих послуг); рахунок № 17 на придбання складових частин автобусу на суму 48240,00 грн з ПДВ; рахунок №Л-18 на оплату роботи ПП "ЛКТ" на суму 60000,00 грн з ПДВ; платіжна інструкція від 13.06.2024 № 89963 на суму 60000,00 гривень за ремонт автобусу; платіжна інструкція від 13.06.2024 № 89962 на суму 48240,00 гривень за складові частини автобусу.
Тобто, позивач фактично здійснив відновлювальний ремонт пошкодженого автобусу на загальну суму 108240,00 грн.
Позивач вказував, що різниця між сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу складає: 108240,00 гривен - 83810,20 грн. = 24429,80 грн.
ТОВ "Слобожанський миловар" звернулося до ТОВ "Агрологістика Україна", як винуватця ДТП, щодо відшкодування шкоди, що охоплена франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу, не покриту страховиком, та витрат на проведення експертизи, про що склав та направив претензію. У претензії позивач просив відповідача сплатити різницю між сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликану у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу, що складає: 108240,00 грн - 83810,20 грн + витрати на оплату проведення експертизи № 38В від 14.10.2024 у розмірі 5300,00 грн = 29729,80 грн. Однак, вказана вимога не була виконана.
Позивач вказував, що відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик (страхова компанією ТДВ СК "Альфа-Гарант") та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Але законодавець передбачив обсяг відповідальності страхувальника (відповідача, винуватця ДТП), який обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах такої різниці.
Відтак, за даним позовом ТОВ "Слобожанський миловар" просив стягнути з ТОВ "Агрологістика Україна" вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу марки ATAMAN A09216, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі (VIN) НОМЕР_6 , 2020 року виготовлення, пошкодженого в наслідок ДТП, що сталась 25.04.2024, без урахуванням фізичного зносу вузлів і деталей, як суму різниці між сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту, що викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу у сумі, що складає 24429,80 грн з ПДВ.
Заперечуючи проти позову відповідач вказував, що з позову є незрозумілим який обсяг відповідальності страхувальника належить до стягнення, оскільки до позову не надано документу щодо фактичного розміру виплаченого страхового відшкодування, що здійснений ТДВ СК "Альфа-Гарант" на користь позивача, а відтак позовні вимоги в цій частині, на думку відповідача, не підлягають задоволенню.
В свою чергу, відповідаючи на зазначені заперечення позивач вказував, що сума страхового відшкодування якраз дорівнює сумі матеріального збитку, що вираховується з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, за вирахуванням франшизи та в межах страхового ліміту згідно полісу.
Крім того, згідно наданих позивачем пояснень у відповіді на відзив:
- страхова виплата (страхове відшкодування) з урахуванням зносу та вирахуванням франшизи обчислюється таким чином: 87010,20 грн (матеріальний збиток з урахуванням фізичного зносу) - 3200,00 грн (франшиза) = 83810,20 грн з ПДВ. Таким чином, обсяг відповідальності страховика визначений на рівні 83810,20 грн з ПДВ;
- в межах обсягу відповідальності страховика ТОВ "Слобожанський миловар" мав судовий спір зі ТДВ СК "Альфа-Гарант", а саме: справа № 922/1061/25, предметом спору в якій було доплата суми страхового відшкодування до 83810,20 грн з ПДВ;
- ТДВ СК "Альфа-Гарант" по страховій справі ЦВ/24/2548 розмір відновлювального ремонту визначив на рівні 37457,61 грн, яке без узгодження з позивачем було сплачено за платіжним дорученням від 05.09.2024 № 51046 та після претензій зі сторони позивача доплатив за платіжним дорученням № 55092 від 20.01.2025 суму 8131,52 грн, що разом складало 45589,13 грн (37457,61 грн + 8131,52 грн);
- на підставі угоди між ТОВ "Слобожанський миловар" та ТДВ СК "Альфа-Гарант" в межах господарської справи № 922/1061/25, останнім доплачено 28000,00 грн. Таким чином, позивач визначився зі страховою компанію щодо виконання обов'язку виплатити позивачу страхове відшкодування.
За твердженням позивача, обсяг відповідальності страхової компанії (вартість відновлювального ремонту за вирахуванням франшизи та врахуванням фізичного зносу) визначено у відповідності до п. 77 ст. 1 Закону України "Про страхування" та ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Тобто, позивач заявив до стягнення збитки, що завдані позивачу не в межах страхового ліміту, а заявив до стягнення майнову шкоду, яку має сплатити саме застрахована особа, відповідно до закону.
25.08.2025 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про задоволення позову з підстав, зазначених вище.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
Предметом позову в цій справі є вимога про відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) шкоди (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно пункту 1 частини другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено у статті 1166 ЦК України, відповідно до частини першої якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Отже, статтею 1187 ЦК України обов'язок з відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану в законі особу - законного (титульного) володільця джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Аналіз наведених вище положень статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави для висновку, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц).
Суд враховує, що у цій справі склад цивільного правопорушення як сукупність умов, які необхідні для настання цивільно-правової відповідальності та розмір збитків, завданих в результаті ДТП, не ставиться під сумнів учасниками судового процесу, а спірним є наявність/відсутність підстав для їх відшкодування за рахунок саме відповідача у заявленому позивачем розмірі.
В питанні розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню потерпілому винною у ДТП особою, суд звертається до положень статті 1192 ЦК України, відповідно до частини другої якої розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У разі страхування особою своєї цивільної відповідальності, відшкодування цією особою шкоди, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди потерпілому здійснюється на суму різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України).
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц, від 03.10.2018 у справі №760/15471/15-ц).
За змістом вищенаведених положень загальне правило передбачає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. При цьому розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна або робіт, необхідних для відновлення речі (стаття 1192 ЦК України).
Наведене узгоджується також із приписами частини другої статті 22 ЦК України, відповідно до якої збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18.
При цьому, покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
У визначенні обсягу відповідальності винуватця ДТП, колегія суддів звертається до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20), де зазначено, що:
"Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 147/66/17).
Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом № 1961-IV не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Тому висновок апеляційного суду про абсолютність права потерпілого на відшкодування шкоди саме за рахунок особи, яка завдала шкоди, є помилковим. Враховуючи розподіл у деліктному зобов'язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов'язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі №6-2808цс15, від 14.09.2016 у справі № 6-725цс16, від 26.10.2016 у справі № 6-954цс16).
З огляду на зазначене, уточнення правових позицій, висловлених у пунктах 149,150 цієї постанови, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про альтернативне право потерпілого в цій справі обирати особу, до якої можна звернутись із вимогою про виплату відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника".
Отже, апеляційний господарський суд акцентує увагу, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Тобто внаслідок заподіяння під час дорожньо-транспортної пригоди шкоди (настання страхового випадку) винуватець дорожньо-транспортної пригоди не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком.
Відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах такої різниці.
Судова колегія враховує, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV) порядку.
Водночас, спеціальні норми Закону № 1961-IV обмежують розмір шкоди (збитків) (як оціненої, так і фактичної), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 07.07.2020 у справі № 910/4790/19, від 21.12.2020 у справі № 911/286/20).
Так, частиною 2 підпункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування (пункт 36.6 статті 36 Закону № 1961-IV).
З огляду на зміст цих приписів у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити суму страхового відшкодування за вирахуванням франшизи, якщо сторони її передбачили у відповідному договорі. Суму франшизи потерпілому має компенсувати страхувальник або інша особа, відповідальна за завдані збитки (такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 910/17324/19).
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
До шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, належить, зокрема, шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу (стаття 28 Закону № 1961-IV).
Статтею 29 Закону № 1961-IV щодо шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу, передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до п. п. д) п. 1.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 (далі - Методика), Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.
За змістом пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.
У постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17 з урахуванням викладених норм зазначено, що якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу, та за мінусом франшизи.
Також, згідно з висновками, викладеними у вищенаведеній постанові Верховного Суду, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять із фактичної суми, встановленої згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Таким чином, як правильно зазначено судом першої інстанції, страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми - статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Згідно з висновком експерта №38В від 14 жовтня 2024 року за результатами транспортно-товарознавчого дослідження для подання до суду, сума матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля марки ATAMAN A09216, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі (VIN) НОМЕР_6 , 2020 року виготовлення, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 25.04.2024, складає 87010,20 гривень з ПДВ. Вартість відновлювального ремонту автомобілю марки ATAMAN A09216, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі (VIN) НОМЕР_6 , 2020 року виготовлення, пошкодженого в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 25.04.2024 складає 108240,00 гривен з ПДВ.
На підтвердження витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, пошкодженого в ДТП транспортного засобу позивачем долучено до матеріалів справи такі документи: видаткова накладна № 29 від 01.08.2024; акт виконаних робіт № Л-10 приймання-передача робіт з ремонту автобусу; акт виконаних робіт №Л-10 перелік (розшифрування) виконаних робіт (наданих послуг); рахунок № 17 на придбання складових частин автобусу на суму 48240,00 грн з ПДВ; рахунок №Л-18 на оплату роботи ПП "ЛКТ" на суму 60000,00 грн з ПДВ; платіжна інструкція від 13.06.2024 № 89963 на суму 60000,00 гривень за ремонт автобусу; платіжна інструкція від 13.06.2024 № 89962 на суму 48240,00 гривень за складові частини автобусу.
Тобто, позивач фактично здійснив відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу на суму 108240,00 грн з ПДВ, що узгоджується також з висновком експерта №38В від 14 жовтня 2024 року.
Суд враховує, що відповідач ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду, не заперечував проти висновку експерта або визначеної вартості відновлювального ремонту, не надав суду належних та допустимих доказів на спростування факту проведення відновлювального ремонту позивачем чи на обґрунтування іншої його вартості, понесених витрат. Також, відповідачем не заявлялося про проведення судової експертизи під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Заперечення відповідача в суді першої інстанції, та відповідно доводи апеляційної скарги, зводяться до недоведення позивачем віднесення заявлених в даній справі збитків до обсягу відповідальності саме відповідача, як страхувальника, а не страхової компанії.
Судова колегія зазначає, що предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача, як власника транспортного засобу, різниці між сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого внаслідок ДТП, що обумовлена законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
Як вбачається з матеріалів справи та з урахуванням наданих позивачем пояснень щодо визначення обсягу відповідальності страхової компанії та відповідача, як власника транспортного засобу, страхова виплата (страхове відшкодування) з урахуванням зносу та за вирахуванням франшизи складає 83810,20 грн, що розраховано таким чином: 87010,20 грн (розмір матеріального збитку, заподіяного позивачу, як власнику транспортного засобу, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з урахуванням фізичного зносу згідно з висновком експерта №38В від 14 жовтня 2024 року) - 3200,00 (сума франшизи згідно з полісом).
Як зазначив позивач у відповіді на відзив, в межах обсягу відповідальності страховика (до 83810,20 грн) ТОВ "Слобожанський миловар" мав судовий спір зі ТДВ СК "Альфа-Гарант", а саме: справа № 922/1061/25, предметом спору в якій було доплата суми страхового відшкодування в розмірі 38221,07 грн з ПДВ, оскільки ТДВ СК "Альфа-Гарант" по страховій справі ЦВ/24/2548 розмір відновлювального ремонту визначило в розмірі 37457,61 грн, яке без узгодження з позивачем, було сплачено за платіжним дорученням від 05.09.2024 № 51046, та після претензій зі сторони позивача страховою компанію доплачена суму 8131,52 грн згідно з платіжним дорученням від 20.01.2025 № 55092, що разом складало 45589,13 грн (37457,61 грн + 8131,52 грн).
В подальшому, на підставі угоди між ТОВ "Слобожанський миловар" та ТДВ СК "Альфа-Гарант" в межах господарської справи № 922/1061/25, останнім доплачено 28000,00 грн (платіжна інструкція від 23.05.2025 № 16235).
За твердженням позивача, обсяг відповідальності страхової компанії визначено у відповідності до п. 77 ст. 1 Закону України "Про страхування" та ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (вартість відновлювального ремонту за вирахуванням франшизи та врахуванням фізичного зносу) та позивачем узгоджено зі страховою компанію виконання нею обов'язку щодо виплатити страхового відшкодування в межах її відповідальності, тоді як в даному спорі позивачем заявлено до стягнення майнову шкоду, яку має сплатити саме застрахована особа відповідно до закону.
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 (провадження №61-26508св18) вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України щодо відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Наведені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08.09.2025 у справі № 161/3803/24, від 14.11.2024 у справі № 442/6010/22 тощо.
Таким чином, різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, повинна сплачувати особа, з вини якої настав страховий випадок.
Верховний Суд у постанові від 15.10.2020 у справі № 755/7666/19 зробив висновок, що якщо різниця між виплаченою позивачу страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме, франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу, то таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) зобов'язана сплатити особа, винна у вчиненні ДТП.
А отже, у відповідності до приписів статей 1187, 1194 ЦК України у відповідача, як власника транспортного засобу, виникло зобов'язання перед позивачем з виплати різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням, що покрито страховиком відповідача).
Оскільки вартість майнового збитку (відновлювального ремонту) пошкодженого автомобіля ATAMAN A09216, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , завданого працівником відповідача, перевищує виплачений страховою компанією розмір страхового відшкодування, то із відповідача, як власника транспортного засобу, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно визначив розмір коштів, який необхідний на відновлення пошкодженого автомобіля, оскільки на користь позивача має бути стягнута різниця між страховою виплатою і витратами, які необхідні для повного відновлення транспортного засобу, яка в даному випадку обумовлена законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме, франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу в сумі 24429,80 грн (108240,00 грн - 83810,20 грн).
З цих підстав, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 24429,80 грн матеріальної шкоди, що є різницею між фактичною вартістю відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та сумою страхового відшкодування, що підлягає виплаті страховою компанію у передбаченому Законом № 1961-IV порядку.
Крім того, суд першої інстанції з посиланням на приписи статей 123, 129 ГПК України дійшов висновку про підтвердження позивачем розміру понесених судових витрат на проведення експертизи, пов'язаність таких витрат з предметом розгляду справи та їх необхідність для забезпечення належного встановлення обстави по справі, а тому поклав судові витрати на проведення експертизи в розмірі 5300,00 грн на відповідача.
Рішення суду першої інстанції в частині покладення на відповідача витрат на проведення експертизи не оскаржується відповідачем, а отже в силу вимог статті 269 ГПК України не переглядається судом апеляційної інстанції.
Отже, враховуючи, що доводи відповідача про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення господарського суду - без змін.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрологістика Україна" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 25.08.2025 у справі №922/2205/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктами а)-г) частини 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 01.12.2025.
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.В. Лакіза
Суддя Н.О. Мартюхіна