27 листопада 2025 року м. Харків Справа № 922/3559/23 (922/1263/25)
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Лакіза В.В.
за участю секретаря Андерс О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - ОСОБА_1 (вх.№1882Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2025 у справі №922/3559/23(922/1263/25) (повний текст рішення складено та підписано 01.07.2025 суддею Міньковським С.В. у приміщенні Господарського суду Харківської області)
за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Полесадсервіс", с.Петропавлівка Купянський район, Харківська обл.,
до ОСОБА_1 , с.Малинівка Чугуївського району Харківської обл.,
про стягнення коштів,
у межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Полесадсервіс",-
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.09.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Полесадсервіс", код ЄДРПОУ 37298595; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Бурлаченка Миколу Миколайовича (свідоцтво № 2069 від 20.12.2022).
Постановою Господарського суду Харківської області від 12.11.2024 у справі №922/3559/23 ТОВ "Полесадсервіс" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Бурлаченка М.М.
10.04.2025 до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Полесадсервіс" до ОСОБА_1 про стягнення коштів, в якій ліквідатор просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полесадсервіс" заборгованість у сумі 600000,00 грн та судові витрати.
Позов обґрунтовано наявністю у ОСОБА_1 заборгованості з повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Полесадсервіс" грошових коштів в сумі 600 000 грн, отриманих нею за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 10.02.2023 № 10/02/2023, укладеним з цим Товариством у статусі суб'єкта підприємницької діяльності, яку було припинено 23.06.2023 до подання цього позову.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі №922/3559/23 (922/1263/25); ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.07.2025 у справі №922/3559/23(922/1263/25) позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полесадсервіс" заборгованість у сумі 600000 грн та судовий збір у розмірі 7200 грн.
В обґрунтування рішення суд послався на те, що за відомостями наявної у матеріалах справи виписки про рух коштів на рахунку ТОВ "Полесадсервіс" в ПАТ КБ "Приватбанк" від 10.11.2023 №231109PBNKI00000061586 з рахунку ТОВ "Полесадсервіс" № НОМЕР_1 в ПАТ КБ "Приватбанк" на рахунок відповідача відбулося перерахування грошових коштів на загальну суму 600000 грн двома платежами: від 12.02.2023 на суму 500 000 грн та від 14.02.2023 на суму 100 000 грн, із призначенням платежу: "надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору №10/02/2023 від 10.02.2023", проте, ліквідатором Товариства не виявлено договору та будь-яких інших документів, які б підтверджували правомірність надання позики, а невиконання відповідачкою ОСОБА_1 ухвали Господарського суду Харківської області від 11.04.2025 у справі №922/3559/23 (922/1263/25) щодо надання завіреної належним чином копії договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 10.02.2023 №10/02/2023 дає підстави для висновку, що договір безвідсоткової поворотної фінансової позики від 10.02.2023 №10/02/2023, який був вказаний як підстава для переказу позивачем грошових коштів відповідачу між сторонами не укладався, а тому спірні кошти отримані відповідачем без будь-якої правової підстави, у зв'язку з чим відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України у відповідача виникло кондикційне зобов'язання з повернення цих коштів як безпідставно набутого майна.
Відповідач - ОСОБА_1 подала на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу , в якій, посилаючись на нез'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність викладених в рішенні висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається, зокрема, на те, що вона не приймала участі у справі та не надавала відзиву на позов з доказами відсутності спірної заборгованості, оскільки не мала можливості приймати кореспонденцію від суду, яка направлялася за зареєстрованим місцем проживання у м. Куп'янську, у зв'язку із тим, що вона з 29.11.2024 є внутрішньо переміщеною особою, яка у вказаному статусі зареєстрована в реєстрі ВПО та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , через те, що м. Куп'янськ знаходиться в зоні бойових дій та у цьому місті відсутній поштовий зв'язок.
При цьому, в обґрунтування відсутності спірної заборгованості відповідач посилається на те, що нею не укладалось з позивачем договору поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 10.02.2023 №10/02/2023, а спірні грошові кошти вона отримала від ТОВ "Полесадсервіс" в рамках договірних відносин за договором купівлі-продажу товару від 10.02.2023 №10/02/2023 в якості оплати за поставлену аміачну селітру в кількості 24 т за видатковою накладною від 14.02.2023 № 2, на підтвердження чого до апеляційної скарги додано копії: договору купівлі-продажу товару від 10.02.2023№10/02/2023, акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2023-30.06.2023 між ТОВ "Полесадсервіс" і ФОП Подлужною Світланою Анатоліївною, в якому зазначено про проведення розрахунків між сторонами за вказаним договором купівлі-продажу та відсутність будь-якої заборгованості у зазначений в Акті період, видаткової накладної від 14.02.2023 №2 на поставку аміачної селітри в кількості 24 т вартістю 600000 грн, платіжної інструкції від 14.02.2023 №40 на суму 100000,00 грн, платіжної інструкції від 12.02.2023 №37 на суму 500000,00 грн, рахунку від 12.02.2023 №2 на суму 600000 грн на оплату аміачної селітри в кількості 24 т за ціною 25 000 грн за тону за договором №10/02/2023, листа ТОВ "Полесадсервіс" на адресу ФОП Подлужної С.А. за вих.№206 від 14.02.2023, в якому повноважний на той час директор позивача Матназаров А.О. просить відповідача вважати призначенням платежу у платіжній інструкції від 12.02.2023 № 37 та від 14.02.2023 № 40 не надання поворотної фінансової допомоги за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 10.02.2023№10/02/2023, як про це зазначено у відповідному реквізиті цих платіжних документів, а оплату рахунку від 12.02.2023 за добриво за договором від 10.02.2023№10/02/2023.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2025 для розгляду справи №922/3559/23(922/1263/25) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна О.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2025 у справі №922/3559/23(922/1263/25) та її розгляд призначено на 02.10.2025 о 16:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду. Встановлено учасникам справи строк до 22.09.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання копії відзиву скаржнику та для подання заяв, клопотань тощо, з доказами їх надсилання іншим учасникам справи.Встановлено відповідачу строк до 22.09.2025 для надання суду оригіналів документів, доданих до апеляційної скарги: договору купівлі-продажу товару від 10.02.2023№10/02/2023, акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2023-30.06.2023 між ТОВ "Полесадсервіс" і ФОП Подлужною Світланою Анатоліївною, видаткової накладної від 14.02.2023 №2 на суму 600000 грн, платіжної інструкції від 14.02.2023 №40 на суму 100000 грн, платіжної інструкції від 12.02.2023 №37 на суму 500000 грн, рахунку на оплату від 12.02.2023 №2 за договором №10/02/2023 на суму 600000 грн, листа ТОВ "Полесадсервіс" на адресу ФОП Подлужної С.А. за вих.№206 від 14.02.2023.
17.09.2025 від Подлужної Світлани Анатоліївни на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 надійшли оригінали:договору купівлі-продажу товару від 10.02.2023№10/02/2023, акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2023-30.06.2023 між ТОВ "Полесадсервіс" і ФОП Подлужною Світланою Анатоліївною, видаткової накладної від 14.02.2023 №2 на суму 600000 грн, платіжної інструкції від 14.02.2023 №40 на суму 100000 грн, платіжної інструкції від 12.02.2023 №37 на суму 500000 грн, рахунку на оплату від 12.02.2023 №2 за договором №10/02/2023 на суму 600000 грн, листа ТОВ "Полесадсервіс" на адресу ФОП Подлужної С.А. за вих.№206 від 14.02.2023.
23.09.2025 від позивача -ТОВ "Полесадсервіс" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 11272), в якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
В обгрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Полесадсервіс" в особі ліквідатора Бурлаченка М.М. посилається на наявність обґрунтованих сумнівів, що договір купівлі-продажу товару від 10.02.2023№10/02/2023, видаткова накладна від 14.02.2023 № 2 та лист ТОВ "Полесадсервіс" на адресу ФОП Подлужної С.А. за вих. №206 від 14.02.2023 були складені у 2023 році, а не виготовлені у 2025 році вже після відкриття виконавчого провадження з виконання оскаржуваного рішення суду, з огляду на те, що:
- з обвинувального вироку у кримінальному провадженні № 12023250320000360 вбачається, що директор ТОВ "Полесадсервіс" ОСОБА_2 , якого зазначено підписантом від імені Товариства у вказаних документах, виїхав за межі України на початку війни (після 24.02.2022), а тому не міг підписати ці документи вказаними у них датами, що свідчить про їх підписання іншими особами, враховуючи при цьому те, що Матназаров А.О. не виходив на зв'язок з арбітражним керуючим і залишав вимоги останнього без відповіді, що стало підставою припинення повноважень ОСОБА_2 як керівника Товариства і покладення їх на арбітражного керуючого Бурлаченка М.М. ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.05.2024 в основному провадженні у справі № 922/3559/23 про банкрутство ТОВ "Полесадсервіс" із зобов'язанням ОСОБА_2 передати арбітражному керуючому печатку та фінансово-господарські документи Товариства, яке залишилось невиконаним;
- відповідач- ОСОБА_1 є пов'язаною особою з боржником у справі № 922/3559/23 про банкрутство - Товариством з обмеженою відповідальністю "Полесадсервіс", оскільки інтереси відповідача у даному позовному провадженні в межах справи про банкрутство представляє адвокат Пухтаєвич О.О., яка одночасно здійснювала представництво інтересів боржника в основному провадженні, а чоловік відповідачки як представник єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Полесадсервіс" ОСОБА_3 підписав апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі № 922/3559/23 про банкрутство ТОВ "Полесадсервіс", подану від імені Товариства адвокатом Пухтаєвич О.О. із проставленням печатки Товариства, у той час як Подлужна С.А. припинила підприємницьку діяльність через чотири місяці після отримання спірних грошових коштів, що у свою чергу може свідчити про виведення грошових коштів Товариства через відповідача із подальшою їх передачею учаснику ОСОБА_3 , з метою зменшення платоспроможності Товариства;
- лист від 14.02.2023 № 206, в якому ОСОБА_2 просить відповідача вважати призначенням платежу у платіжній інструкції від 12.02.2023 № 37 та від 14.02.2023 № 40 не надання поворотної фінансової допомоги за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 10.02.2023№10/02/2023, як про це зазначено у відповідному реквізиті цих платіжних документів, а оплату рахунку від 12.02.2023 за добриво за договором від 10.02.2023№10/02/2023, надано відповідачем без доказів його надсилання;
- отримавши вимоги арбітражного керуючого про сплату спірної заборгованості за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 10.02.2023 №10/02/2023, надіслані на зареєстровану адресу місцезнаходження ФОП Подлужної С.А. ( АДРЕСА_2 ) остання, після ознайомлення з іх змістом, свідомо відмовилася від їх прийняття, повернувши поштові відправлення, які у подальшому було повернуто ліквідатору і при цьому в подальшому відповідач не направила у відповідь будь-якого заперечення або доказів на спростування заборгованості;
- відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ФОП Подлужної С.А. визначено: " 46.21-Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин", а тому продаж аміачної селітри за договором купівлі-продажу товару від 10.02.2023№10/02/2023 не належить до зареєстрованих видів господарської діяльності ФОП Подлужної С.А., що свідчить про відсутність економічної обґрунтованості вказаної господарської операції та ставить під сумнів її реальність і підтверджує штучний характер правочину.
Враховуючи те, що відповідач заперечує наявність у неї спірної заборгованості, посилаючись на те, що нею не укладалось зазначеного договору поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, а спірні грошові кошти вона отримала від ТОВ "Полесадсервіс" в рамках договірних відносин за договором купівлі-продажу товару від 10.02.2023№10/02/2023 в якості оплати за поставлену аміачну селітру у кількості 24 т за видатковою накладною від 14.02.2023 № 2, і при цьому підписантом від імені ТОВ "Полесадсервіс" у договорі купівлі-продажу товару від 10.02.2023№10/02/2023, видатковій накладній від 14.02.2023 №2 на суму 600000 грн, рахунку на оплату від 12.02.2023 №2 за договором №10/02/2023 на суму 600000 грн, листі ТОВ "Полесадсервіс" на адресу ФОП Подлужної С.А. за вих.№206 від 14.02.2023, акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2023-30.06.2023 зазначено директора Товариства ОСОБА_2 та відповідний реквізит документів щодо підписанта від імені Товариства містить підпис, який скріплено печаткою Товариства, у той час як позивач посилається на наявність сумніву щодо того, що вищевказані документи складалися зазначеними у них датами та для обґрунтованого припущення, що вони були виготовлені у 2025 році вже після відкриття виконавчого провадження з виконання оскаржуваного рішення суду з використанням печатки Товариства та з підробкою підпису його директора Матназарова А.О., що у свою чергу викликає сумнів у реальності господарської операції з поставки товару, за яку за доводами відповідача ним отримано спірні грошові кошти та може свідчити про фіктивність відповідного договору купівлі-продажу цього товару, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.10.2025 у справі №922/3559/23(922/1263/25) в судовому засіданні оголошено перерву до 30.10.2025 та витребувано у відповідача-Подлужної С.А. докази, які свідчать про реальність господарської операції купівлі-продажу товару за договором №10/02/2023 -аміачної селітри в кількості 24 т на суму 600000 грн, яка відображена у видатковій накладній від 14.02.2023 №2, зокрема, щодо джерел отримання товару продавцем, наявності товару у продавця на момент продажу, товарно-транспортні накладні чи інші документи на оформлення самовивозу товару покупцем відповідно до умов пункту 2.2. договору купівлі-продажу товару від 10.02.2023 №10/02/2023, відображення відповідної господарської операції у податковій звітності, у тому числі шляхом реєстрації податкових накладних в єдиному державному реєстрі податкових накладних, тощо.
Також цією ухвалою витребувано у ліквідатора ТОВ "Полесадсервіс" арбітражного керуючого Бурлаченка Миколи Миколайовича докази щодо відображення вказаної господарської операції з купівлі-продажу аміачної селітри в кількості 24 т на суму 600000 грн у податковій звітності боржника, зокрема шляхом формування ним як покупцем податкового кредиту за фактом поставки товару або відсутності відображення відповідної господарської операції у податковій звітності боржника.
24.10.2025 від відповідача на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 02.10.2025 у справі №922/3559/23 (922/1263/25) надійшли письмові пояснення (вх. № 12504), в яких зазначено, зокрема, про те, що Подлужна С.А. знаходилась на обліку як фізична особа-підприємець в ГУ ДПС у Харківській області і перебувала на спрощеній системі ополаткування як платник єдиного податку 2 групи, у зв'язку з чим у відповідності до п.п. 291.2 ст. 291, п. 2962 ст 296 п. 297.1 ст 291 Податкового кодексу України вона не була платником ПДВ, й відповідно, не повинна була складати та реєструвати податкові накладні, а також вела спрощений облік та звітність, про що зазначено у доданому до пояснень листі ГУ ДПС у Харківській області від 16.10.2025 № 55466/20-40-24-15-12.
Крім цього в наведених поясненнях відповідач зазначила, що доданими до них товарно-транспортними накладними від 08.10.2021 та від 15.10.2021 підтверджується транспортування до неї від іншого ФОП автомобілем МАN аміачної селітри в загальній кількості 25 т, а документи щодо перевезення вказаного товару до відповідача у 2023 році у неї не зберіглися і у неї був відсутній обов'язок з їх збереження, з урахуванням чого, а також того, що у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив про те, що йому відомі випадки викрадення мінеральних добрив на його складі, саме позивач мав перевірити наявність вказаного товару на його складі у вказаній кількості, чого зроблено не було.
Позивач на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 02.10.2025 у справі №922/3559/23 (922/1263/25) подав додаткові пояснення (вх. № 12611), в яких зазначив, зокрема, про те, що враховуючи податковий статус ФОП Подлужної С.А. як платника єдиного податку 2 групи, ТОВ "Полесадсервіс" мало би відобразити операцію з придбання товару у формі звітності "Податковий розрахунок сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків -фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску", проте такої звітності Товариством подано не було, у зв'язку з чим докази відображення господарської операції з постачання аміачної селітри в кількості 24 т на суму 600 000 грн - відсутні як в податковому обліку ТОВ "Полесадсервіс", так і в податковому обліку ОСОБА_1 , яка згідно з інформацією ГУ ДПС у Харківській області не подавала звітність ні за 2022, ні за 2023 роки.
Також позивач зазначив, що додані до пояснень відповідача товарно-транспортні накладні на підтвердження придбання нею аміачної селітри, яку вона, за її твердженням, в подальшому продала позивачу, не є первинними документами, які підтверджують здійснення господарських операцій з купівлі-продажу товару і набуття права власності на нього, оскільки не фіксують відомості про відповідні господарські операції, а лише містять інформацію про господарські операції з перевезення.
Разом з цим колегія суддів зазначає, що 24.09.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Полесадсервіс" надійшло клопотання про витребування доказів (вх. № 11365), в якому заявник просить витребувати у Державної прикордонної служби України (01001,м. Київ,вул. Володимирська 26, електронна пошта: adpsu@dpsu.gov) інформацію про перетинання державного кордону України за такими критеріями пошуку:
ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,громадянство-Україна), а саме:
1. Дати перетину державного кордону України, вибуття з України до місця призначення або напрямок перетинання, за період з 01.01.2022 по 11.09.2025;
2. Дати перетин державного кордону України, прибуття до України, за період з 01.01.2022 по 11.09.2025.
Уповноважити ліквідатора ТОВ "Полесадсервіс" арбітражного керуючого Бурлаченка Миколу Миколайовича на отримання витребуваних доказів та розглянути дане клопотання без виклику та повідомлення учасників справи № 922/3559/23 (922/1263/25).
Клопотання обґрунтовано тим, що вказана інформація необхідна для встановлення обставин щодо того, чи міг колишній керівник боржника особисто підписувати договір купівлі-продажу товару від 10.02.2023№10/02/2023, видаткову накладну від 14.02.2023 № 2 та лист ТОВ "Полесадсервіс" на адресу ФОП Подлужної С.А. за вих.№206 від 14.02.2023, чи вони були виготовлені сторонніми особами з використанням печатки та реквізитів Товариства. З метою отримання вказаної інформації ліквідатор 11.09.2025 листом вих. № 11-09-25/1/02-02 звертався до Державної прикордонної служби України з відповідним запитом, у відповідь на який Центр спеціальної обробки інформації Державної прикордонної служби України повідомив, що не має правових підстав для надання запитуваної інформації, оскільки відповідно до пункту 4 частини 1 статті 40 Закону України "Про доступ до публічної інформації" кожна особа має право на ознайомлення з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів лише за рішенням суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2025 у зв'язку з відпустками суддів Білоусової Я.О. та Мартюхіної Н.О. для розгляду справи №922/3559/23(922/1263/25) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шутенко І.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.10.2025 в судовому засіданні оголошено перерву до 27.11.2025 о 14:30 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду та витребувано у Державної прикордонної служби України у строк до 18.11.2025 інформацію про перетинання державного кордону України за такими критеріями пошуку:
ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , громадянство-Україна), а саме:
1. Дати перетину державного кордону України, вибуття з України до місця призначення або напрямок перетинання, за період з 01.01.2022 по 17.09.2025;
2. Дати перетину державного кордону України, прибуття до України, за період з 01.01.2022 по 17.09.2025.
Листом від 30.10.2025 Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби повідомив суд про те, що за результатами проведеної перевірки інформації, що зберігається в базі даних: «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України , в'їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території» (далі-База даних), що функціонує відповідно до Положення про цю базу даних, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.09.2022 № 614, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.10.2022 за № 1319/38655, відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією громадянином України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в період з 01.01.2022 по 17.09.2025 в Базі даних не виявлено.
Також 27.10.2025 від позивача надійшло клопотання, в якому він просить призначити у справі судову технічну експертизу документів, на вирішення якої поставити питання щодо того, чи виготовлені договір купівлі-продажу товару від 10.02.2023№10/02/2023, видаткова накладна від 14.02.2023 №2, акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2023-30.06.2023, рахунок на оплату від 12.02.2023 №2 за договором №10/02/2023 на суму 600000 грн, лист ТОВ "Полесадсервіс" вих.№206 від 14.02.2023 у той час, яким датовані вказані документи, часу виконання рукописних підписів від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на цих документах.
Клопотання обґрунтовано наявністю обгрунтованих сумнівів щодо автентичності та достовірності доданих відповідачем до апеляційної скарги документів, а саме вважати, що ці документи були створені значно пізніше дати, вказаної на самих документах, з огляду на те, що як наголошував позивач у відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 була обізнана про пред'явлення до неї 16.10.2024 вимог-претензій про повернення спірної суми заборгованості та вводила суд в оману про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, свідомо дочекалася ухвалення судового рішення у даній справі з метою створення саме тих доказів, які б могли спростувати висновки суду першої інстанції, а директор позивача ОСОБА_2 , який зазначений підписантом цих документів від іменті ТОВ «Полесадсервіс» з самого початку процедури розпорядженя майном Товариства не виходив на зв'язок з арбітражним керуючим і залишав вимоги останнього без відповіді, що стало підставою припинення повноважень ОСОБА_2 як керівника Товариства і покладення їх на арбітражного керуючого Бурлаченка М.М. ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.05.2024 в основному провадженні у справі № 922/3559/23 про банкрутство ТОВ "Полесадсервіс" із зобов'язанням ОСОБА_2 передати арбітражному керуючому печатку та фінансово-господарські документи Товариства, яке залишилось невиконаним
Колегія суддів відмовляє в задоволенні цього клопотання, оскільки ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 про відкриття даного апеляційного провадження учасникам справи було встановлено розумний строк для подання заяв та клопотань до 22.09.2025, у той час як клопотання про призначення експертизи подано із значним пропуском цього строку, а саме на місяць та 5 днів за відсутності клопотання про поновлення цього строку.
Крім цього, відповідно до частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України однією з умов для призначення судової експертизи за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи є необхідність з'ясування за допомогою спеціальних знань обставин, що мають значення для справи, у той час як обґрунтування клопотання про призначення експертизи зводиться до необхідності дослідження обставин щодо підписання правочину датою, пізнішою за ту, яку в ньому зазначено, й відповідна обставина стосується підстав визнання судом оспорюваного правочину як фіктивного згідно зі статтею 234 Цивільного кодексу Україн, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 761/4147/15-ц, у той час як предмет позову у даній справі не містить вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу товару від 10.02.2023№10/02/2023. Частиною 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено заборону суду виходити за межі позовних вимог, а частиною 3 цієї статті суду надано право лише за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин, тоді як позивач відповідної заяви не подавав.
Також 25.10.2025 від позивача надійшло клопотання (вх. № 12542), в якому він просить визнати зловживанням процесуальними правами подання апеляційної скарги поза межеми встановленого законом строку, у зв'язку з чим повернути апеляційну скаргу або залишити її без розгляду.
В обгрунтування клопотання позивач посилається на наявність сукупності обставин, які свідчать про те, що Подлужна С.А була обізнана про дане позовне провадження в рамках справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Полесадсервіс» та свідомо дочекалася ухвалення судового рішення, з метою створення саме тих доказів, які б могли спростувати висновки суду першої інстанції, враховуючи отримання відповідачкою вимог -претензій від 16.10.2024 №№ 16-10-24/1/02-01, 16-10-24/1/02-02, а також те, що 08.12.2023 чоловік ОСОБА_5 як представник єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Полесадсервіс" ОСОБА_3 підписав апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі № 922/3559/23 про банкрутство ТОВ "Полесадсервіс",подану від імені Товариства адвокатом Пухтаєвич О.О. із проставленням печатки Товариства.
Колегія суддів відмовляє в задоволенні зазначеного клопотання, з оглядку на таке.
Як зазначено вище, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 про відкриття даного апеляційного провадження учасникам справи було встановлено розумний строк для подання заяв та клопотань до 22.09.2025, у той час як вказане клопотання подано із значним пропуском цього строку, а саме на місяць та 3 дні за відсутності клопотання про поновлення цього строку.
Крім цього,колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 43 цього Кодексу залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 ГПК України).
Разом з цим, відповідно до положень статей 2, 4, 14, 130, 191 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується, і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
При цьому забезпечення права на апеляційний перегляд справи відповідно до п. 8 ч. 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України є однією із засад господарського судочинства.
Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій
Згідно з пунктом 5 частини п'ятої статті 13 ГПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
З конструкції частини третьої статті 13 Цивільного кодексу України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з порушенням своїх зобов'язань, які виникають з цих правовідносин, є формою зловживання правом.
Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні, дії, але робить це на шкоду іншим особам, з метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, визначеним у статті 2 ГПК (справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави).
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб.
Господарський процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.
Вказана правова позиція щодо суті зловживання процесуальним правом викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17, від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 та від 20.04.2023 у справі № 917/527/18.
Натомість, відповідач у данній справі реалізував своє право на апеляційне оскарження судового рішення, у тому числі на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, передбачене нормами ГПК України. В той же час, реалізація процесуальних прав не суперечить завданням господарського судочинства.
З матеріалів справи вбачається, що в зазначених вимогах позивача від 16.10.2024 № № 16-10-24/1/02-01, 16-10-24/1/02-02 арбітражний керуючий Бурлаченко М.М. повідомляв відповідача про відкриття провадження у справі 922/3559/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Полесадсервіс» ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.09.2023, припинення повноважень керівника Товариства ОСОБА_2 та покладення його обов'язків на арбітражного керуючого Бурлаченка М.М. ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.05.2024, а також про виявлення з даних обліку банкрута, підтверджених банківськими виписками про рух грошових коштів на рахунках, непогашеної заборгованості в сумі 600 000 грн за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 10.02.2023 № 10/02/2023, які просив повернути на рахунок позивача протягом 7 днів з дати отримання претензії.
При цьому колегія суддів зазначає, що на час направлення вищезазначених претензій дане позовне провадження ще не було відкрито, а отже отримання відповідачкою вказаних претензій не може свідчити про її обізнаність з даним позовним провадженням.
Підписання чоловіком відповідача ОСОБА_6 від імені єдиного засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «Полесадсервіс» ОСОБА_3 апеляційної скарги на ухвалу суду про відкриття основного провадження про банкрутство цього Товариства, не є обставиною, яка зумовлює обізнаність відповідача про дане позовне провадження в межах вказаного основного провадження про банкрутство, як з огляду на відсутність обов'язку у члена сім'ї відповідача повідомляти останню про відкриття відповідного позовного провадження, так і з огляду на те, що участь вказаної особи в якості представника єдиного засновника боржника на стадії відкриття провадження в основному провадженні у справі про банкрутство не зумовлює її обізнаність про відкриття в подальшому позовного провадження за позовом боржника в межах такого основного провадження, враховуючи часовий розрив у відкритті цих проваджень та відсутність даних щодо наявності між цією особою та боржником подальших відносин процесуального представництва.
Так, апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.09.2023 від імені єдиного засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «Полесадсервіс» ОСОБА_3 підписано ОСОБА_6 08.12.2023 та вказану скаргу повернуто ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2024, у той час як позов у даному позовному провадженні боржником подано 09.04.2025, провадження відкрито 11.04.2025 та рішення ухвалено 01.07.2025.
Відповідно до протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2025 та від 27.11.2025, у зв'язку з відпустками суддів Крестьянінова О.О. та Шутенко І.А. для розгляду справи №922/3559/23(922/1263/25) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, а представник позивача проти її задоволення заперечив.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, а позивач у відзиві на неї, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, зважаючи на наступне.
Відповідно до частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.
Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Відповідачем у даному позовному провадженні визначено фізичну особу ОСОБА_1 як особу, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності на час подання позову у зв'язку з тим, що позов обґрунтовано наявністю у ОСОБА_1 заборгованості з повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Полесадсервіс" грошових коштів в сумі 600 000 грн, отриманих нею за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 10.02.2023 № 10/02/2023, укладеним з цим Товариством у статусі суб'єкта підприємницької діяльності, яку було припинено 23.06.2023 до подання цього позову.
З огляду на наведене, суд першої інстанції на виконання вимог частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України мав не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звернутися до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання ОСОБА_1 щодо надання інформації про її зареєстроване місце проживання (перебування) або для встановлення зазначеної інформації скористатися даними Єдиного державного демографічного реєстру та повідомити цю особу про розгляд справи за відповідним місцем проживання(перебування).
Проте суд першої інстанції вказаного обов'язку не виконав, внаслідок чого відповідач не була повідомлена про розгляд справи, що позбавило її можливості подати відзив на позов та докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову.
Так, ухвалою суду від 11.04.2025 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду; відкрив провадження у справі №922/3559/23 (922/1263/25); ухвалив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребував у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ) завірену належним чином копію Договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №10/02/2023 від 10.02.2023 року; встановив відповідачу згідно зі ст.ст. 250, 251 ГПК України строк 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з доказами їхнього надсилання (надання) позивачу.
Цією ж ухвалою суд встановив позивачу згідно зі ст. 251 ГПК України строк 5 календарних днів з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив з доказами її надсилання (надання) відповідачу та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Копію ухвали від 11.04.2025 про відкриття провадження у справі суд надіслав відповідачу за адресою зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, яка вказана у позовній заяві.
Однак, поштове відправлення, яким суд надсилав відповідачу копію ухвали від 11.04.2025, повернулось до суду з відміткою відділення поштового зв'язку про відсутність особи за адресою місцезнаходження.
Разом з цим, як було зазначено вище, в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що вона не була присутня у судовому засіданні, не отримувала повідомлення про відкриття провадження та слухання справи в суді першої інстанції. Копія рішення відповідачу також не вручалась, адже остання за адресою: АДРЕСА_2 не проживала, оскільки з 29.11.2024 зареєстрована як ВПО у Харківській області, Чугуївському районі у АДРЕСА_1 , що підтверджуються довідкою від 29.11.2024 №6323-7002169705 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи - ОСОБА_1 .
До клопотання надано засвідчену копію довідки від 29.11.2024 №6323-7002169705 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи - ОСОБА_1 за фактичним місцем проживання (перебування): АДРЕСА_1 , а також копію постанови про арешт коштів боржника від 19.08.2025 ВП №78894686.
Таким чином, з наведених документів вбачається, що відповідач не знала про відкриття провадження у справі та ухвалене рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2025 у даній справі. Про вказане судове рішення дізналась з постанови приватного виконавця Нелюби Марини про арешт коштів боржника від 19.08.2025 у виконавчому провадженні 78894686. Посилаючись на наведене, відповідач в апеляційній скарзі обгрунтовано просила поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2025 у справі №922/3559/23(922/1263/25), який було поновлено з огляду на наведені причини, які свідчать про наявність об'єктивних перешкод пропуску строку.
Як зазначено вище, колегія суддів відхилила як безпідставні доводи клопотання арбітражного керуючого Бурлаченка М.М. від 25.10.2025 про визнання зловживанням процесуальними правами подання ОСОБА_1 апеляційної скарги щодо того, що ОСОБА_1 була обізнана про дане позовне провадження в рамках справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Полесадсервіс» та свідомо дочекалася ухвалення судового рішення, з метою створення саме тих доказів, які б могли спростувати висновки суду першої інстанції.
Отже, відповідач з незалежних від неї обставин не була обізнана про розгляд даної справи, що позбавило її можливості реалізувати свої процесуальні права з подання відзиву на позов з доказами в обґрунтування своїх заперечень, у зв'язку з чим відповідні заперечення заявлено в апеляційній скарзі до якої додано докази в їх обґрунтування, які суд апеляційної інстанції приймає з огляду на те, що відповідач у відповідності до чатсини 3 статті 269 Господарськогот процесуального кодексу України надала докази неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що об'єктивно від неї не залежали.
Як зазначено вище, позовні вимоги обґрунтовано наявністю у ОСОБА_1 заборгованості з повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Полесадсервіс" грошових коштів в сумі 600 000 грн, отриманих нею за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 10.02.2023 № 10/02/2023, укладеним з цим Товариством у статусі суб'єкта підприємницької діяльності, яку було припинено 23.06.2023 до подання цього позову.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано виписку про рух коштів на рахунку ТОВ "Полесадсервіс" від 10.11.2023 № НОМЕР_4 у ПАТ КБ "Приватбанк", згідно з якою позивачем загалом з рахунку ТОВ "Полесадсервіс" № НОМЕР_1 в ПАТ КБ "Приватбанк" на рахунок відповідача було перераховано 600000 грн із призначенням платежу: "надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору №10/02/2023 від 10.02.2023".
З метою повернення виявленої суми дебіторської заборгованості арбітражним керуючим Бурлаченко М.М. на адресу відповідача були направлені вимоги про погашення заборгованості від 16.10.2024 за вих. № 16-10-24/1/02-01 та вих. № 16-10-24/1/02-02, до яких додавався, зокрема, Акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ "Полесадсервіс" та ФОП Подлужною Світланою Анатоліївною на суму 600 000 грн.
У цих вимогах повідомлено, що ФОП Подлужна С.А. має непогашену заборгованість перед ТОВ "Полесадсервіс" на загальну суму 600 000 грн, яка виникла з договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 10.02.2023 №10/02/2023, що підтверджується даними обліку банкрута, та банківськими виписками про рух грошових коштів на рахунках ТОВ "Полесадсервіс", та вказано про необхідність ФОП Подлужній С.А. у семиденний строк здійснити сплату заборгованості.
Вищевказані поштові відправлення з штрихкодовими ідентифікаторами № 0110315396506 та 0110400440077 були вручені відповідачу особисто 28.10.2024 , про що свідчить інформація, отримана з офіційного сайту АТ "Укрпошта" про трекінг вказаних відправлень, однак, вони були залишені без задоволення та відповіді.
В обґрунтування висновку про задоволення позовних вимог суд послався на виникнення у відповідача відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України кондикційного зобов'язання з повернення спірної суми коштів як безпідставно набутого майна з огляду на те, що за відомостями зазначеної виписки про рух коштів на рахунку ТОВ "Полесадсервіс" в ПАТ КБ "Приватбанк" від 10.11.2023 № НОМЕР_4 з рахунку ТОВ "Полесадсервіс" № НОМЕР_1 в ПАТ КБ "Приватбанк" на рахунок відповідача відбулося перерахування грошових коштів на загальну суму 600000 грн двома платежами: від 12.02.2023 на суму 500 000 грн та від 14.02.2023 на суму 100 000 грн, із призначенням платежу: "надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору №10/02/2023 від 10.02.2023", проте, ліквідатором Товариства не виявлено договору та будь-яких інших документів, які б підтверджували правомірність надання позики, а невиконання відповідачкою ОСОБА_1 ухвали Господарського суду Харківської області від 11.04.2025 у справі №922/3559/23 (922/1263/25) щодо надання завіреної належним чином копії договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 10.02.2023 №10/02/2023 дає підстави для висновку, що договір безвідсоткової поворотної фінансової позики від 10.02.2023 №10/02/2023, який був вказаний як підстава для переказу позивачем грошових коштів відповідачу між сторонами не укладався.
Колегія суддів не погоджується із висновком суду про наявність правових підстав для задоволення позову з наступних мотивів.
Господарський суд першої інстанції правомірно зазначив, що ненадання ліквідатором договору безвідсоткової поворотної фінансової позики від 10.02.2023 №10/02/2023, який був вказаний як підстава для переказу позивачем грошових коштів відповідачу, свідчить про недоведеність факту укладення відповідного договору, як підстави отримання спірної суми грошових коштів, проте висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав набуття відповідачем таких коштів спростовується сукупністю наданих відповідачем до апеляційної скарги доказів.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Виходячи зі змісту зазначеної статті, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності наступних умов: 1) збільшення або збереження майна однією особою -набувачем 2) зменшення або незбільшення майна у іншої особи -потерпілого; 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача зменшенням або вiдсутністю збільшення майна на стороні потерпілого 4) відсутність правової підстави для зазначеної зміни майнового стану осіб на час такої зміни, або правова підстава для цього повинна згодом відпасти.
При цьому, не має правового значення, наслідком поведінки набувача чи потерпілого стала зазначена зміна майнового стану цих осіб.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, тобто є такою, що згодом відпала, або була відсутня взагалі.
Як зазначено вище, в обґрунтування відсутності спірної заборгованості відповідач посилається на те, що нею не укладалось з позивачем договору поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 10.02.2023 №10/02/2023, а спірні грошові кошти вона отримала від ТОВ "Полесадсервіс" в рамках договірних відносин за договором купівлі-продажу товару від 10.02.2023 №10/02/2023 в якості оплати за поставлену аміачну селітру в кількості 24 т за видатковою накладною від 14.02.2023 № 2.
На підтвердження вказаних доводів до апеляційної скарги додано копії: договору купівлі-продажу товару від 10.02.2023№10/02/2023, акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2023-30.06.2023 між ТОВ "Полесадсервіс" і ФОП Подлужною Світланою Анатоліївною, в якому зазначено про проведення розрахунків між сторонами за вказаним договором купівлі-продажу та відсутність будь-якої заборгованості у зазначений в Акті період, видаткової накладної від 14.02.2023 №2 на поставку аміачної селітри в кількості 24 т вартістю 600000 грн, платіжної інструкції від 14.02.2023 №40 на суму 100000 грн, платіжної інструкції від 12.02.2023 №37 на суму 500000 грн, рахунку на оплату від 12.02.2023 №2 за договором №10/02/2023 на суму 600000 грн на оплату аміачної селітри в кількості 24 т за ціною 25 000 грн за тону, листа ТОВ "Полесадсервіс" на адресу ФОП Подлужної С.А. за вих.№206 від 14.02.2023, в якому повноважний на той час директор позивача Матназаров А.О. просить відповідача вважати призначенням платежу у платіжній інструкції від 12.02.2023 № 37 та від 14.02.2023 № 40 не надання поворотної фінансової допомоги за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 10.02.2023№10/02/2023, як про це зазначено у відповідному реквізиті цих платіжних документів, а оплату рахунку від 12.02.2023 за добриво за договором від 10.02.2023№10/02/2023.
17.09.2025 від Подлужної Світлани Анатоліївни на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 надано оригінали вказаних документів, які суд дослідив та встановив відповідність їм наданих до апеляційної скарги копіям.
Статтями 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Разом з цим, частиною 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, в той час як частиною 4 цієї статті встановлено заборону суду збирати докази , що стосуються предмету спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу Україн, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов'язаний здійснити оплату.
Відповідно до умов пунктів 1.1., 1.2. договору купівлі-продажу товару від 10.02.2023 № 10/02/2023, який додано відповідачем до апеляційної скарги, продавець - фізична особа-підприємець Подлужна Світлана Анатоліївна зобов'язалась поставити, а покупець - Товариство з обмеженою відповідальністю «Палесадсервіс» - прийняти та оплатити Товар (мінеральні добрива), на умовах,зазначених у цьому Договорі, а саме: аміачну селітру в кількості 24т за ціною 25 000 грн за тону на загальну суму 600 000 грн.
Договір містить підписи від імені сторін, які скріплені їх печатками. З боку продавця підписантом зазначено Подлужну Світлану Анатоліївну, а з боку покупця - директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Полесадсервіс» Матназарова Антона Олеговича.
Місцем укладення договору зазначено місто Куп'янськ.
Пунктом 2.3 Договору визначено умови поставки: самовивіз транспортом покупця і за його рахунок.
Згідно з пунктом 4.1. Договору покупець здійснює олату вартості товару шляхом банківського перерахування коштів у національній валюті України на поточний рахунок продавця на підставі та в межах рахунка продавця.Оплата за товар здійснюється покупцем лише за банківськими реквізитами продавця, що вказані в Договорі до 28.02.2023.
Відповідно до пункту 10.1 Договору строк його дії встановлено до 28.02.2023.
Як зазначено вище, у доданих до позовної заяви виписках про рух коштів на рахунку ТОВ "Полесадсервіс" в ПАТ КБ "Приватбанк" від 10.11.2023 № НОМЕР_4 з рахунку ТОВ "Полесадсервіс" № НОМЕР_1 в ПАТ КБ "Приватбанк" на рахунок відповідача відбулося перерахування грошових коштів на загальну суму 600000 грн двома платежами: від 12.02.2023 на суму 500 000 грн та від 14.02.2023 на суму 100 000 грн, із призначенням платежу: "надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору №10/02/2023 від 10.02.2023".
В наданих відповідачем до апеляційної скарги платіжних інструкціях від 14.02.2023 №40 на суму 100000 грн та від 12.02.2023 №37 на суму 500000 грн призначенням платежу у відповідному реквізиті зазначено: "надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно з договором № 10/02/2023 від 10.02.2023".
Разом з цим, як зазначено вище, до апеляційної скарги відповідачем додано лист ТОВ "Полесадсервіс" на адресу ФОП Подлужної С.А. за вих.№206 від 14.02.2023, в якому повноважний на той час директор позивача Матназаров А.О. просить відповідача вважати призначенням платежу у платіжній інструкції від 12.02.2023 № 37 та від 14.02.2023 № 40 не надання поворотної фінансової допомоги за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 10.02.2023№10/02/2023, як про це зазначено у відповідному реквізиті цих платіжних документів, а оплату рахунку від 12.02.2023 за добриво за договором від 10.02.2023№10/02/2023.
Надаючи кваліфікацію зазначеній зміні позивачем -платником призначення платежу у платіжних документах, за якими спірна сума грошових коштів була перерахована відповідачу, колегія суддів зазначає, що такі дії платника відповідають чинному законодавству, з огляду на наступне.
За положеннями пункту 1 ч. 1 статті 45 Закону України «Про платіжні послуги", з моменту перерахування грошових коштів на рахунок отримувача обов'язок банку з виконання доручення платника вважається виконаним.
Водночас пунктом 45 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163 платник має право відкликати платіжну інструкцію кредитового переказу до моменту списання коштів з рахунку платника за умови погодження з надавачем платіжних послуг.
Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що право визначати призначення платежу у платіжній інструкції кредитового переказу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, тобто особі, що здійснює відповідний платіж і внесення змін до призначення платежу платіжного документу є неможливим. Натомість питання уточнення інформації, вказаної у реквізиті «Призначення платежу» виконаного платіжного документу вирішується сторонами у порядку, узгодженому між ними, без участі банку,оскільки визначальним у змісті наведених законодавчих норм, якими регулюються правильність заповнення платіжного доручення, є те, що вони регулюють правовідносини між банком та платником, у той час, як зміна волевиявлення у розпорядженні коштами є господарськими правовідносинами та визначається цивільно-правовими угодами, укладеними між сторонами.
Зазначена правова позиція узгоджується з усталеною правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду, зокрема: постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 809/34/17, від 01.07.2020 у справі № 824/74/19-а, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 917/1283/21.
Отже, з урахуванням листа ТОВ «Полесадсервіс» вих.№206 від 14.02.2023 про зміну призначення платежу у платіжних інструкціях від 14.02.2023 №40 на суму 100000 грн та від 12.02.2023 №37 на суму 500000 грн , перерахування спірної суми грошових коштів відбулось саме на виконання договору купівлі-продажу від 10.02.2023 №10/02/2023, враховуючи при цьому, що зазначені у цих платіжних документах рахунки платника та отримувача співпадають з рахунками, відповідно покупця та продавця, що зазначені в наведеному Договорі купівлі-продажу, що узгоджується з вимогами пункту 4.1 Договору.
Здійснення між сторонами саме цієї господарської операції - купівлі-продажу товару також підтверджується видатковою накладною від 14.02.2023 №2 про поставку аміачної селітри в кількості 24 т вартістю 600000 грн на підставі договору від 10.02.2023 № 10/02/2023, рахунком від 12.02.2023 №2 на суму 600000 грн на оплату аміачної селітри в кількості 24 т за ціною 25 000 грн за тону за договором №10/02/2023.
Також, на виконання ухвали суду апеляційної інстанції, на підтвердження реальності вказаної господарської операції та походження проданого товару - аміачної селітри в кількості 24 т , яка відображена у видатковій накладній від 14.02.2023, відповідач надала до суду апеляційної інстанції товарно-транспортні накладні: від 17.09.2021 № 17/09, від 08.10.2021 № 08/10, від 15.10.2021 № 15/10, за якими здійснювалось перевезення за замовленням ФОП Подлужної С.А. як вантажоодержувача від вантажовідправника Репка В.М. з пункту вивантаження в с. Петропавлівка Куп'янського району до пункту розвантаження за адресою: м. Куп'янськ, вул. Сватівська,81 В, аміачної селітри в загальній кількості 25 т.
Разом з цим, як зазначено вище, у відзиві на апеляційну скаргу позивач в особі арбітражного керуючого Бурлаченка М.М. посилався на викрадення у 2023 році мінеральних добрив зі складу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полесадсервіс», на підтвердження чого надав копію витягу з обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12023250320000360 від 04.03.2023, в якому зазначено про вчинення організованою групою 15.07.2023 викрадення мінеральних добрив зі складу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полесадсервіс» за адресою: Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Сватівська ,81-В.
У судовому засіданні арбітражний керуючий Бурлаченко М.М. підтвердив наявність на складі позивача аміачної селітри.
Заперечення позивача в особі арбітражного керуючого Бурлаченка М.М. щодо того, що колишній керівник боржника не міг особисто підписувати договір купівлі-продажу товару від 10.02.2023№10/02/2023, видаткову накладну від 14.02.2023 № 2 та лист ТОВ "Полесадсервіс" на адресу ФОП Подлужної С.А. за вих.№206 від 14.02.2023 зазначеними в них датами та ці документи були виготовлені сторонніми особами з використанням печатки та реквізитів Товариства з огляду на те, що з обвинувального вироку у кримінальному провадженні № 12023250320000360 вбачається, що директор ТОВ "Полесадсервіс" ОСОБА_2 , якого зазначено підписантом від імені Товариства у вказаних документах, виїхав за межі України на початку війни (після 24.02.2022), спростовуються листом від 30.10.2025 Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби, в якому вказаний орган повідомив суд про те, що відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією громадянином України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в період з 01.01.2022 по 17.09.2025 в Базі даних не виявлено.
При цьому колегія суддів враховує, що в наданому позивачем витязі з обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12023250320000360 від 04.03.2023 не зазначено про встановлення слідством обставини виїзду за межі України на початку війни (після 24.02.2022) ОСОБА_2 , як на це посилається позивач у відзиві на апеляційну скаргу, а зазначено про врахування одним із обвинувачених при плануванні з іншими членами організованої групи викрадення 15.07.2023 мінеральних добрив зі складу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полесадсервіс» за адресою: Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Сватівська ,81-В інформації, про яку він довідався на початку липня 2023 року щодо перебування ОСОБА_2 поза межами України.
З огляду на наведене, доводи позивача щодо неукладеності договору купівлі-продажу товару від 10.02.2023№10/02/2023 через його непідписання з боку позивача зазначеною у договорі повноважною особою-керівником Матназаровим А.О. не знайшли свого підтвердження.
При цьому колегія суддів враховує, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо того, що якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами). Аналогічної правової позиції також дійшов Верховний Суд України в постановах Великої Палата Верховного суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 та в постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду та Касаційного цивільного суду від 11.10.2018 у справі № 922/189/18, від 23.09.2015 у справі № 914/2846/14 та від 06.07.2016 у справі № 914/4540/14. від 11.10.2018 у справі №922/189/18, від 06.11.2018 у справі № 926/3397/17, від 09.04.2019 у справі №910/3359/18, від 29.10.2019 у справі №904/3713/18, від 19.02.2020 у справі №915/411/19, від 30.07.2019 у справі № 907/804/17, від 18.03.20 у справі № 456/2946/17.
У даному випадку, як зазначено вище, поставка товару за видатковою накладною від 14.02.2023 №2 та перерахування спірної суми відбулося на виконання договору купівлі-продажу товару від 10.02.2023№10/02/2023, що виключає можливість визнання його неукладеним, враховуючи при цьому те, що викладені у відзиві на апеляційну скаргу доводи позивача щодо неможливості підписання колишнім директором Матназаровим А.О. листа ТОВ «Полесадсервіс» вих.№206 від 14.02.2023 про зміну призначення платежу у платіжних інструкціях на перерахування спірної суми з посиланням на перебування останнього поза межами території України , не знайшли свого підтвердження.
На підставі викладеного, оцінюючи надані сторонами докази у їх сукупності, колегія суддів, відповідно до свого внутрішнього переконання, вважає, що докази, надані відповідачем на підтвердження обставин укладення між сторонами договору купівлі-продажу від 10.02.2023 №10/02/2023 та реального здійснення господарської операції з поставки позивачу аміачної селітри, яка зазначена у наданій відповідачем видатковій накладній від 14.02.2023 № 2, за яку позивачем перераховано спірну суму грошових коштів, є більш вірогідними, ніж докази, надані позивачем на їх спростування, у зв"язку з чим вважає доведеним існування між сторонами господарських правовідносин на підставі договору купівлі-продажу від 10.02.2023 №10/02/2023, а тому господарський суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про отримання відповідачем цих коштів без будь-якої правової підстави та виникнення у нього через це, відповідно до положень статті 1212
Цивільного кодексу України, кондикційного зобов'язання з повернення цих коштів як безпідставно набутого майна.
Отже, господарський суд першої інстанції внаслідок порушення норм процесуального права, які призвели до розгляду справи за відсутності відповідача, нез'ясування обставин, що мають значення для справи, дійшов неправильного висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення спірної суми грошових коштів, у зв"язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1, 4 ч. 1 ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2025 у справі №922/3559/23(922/1263/25) скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полесадсервіс" (адреса: 63722, Харківська обл., Куп'янський р-н, с. Петропавлівка, вул. Студенська, 65, ЄДРПОУ 37298595) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , зареєстрована адреса місця фактичного перебування як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 13 500 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 01.12.2025.
Головуючий суддя І.В. Тарасова
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.В. Лакіза