ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
26 листопада 2025 року Справа № 918/691/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В. , суддя Філіпова Т.Л.
перевіривши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Рівненської області від 30 вересня 2025 року по справі №918/691/25 (повний текст рішення складено 2 жовтня 2025 року, суддя Торчинюк В.Г.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про стягнення витрат на виплату середньої заробітної плати у розмірі 13 143 грн 83 коп.
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (надалі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі - Відповідач) про стягнення витрат на виплату середньої заробітної плати військовозобов'язаного працівника в розмірі 13 143 грн 83 коп..
В обгрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що за невиконання Відповідачем зобов'язання щодо відшкодування витрат на виплату середньої заробітної плати за період перебування військовозобов'язаних працівників Позивача на навчальних зборах у загальному розмірі 13 143 грн. 83 коп., що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 30 вересня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що у якості доказів виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів, грошової виплати резервістам", Позивач надав суду звернення від 10 вересня 2024 року № 01/28351, відомості на виплату середньої заробітної плати, рахунок на компенсацію витрат та докази надсилання вказаного пакету документів.
Місцевий господарсьий суд дослідивши вказані вище докази зазначив, що Позивач не виконав вимоги законодавства щодо дотримання порядку подання Відповідачу необхідних документів для відшкодування середньої заробітної плати, нарахованої Позивачем військовозобов'язаним працівникам за період перебування на зборах, оскільки відповідно до матеріалів справи лист Позивача із зверненням до Відповідача про відшкодування середньої заробітної плати датовано 10 серпня 2024 року. Суд вказує, що відповідно до списку розсилки та вкладення у цінний лист долучені Позивачем вбачається, що останні датовані 15 травня 2024 року, та що номер листа також відрізняється. Місцевий господарський суд при цьому констатував, що про вказані розбіжності у датах при дослідженні доказів звертав увагу Відповідач, як у судових засіданнях та і у відзиві на позовну заяву.
Суд першої інстанції виснував, що Позивач не виконав вимоги законодавства щодо дотримання порядку подання Відповідачу необхідних документів для відшкодування середньої заробітної плати, нарахованої Позивачем військовозобов'язаним працівникам за період перебування на зборах, оскільки відповідно до матеріалів справи лист Позивача із зверненням до Відповідача про відшкодування середньої заробітної плати датовано 10 серпня 2024 року, а відповідно до списку розсилки та вкладення у цінний лист долучені Позивачем судом встановлено, що останні датовані 15 травня 2024 року, а також те, що номер листа відрізняється.
Не погоджуючись з прийнятим місцевим господарським судом рішенням, Позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 66-69), в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.
Мотивуючи дану апеляційну скаргу Позивач зауважує, що Позивачем неодноразово направлялось звернення до ІНФОРМАЦІЯ_3 з вимогами компенсувати витрати на виплату середньої заробітної плати ОСОБА_1 , зокрема листами від 15 жовтня 2019 року, від 29 листопада 2019 року та від 10 травня 2024 року № 01/28351. Апелянт наголошує, що Відповідачем залишено всі звернення без уваги. Скаржник констатує, що в матеріалах справи наявне звернення від 10 травня 2025 року № 01/28351 та опис вкладення у цінний лист, направлений на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 , з якого вбачається, що лист від 10 травня 2024 року № 01/28351, копія якого наявна в матеріалах справи, направлявся до ІНФОРМАЦІЯ_3 , натомість суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги твердження Відповідача, викладене у відзиві про відсутність доказів направлення будь - яких звернень, не дослідивши матеріали справи. Крім того, Позивач звертає увагу, що Відповідачем у відзиві не спростовано надсилання Позивачем звернень, а навпаки підтверджено, що звернення надсилались, зокрема звернення було отримано та начеб то було надано відповідь проте з формальних підстав Відповідачем компенсацію витрат на виплату середньої заробітної плати працівника Позивача не виплачено.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2025 року справу №918/691/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача та запропоновано Відповідачу в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Позивачу.
Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Згідно частини 2 статті 270 ГПК України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Частиною 3 статті 270 ГПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
В силу дії частини 10 статті 270 ГПК України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно частини 13 статті 8 ГПК України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 ГПК України.
Суд апеляційної інстанції констатує, що дана справа № 918/691/25 не підпадає під дані винятки.
Водночас, суд констатує, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 3028 грн Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 статті 270 ГПК України складає 302800 грн 00 коп. (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі).
З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно, ухвалою суду апеляційної інстанції від 24 жовтня 2025 року повідомлено сторін про те, що розгляд справи №918/691/25 буде проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 22 грудня 2025 року включно.
Відтак, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що апеляційну скаргу Позивача слід задоволити, а рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з повідомленнями ІНФОРМАЦІЯ_4 працівник Позивача ОСОБА_1 залучався до проведення військових зборів з 31 серпня 2019 року по 28 вересня 2019 року та з 29 вересня 2019 року по 30 вересня 2019 року.
Наказами від 22 серпня 2019 року № 403-к та № 503-к "Про увільнення від роботи" на час проходження навчальних зборів ОСОБА_1 , електромонтера з ремонту повітряних ліній електропередачі 4 розряду Сарненської лінійної дільниці групи ліній електротехнічного відділу Рівненського ремонтно - експлуатаційного центру, увільнено від роботи у зв'язку із проходженням навчальних зборів з 31 серпня по 28 вересня 2019 року та 30 вересня 2019 року зі збереженням місця роботи, займаної посади та середнього заробітку відповідно до статті 119 Кодексу законів про працю України та статті 29 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Листами від 15 жовтня 2019 року, 29 листопада 2019 року та від 10 серпня 2024 року № 01/28351 Позивач звертався з вимогою до Відповідача компенсувати Позивачу витрати на виплату середньої заробітної плати ОСОБА_1 ..
Однак, як стверджує Позивач, Відповідачем на день подання позовної заяви витрати на виплату середньої заробітної плати працівника Позивача за період навчальних зборів не компенсовано, що стало підставою для звернення Позивача з даним позовом до суду.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, надаючи правову оцінку правовідносинам враховуючи положення діючого законодавства України, колегія суддів зауважує таке.
Згідно положень частин 1, 2 статті 119 Кодексу законів про працю України, на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
Згідно з приписами частини 1 статті 29 Закону України "Про військовий обов'язок і військову (в редакції, чинній станом на день виникнення спірних правовідносин) військовозобов'язані призиваються на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори. Резервісти проходять підготовку та збори відповідно до програм у порядку, встановленому положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві. Про початок та закінчення зборів військовозобов'язаних та резервістів видається відповідний наказ командира військової частини. Військовозобов'язаними у розумінні наведеного Закону є особи, які знаходяться в запасі для комплектування Збройних Сил України і інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Відповідно до частин 4, 9, 11, 13 статті 29 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" час і строки проведення навчальних зборів військовозобов'язаних та резервістів визначаються Генеральним штабом Збройних Сил України та органами управління іншими військовими формуваннями відповідно до цього Закону. Військовозобов'язані, яким надійшла повістка районного (міського) військового комісаріату (органу Служби безпеки України) на прибуття для призову на збори, зобов'язані прибути в пункт і в строк, зазначені у повістці. Керівники підприємств, установ, організацій та навчальних закладів незалежно від підпорядкування та форми власності на вимогу військових комісаріатів забезпечують своєчасне прибуття військовозобов'язаних до визначених пунктів збору. За призваними на збори військовозобов'язаними на весь період зборів та резервістами на весь час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, зберігаються місце роботи, а також займана посада та середня заробітна плата на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування і форм власності. Виплата середньої заробітної плати військовозобов'язаним за весь період зборів та резервістам за час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги та позовної заяви, досліджуючи докази, подані на підтвердження позовних вимог, колегія суду зауважує таке.
Згідно з повідомленнями ІНФОРМАЦІЯ_4 працівник Позивача ОСОБА_1 залучався до проведення військових зборів з 31 серпня 2019 року по 28 вересня 2019 року та з 29 вересня 2019 року по 30 вересня 2019 року.
Наказами від 22 серпня 2019 року № 403-к та № 503-к «Про увільнення від роботи» на час проходження навчальних зборів ОСОБА_1 , електромонтера з ремонту повітряних ліній електропередачі 4 розряду Сарненської лінійної дільниці групи ліній електротехнічного відділу Рівненського ремонтно - експлуатаційного центру, увільнено від роботи у зв'язку із проходженням навчальних зборів з 31 серпня по 28 вересня 2019 року та 30 вересня 2019 року зі збереженням місця роботи, займаної посади та середнього заробітку відповідно до статті 119 Кодексу законів про працю України та статті 29 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Листами від 15 жовтня 2019 року, 29 листопада 2019 року та від 10 травня 2024 року № 01/28351 (а.с. 9-18) Позивач звернувся з вимогою компенсувати Позивачу витрати на виплату середньої заробітної плати ОСОБА_1 до яких долучено довідка про середній заробіток, розрахунок на компенсацію, відомості на виплату середнього заробітку. Проте, Відповідачем на день подання позовної заяви до місцевого господарського суду, витрати на виплату середньої заробітної плати працівника Позивача ОСОБА_1 за період навчальних зборів Позивачу не компенсовано. Доказів протилежного не подано і суду апеляційної інстанції.
В той же час Відповідачем залишено всі вищеописані звернення без відповіді та без задоволення. Зокрема, в матеріалах справи наявне звернення від 10 травня 2025 ролку № 01/28351 та опис вкладення у цінний лист, направлений на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 , з якого вбачається, що лист від 10 травня 2024 року № 01/28351, копія якого наявна в матеріалах справи, направлявся до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Водночас, Відповідачем як у відзиві на позовну заяву так і під час перебування справи в суді апеляційної інстанції не спростовано надсилання Позивачем звернень, а навпаки підтверджено, у даному відзиві (зазначено, що звернення надсилались, було отримано та що на нього було надано відповідь Відповідачем; водночас з формальних підстав Відповідачем компенсацію витрат на виплату середньої заробітної плати працівника Позивача не виплачено). При цьому Відповідачем не подано доказів надання такої відповіді. В той же час колегія суду констатує, що судом першої інстанції залишено поза увагою такі письмові пояснення Відповідача, в котрих він не спростував отримання даних листів за наслідком чого невірно оцінив докази по даній справі.
Апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до положень пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів, грошової виплати резервістам" № 1644 від 23 листопада 2006 року, виплата середнього заробітку військовозобов'язаним, у тому числі резервістам, призваним на збори, проводиться підприємствами, установами та організаціями, в яких працюють призвані на збори громадяни, з наступним відшкодуванням цих витрат за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міністерства оборони та інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями.
Розрахунок середньої заробітної плати проводиться відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 100 від 8 лютого 1995 року, виходячи із заробітку за два останні місяці.
Згідно з пунктів 7, 8 Інструкції про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів, грошової виплати резервістам, за військовозобов'язаними, призваними на збори, зберігається на весь період зборів, уключаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, місце роботи, займана посада та середній заробіток як на основній, так і на сумісних роботах. Особам, призваним на збори, виплачується заробітна плата за відпрацьований час до дня припинення роботи у зв'язку з від'їздом на збори, а також середня заробітна плата за перші півмісяця зборів. За решту часу перебування на зборах виплата заробітної плати провадиться у звичайні строки, установлені на підприємстві, в установі чи організації, де працює військовозобов'язаний.
У відповідності до пунктів 11, 12, 13 Інструкції виплата середнього заробітку військовозобов'язаним, призваним на збори, провадиться підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, з подальшим відшкодуванням цих витрат військовими комісаріатами. Підприємства, установи та організації для покриття витрат на виплату середньої заробітної плати військовозобов'язаним, призваним на збори, подають до районного військового комісаріату, у якому перебувають на обліку військовозобов'язані, рахунки, котрі акцептуються і передаються до обласного військового комісаріату для оплати. Відшкодуванню підлягають всі витрати, пов'язані з виплатою середнього заробітку (у тому числі і єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Середній заробіток військовозобов'язаних, призваних на збори, розраховується підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, відповідно до чинних нормативно-правових актів.
За умовами пункту 4.6 Інструкції з організації і проведення навчальних зборів з військовозобов'язаними у військових частинах і установах Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 560 від 11 листопада 2009 року, командири військових частин (установ) зобов'язані під час проведення навчальних зборів організувати: видання наказу про зарахування військовозобов'язаних до списків особового складу військової частини (установи), організувати їх облік; внесення відповідних записів про проходження навчальних зборів у військово-облікові документи військовозобов'язаних із зазначенням тривалості і виду навчальних зборів, завіривши їх підписом, скріпленим гербовою печаткою військової частини (установи), тощо. Умовами пункту 4.7 Інструкції з організації і проведення навчальних зборів з військовозобов'язаними у військових частинах і установах Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України N 560 від 11 листопада 2009 року, передбачено, що обласні військові комісаріати (військовий комісаріат Автономної Республіки Крим) зобов'язані після закінчення навчальних зборів відшкодувати витрати підприємствам (установам та організаціям), на яких працюють військовозобов'язані, призвані на навчальні збори, з виплатою середнього заробітку за весь період проведення навчальних зборів та урахуванням часу перебування у дорозі до місця проведення навчальних зборів і у зворотному напрямку.
Відповідно до пункту 10 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 389 від 3 червня 2013 року, обласні військові комісаріати, крім виконання функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, здійснюють відшкодування роботодавцям середнього заробітку військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міноборони.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов'язку та ведення військового обліку" № 1357-IX від 30 березня 2021 року, який набув чинності 23 квітня 2021 року, до ряду законодавчих актів, внесені зміни, якими, зокрема, слова "військовий комісаріат" у всіх відмінках та числах замінено словами "територіальний центр комплектування та соціальної підтримки" у відповідному відмінку та числі.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону № 1357-IX від 30 березня 2021 року визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються на базі діючих військових комісаріатів шляхом їх перетворення протягом двох місяців з дня набрання чинності цим Законом. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є правонаступниками військових комісаріатів, на базі яких вони утворюються. У свою чергу, Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 154 від 23 лютого 2022 року, передбачено, що до функцій територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя віднесено здійснення відшкодування роботодавцям середнього заробітку військовозобов'язаних та резервістів, призваних на збори за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міноборони.
За таких обставин, Відповідач є особою, відповідальною за відшкодування витрат Позивача на оплату середньої заробітної плати військовозобов'язаним працівникам, які проходили військові збори.
У відповідності до пункту 11 Інструкції про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаним, призваним на збори, провадиться підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, з подальшим відшкодуванням цих витрат військовими комісаріатами. Підприємства, установи та організації для покриття витрат на виплату середньої заробітної плати військовозобов'язаним, призваним на збори, подають до районного військового комісаріату, у якому перебувають на обліку військовозобов'язані, рахунки котрі акцептуються і передаються до обласного військового комісаріату для оплати.
За умовами пункту 4.7 Інструкції з організації і проведення навчальних зборів з військовозобов'язаними у військових частинах і установах Збройних Сил України, обласні військові комісаріати (військовий комісаріат Автономної Республіки Крим) зобов'язані після закінчення навчальних зборів відшкодувати витрати підприємствам (установам та організаціям), на яких працюють військовозобов'язані, призвані на навчальні збори, з виплатою середнього заробітку за весь період проведення навчальних зборів та урахуванням часу перебування у дорозі до місця проведення навчальних зборів і у зворотному напрямку.
Відтак, колегія суду дослідивши нормативно-правові акти вищеописані в даній постанові акцентує увагу на тому, що її норми не ставлять в залежність обставини відшкодування заробітної плати, із обставинами правильного оформлення поштових відправлень, зокрема, співпадіння акт листів із актами штемпелів Укрпошти, а концентрує увагу на переліку документів для такого відшкодування та сам факт настання права на таке відшкодування, що в даній справі доведено Позивачем та не спростовано Відповідачем.
Зважаючи на прямі положення вищеописаних норм діючого законодавства, котрі визначають право Позивача звертатися з подальшим відшкодуванням, виплачених ними заробітних плат за проходження навчальних борів до військових комісаріатів, враховуючи наявність в матеріалах справи доказів звернення Позивача до Відповідача та СП із зверненням про повернення середньої заробітної плати у 2019 році (лист від 15 жовтня 2019 року, 29 листопада 2019 року) та у 2024 році (лист від 10 серпня 2024 року) з необхідним пакетом документів, на підставі якого здійснюється відшкодування середньої заробітної плати згідно встановленого вище порядку, колегія суду виснує що Позивачем доведено підставність та обгрунтованість своїх позовних вимогу даній судовій справі.
Зважаючи на усе описане вище, колегія суду доходить висновку про задоволення позовних вимог та стягує з Відповідача на користь Позивача виплати середньої заробітної плати військовозобов'язаного працівника в розмірі 13 143 грн 83 коп..
Поряд з тим, приймаючи таке рішення Північно-західний апеляційний господарський суд скасовує рішення місцевого господарського суду.
З огляду на усе вищевказане у даній постанові, апеляційний господарський суд, вважає подану Відповідачем апеляційну скаргу підставною та обгрунтованою. Відповідно суд апеляційної інстанції приймає рішення про задоволення позовних вимог Позивача.
Згідно частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Водночас, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, що в силу дії пунктів 1, 2 та 3 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування оспорюваного рішення на підставі пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України.
Судові витрати, в силу дії приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за розгляд позовної заяви, суд покладає на Відповідача.
Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Рівненської області від 30 вересня 2025 року по справі №918/691/25 - задоволити.
2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 30 вересня 2025 року по справі №918/691/25 - скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
4. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227) витрати на виплату середньої заробітної плати військовозобов'язаного працівника у розмірі 13143 грн 83 коп., 2422 грн 40 коп. судового збору за подання позовної заяви."
5. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227) 3633 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Господарському суду Рівненської області видати відповідні накази.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
8. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
9. Справу № 918/691/25 повернути Господарському суду Рівненської області.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Філіпова Т.Л.