вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" грудня 2025 р. Справа№ 910/7463/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Шапрана В.В.
Андрієнка В.В.
без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо"
на рішення Господарського суду м. Києва від 29.07.2025 р.
у справі № 910/7463/25 (суддя - Балац С.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо"
до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"
про стягнення 46121,89 грн,
У червні 2025 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Вусо" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" про стягнення 46121,89 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" йому перейшло право вимоги до відповідача у зв'язку з відшкодуванням своєму страхувальнику матеріальної шкоди, завданої страхувальником відповідача. Внаслідок вказаної ДТП застрахований у позивача транспортний засіб був пошкоджений та позивач сплатив потерпілій особі страхове відшкодування.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.06.2025 р. відкрито провадження у справі № 910/7463/25, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.07.2025 р. у справі № 910/7463/25 відмовлено Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Вусо" у задоволенні позову.
Не погодившись з рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Вусо" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на те, що розмір заподіяної шкоди повинен визначатися виходячи з фактичної суми, встановленої відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2025 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" у справі № 910/7463/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 р. у справі № 910/7463/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо", вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України та встановлено Приватному акціонерному товариству "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" строк для подання відзиву на апеляційну скаргу впродовж 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
25.08.2025 р. від Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій останнє просило суд оскаржуване рішення залишити змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Копію ухвали від 13.08.2025 р. про відкриття провадження у справі № 910/7463/25 сторонам доставлено до електронних кабінетів 14.08.2025 р., доказом чого є довідки про доставку електронного документа від 15.08.2025 р., що містяться в матеріалах справи.
Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала про відкриття апеляційного провадження від 13.08.2025 р. у справі № 910/7463/25 оприлюднена у реєстрі 14.08.2025 р.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, а також закінчення строків, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 р. на подання всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
04.10.2024 р. у місті Рівне по вулиці Млинівська, 30-А ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом "Chevrolet Lacetti", д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з транспортним засобом "Hyundai Ioniq 5", д.н.з. НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_2 .
Транспортний засіб "Hyundai Ioniq 5", д.н.з. НОМЕР_2 , застрахований позивачем відповідно до договору добровільного страхування № 23333896-02-18-20 від 06.09.2024 р.
Станом на дату ДТП транспортний засіб "Chevrolet Lacetti", д.н.з. НОМЕР_1 , застрахований відповідачем відповідно до полісу ЕР 220354195. Ліміт за шкоду майну - 160000,00 грн, франшиза - 3200,00 грн.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 25.10.2024 р. у справі № 569/20345/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
06.09.2024 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Вусо» (далі - страховик) та ОСОБА_2 (далі - страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 23333896-02-18-20 (далі - договір), за умовами якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля Hyundai Ioniq 5, д.н.з. НОМЕР_3 .
Відповідно до п. 4.1.1 договору одним із страхових випадків є дорожньо транспортна пригода (ДТП).
Згідно з п. 5.2 договору підставою для визначення розміру збитку є рахунок СТО, обраної страховиком.
За випадками пошкодження транспортного засобу, за якими розрахунок страхової виплати здійснювався на підставі рахунку СТО, страховик має право здійснити страхову виплату безпосередньо на СТО, за рахунком якої здійснювався розрахунок страхової виплати відповідно до умов цього договору - для проведення ремонту транспортного засобу (п. 16.3.4 договору страхування).
Відповідно до рахунку СТО, складеного Фізичною особою-підприємцем Терновець Іриною Степанівною, № НО000000399 від 07.10.2024 р. вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ складає 80990,00 грн.
16.10.2024 р. Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Вусо» було перераховано на рахунок Фізичної особи-підприємця Терновець Ірини Степанівни 80990,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 61720.
16.10.2024 р. Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Вусо» було складено страховий акт № 2399819-1 за договором страхування наземного транспорту № 23333896-02-18-20 від 06.09.2021 р. про виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 у розмірі 80990,00 грн.
18.10.2024 р. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Вусо» звернувся до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" із заявою про виплату страхового відшкодування в сумі 80990,00 грн.
Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" здійснило виплату страхового відшкодування частково у розмірі 31668,11 грн на підставі звіту № 42889 від 05.11.2024 р., здійсненого Фізичною особою-підприємцем Рябчук А.В.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" здійснив виплату страхового відшкодування лише частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 46121,89 грн (80990,00 грн виплачено позивачем - 31668,11 грн відшкодовано відповідачем - 3200,00 грн франшиза).
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що відповідачем виконані зобов'язання за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та здійснено виплату суми страхового відшкодування позивачу стосовно дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 04.10.2024 р. у місті Рівне.
Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За визначенням ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
За нормою п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
20.06.2024 р. набрав чинності новий Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" 3720-IX, який введено в дію з 01.01.2025 р.
У ч. 6 розділу 6 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" 3720-IX від 20.06.2024 р. зазначено, що дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у редакції станом на момент спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Як передбачено ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У відповідності до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Як було встановлено вище, вина ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку та підтверджується постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 25.10.2024 р. у справі № 569/20345/24.
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у редакції станом на момент спірних правовідносин, об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Як передбачено ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, до позивача перейшло в порядку регресу право вимоги до страховика винної особи (відповідача) за полісом ЕР 220354195.
Крім цього, ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.
При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу, в тому числі і калькуляція є лише попереднім оціночним документом, у якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 р. у справі № 922/4013/17.
Згідно з рахунком СТО, складеного Фізичною особою-підприємцем Терновець Іриною Степанівною № НО000000399 від 07.10.2024 р., вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ складає 80990,00 грн.
16.10.2024 р. Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Вусо» було перераховано на рахунок Фізичної особи-підприємця Терновець Ірини Степанівни 80990,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 61720.
В свою чергу, відповідачем надано звіт № 42889 від 05.11.2024 р. здійснений Фізичною особою-підприємцем Рябчук А.В. на суму 31668,11 грн.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 р. у справі № 902/761/18 та від 04.12.2019 р. у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц.
Таким чином, належними та допустимими доказами вартості відновлювального ремонту автомобіля "Hyundai Ioniq 5", державний номерний знак НОМЕР_2 , є акт виконаних робіт від 10.01.2025 р. та рахунок СТО № НО000000399 від 07.10.2024 р., складені Фізичною особою-підприємцем Терновець Іриною Степанівною, на суму 80990,00 грн, оскільки є реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику саме у розмірі 80990,00 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 46121,89 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення були неповно з'ясовані обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому рішення Господарського суду м. Києва від 29.07.2025 р. у справі № 910/7463/25 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо".
Відповідно до статті 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги необхідно покласти на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.
Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених нормами чинного законодавства.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" задовольнити.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 29.07.2025 р. у справі № 910/7463/25 скасувати повністю та прийняти нове рішення.
3. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" задовольнити повністю.
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44, код 24175269) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо"(03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31, код 31650052) 46121 (сорок шість тисяч сто двадцять одна),89 грн страхового відшкодування, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві),40 грн судового збору за подання позовної заяви, 3633 (три тисячі шістсот тридцять три),60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Шапран
В.В. Андрієнко