вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" грудня 2025 р. Справа№ 910/2020/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Гаврилюка О.М.
Суліма В.В.
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп»
на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025
у справі № 910/2020/25 (суддя Селівон А.М.)
за позовом Фермерського господарства «Поляна»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ ГРУП»
про 182 997,43 грн
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2025 року Фермерське господарство «Поляна» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" про стягнення 182 997,43 грн, а саме: 134 358,67 грн основного боргу, 10 468,93 грн процентів річних та 38 169,83 грн втрат від інфляції.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки сільськогосподарської продукції № 414-05/22К від 12.05.2022 в частині своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані проценти річних та втрати від інфляції.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі № 910/2020/25 позовні вимоги задоволені повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» на користь Фермерського господарства «Поляна» 134 358,67 грн основного боргу, 38 169,83 грн втрат від інфляції та 10 468,93 грн відсотків річних та 3 028,00 грн судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, поставив та передав відповідачу товар, а відповідач в порушення умов договору належним чином не виконав зобов'язання з оплати поставленного товару, у зв'язку з чим, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 134 358,67 грн.
Крім того, враховуючи, що відповідачем порушено строки оплати поставленої позивачем продукції судом визнано обґрунтованим нарахування позивачем 38 169,83 грн втрат від інфляції та 10 468,93 грн відсотків річних.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ «ВВТ Груп» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі №910/2020/25, прийняти нове рішення, яким відмовити у позові в повному обсязі.
Апелянт вказує, що строк оплати 14% вартості партії товару не настав, а тому і похідні вимоги щодо стягнення 38 169,83 грн втрат від інфляції та 10 468,93 грн відсотків річних є необгрутованими. Обгрунтовуючи зазначені доводи апелянт посилається п.4.1 укладеного між сторонами договору.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
26.09.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі №910/2020/25 залишити без змін.
У відзиві позивач вказує, що рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України. Звернув увагу суду на те, що апелянт не спростував жодними доказами, що подія оплати 14% так і не настала.
Також позивач зазначив, що апелянтом не зазначено підстави звернення до суду апеляційної інстанції, не зазначено в чому саме судом першої інстанції полягає порушення норм матеріального та процесуального права, які саме обставини з'ясовано неповно та необ'єктивно, яким саме доказам судом першої інстанції не надано оцінки.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2025 справу №910/2020/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г. (суддя-доповідач), суддів: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі № 910/2020/25 залишено без руху. Скаржнику надано строк для усунення недоліків та надання доказів сплати судового збору у розмірі 3 633,60 грн.
11.09.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» надійшло клопотання про усунення недоліків разом з платіжною інструкцією № 1335 від 08.09.2025 на суму 3 633,60 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі № 910/2020/25 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2025, у зв'язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О. у відряжені, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі № 910/2020/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі № 910/2020/25 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.
З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/2020/25 розглядалась протягом розумного строку.
Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача в межах викладених скаржником доводів та вимог не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що 12.05.2022 між Фермерським господарством «Поляна» (позивач у справі, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" (відповідач у справі, покупець за договором) було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №414-05/22К (далі - договір).
Відповідно до умов п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме: кукурудзу 3-го класу (код товару 1005900000 згідно з УКТ ЗЕД), урожаю 2021 року, надалі іменований як товар, в кількості, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі.
Згідно із п. 2.1 договору, що поставці підлягає товар кукурудза 3-го класу (код 1005900000) кількістю 50,00 тонн +/-10%, по ціні 5 350,88 грн. без ПДВ за одну метричну тоннну, на суму 305 000,16 грн. з ПДВ +/-10%.
Пунктом 2.3 договору передбачено, що якщо під час отримання товару буде встановлено, що товар не відповідає якісним характеристикам, зазначеним в розділі 6. даного договору, покупець на власний вибір має право: - відмовитися від отримання такого товару та вимагати повернення коштів; - прийняти товар за зниженою ціною; - прийняти товар з наданням послуг, вказаних в п. 3.3. цього договору; - вимагати заміну неякісного товару на якісний; - прийняти частину товару, що відповідає показникам якості та вимагати від постачальника змінити неякісну частину товару.
За умовами п. 3.1. договору, постачальник поставляє товар покупцеві в заліковій вазі на умовах поставки DAP відповідно до умов ІНКОТЕРМС 2020 - ТОВ «ВВТ ГРЕЙН» (адреса: 32101, Хмельницька обл.; Ярмолинецький р - н, смт. Ярмолинці, вул. Гагаріна, буд. 44/1), в подальшому - «елеватор поставки», автомобільним транспортом. Базис поставки DAP використовується з урахуванням умов, визначених в цьому договорі.
Відповідно до п. 3.2. договору, строк постачання товару - 19.05.2022 включно. Поставка товару партіями допускається.
Згідно з п. 3.5. договору, датою поставки товару постачальником вважається фактична його передача покупцеві на елеваторі поставки в заліковій вазі та надання покупцю видаткової накладної на товар. Під терміном «залікова вага» розуміється фізична вага товару, зменшена на розрахункову величину маси відхилень від показників якості по вмісту вологи та смітної домішки, які визначені в пункті 6.1. договору.
Пунктом 4.1. договору сторони визначили умови оплати, а саме:
- 86 (вісімдесят шість) % вартості кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5-7 банківських днів з моменту надання видаткової накладної (у заліковій вазі), отримання від елеватору реєстрів ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку та за умови виставлення рахунку та підписання даного договору;
- 14 (чотирнадцять) % вартості партії товару протягом 2 (двох) банківських днів, наступних за датою зареєстрованих податкових накладних постачальника. Постачальник має зареєструвати податкові накладні в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо їх реєстрації, а також правильно заповнені товарно-транспортні накладні.
Відповідно до п.4.4. договору, оплата товару партіями допускається.
Постачальник зобов'язується надати оригінал листа на фірмовому бланку підприємства, що товар, який поставляється по даному договору, є продукцією власного виробництва, постачальник має статус сільськогосподарської продукції у 2022 році та є суб'єктом оподаткування податком на додану вартість (п. 5.1. договору).
Пунктом 5.2 договору визначено, що постачальник також зобов'язується надати на першу вимогу покупця всі інші необхідні документи, що підтверджують його статус як виробника сільськогосподарської продукції згідно вимог Податкового кодексу (далі - ПК) України в його останній редакції.
За умовами пунктів 5.3., 5.4. договору постачальник зобов'язується: надати покупцю не пізніше дати постачання товару видаткові накладні; зареєструвати податкові накладні на товар в строки та в порядку, що передбачені діючим законодавством України.
Відповідно до п. 6.1. договору якість товару, що передається за даним договором повинна відповідати наступним показникам: вологість макс. 14 %, сміттєва домішка макс. 2,0%, зернова домішка макс.10,0% ( в тому числі пошкоджених зерен - макс. 5,0%, битих зерен макс. 5,0%). Інші показники якості - згідно ДСТУ 4525:2006.
Крім того, згідно із п. 6.3. договору якість товару визначається сертифікованою лабораторією елеватору поставки в місті поставки товару, вказаному у пункті 3.1. договору
Відповідно до п. 11.1. договору, договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання зобов'язань сторонами.
Як вказує позивач, на виконання умов вищевказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 286 212,16 грн. згідно з видатковими накладними, а саме: № 7 від 17.05.2022 року на 23,50 тонн на суму 143 250,08 грн., № 8 від 18.05.2022 року на 23,42 тонн на суму 142 862,08 грн, а відповідачем прийнято товар у кількості та на суму, зазначених у видаткових накладних.
Крім цього, на підтвердження факту поставки товару позивачем надані копії податкових накладних, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму здійсненої поставки.
Відповідач, у свою чергу, здійснив часткову оплату поставленого за договором товару на суму 151 853,49 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 4023 від 05.08.2022 на суму 28 572,42 грн та № 3863 від 21.07.2022 на суму 123 281,07 грн.
Залишок неоплаченого відповідачем поставленого за договором товару складає 134 358,67 грн.
У свою чергу, 15.02.2023 сторони уклали додаткову угоду № 15-02 до договору поставки сільськогосподарської продукції № 414-05/22К від 12.05.2022, відповідно до якої погодили здійснення оплати залишку грошових коштів за договором у розмірі 134 358,67 грн. наступним чином:
суму у розмірі 26 871,73 - в строк до 30 березня 2023 року включно;
суму у розмірі 26 871,73 - в строк до 30 квітня 2023 року включно;
суму у розмірі 26 871,73 - в строк до 30 травня 2023 року включно;
суму у розмірі 26 871,73 - в строк до 30 червня 2023 року включно;
суму у розмірі 26 871,73 - в строк до 30 липня 2023 року включно.
Проте, як зазначено позивачем, ТОВ "ВВТ ГРУП" не виконало умови зазначеної додаткової угоди та не сплатило залишок заборгованості, у тому числі з урахуванням розстрочення в строки, визначені додатковою угодою № 15-02.
У свою чергу, у зв'язку з нездійсненням своєчасної оплати поставленого товару та з метою досудового врегулювання спору ФГ «Поляна» звернулось до відповідача з претензією № 12/02 від 20.12.2024 року щодо сплати боргу на суму 134 358,67 грн, яка повернута неврученою адресату.
У подальшому, 11.02.2025 позивач вдруге направив претензію на адреси електроних пошт відповідача, зазначені в тексті договору: vvtgroup@ukr.net, zerno1217@gmail.com, на підтвердження чого позивачем надані відповідні скрін-шоти з електронної пошти позивача. Проте, як зазначає позивач, його претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві, свої зобов'язання щодо повної сплати позивачу грошових коштів за поставлений товар у встановлений строк, всупереч умовам договору відповідач виконав не в повному обсязі, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним договором у розмірі 134 358,67 грн, яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.
Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань зі своєчасної оплати отриманого товару у рамках договору, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 38 169,83 грн втрат від інфляції за період липень 2022 року - лютий 2025 року та проценти річних у сумі 5974,36 грн за період з 09.07.2022 по 11.02.2025, які останній просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом першої інстанції встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України.
Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов вищевказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 286 212,16 грн згідно з видатковими накладними, а саме: № 7 від 17.05.2022 на 23,50 тонн на суму 143 250,08 грн, № 8 від 18.05.2022 на 23,42 тонн на суму 142 862,08 грн, копії яких наявні в матеріалах справи, а відповідачем прийнято товар у кількості та на суму, зазначених у видаткових накладних.
При цьому, судом першої інстанції встановлено, що факт отримання товару відповідачем підтверджується підписами та печатками на вищевказаних видаткових накладних уповноважених представників постачальника та покупця.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною 1 статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Крім цього, на підтвердження факту поставки товару позивачем надані копії податкових накладних, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму здійсненої поставки у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.
Колегія суддів зазначає, що як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.
Так, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарський суд повинен враховувати положення Податкового кодексу та фактичні дії як постачальника, так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.
Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України як у редакції, які діяла на час виникнення спірних правовідносин, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно із ст. 201.1 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Отже, надані позивачем складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних за фактом постачання позивачем ТОВ "ВВТ ГРУП" товару податкові накладні додатково підтверджує факт виникнення зобов'язань останнього з оплати його вартості.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з урахуванням положень укладеного між сторонами договору, документами, якими підтверджується як факт виконання позивачем зобов'язання з поставки товару відповідачеві, так і факт виникнення у останнього зобов'язання з його оплати, є видаткові накладні, які сторонами належним чином оформлені та підписані без будь - яких зауважень, а також засвідчені печатками обох сторін.
Тобто, саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарської операції і містять інформацію про вартість переданого товару.
Згідно з частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.
Відповідно до п. 6.1. договору якість товару, що передається за даним договором повинна відповідати наступним показникам: вологість макс. 14 %, сміттєва домішка макс. 2,0%, зернова домішка макс.10,0% ( в тому числі пошкоджених зерен - макс. 5,0%, битих зерен макс. 5,0%). Інші показники якості - згідно ДСТУ 4525:2006.
Крім того, згідно із п. 6.3. договору якість товару визначається сертифікованою лабораторією елеватору поставки в місті поставки товару, вказаному у пункті 3.1. договору
Частиною 1 статті 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як погоджено сторонами в п. 2.3. договору, якщо під час отримання товару буде встановлено, що товар не відповідає якісним характеристикам, зазначеним у розділі 6 даного договору, покупець на власний вибір має право: відмовитись від отримання товару та вимагати повернення коштів ; прийняти товар за зниженою ціною; прийняти товар з наданням послуг , вказаних у п.3.3. цього договору; вимагати заміну неякісного товару на якісний; прийняти частину товару, що відповідає показникам якості та вимагати від постачальника замінити неякісну частину товару.
У свою чергу, заперечень щодо факту поставки товару відповідачем суду не надано.
Доказів пред'явлення претензій щодо якості, кількості та термінів поставки товару у відповідності до умов договору, а також наявності письмових претензій та/або повідомлень про невідповідність якості поставленого товару від відповідача до суду не надходило.
Як вбачається з матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання позивачем умов договору з боку ТОВ "ВВТ ГРУП" відсутні.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у відповідності до укладеного між сторонами договору позивачем виконані прийняті на себе зобов'язання з передачі товару відповідачу - ТОВ "ВВТ ГРУП", а відповідачем, у свою чергу, прийнято товар без будь - яких зауважень.
Факт передачі позивачем товару належним чином підтверджено матеріалами справи та відповідачем не заперечується.
Згідно із частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Відповідно до п. 2.2. договору загальна вартість товару складає 305 000,16 +/- 10% в т.ч. ПДВ.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Пунктом 4.1. договору передбачена оплата:
- 86% вартості кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5-7 банківських днів з моменту надання видаткової накладної (у заліковій вазі), отримання від елеватору реєстрів ТТН на прийняте зерно з зазначенням якості по середньодобовому зразку та за умови виставлення рахунку та підписання даного договору;
- 14% вартості товару протягом 2 банківських днів, наступних за датою отримання на поточний банківський рахунок відшкодування ПДВ покупцем, відповідно до отриманих та зареєстрованих податкових накладних постачальника. Постачальник має зареєструвати податкові накладні в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо їх реєстрації, а також правильно заповнені товарно-транспортні накладні.
У випадку порушення постачальником вимог пункту 5.1. цього договору покупець має право притримати оплату товару у розмірі 10% від його загальної вартості, до моменту усунення постачальником такого порушення, без застосування до покупця будь-яких штрафних санкцій. (п. 4.2. договору).
Оплата товару партіями допускається. (п. 4.4. договору).
Доказів узгодження сторонами іншого строку та/або порядку оплати поставленого за договором товару матеріали справи не містять.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідач здійснив часткову оплату поставленого за договором товару на суму 151 853,49 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 4023 від 05.08.2022 на суму 28 572,42 грн та № 3863 від 21.07.2022 на суму 123 281,07 грн, копії яких долучені до матеріалів справи. Тобто, залишок неоплаченого відповідачем поставленого за договором товару складає 134 358,67 грн.
У свою чергу, як зазначалось вище 15.02.2023 сторони уклали додаткову угоду № 15-02 до договору поставки сільськогосподарської продукції № 414-05/22К від 12.05.2022, відповідно до якої погодили здійснення оплати залишку грошових коштів за договором у розмірі 134 358,67 грн наступним чином:
суму у розмірі 26 871,73 - в строк до 30 березня 2023 року включно;
суму у розмірі 26 871,73 - в строк до 30 квітня 2023 року включно;
суму у розмірі 26 871,73 - в строк до 30 травня 2023 року включно;
суму у розмірі 26 871,73 - в строк до 30 червня 2023 року включно;
суму у розмірі 26 871,73 - в строк до 30 липня 2023 року включно.
Проте, ТОВ "ВВТ ГРУП" не виконало умови зазначеної додаткової угоди та не сплатило залишок заборгованості, у тому числі з урахуванням розстрочення в строки, визначені додатковою угодою № 15-02.
Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У свою чергу, у зв'язку з нездійсненням своєчасної оплати поставленого товару та з метою досудового врегулювання спору ФГ «Поляна» звернулось до відповідача з претензією № 12/02 від 20.12.2024 року щодо сплати боргу на суму 134 358,67 грн, копія якої наявна в матеріалах справи.
Факт надсилання претензії на адресу відповідача підтверджується копіями накладної № 0212100120906 від 24.12.2024 року та поштового конверту, згідно якого претензія повернута неврученою адресату.
У подальшому, 11.02.2025 позивач вдруге направив претензію на адреси електроних пошт відповідача, зазначені в тексті договору: vvtgroup@ukr.net, zerno1217@gmail.com, на підтвердження чого позивачем надані відповідні скрін-шоти з електронної пошти позивача.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, претензії позивача залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим, в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 134 358,67 грн, що також не було спростовано відповідачем.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Колегія суддів наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
При цьому, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення даного договору на час його підписання та в процесі виконання з боку сторін відсутні.
При цьому, судом першої інстанції вірно взято до уваги підписаний обома сторонами 20.02.2024 акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2021 - 20.02.2024, відповідно до якого за даними ТОВ "ВВТ ГРУП" на 20.02.2024 заборгованість на користь Фермерського господарства «Поляна» складає суму 134 358,67 грн.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 134 358,67 грн боргу за поставлений за вказаним договором товар є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів повної оплати поставленого позивачем товару відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини.
Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань зі своєчасної оплати отриманого товару у рамках договору, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 38 169,83 грн втрат від інфляції за період липень 2022 року - лютий 2025 року та проценти річних у сумі 5 974,36 грн за період з 09.07.2022 по 11.02.2025, які останній просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині процентів річних та інфляційних втрат суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості та нарахувань), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
У свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.
Відповідно до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
При цьому, перебіг часу, за який нараховуються проценти річних та втрати від інфляції, починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як встановлено судом, при визначенні граничного строку виконання зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару та визначення початку періоду прострочення - 09.07.2022 року, позивачем гранична дата сплати відповідачем визначена з урахуванням того, що остання податкова накладна № 8 від 18.05.2025 згідно умов договору зареєстрована 06.07.2022, у зв'язку з чим заборгованість утворилась після спливу двох банківських днів, тобто 09.07.2022.
Перевіривши нарахування заявлених до стягнення процентів річних та втрат від інфляції, за допомогою системи "ЛІГА", з урахуванням визначеного позивачем періоду прострочення колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що розмір вказаних нарахувань відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства, умовам договору і є арифметично вірними, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 38 169,83 грн втрат від інфляції та процентів річних у сумі 10 468,93 грн. підлягають задоволенню.
Колегія суддів відхиляє доводи відповідача, що строк оплати 14% вартості партії товару, передбачений п. 4.1 договору, не настав, оскільки відповідач не отримав на свій банківський рахунок відшкодування ПДВ, з огляду на таке.
Так, колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, що визначена у п. 4.1 договору обставина не є такою, яка неминуче має настати, а відтак в силу вимог ст. 530 ЦК України не є визначеним строком виконання зобов'язання.
Водночас, ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк
Додатково слід зазначити за правилами Податкового кодексу (розділ V) податок на додану вартість - це непрямий податок, який входить в ціну товарів
(робіт, послуг) та сплачується покупцем (зазвичай, під час оплати товару).
У спірних правовідносинах і позивач, і відповідач є платниками ПДВ, у яких виникають податкові зобов'язання (ст. 187 Податкового кодексу України) та право на податковий кредит (ст. 198 Податкового кодексу) безпосередньо під час здійснення господарської операції (якщо спрощено, то під час: отримання коштів продавцем/списання коштів з рахунка покупця або відвантаження товару продавцем/отримання товару покупцем).
Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Тобто, остаточне визначення платником ПДВ зобов'язань перед бюджетом або наявності податкового кредиту, який має бути відшкодований державою, здійснюється за результатами діяльності за весь звітний (податковий) період з урахуванням всіх вчинених в такому періоді господарських операцій.
Отже, відповідні доводи апелянта не заслуговують на увагу.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що на підтвердження визнання свого боргу, 15.02.2023 сторони дійшли згоди та уклали додаткову угоду №15-02 до договору поставки сільськогосподарської продукції №414-05/22К від 12.05.2022, відповідно до якої погодили здійснення оплати залишку грошових коштів за договором у розмірі 134 358,67 грн.
Тобто, з огляду на мотиви апеляційної скарги, апелянт змінив свою думку та безпідставно стверджує, що не отримав на свій банківський рахунок відшкодування ПДВ.
У зв'язку з наведеним, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача відсутні.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункуту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі № 910/2020/25 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі № 910/2020/25 підлягає залишенню без змін.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі № 910/2020/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі № 910/2020/25 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/2020/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді О.М. Гаврилюк
В.В. Сулім