ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про залишення апеляційної скарги без руху
01 грудня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1110/25
Суддя Південно-західного апеляційного господарського суду Філінюк І.Г.,
перевіривши матеріали апеляційної скарги Концерну «Військторгсервіс»
на рішення Господарського суду Одеської області від 26.09.2025
по справі №916/1110/25
за позовом: Заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до відповідачів:
1.Концерну «Військторгсервіс»;
2.Концерну «Військторгсервіс» в особі Південного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс»;
3.Фізичної особи-підприємця Гріба Владислава Миколайовича
за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях
про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном та зобов'язання вчинити певні дії
суддя суду першої інстанції - Демченко Т.І.
місце винесення рішення: м. Одеса, Господарський суд Одеської області, пр.-т Шевченка, 29,
повний текст рішення складено та підписано: 06.10.2025 року
Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.09.2025 позов задоволено.
Визнано недійсним договір про надання послуг зберігання ТМЦ та додаткових послуг від 01.01.2025 № ВКС-1554, укладений між концерном “Військторгсервіс» в особі Південного регіонального управління концерну “Військторгсервіс» та Фізичною особою-підприємцем Грібом Владиславом Миколайовичем.
Стягнуто з концерну “Військторгсервіс» в особі Південного регіонального управління концерну “Військторгсервіс» на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця Гріба Владислава Миколайовича на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Повернуто з Державного бюджету України на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., сплачений згідно з платіжною інструкцією №248 від 18.03.2025.
26.11.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Концерну “Військторгсервіс» на рішення Господарського суду Одеської області від 26.09.2025 по справі №916/1110/25.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.11.2025.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, суддя-доповідач дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху з наступних підстав.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
По-перше, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України “Про судовий збір».
Частиною першою статті 4 Закону України “Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 4 Закону України “Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено розмір судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви немайнового характеру встановлено розмір судового збору - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2025 року становить 3028,00 гривень.
Згідно приписів статті 4 Закону України “Про судовий збір», ставка судового збору за подання апеляційних скарг на рішення суду встановлена у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно частини четвертої статті 6 Закону України “Про судовий збір» встановлено, що якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Судом встановлено, що за подання позовної заяви до суду першої інстанції підлягав до сплати судовий збір у розмірі 3028, 00 грн., з урахуванням задоволення позовних вимог судом першої інстанції. Отже, за подання апеляційної скарги заявнику необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 4542, 00 грн.
Проте, скаржником до апеляційної скарги не було додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку розмірі.
По-друге, статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Статтею 259 Господарського процесуального кодексу України визначено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
Судом апеляційної інстанції було встановлено, що скаржником Концерном “Військторгсервіс» до апеляційної скарги не було додано докази відправлення іншим учасникам провадження у справі, а саме: Заступнику керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону; Міністерству оборони України та відповідачам у справі: Південному регіональному управлінню Концерну “Військторгсервіс»; Фізичній особі-підприємцю Гріба Владиславу Миколайовичу та третій особі Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях копії цієї скарги і доданих до неї документів, що суперечить пункту 3 частини третьої статті 258 ГПК України.
З наведеного вбачається, що звертаючись до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, на скаржника покладений обов'язок додати документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії апеляційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення, який має містити номер поштового відправлення. Саме зазначення такого номеру є обов'язковим для виконання вимог ГПК України про належне надсилання апеляційної скарги та документів іншій стороні.
Отже, скаржнику слід належним чином виконати вимоги процесуального закону і надати суду докази надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів іншим учасникам справи, разом з листом опису вкладення.
В-третє, відповідно до пункту 1 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень.
Так, відповідно до частини 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України встановлено , що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до частини 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до ч.3 ст.56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
У постанові від 20.11.2024 у справі №910/16580/23 Велика Палата Верховного Суду, здійснюючи тлумачення частини третьої статті 56 ГПК України, зазначила, що її формулювання дозволяє виснувати, через яких осіб можливе самопредставництво юридичної особи, а також про те, що, окрім керівника і члена виконавчого органу, такими особами можуть бути також інші особи, уповноважені діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).
Водночас, якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є).
Однак, з матеріалів, які подані до апеляційної скарги вбачається, що апеляційна скарга підписана представником Михайленко К.Л. В якості підтвердження повноважень була додана довіреність №107 від 12.11.2025. Проте, до матеріалів справи не було додано Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в якій було б зазначено повноваження представника Михайленко К.Л. Про що було складено акт Південно-західним апеляційним господарським судом від 26.11.2025.
Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами.
Таким чином, аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).
Згідно із частиною другою статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
З врахуванням викладеного, відповідно до вимог статті 260 Господарського процесуального кодексу України наявні підстави для залишення апеляційної скарги Концерну “Військторгсервіс» на рішення Господарського суду Одеської області від 26.09.2025 по справі №916/1110/25 без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст. 174, ст. 234, п.п.2,3 ч. 3 ст. 258, ст. п. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Концерну "Військторгсервіс» на рішення Господарського суду Одеської області від 26.09.2025 по справі №916/1110/25 - залишити без руху.
2. Встановити Концерну “Військторгсервіс строк для надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4542, 00 грн.; доказів відправлення іншим учасникам провадження у справі, а саме: Заступнику керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону; Міністерству оборони України та відповідачам у справі: Південному регіональному управлінню Концерну “Військторгсервіс»; Фізичній особі-підприємцю Гріба Владиславу Миколайовичу та третій особі Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях копії цієї скарги і доданих до неї документів, разом з листом опису вкладення та надати Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в якій було б зазначено повноваження представника Михайленко К.Л. - протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
3. Попередити скаржника Концерн “Військторгсервіс», що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання згідно статті 235 ГПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: І.Г. Філінюк