ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
25 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1838/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.
суддів Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.,
секретар судового засідання: Алієва К.О.,
представники учасників справи в судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Племптахокомбінат «Запорізький»
на додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.10.2025, постановлену суддею Шаратовим Ю.А., м. Одеса
у справі № 916/1838/25
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Персей-Плюс»
до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові енергетичні проекти»
за участю: Товариства з обмеженою відповідальністю «Племптахокомбінат «Запорізький»
за участю: приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О.
про стягнення 302 800 грн,
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Персей-Плюс» (далі ТОВ «Персей-Плюс») звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою (вх. № 1871/25) про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові енергетичні проекти» (далі ТОВ «Нові енергетичні проекти») 302800 грн заборгованості.
14.05.2025 Господарським судом Одеської області видано судовий наказ про стягнення з ТОВ «Нові енергетичні проекти» на користь ТОВ «Персей-Плюс» 302800 грн заборгованості та 302,80 грн судового збору.
18.06.2025 ТОВ «Персей-Плюс» звернулося до суду із заявою (вх. № 2-923/25), в якій просило суд: звернути стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Племптахокомбінат «Запорізький» (далі ТОВ «ППК «Запорізький») у розмірі 303102,80 грн, яке має заборгованість перед ТОВ «Нові енергетичні проекти» згідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2024 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2025 у справі № 904/2815/24 в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Нові енергетичні проекти» перед ТОВ «Персей-Плюс» на підставі судового наказу, виданого Господарським судом Одеської області від 14.05.2025 у справі № 916/1838/25.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.07.2025 у справі №916/1838/25 заяву ТОВ «Персей-Плюс» (від 18.06.2025 вх. № 2-923/25) задоволено, звернуто стягнення на грошові кошти ТОВ «ППК «Запорізький» у розмірі 303102,80 грн, яке має заборгованість перед ТОВ «Нові енергетичні проекти» згідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2024 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2025 у справі № 904/2815/24 в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Нові енергетичні проекти перед ТОВ «Персей-Плюс» на підставі судового наказу виданого Господарським судом Одеської області від 14.05.2025 у справі № 916/1838/25.
30.07.2025 ТОВ «ППК «Запорізький» звернулося до суду із скаргою (вх. № 2-1214/25) на дії приватного виконавця.
Ухвалою Господарським судом Одеської області від 25.08.2025 у задоволенні скарги ТОВ «ППК «Запорізький» (від 30.07.2025 за вх. № 2-1214/25) відмовлено.
29.08.2025 до суду надійшло клопотання приватного виконавця (вх. № 2-1367/25), в якому він просив суд стягнути із ТОВ «ППК «Запорізький» на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн.
Аналогічна заява надійшла до суду і від ТОВ «ППК «Запорізький» (вх. № 2-1376/25), в якій останнє просило суд стягнути з приватного виконавця на його користь 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковою ухвалою суду від 06.10.2025 у справі № 916/1838/25 клопотання приватного виконавця (вх. № 2-1367/25 від 29.08.2025) задоволено, стягнуто з ТОВ «ППК «Запорізький» на його користь 20000 грн витрат на правничу допомогу. У задоволенні заяви ТОВ «ППК «Запорізький» (вх. № 2-1376/25) про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Не погодившись з додатковою ухвалою суду, ТОВ «ППК «Запорізький» подало на неї апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви приватного виконавця та задовольнити заяву ТОВ «ППК «Запорізький».
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги ТОВ «ППК «Запорізький» «Запорізький» посилається на наступне: визначена винагорода у фіксованому розмірі за участь адвоката в єдиному судовому засіданні, яке відбулось 25.06.2025, є не співмірною з урахуванням складності справи, обсягу наданих послуг та розумністю його розміру; адвокат Зауліна О.Г. приймала участь в судовому засіданні як неналежний представник, оскільки її повноваження не були підтверджені належними документами, визначеними процесуальним законодавством; наданий адвокатом Ордер не був належним чином заповнений (в ньому немає обов'язкових реквізитів); представником не було дотримано вимог, визначених ч. 8 ст. 129 ГПК України; якщо апеляційним судом не будуть прийняті доводи викладені в апеляційній скарзі, скаржник просить суд апеляційної інстанції зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 3000 грн, тобто до розміру, який, на його думку, буде відповідати витраченому адвокатом часу на надання послуг (представництво інтересів в суді першої інстанції), обсягу таких послуг, а також ціною питання для приватного виконавця.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначено складу суду від 10.10.2025 для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2025 за апеляційною скаргою ТОВ «ППК «Запорізький» на додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.10.2025 у справі № 916/1838/25 відкрито апеляційне провадження, встановлено ТОВ «Персей-Плюс», ТОВ «Нові енергетичні проекти» та приватному виконавцю строк до 31.10.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з належними доказами його направлення іншим учасникам справи), роз'яснено учасникам справи про їх право в цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, призначено справу № 916/1838/25 до розгляду на 25.11.2025 о 14:15 год.
29.10.2025 від приватного виконавця надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечував проти її доводів та вимог, просив залишити її без задоволення, оскаржувану додаткову ухвалу місцевого господарського суду - без змін.
Зокрема, виконавець зазначав, що: скаржником не було подано до суду клопотання про зменшення розміру правничої допомоги, про що було вірно враховано судом першої інстанції та свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги. Розгляд скарги (її супроводження) взагалі не стосується та не залежить від розміру основної винагороди виконавця.
Будь-яких інших заяв чи клопотань не надходило.
В судове засідання 25.11.2025 представники учасників справи не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасників справи, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст.ст. 120, 202, 270, ч. 2 ст. 273 ГПК України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів цієї справи та встановлено судом, 16.07.2025 між адвокатом Зауліной О.Г. (адвокат) та приватним виконавцем (клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги (далі договір), за умовами пунктів 1, 3 якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Необхідність сплати та розмір гонорару визначається сторонами за домовленістю сторін відповідно до чинного законодавства України. Порядок обчислення гонорару (погодинна оплата, фіксований розмір), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення та інше сторони фіксують у додаткових угодах, що є невід'ємною частиною цього договору. Остаточний розмір гонорару визначається у Акті виконаних робіт. Фактичні витрати, пов'язані з наданням правничої допомоги (витрати на відрядження, копіювання документів, вартість поштових відправлень та інше) відшкодовується клієнтом.
25.08..2025 між адвокатом Зауліною О.Г. та приватним виконавцем укладено додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до якої сторони домовились про наступне:
- адвокат надає клієнту послуги із представництва інтересів клієнта у Господарському суді Одеської області у справі № 916/1838/25 за скаргою ТОВ «ППК «Запорізький» на бездіяльність приватного виконавця;
- за умовами даної додаткової угоди клієнт доручає, а адвокат зобов'язується здійснити всі необхідні дії для захисту інтересів клієнта під час розгляду скарги ТОВ «ППК «Запорізький» на бездіяльність приватного виконавця;
- вартість правничої допомоги за даною додатковою угодою встановлюється у фіксованому розмірі 20000 грн та сплачується клієнтом на користь адвоката протягом 30 днів з моменту закінчення розгляду апеляційної скарги Південно-західним апеляційним господарським судом;
- ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору про надання правничої допомоги від 16.07.2025, складена та підписана у двох оригінальних примірниках, які мають однакову юридичну силу - по одному для кожної із сторін.
25.08.2025 на виконання умов договору та додаткової угоди № 3 до нього, між сторонами складено та підписано без жодних зауважень відповідний Акт виконаних робіт.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 123 ГПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, на виконання ч. 1 ст. 124 ГПК України у письмових поясненнях ((вх. № 26179/25 від 21.08.2025) приватний виконавець зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс приватний виконавець і які очікує понести у зв'язку з розглядом скарги, складає 20000 грн витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Верховний Суд вже неодноразово висновував, що процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема, не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови від 27.01.2022 у справі № 921/221/21, від 31.05.2022 у справі № 917/304/21, від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, від 20.01.2025 у справі № 907/16/23).
Тобто, умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору) є подання сторонню відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом.
Колегія суддів наголошує на різниці між заявою про стягнення судових витрат та заявою про намір подати докази понесення судових витрат, про яку йдеться у ч. 8 ст. 129 ГПК України.
У частині восьмій статті 129 ГПК України йдеться не про заяву про стягнення витрат, а саме про те, що розмір цих витрат встановлюється на підставі доказів, поданих або до закінчення судових дебатів у справі, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, положення частини восьмої статті 129 ГПК України регулюють процес подачі доказів на підтвердження витрат, пов'язаних із розглядом справи та передбачають, що такі докази можуть бути подані: до закінчення судових дебатів у справі; протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Тому, ключовим є те, коли саме особа, яка має намір стягнути судові витрати, подала до суду докази та які дії для цього вчинила.
Положення ч. 8 ст. 129 ГПК України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.
Як слідує із матеріалів цієї справи у письмових поясненнях приватний виконавець зазначив, що очікує понести витрати на правничу допомогу у зв'язку з розглядом скарги.
Враховуючи, що ГПК України не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми заяви про намір подати докази понесення судових витрат, то вищевказане зазначення приватним виконавцем про очікувані витрати на професійну правничу допомогу і є заявою, мова про яку йде у ч. 8 ст. 129 ГПК України.
В протилежному випадку, висновки ж суду про те, що відповідна заява не є належним підтвердженням виконанням вимог ГПК України, містили б ознаки надмірного формалізму, який обмежує сторону судового провадження права на відшкодування судових витрат, яке є однією із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України). Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 914/1493/24.
З матеріалів цієї справи вбачається, що із відповідною заявою представник приватного виконавця звернувся до суду 29.08.2025, тобто у межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.
До вказаної заяви додані докази її направлення іншим учасникам справи, а саме квитанції про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС (а.с.75-78 т.2а).
Щодо Ордеру. Дійсно, деякі графи в роздрукованому Ордері, що міститься в матеріалах цієї справи (зокрема, а.с.70 т.2а), не заповнені. Водночас, при дослідженні Ордеру в електронному вигляді, при натисканні кнопкою миші на відповідну графу, текст, заповнений у Ордері, відображається у повному обсязі.
У будь-якому випадку, в матеріалах цієї справи наявний оригінал Ордеру, заповнений власноручно представником приватного виконавця (а.с.53 т.2а), що спростовує доводи та аргументи ТОВ «ППК «Запорізький» в цій частині.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів зазначає, що приватним виконавцем дотримано порядок повідомлення про понесення судових витрат, а також надано суду належні та допустимі докази на підтвердження їх понесення.
Щодо розміру витрат.
Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Зважаючи на наведені положення чинного законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, загальне правило розподілу судових витрат визначене ст. 129 ГПК України, яка є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв'язку із частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи ч. 4 ст. 129 ГПК України, суд: має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 № 910/15621/19 тощо.
Отже, такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, так і відповідно до ч. 5 ст. 129 цього Кодексу.
Колегією суддів враховується, що у даному випадку адвокатський гонорар визначений сторонами у фіксованому розмірі.
Так, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів зазначає, що стягнення з ТОВ «ППК «Запорізький» на користь приватного виконавця витрат на правову допомогу, пов'язану з розглядом цієї справи в суді першої інстанції, в розмірі 20000 грн відповідає критерію розумності, такі витрати є співмірними із виконаною адвокатом роботою, а їх відшкодування не матиме надмірний характер.
При цьому суд також враховує і те, що ТОВ «ППК «Запорізький» у розумінні статей 76-79 ГПК України не доведено неспівмірності та/або нерозумності, та/або нереальності витрат на професійну правничу допомогу приватного виконавця, а також те, що такі послуги не були надані.
Разом з тим, як вже зазначалось, обов'язок такого доведення покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання/заперечує проти задоволення таких витрат у відповідній сумі.
Враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 ГПК України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Племптахокомбінат «Запорізький» залишити без задоволення.
Додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.10.2025 у справі №916/1838/25 залишити без змін.
Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.
Повна постанова складена 28.11.2025.
Головуючий суддя Н.С. Богацька
судді Г.І. Діброва
Я.Ф. Савицький