справа № 991/12302/25
провадження № 2-з/991/42/25
судді Вищого антикорупційного суду Ткаченка О.В. до ухвали
від 28 листопада 2025 року у цивільній справі № 991/12302/25
(провадження № 2-з/991/42/25)
28 листопада 2025 року місто Київ
28 листопада 2025 року колегією суддів Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого судді Шкодіна Я.В., суддів Задорожної Л.І. та Ткаченка О.В., у цивільній справі за № 991/12302/25 (провадження № 2-з/991/42/25) була постановлена ухвала про часткове задоволення заяви прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про забезпечення цивільного позову, за якою був накладений арешт майно, що на праві власності належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме на:
- житловий будинок садибного типу, загальною площею 307,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3073713356060);
- земельну ділянку з кадастровим номером 5624682000:01:032:0125, площею 0,105 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 753669056246);
- земельну ділянку з кадастровим номером 5624682000:01:032:0126, площею 0,105 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 701312556246);
- земельну ділянку з кадастровим номером 6810600000:01:003:1129, площею 0,0161 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3193581768106);
- транспортний засіб RENAULT MIDLINER 4116, 2000 р.в., № двиг. НОМЕР_2 , VIN номер НОМЕР_3 .
З цією ухвалою я не згоден з огляду на таке.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 35 ЦПК України: «Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення».
Вважаю, що у суду були відсутні визначені нормами ЦПК України підстави для розгляду цієї заяви, а відповідно, і для її задоволення.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 151 ЦПК України: «Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: ціну позову, про забезпечення якого просить заявник».
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 151 ЦПК України: «До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі».
Відповідно до вимог ч. 10 ст. 153 ЦПК України: «Суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір»: «Судовий збір справляється за подання за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством».
Відповідно до вимог п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір»: «Судовий збір не справляється за подання позовної заяви у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави».
Слід також вказати на те, що п. п. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначена ставка судового збору, яка справляється за подання до суду заяви про забезпечення позову.
За таких обставин, посилання прокурора у заяві про забезпечення позову на норми абз. 2 ч. 1, п. 17 ч. 2 ст. З Закону України «Про судовий збір» як на підстави для звільнення від сплати судового збору, стосується інших випадків та інших процесуальних документів, не є релевантним посиланням і спрямоване на введення в оману колегії суддів.
Зі змісту заяви прокурора також видно, що вона не відповідає вимогам п. 5 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, оскільки не містить ціни позову.
З огляду на наведене, заява прокурора про забезпечення позову не могла бути розглянута судом, а підлягала поверненню.
Крім того, слід зазначити, що з огляду на вимоги ч. ч. 1 і 2 ст. 133 ЦПК України судовий збір є складовою судових витрат, розподіл яких здійснюється судом за наслідком розгляду справи у відповідності до ст. ст. 141 і 142 ЦПК України, тобто у разі задоволення позову прокурора сплачений судовий збір за подання заяви про забезпечення позову мав би бути покладений на відповідача.
За таких обставин, як на мене, мої колеги фактично не тільки безпідставно звільнили прокурора (позивача) від сплати судового збору, а й свідомо створили ситуацію можливого недоотримання державним бюджетом України певної суми грошових коштів судового збору, які з огляду на війну, яка точиться в нашій країні, вкрай потрібні нашій Батьківщині, з чим я категорично не можу погодитися.
З огляду на викладене, я переконаний, що заяву про забезпечення позову необхідно було повернути прокурору.
суддя Олег ТКАЧЕНКО