Провадження № 11-сс/821/558/25 Справа № 712/15863/25 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
26 листопада 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
головуючогоОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі прокурора підозрюваного (відеоконференція) захисника (відеоконференція) ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 листопада 2025 року, якою застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, громадянин України, українець, який має середню освіту, не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, учасником бойових дій, депутатом, інвалідом, ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС не є, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України,-
До Соснівського районного суду м. Черкаси надійшло клопотання старшого слідчого слідчого відділу Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_9 , погодженого прокурором Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , 16.11.2025 року, о 16 год. 17 хв., зайшов до приміщення АЗС «БРСМ» ТОВ «Євро Смарт Пауер», яке розташоване за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 164/3, де, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, повторно, таємно, умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу з торгівельної полиці, взяв пуско - зарядний пристрій Remzona Car Jump Starter PB 10X66S-01BK 10000 mah, та покинув приміщення АЗС «БРСМ» не розрахувавшись за вказаний товар, чим спричинив ТОВ «Євро Смарт Пауер» матеріальну шкоду на загальну суму 3 838 грн. 70 коп.
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 листопада 2025 року клопотання слідчого задоволено та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 14 січня 2026 року включно. Визначено заставу - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 121 120 гривень.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або визначити мінімальний розмір застави.
В апеляційній скарзі адвокат вказує, що прокурор не зазначив, не обґрунтував, чому не можливо застосувати більш м'який (альтернативний) запобіжний захід до підозрюваного. Хоча ризики, на які вказує прокурор перебільшені.
ОСОБА_7 має постійне місце проживання, хоча і не офіційно, але працевлаштований. Також вказує, що розмір застави визначений суддею є непомірним тягарем для ОСОБА_7 .
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з приписом п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При розгляді зазначеного кримінального провадження відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до ст. 5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п. с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У рішенні «Єлоєв проти України» Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 4 статті 5 забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалося затримання (також справа «Буткевічюс проти Литви»).
Разом з тим відповідно до п.175 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine) від 21 квітня 2011 р., заява № 42310/04 суд наголошує, що термін “обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. Більше того, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (див. рішення у справі «Чеботарі проти Молдови» (Cebotari v. Moldova), N 35615/06, п.48, від 13 листопада 2007 року).
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12025250310003797 від 16.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
За фабулою клопотання, ОСОБА_7 , 16.11.2025 о 16 год. 17 хв., зайшов до приміщення АЗС «БРСМ» ТОВ «Євро Смарт Пауер», яке розташоване за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 164/3, де, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, повторно, таємно, умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу з торгівельної полиці викрав пуско-зарядний пристрій Remzona Car Jump Starter PB 10X66S-01BK 10000 mah, та покинув приміщення АЗС «БРСМ» не розрахувавшись за вказаний товар, чим спричинив ТОВ «Євро Смарт Пауер» матеріальну шкоду на загальну суму 3 838 грн. 70 коп.
У вчиненні вказаного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
16.11.2025 ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
17.11.2025 його повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Слідчим суддею вірно встановлено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, що обумовлюється тим, що ОСОБА_7 є раніше неодноразово судимим, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від п?яти до восьми років, офіційно ніде не працює, не має міцних соціальних зв?язків, тому з метою ухилення від відбування вказаного покарання він може переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Окрім того, існують ризики, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що обумовлюється тим, що ОСОБА_7 не має постійного джерела доходу для забезпечення своєї життєдіяльності, є раніше неодноразово судимим за корисливі злочини, що свідчить про стійкий характер його злочинної діяльності та небажання стати на шлях виправлення, тому він може вчинити нове кримінальне правопорушення.
Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, свідчать про відсутність гарантій належної правомірної поведінки підозрюваного та необхідність застосування до нього суттєвих заходів процесуального примусу.
Щодо визначеного слідчим суддею розміру застави, колегія суддів вважає, що визначена підозрюваному застава у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 грн є не помірною для підозрюваного, адже не враховано його матеріального стану, як особи яка не має постійного джерела доходів, офіційно не працевлаштований.
При цьому, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, що узгоджується з роз'ясненнями викладеними у листі ВССУ 04.04.2013 № 511-550/0/4-13, а саме: «Слідчому судді необхідно враховувати майновий стан підозрюваного, обвинуваченого та не допускати встановлення такого розміру застави як альтернативи триманню під вартою, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.»
Тому, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає за можливе зменшити визначений слідчим суддею розмір застави до 30 прожиткових мінімумів доходів громадян, що становить 90 840,00 грн.
Отже, враховуючи викладені вище обставини, колегія суддів дійшла до переконання, що органом досудового розслідування була доведена неможливість застосування стосовно ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання названим вище ризикам.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ні слідчим суддею, ні апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги, не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, на переконання апеляційного суду, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави, однак в розмірі 30 прожиткових мінімумів доходів громадян.
Тому, апеляційну скаргу необхідно захисника задовольнити частково, а ухвалу слідчого судді слід змінити в частині визначення розміру застави.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422, КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 листопада 2025 року змінити в частині визначення підозрюваному ОСОБА_7 розміру застави, зменшивши його до 30 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90 840,00 гривень.
В решті ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді: