Справа № 638/14757/25 Головуючий суддя І інстанції Зінченко О. В.
Провадження № 33/818/1856/25 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
26 листопада 2025 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Сорока О.О., а також потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Сороки О.О. на постанову судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, -
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець м. Харкова,
- визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення, у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців.
Постановою встановлено, що 05.06.2025 року о 17год.00 хв. ОСОБА_1 у м. Харкові на перехресті вулиць Тринклера та Культури, керуючи автомобілем «Мітсубіші», д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, виїхав на перехрестя на червоний сигнал світлофора, який забороняє рух, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем «Пежо», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався на зелений сигнал світлофора, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.3Б, 8.7.3.е, 8.10 ПДР України.
В своїй апеляційній скарзі захисник Сорока О.О. просив призначити по справі комплексну автотехнічну експертизу її провадження доручити спеціалістам Харківському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України; судову постанову скасувати в часині накладення стягнення та призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу, посилаючись на те, що у справі не проводилась автотехнічна експертиза, трасологічна та фоноскопічна експертизи. Вважала, що судове рішення винесено з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права та невірно застосовані та витлумачені норми матеріального права, щ потягло за собою однобічне та не повне з'ясування судом усіх фактичних обставин по справі. Їх не дослідження та не надання їм належної оцінки, при цьому суд лише формально підійшов до встановлення обставин справи, що є наслідком необґрунтованої постанови. Посилається на норми чинного законодавства, а також на практику ЄСПЛ. Вказує, що матеріали справи не містять доказів, які свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ДТП.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Сорока О.О., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, а також пояснення потерпілого ОСОБА_2 , який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та вважали оскаржувану постанову законною та обґрунтованою, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, передбачених п.п. 2.3(б), 8.7.3.е, 8.10.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
Під час апеляційного розгляду з пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника, а також потерпілого, враховуючи відомості, які містяться в матеріалах справи встановлено, що зіткнення автомобілів, а саме контактування в момент зіткнення відбулося безпосередньо на перехресті вулиць Тринклера та Культури, між автомобілями «Мітсубісі, під керуванням ОСОБА_1 , який рухався на забороняючий сигнал світлофора та автомобілем «Пежо», під керуванням ОСОБА_2 , який рухався на дозволяючий сигнал світлофора.
Вказані обставини підтверджуються відомостями, які містяться в схемі місця ДТП, на світлинах місця події. Також ці обставини, поза розумним сумнівом, підтверджуються відомостями, які містяться на відеозаписі події, яка була долучена працівникам поліції до матеріалів справи.
З огляду на це суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для призначення експертного дослідження, про яке клопотав захисник, оскільки у справі достатньо відомостей для перевірки об'єктивності рішення суду першої інстанції, а також перевірки апеляційних доводів. З огляду на викладене, встановлення обставин події дорожньо-транспортної пригоди не пов'язано з необхідністю залучення спеціалістів автотехніків і застосування спеціальних технічних знань, що обумовлює відмову в задоволенні клопотання захисника про призначення у цій справі комплексної автотехнічної експертизи з приводу встановлення події ДТП.
Зокрема, вирішення питання захисника про те, чи є в діях обох водіїв порушення ПДР та чи знаходяться вони в причинному зв'язку з даною пригодою є саме компетенцією суду, що вочевидь обумовлює відмову в призначенні такої експертизи.
Крім того, визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції послався на докази, а саме відомості, які містяться в: протоколі про адміністративне правопорушення; протоколі огляду місця події; схемі місця ДТП; поясненнях потерпілого, відеофайлах із записом події ДТП.
Відповідно до відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення (арк.1) вбачається, що 05.06.2025 року ОСОБА_1 керуючи автомобілем не був уважним, виїхав на перехрестя на червоний сигнал світлофора, що забороняє рух, внаслідок чого відбулось зіткнення з іншим автомобілем, який рухався на зелений сигнал світлофора.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ані ОСОБА_1 , ані його захисник, не заперечували, що саме ОСОБА_1 , в тому числі, був учасником цієї ДТП.
Зі змістом протоколу ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчать його власноручні підписи у цьому протоколі, а також власноручні письмові пояснення.
Належить взяти до уваги те, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством ані ОСОБА_1 , ані його захисником не оскаржувалися, тобто останні не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва для ініціювання проведення службової перевірки; не зверталися з позовом до суду в порядку КАС України щодо дії працівників поліції, а також не зверталися із відповідними заявами у порядку, передбаченому КПК України до правоохоронних органів, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта щодо незаконності дій працівників поліції.
Тобто ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом на захист шляхом укладення угоди з професійним адвокатом, не скористався своїм правом звернутись зі скаргою на дії працівників поліції під час складення ними протоколу стосовно нього.
Отже, враховуючи відсутність будь яких скарг сторони захисту, а також відсутність відповідних висновків інших компетентних органів щодо незаконності дій працівників поліції під час складення ними протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в протоколі відповідають дійсності, тому можуть бути доказами у справі.
Відповідно до відомостей протоколу огляду місця дорожньо-транспортної події (арк. 4-11) вбачається, що стан покриття проїжджої частини є сухим, чистим (відсутня волога, пил, бруд, пісок, нафтопродукти). Регулюється рух на цій ділянці світлофором. Загальна/конкретна видимість з місця водія 300 метрів.
Такі відомості протоколу свідчать про відсутність будь-яких обставин, які обмежували рух або видимість водія ОСОБА_1 під час під'їзду до перехрестя та безпосередньо під час виїзду на це перехрестя.
Крім того, відповідно до відомостей схеми місця ДТП (арк. 12) вбачається, що рух на перехресті вулиць Тринклера та Культури регулюється саме світлофорами.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_2 повідомив, що в момент ДТП рух на перехресті вулиць регулювався саме світлофорами, чого не заперечував і ОСОБА_1 , тобто учасники дорожнього руху, в тому числі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 керувалися вимогами світлофора, під час проїзду цього перехрестя.
Відповідно до відомостей, які містяться на відеозапису (арк. 3) вочевидь вбачається, що ОСОБА_1 рухається на своєму транспортному засобу по вул. Тринклера та під'їжджаючи до перехрестя з вулицею Культури для нього вже був увімкнений сигнал світлофору, який забороняв його рух та виїзд на це перехрестя.
Проте з цього відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 , нехтуючи забороняючим сигналом світлофора для його руху, не зменшуючи швидкість свого руху, виїхав на перехрестя та здійснив зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_2 , який рухався на дозволяючий (зелений) сигнал світлофору.
Такі відомості відеозапису вочевидь свідчать про грубе порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України, що призвело до зіткнення автомобілів та спричинення механічних пошкоджень та завдання матеріальних збитків.
Крім того, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 посилався на те, що з відомостей відеозапису не вбачається, який конкретно автомобіль рухався по вул. Тринклера та здійснив виїзд на перехрестя з вулицею Культури, оскільки не вбачається марка цього автомобіля та його номерний знак. Також вважав, що на відеозапису не вбачається, який саме сигнал світлофору увімкнений.
Такі пояснення ОСОБА_1 вочевидь свідчать про те, що він не визнає своєї вини та не розкаюється, а також не має бажання добровільно відшкодувати шкоду потерпілому.
Враховуючи такі пояснення ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що накладення стягнення саме у вигляді позбавлення права керування ОСОБА_1 транспортними засобами на 6 місяців буде найдієвішим з огляду на його ставлення до вчиненої дорожньо-транспортної пригоди.
Натомість, з відеозапису вбачається, що сигнал світлофора для автомобіля, який рухається по вул. Тринклера та виїжджає на перехрестя з вул. Культури увімкнений забороняючий (червоний) сигнал світлофора.
Також вбачається, що цей автомобіль має темний колір, що відповідає кольору автомобіля ОСОБА_1 , який відображений на світлинах, які містяться в матеріалах справи (арк. 16, 17).
Поряд з цим, належить врахувати, що ОСОБА_1 не надав будь-яких відоостей, що на перехресті вулиць тринклеоа та Культури у м. Харкові 05.06.2025 року була ще дорожньо-транспортна пригода з іншими учасниками.
Отже такі твердження ОСОБА_1 є суб'єктивним, які спростовуються відомостями, які містяться в матеріалах справ та розцінюються судом як обраний ним спосіб захисту для уникнення відповідальності.
Відповідно до вимог п.2.3Б Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до вимог 8.7.3.е ПДР України, сигнали світлофора мають такі значення, в тому числі, червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
Відповідно до вимог п. 8.10 Правил дорожнього руху України, у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.69 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Отже об'єктивно вбачається, що ОСОБА_1 рухався у своїй смузі руху по вул. Тринклера та під'їжджаючи до перехрестя з вулицею Культури не виконав вимоги забороняючого рух сигналу світлофора, виїхав на перехрестя та допустив зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_2 .
Крім того, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_2 повідомив, що ОСОБА_1 намагався домовитись з ним щодо відшкодування завданих збитків, чого сам ОСОБА_1 в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції не заперечував.
Такі відомості об'єктивно свідчать про те, що ОСОБА_1 визнавав свою вину у вчиненні ДТП на місці події.
Враховуючи такі відомості у суду апеляційної інстанції не виникає сумнівів щодо порушення саме ОСОБА_1 вимог ПДР України внаслідок чого відбулась дорожньо-транспортна пригода.
Інших будь-яких фактичних відомостей для зміни оскаржуваної постанови, що можуть свідчити про можливість її скасування, - апелянтом не наведено, що об'єктивно свідчить про відсутність будь-яких підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно ж вимог п. 1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення саме ОСОБА_1 п.п. 2.3(б), 8.7.3.е, 8.10 Правил дорожнього руху та притягнуто за ст. 124 КУпАП до адміністративної відповідальності, а тому посилання на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Відмовити в задоволенні клопотання захисника Сороки О.О. про призначення комплексної автотехнічної експертизи.
Апеляційну скаргу захисника Сороки О.О. - залишити без задоволення.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2025 року щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков