Справа № 626/1160/21 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/234/25 Суддя доповідач ОСОБА_2
25 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду у м.Харків апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Красноградського районного суду Харківської області від 14 травня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному 09 вересня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017220350000380, за обвинуваченням
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Красноград Харківської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого: 11 вересня 2023 року вироком Красноградського районного суду Харківської області за ч.1 ст.310 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 1700 грн.,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України,-
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини:
Вироком Красноградського районного суду Харківської області від 14 травня 2024 року ОСОБА_8 засуджено за ч.5 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є його власністю.
Цим же вироком постановлено стягнути з ОСОБА_8 на користь АТ "Укргазвидобування" на відшкодування матеріальної шкоди - 613 844 грн.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_8 з січня 2020 року по 08 вересня 2020 року, перебуваючи на робочому місці, а саме в адміністративній споруді філії Бурового управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" за адресою: вул.Полтавська,86 в м. Красноград Харківської області, діючи умисно та маючи вільний доступ до підвалу зі складськими приміщеннями, шляхом підбору ключа відчинив навісний замок та проник до складського приміщення підвалу, звідки вчинив крадіжку ноутбуків ТМ "HP" ProBook 440 G5 у кількості 40 штук - вартість одного ноутбуку "HP" ProBook 440 G5 14 складає 15718 грн.; док-станцій HP "USB-C DOCK G4" у кількості 3 штук - вартість одної док-станцій HP "USB-C DOCK G4" коштує 1550 грн.; маніпуляторів типу "миша" HP "SM-2022" у кількості 14 штук - вартість одного маніпулятора типу "миша" HP "SM-2022" - 80 грн.; клавіатур HP "SK-2120" у кількості 7 штук - вартість одної клавіатури HP "SK-2120" коштує 470 грн., та моніторів ТМ "HP" Elite Display E223 у кількості 5 штук - вартість одного монітору ТМ "HP" EliteDisplay E223 становить 1500 грн.
Після чого, ОСОБА_8 , шляхом підбору ключа відчинив навісний замок та проник до котельні, де заховав частину картонних коробок до викрадених ноутбуків та моніторів, а викрадене майно виніс в особистих речах за межі адміністративної споруди та обернув його на свою користь, чим спричинив філії БУ "Укрбургаз" АТ "Укргазвидобування" майнову шкоду на загальну суму 645 280 грн.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Обвинувачений ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить оскаржуваний вирок щодо нього скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження у тому ж суді першої інстанції.
Водночас просить повторно дослідити всі докази по справі.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що вирок суду підлягає скасування у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Просить врахувати, що на початку червня 2020 року у підвальному приміщенні в адміністративній споруді філії Бурового управління "Укрбургаз" АТ "Укргазвидобування" за адресою вул. Полтавська,86 в м. Красноград Харківської області, куди він мав вільний доступ за характером роботи, серед порожніх коробок він випадково виявив дві картонні коробки, в яких знаходились два ноутбуки з зарядними пристроями та документами, дві «миші» та кілька якихось кабелів. Знайдене він забрав додому і згодом один ноутбук він продав, так як потрібні були гроші, а другий подарував на день народження доньці. Дві миші і кабелі були вилучені у нього вдома під час обшуку.
Про ці обставини він раніше ніде не зазначав, оскільки боявся, що його звинуватять у крадіжці всього майна.
Також вказує, що в ході судового розгляду його вина встановлена не була, належних та допустимих доказів, наданих стороною обвинувачення, які доводять поза розумним сумнівом його вину, надано не було а саме: не було виявлено ключів за допомогою, яких він зміг відкрити замки; не зняті відбитки його пальців на замках дверей та у приміщенні складу, де зберігалась техніка; не з'ясовано яким чином він продав техніку; де кошти, які він мав отримати від її продажу.
Окрім цього просив врахувати, що він визнає вину лише у крадіжці ним 2 ноутбуків, у зв'язку з чим його дії підлягають кваліфікації за ч.1 ст.185 КК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні просила апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок суду без змін.
Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі, наполягали на її задоволенні, просили вирок скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження у тому ж суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, зваживши на доводи прокурора, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів, з урахуванням положень ст.404 КПК України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги, дійшла наступного висновку.
Мотиви суду
Клопотання обвинуваченого про повторне дослідження доказів сторони обвинувачення, а саме матеріалів кримінального провадження, надані стороною обвинувачення на підтвердження вини обвинуваченого за пред'явленим обвинуваченням, та повторний допит свідка, задоволенню не підлягає, оскільки в апеляційній скарзі обвинуваченого не наведено жодних, передбачених ч.3 ст.404 КПК України, підстав для повторного дослідження цих доказів судом апеляційної інстанції. Докази обвинувачення відповідно до вироку та журналу судового засідання досліджувались судом. Будь-яких нових доказів, які були досліджені судом, обвинуваченим в апеляційній скарзі не наведено та не надано ним і під час апеляційного розгляду.
Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року по справі №676/5972/17, незгода з оцінкою певних конкретних доказів судом першої інстанції не є підставою для їх повторного дослідження в суді апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, перш ніж ухвалювати обвинувальний вирок, суд першої інстанції, з дотриманням норм ст. ст. 17, 22, 23 КПК України, повинен був дослідити всі докази сторони обвинувачення та докази і позицію сторони захисту, надати їм належну, логічну оцінку, виходячи з вимог ст.ст. 91, 94 КПК України, та за наявністю підстав - визнати такі докази неналежними, недопустимими чи недостовірними, що в свою чергу унеможливить вибірковість їх оцінки.
У ст. 62 Конституції України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Це конституційне положення відображено і в ст. 17 КПК України.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 25 березня 1983 року у справі «Мінеллі проти Швейцарії» (Minelli v. Switzerland) ЄСПЛ зробив висновок, що принцип презумпції невинуватості є одним з елементів справедливого судового процесу у кримінальних справах у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції.
У рішенні від 06 грудня 1988 року у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» (Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain) ЄСПЛ зауважив про те, що п. 2 ст. 6 Конвенції вимагає, щоб судді, виконуючи свої завдання, відійшли від упередженої думки, що обвинувачений учинив інкримінований йому злочин. Тягар доказування лежить на обвинуваченні, а кожний сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння, як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Із цього слідує, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що ставлять під сумнів винуватість обвинуваченого, проаналізувати їх та дати їм оцінку.
Колегія суддів дійшла висновку, що зазначені вимоги кримінального процесуального закону суд не виконав з огляду на таке.
Так, зі змісту формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, вбачається, що ОСОБА_8 визнаний винним за ч. 5 ст. 185 КК України, а саме у тому, що останній з січня 2020 року по 08 вересня 2020 року, точна дата не встановлена, перебувючи на робочому місці, а саме в адміністративній споруді філії Бурового управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" за адресою вул.Полтавська,86 в м. Красноград Харківської області, діючи умисно , з корисливих спонукань та маючи вільний доступ до підвалу зі складськими приміщеннями, керуючись умислом спрямованим на розкрадання чужого майна, переконавшись, що його дії не будуть помічені сторонніми особами, шляхом підбору ключа відчинив навісний замок та проник до складського приміщення підвалу, звідки вчинив крадіжку ноутбуків ТМ "HP" Pro Book 440 G5 у кількості 40 штук, док-станцій HP "USB-C DOCK G4" у кількості 3 штук, маніпуляторів типу "миша" HP "SM-2022" у кількості 14 штук, клавіатур HP "SK-2120" у кількості 7 штук та моніторів ТМ "HP" Elite Display E223 у кількості 5 штук, чим спричинив філії БУ "Укрбургаз" АТ "Укргазвидобування", згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 7 від 04 лютого 2021 року, майнову шкоду в загальній сумі 645280 грн.
Під час судового розгляду сторона захисту заперечувала пред'явлене обвинувачення та оспорювала правову кваліфікацію дій ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 185 КК України, мотивуючи це тим, що обвинувачений здійснив крадіжку лише двох ноутбуків, які були ним випадково виявлені у підвальному приміщенні в адміністративній споруді філії Бурового управління "Укрбургаз" АТ "Укргазвидобування", а до решти викраденого майна він не має жодного відношення.
При цьому, суд першої інстанції поставився критично до таких тверджень сторони захисту та в обґрунтування такого висновку суд зазначив, що позиція обвинуваченого повністю спростовується показаннями потерпілого та свідків допитаних безпосередньо під час судового розгляду під присягою, а також письмовими доказами, що досліджені судом.
Проте, на думку колегії суддів, вищенаведені висновки суду першої інстанції є необґрунтованими та передчасними, оскільки суд ретельно не перевірив викладених обвинуваченим доводів, не надав на них вичерпних відповідей, не провів всебічного та повного аналізу обставин кримінального провадження, не здійснив належної оцінки за критеріями ст. 94 КПК як кожного доказу, так і сукупності доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення..
Зокрема, з показань представника потерпілого ОСОБА_10 , які він надавав в суді першої інстанції, вбачається, що обвинувачений ОСОБА_8 працював в БУ "Укрбургаз" АТ "Укргазвидобування" декілька років, заходив до підвалу, але кімната де зберігалася комп'ютерна техніка була зачинена на замок. При цьому, на підприємстві та в підвалі велося відеоспостереження, сигналізації не було.
Під час свого допиту в суді першої інстанції свідок ОСОБА_11 пояснив, що працює на посаді заступника начальника БУ "Укрбургаз" з інформаційних технологій. У вересні 2020 року співробітник пішов до складу в підвалі за технікою та виявив її відсутність. Замок був закритий на ключ, нормально відчинився. Оглянувши підвальне приміщення повідомили службу безпеки підприємства про зникнення техніки. Порожні коробки знайшли в котельній в шахті для ліфта. Доступ до приміщення мали лише визначені працівники, заходили лише в присутності охорони. Ключ зберігався в ящику столу у службовомк кабінеті, де перебувало близько 10 осіб. Ключі ОСОБА_8 не передавалися. Всі співробітники БУ "Укрбургаз" проходили тест на поліграфі . Йому відомо, що два викрадені ноутбуки знайшли і до цього причетний обвинувачений.
Свідок ОСОБА_12 в суді першої інстанції пояснила, що працює інженером з інформаційних технологій з 09.10.2018. У вересні 2020 року на складі виявили зникнення комп'ютерної техніки і зокрема ноутбуків. Всього викрадено 40 ноутбуків, які були отримані в лютому 2019 року та зберігалися в підвальному приміщенні. До них мали доступ працівники відділу, ключі від приміщення лежали в шухляді її столу. Нею видавалася техніка 15.07.2020, інвентаризація проводиться щороку в листопаді. На підприємстві здійснюється відеоспостереження. ОСОБА_8 щотижня з липня до вересня проводив санітарну обробку робочих кабінетів, він був не сам. Інші працівники розходилися до початку проведення дезінфекції, а ключі були в столі.
Свідок ОСОБА_13 пояснила під час свого допиту в суді першої інстанції, що вона є начальником адміністративно господарського відділу БУ "Укрбургаз". ОСОБА_8 як підсобний працівник знаходився в її підпорядкуванні. В підвалі було спеціальне приміщення для зберігання інструментів та інвентарю. ОСОБА_8 мав електронний пропуск щоб потрапити до підвалу, вхід через охорону. Регулярно проводилась дезінфекція на підприємстві, ключі від кабінетів у працівників, вони закривали приміщення після дезінфекції. При цьому була присутня вона та один з відділу. ОСОБА_8 обприскував , а прибиральниці протирали , при цьому двері залишалися відчинені.
Свідок ОСОБА_14 зазначив в судовому засіданні в суді першої інстанції, що працює прибиральником, його територія на вулиці Полтавській, 86. До 2020 року працював разом з ОСОБА_8 , його безпосередній керівник ОСОБА_13 . Необхідні речі зберігали в підвалі БУ "Укрбургаз". Мали ключі лише до свого приміщення, в приміщеннях не прибирали. На підприємстві проводилась дезінфекція, але його не залучали. Йому відомо про крадіжку комп'ютерної техніки , до складських приміщень доступу не мав. За час роботи з ОСОБА_8 склалися нормальні стосунки.
Свідок ОСОБА_15 пояснив в суді першої інстанції, що чоловік сестри ОСОБА_16 працював на автобусі. Його знайомий запропонував купити у нього новий ноутбук за 7000 грн. Оскільки не мав коштів, він зателефонував йому з пропозицією. Наступного дня він віддав гроші ОСОБА_17 та отримав ноутбук для власного використання, який був повністю новий, мав чохол, зарядний пристрій. Через деякий час вирішив його продати , про що розмістив оголошення, працівники поліції після цього провели в нього обшук та вилучили ноутбук.
Допитаний в суді першої інстанції свідок ОСОБА_18 повідомив в судовому засіданні, що з ОСОБА_19 раніше разом працювали і він повідомив йому про можливість купити новий ноутбук за 7000 грн. Він відмовився купити, але передзвонив ОСОБА_15 . Через деякий час він дізнався, що коли ноутбук хотів продати ОСОБА_15 , його у нього було вилучено. З ОСОБА_8 він особисто не знайомий.
Свідок ОСОБА_19 зазначив, що він працював водієм автобуса, раніше по роботі познайомився з ОСОБА_8 . Йому він запропонував купити новий ноутбук, його ціну зараз не пам'ятає. Йому не було потрібно і він запропонував ОСОБА_18 , який погодився купити для родича. ОСОБА_8 залишив ноутбук у спеціальній сумці у нього, після отримання грошей від ОСОБА_18 , віддав їх обвинуваченому. Події були влітку 2020 року.
Допитана ОСОБА_20 пояснила, що ОСОБА_8 батько її дитини. 16 вересня 2020 року працівники поліції в неї вдома вилучили ноутбук, який своїй доньці подарував ОСОБА_8 на день народження в червні 2020 року. Вона в цей час була на роботі. Подарунком користувалася дитина, який його стан їй не відомо , вона вважала, що ноутбук був вживаний.
Крім того, обґрунтовуючи доведеність вини ОСОБА_8 за пред'явленим обвинуваченням, судом першої інстанції взяті до уваги відомості письмових доказів, а саме:
- протоколу огляду місця події встановлено, що під час огляду місця події 09 вересня 2020 року на АДРЕСА_2 в приміщенні БУ "Укрбургаз" в підвальному приміщенні виявлено порожні коробки до ноутбуків ТМ "HP" Pro Book 440 G5 із серійними номерами: "5CD90201R1", "5CD90214QD", "5CD90214J2", "5CD90214XC", "5CD90214H4", "5CD90214Q4", "5CD90214HC", "5CD90214WV", "5CD90214WC", "5CD90215OJ", "5CD90214WJ", "5CD90214N6", "5CD90214RN", "5CD90214WP", "5CD90214HN", "5CD90215OR", "5CD90214L6", "5CD902021C", "5CD90201QZ", "5CD90214XL", "5CD90214VV", "5CD902150H", "5CD90214XX", "5CD90214WY", "5CD90214H1", "5CD90201QQ", "5CD9021515", "5CD90201PS", "5CD90201XL", "5CD90201S2", "5CD90201RX", "5CD90202Q1", "5CD90214X2", "5CD90214H8", "5CD90214ZM" та моніторів ТМ "HP" Elite Display E223 із серійними номерами: "3CQ8400CFW", "3CQ8400CFX", "3CQ83915GM", "3CQ8400CDX";
- протоколу огляду місця події встановлено, що під час огляду місця події 16 вересня 2020 року на вулиці Богдана Хмельницького, 14 в м.Красноград ОСОБА_20 надала для огляду ноутбук ТМ "HP" Pro Book 440 G5 із серійним номером 5СD90214H8 з зарядним кабелем та документацією та пояснила, що ноутбук 22.06.2020 на день народження дочці подарував ОСОБА_8 ;
- протоколу обшуку від 17.09.2020 встановлено, що 17.09.2020 на підставі ухвали слідчого судді Красноградського районного суду Харківської області у приміщенні квартири ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , було проведено обшук в ході якого виявлено та вилучено комп'ютерну мишку ТМ "Hp" із номером "672652-001" P/N 674316-001, комп'ютерну мишку ТМ "Hp" із номером "672652-001" P/N 674316-001, зарядний кабель до ноутбуку ТМ "Hp" із номером на бирці "213350-209, HPI5118", кабель чорного кольору із з'єднаннями на кінцях із номером на биці "Hp 917463-001" та "4531414000G0R051833033168", інструкцію на листі паперу до моніторів ТМ "Hp", кабель чорного кольору до комп'ютеру ТМ "Hp" із маркуванням на бирці "Hp 924318-0012 та "453010100650R051834015618";
- протоколу обшуку від 19.11.2020 встановлено, що 19.11.2020 на підставі ухвали слідчого судді Красноградського районного суду Харківської області 17.11.2020 за адресою: Харківська область, Красноградський район, с.Добренька, вул.Садова, буд.1/1 під час обшуку ОСОБА_15 видав ноутбук "HP ProBook 440 G5" з серійний номером 5СD90214WC, сумку , зарядний пристрій та сертифікаційні документи;
- висновку експерта за результатами товарознавчої експертизи № 7 від 04.02.2021 визначено вартість ноутбука ТМ "HP" Pro Book 440 G5 в сумі 15718 грн., док-станції HP "USB-C DOCK G4" в сумі 1550 грн., маніпулятора типу "миша" HP "SM-2022" в сумі 80 грн., клавіатури HP "SK-2120" в сумі 470 грн., монітора ТМ "HP" Elite Display E223 в сумі 1500 грн.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що вина ОСОБА_8 за предявленим обвинуваченням повністю доведена належними та допустимими доказами, що були досліджені під час судового розгляду.
Разом з цим, кваліфікувавши дії ОСОБА_8 за ч.5 ст.185 КК України, як крадіжка вчинена у великих розмірах, суд першої інстанції не вмотивував свої висновок про те, на підставі чого суд дійшов до судження про таємне викрадення саме обвинуваченим усього майном потерпілого, відповідно до пред'явленого обвинувачення.
При цьому, колегія суддів бере до уваги показання представника потерпілого ОСОБА_10 та свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 про те, що вільного доступу до підвального приміщення БУ "Укрбургаз" АТ "Укргазвидобування", де зберігалось викрадене майно, для обвинуваченого ОСОБА_8 не було.
Крім того, судом першої інстанції не надано оцінки показанням свідків про те, що доступ до приміщення мали лише визначені працівники, які заходили виключно в присутності охорони.
Більш того, свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 пояснили в суді першої інстанції, що обвинувачений ОСОБА_8 здійснював дезінфекцію підвального приміщення виключно в присутності інших осіб.
Належить також врахувати, що жоден з допитаних свідків не зазначали, що вони були очевидцями протиправних дій ОСОБА_8 або помічали щось подібне.
Судом першої інстанції також не надано в мотивувальній частині оскаржуваного вироку будь-якої оцінки доводам сторони захисту про те, що до цього підвального приміщення мали інші працівники БУ "Укрбургаз" АТ "Укргазвидобування", а також твердженням щодо наявності на підприємстві постійного відеоспостереження, що підтвердили в судовому засіданні в місцевому суді представник потерпілого та свідок ОСОБА_12 .
При цьому, судом також не надано належно вмотивованих висновків в мотивувальній частині вироку, яким чином відомості протоколу обшуку від 17 вересня 2020 року у квартирі ОСОБА_8 , протоколу огляду місця події 16 вересня 2020 року за участі свідка ОСОБА_20 та протоколу обшуку від 19 листопада 2020 року, а також показання свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 і ОСОБА_20 , беззаперечно доводять вину обвинуваченого саме у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.185 КК України.
Разом з цим, після наведення висновків щодо наявності в діях ОСОБА_8 складу злочину, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, судом першої інстанції, в порушення вимог п.1 ч.3 ст.374 КПК України, а також в аспекті статей 84-86, 90 КПК України й правильності їх оцінки з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, як це передбачено ст. 94 КПК України, не надано належної оцінки в оскаржуваному вироку доказам сторони обвинувачення та доводам сторони захисту щодо неправильної правової кваліфікації дій обвинуваченого.
Отже, судом першої інстанції, визнаючи винним ОСОБА_8 у вчиненні злочину за ч.5 ст.185 КК України, в оскаржуваному вироку не наведено конкретних доказів сторони обвинувачення, які він вважає належними або достовірними, що «поза розумним сумнівом» доводять винуватість обвинуваченого.
В оскаржуваному судовому рішенні судом першої інстанції не надано належної та вмотивованої оцінки конкретним доказам сторони обвинувачення, що могли б підтвердити наявність в діянні ОСОБА_8 складу злочину за ч.5 ст.185 КК України, що свідчить про передчасність, невмотивованість та необґрунтованість оскаржуваного обвинуваченого вироку в цій частині.
Згідно вимог статті 91 КПК України, підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відповідно до ч.1 ст.91 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно вимог п.3 ч.1 ст. 409 КПК України та ч.1 ст. 412 КПК України, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є безумовною підставою для скасування оскаржуваного вироку.
З огляду на викладене, висновок суду щодо визнання ОСОБА_8 винним за пред'явленим обвинуваченням - є передчасним, оскільки зроблений без повного, всебічного та об'єктивного аналізу наявних у кримінальному провадженні доказів, а тому не може визнаватися законним та обґрунтованим, виходячи з вимог ст. 370 КПК України.
Крім того, колегія суддів зазначає, що досудове розслідування завершується складанням обвинувального акту, яким слідство висуває обвинувачення особі у вчиненні злочину. Відповідно до положень пункту 5 частини другої статті 291 цього Кодексу обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формування обвинувачення. При цьому формулювання обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, має бути підтверджено в судовому засіданні шляхом дослідження доказів.
За приписами статті 368 КПК суд, ухвалюючи вирок, перш за все повинен вирішити питання, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, чи винуватий обвинувачений у його вчиненні.
У мотивувальній частині обвинувального вироку згідно з п.2 ч.3 ст.374 КПК України, мають бути зазначені, зокрема: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків, форми вини й мотивів кримінального правопорушення; стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
При цьому, формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, повинно містити чіткий і конкретний виклад фактичних обставин та правову кваліфікацію його дій, а також обставини, які відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
Суд касаційної інстанції у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що правильне відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків суду про доведеність винуватості особи, але й для реалізації права на захист. Адже фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правову норму, порушення якої інкриміновано обвинуваченому. Тому наведені у вироку фактичні дані в своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, це, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, що є необхідною умовою для визнання судового рішення законним та обґрунтованим.
З огляду на це, встановлення саме судом винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, чіткість і конкретність викладення у вироку фактичних обставин скоєного, що були встановлені на підставі досліджених доказів, є необхідною умовою для визнання судового рішення законним та обґрунтованим.
Проте, судом першої інстанції залишилось поза увагою та не надано належної оцінки доводам сторони захисту про неконкретність пред'явленого обвинувачення, в якому зазначено про крадіжку ноутбуків ТМ "HP" Pro Book 440 G5 у кількості 40 штук, док-станцій HP "USB-C DOCK G4" у кількості 3 штук, маніпуляторів типу "миша" HP "SM-2022" у кількості 14 штук, клавіатур HP "SK-2120" у кількості 7 штук та моніторів ТМ "HP" Elite Display E223 у кількості 5 штук.
Разом з цим, у формулюванні обвинувачення, яке міститься в обвинувальному акті у цьому кримінальному провадженні, всупереч вимог ст. 291 КПК України, відсутня чітка ідентифікація викраденого майна, у тому числі серійні номери технічних пристроїв.
Без дослідження судом фактичних обставин кримінального правопорушення виконання цього припису є неможливим. А таке дослідження суд, відповідно до ст.337 КПК України, здійснює в межах, установлених на стадії досудового розслідування і викладених слідчим в обвинувальному акті.
Згідно п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт, серед інших відомостей, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Відповідно до п. «а» ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Окрім того, згідно із чинним кримінальним процесуальним законом обвинувачений має право знати, у чому він обвинувачується, а обвинувальний акт має бути конкретним за своїм змістом, позаяк неконкретність такого обвинувачення порушує право обвинуваченого на захист, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що залишилося поза увагою суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008, зазначив, що у тексті підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п.52; рішення від 25.07.2000 у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п.58; рішення від 20.04.2006 у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п.34).
Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 01.03.2001 у справі «Даллос проти Угорщини» №29082/95, п.47). Крім того, право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п.3 ст.6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).
У зв'язку з наведеним, ОСОБА_8 був позбавлений можливості здійснювати ефективний захист від обвинувачення, що призвело до порушення його права на захист, що не відповідає вимогам ст.2 КПК України, яка регламентує обов'язок застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури, а також принципу верховенства права закріпленому в ст.8 КПК України та суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, яка у відповідності до вимог ч.2 зазначеної статті закону підлягає обов'язковому застосуванню під час судового провадження.
Отже, з аналізу вироку суду першої інстанції вбачається, що у ньому викладено формулювання обвинувачення визнане судом доведеним, але в мотивувальній хоча і наведені докази сторони обвинувачення, але не розкрито їх зміст та не надано їм відповідної оцінки, всупереч вимог ст.ст. 94 та 374 КПК України.
Таким чином, висновки суду, викладені у вироку, містять істотні суперечності, які могли вплинути на вирішення питання про винуватість обвинуваченого та правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність.
За наведених вище обставин, вирок суду першої інстанції не може визнаватися законним та обґрунтованим.
Поверхневе дослідження доказів в даному кримінальному провадженні позбавило суд першої інстанції ухвалити вмотивоване рішення.
Допущені порушення згідно із положеннями ст.412 КПК України є істотними, оскільки перешкоджають ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до ч.1 ст.409 КПК України неповнота судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування судового рішення.
За таких обставин, судове рішення, постановлене з порушенням кримінального процесуального та кримінального закону не можна визнати законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з направленням кримінального провадження на новий судовий розгляд.
Натомість, зазначені недоліки формулювання обвинувачення, що містяться в обвинувальному акті у цьому кримінальному провадженні та зазначені вище, можуть бути виправлені прокурором на підставі ч.2 ст.337 КПК України.
Крім того, колегія суддів також зазначає, що приписами ч. 3 ст. 337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
У цьому аспекті колегія суддів зауважує, що у разі наявності підстав, передбачених ч. 3 ст. 337 КПК, при новому судовому розгляді суд зобов'язаний змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення. На цьому, зокрема, наголошувалося у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 17 жовтня 2022 року у справі № 686/13801/16-к (провадження № 51-4160кмо20).
Суду першої інстанції необхідно повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону проаналізувати докази у кримінальному провадженні, дати їм юридичну оцінку з огляду на їх достовірність, допустимість та достатність, усунувши недоліки, вказані в ухвалі суду апеляційної інстанції, з дотриманням прав учасників процесу, перевірити інші доводи апеляційної скарги і, дотримуючись вимог статей 2, 7, 8, 9, 17 КПК України та основоположних свобод, в залежності від встановленого, постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Красноградського районного суду Харківської області від 14 травня 2024 року щодо ОСОБА_8 скасувати.
Призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_8 у тому ж суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4