Справа № 632/84/25 Головуючий суддя І інстанції Кочнєв О. В.
Провадження № 22-ц/818/3653/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: купівлі-продажу
06 листопада 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,
за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката - Іванової Олени Ігорівни на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 29 квітня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, ОСОБА_3 , про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу дійсним та визнання права власності на транспортний засіб,-
16.01.2025 року позивач в особі свого представника за ордером адвоката Іванової О.І. звернувся до суду із вказаною позовною заявою, в якій просив:
- визнати договір купівлі-продажу автомобіля марки «ЗАЗ», моделі «Lanos», 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , між відповідачем ОСОБА_4 та позивачем, від 01.10.2016 року укладеним та дійсним;
- припинити право власності відповідача ОСОБА_4 на вказаний транспортний засіб:
- визнати за ОСОБА_1 право власності на вказаний автомобіль;
- вирішити питання судових витрат.
В обґрунтування позову було заявлено факт фактичного придбання у розстрочку у відповідача ОСОБА_4 позивачем вищевказаного автомобіля, повну сплату платежів за договором на користь вказаного відповідача з боку позивача та не бажання позивача здійснити оформлення автомобіля на позивача у відповідному сервісному центрі МВС України за домовленістю за відсутності у позивача інших засобів підтвердити фактично наявне у нього права власності.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 29 квітня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вищевказаним заочним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Іванова О.І. посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати, новим рішенням задовольнити позов в повному обсязі.
Скарга мотивована тим, що позивачем виконано всі покладені на нього обов'язки, сплачено всю суму вартості транспортного засобу. Позивач весь цей час безперешкодно володіє і користується ним. Позивач вважає себе повноцінним власником автомобіля. А у зв'язку з ухиленням відповідачки від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу неможливо здійснити перереєстрацію транспортного засобу на його ім'я.
Вказує, що позивач не знав та не міг знати про смерть власника автомобіля, тому подати заяву як кредитор спадкодавця позбавлений був будь-якої можливості та ще й у 6 місячний термін.
В порушення норм матеріального права суддею безпідставно вказано, що розписка не є доказом придбання спірного автомобіля.
Вважає що ним надано усі необхідні та наявні докази для вирішення справи по суті, позивач іншим шляхом, окрім судового порядку на даний час не може оформити право власності на спірний автомобіль та отримати правовстановлюючі документи на нього.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши її доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржене рішення суду не відповідає.
Суд своє рішення мотивував наступним.
Правочин у формі письмової розписки не входить до складу правочинів, за яким передбачена автоматично державна реєстрація переходу права власності на автомобіль відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 року «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» як станом на 01.10.2016 року, коли автомобіль був переданий у володіння та користування позивача, так і станом на 19.08.2020 року, коли позивач сплатив за нього кошти, та і станом на час звернення до суду. Для цього повинен був укладений відповідний правочин через сервісний центр МВС України, у державного або приватного нотаріуса, через центр надання адміністративних послуг тощо. За відсутності такого укладеного правочину, розписка про укладення договору та одержання коштів не має юридичної сили, оскільки в такому випадку не сплачуються за відповідним договором як податкові платежі (податок з фізичних осіб та військовий збір), так і інші, передбачені Податковим кодексом України платежі (збір про проведення реєстраційної дії, єдиний соціальний внесок), що для суду вказує, що відповідна розписка не має ознаки належного доказу.
Крім цього, позивач як кредитор померлого ОСОБА_4 міг заявити відповідну вимогу до його дружини - відповідачки у справі виключно на протязі 6 місяців з дати отримання відповідачкою свідоцтв про право власності на спадкове майно, які були їй видані 03.12.2021 року відповідно до норм ч.2 ст.1281 Україні.
Нарешті, судом встановлено, що сторонами правочину по розписці були позивач та третя особа у справі, довіреність на третю особу та ще двох осіб від померлого ОСОБА_4 завершила свою дію 02.04.2021 року, в той час як позивач сплатив за автомобіль повну суму 19.08.2020 року, а тому незрозуміло, чому позивач та третя особа не змогли у визначеному вищевказаною постановою Кабінету Міністрів України порядку укласти відповідну угоди, чи в сервісному центрів МВС України, або інших визначеним законодавством порядком, враховуючи, що третя особа, мала повноваження на розпорядження автомобілем ОСОБА_4 .
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Нормами матеріального законодавства передбачена можливість визнавати у судовому порядку нікчемні договори дійсними, зокрема на підставі частини другої статті 220 ЦК України.
За правилами частини другої статті 220 ЦК України у випадку, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Зазначена частина друга статті 220 ЦК України застосовується до правовідносин у разі, коли сторони вчинили правочин у встановленій законом письмовій формі, зміст якого відповідав волі сторін, які дійшовши згоди щодо усіх істотних умов договору, виконали такий договір повністю чи частково, і лише не було дотримано вимоги про нотаріальне посвідчення такого договору через ухилення однієї сторони договору.
У постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-1288цс17 викладено правовий висновок про те, що однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з'ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування частини другої статті 220 ЦК України.
У постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі № 305/1468/16-ц зазначено про те, що визнання дійсним договору (конвалідація) на підставі частини другої статті 220 ЦК України допускається тільки для нікчемних правочинів (тобто для яких недотримання письмової форми пов'язується саме з відсутністю нотаріального посвідчення і це зумовлює їх нікчемність). Згідно з частиною другою статті 220 ЦК України конвалідація можлива за наявності таких умов: досягнення між сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору; наявність письмових доказів досягнення домовленості щодо всіх істотних умов договору; повне або часткове виконання договору; ухилення однією зі сторін від його нотаріального посвідчення.
Згідно ст. 334 ЦК України:
1. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
2. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.
3. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
4. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Разом з тим, право власності на транспортний засіб переходить з моменту передання такого покупцю, якщо договором не передбачено особливостей (див правові висновки ВП ВС у постанові від 05 квітня 2023 рок у справі №911/1278/20 ).
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, ч.2 ст. 328 ЦК України.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що для угод купівлі-продажу автомобілів нотаріальне оформлення не є обов'язковим. Законодавцем визначений спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, який невід'ємно пов'язаний з обов'язковою реєстрацією власником придбаного транспортного засобу у відповідних органах. Тому сторони мали можливість здійснити перереєстрацію спірного автомобіля з використанням інших, передбачених Порядком № 1388, способів реєстрації, зокрема шляхом особистої явки до органу реєстрації транспортних засобів. При цьому власник мав можливість укласти відповідний договір купівлі-продажу на підставі довіреності, яка була чинна на день його смерті, та видана на ім'я ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Всупереч вказані нормі ст. 89 ЦПК України суд першої інстанції не звернув належної уваги, що договір купівлі-продажу автомобіля може бути укладений у нотаріальній формі.
Крім того, суд першої інстанції не з'ясував, що за змістом розписки від 01.10.2016 ОСОБА_3 , який як правильно встановив суд першої інстанції діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності від імені власника автомобіля - ОСОБА_4 , продав позивачу ОСОБА_1 спірний автомобіль моделі «Дaewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 за 234000 грн. в розстрочку строком на 36 місяців та щомісячним платежем 6500 грн. ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 в рахунок продажу автомобіля перший щомісячний платіж у сумі 6500 грн. в день продажу автомобіля. Вказана розписка має рукописний підпис ОСОБА_3 та відповідачкою не спростована (а.с. 34).
Отже, вказана письмова розписка містить інформацію не лише про отримання грошових коштів, а й умови договору купівлі-продажу спірного автомобіля, строк та порядок розрахунків, а тому її необхідно вважати письмовим договором купівлі продажу спірного автомобіля .
Суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що продавець автомобіля, який отримав грошові кошти за нього від позивача та надав йому генеральну довіреність на автомобіль, що у сукупності з письмовою розпискою та наданням генеральної довіреності на право користування спірним автомобілем з правом його продажу, доводить домовленість між позивачем та власником автомобіля на укладення договору купівлі-продажу, який позивач не зміг укласти, оскільки колишній власник помер на день звернення позивача до суду з цим позовом.
Суд не надав оцінки наявним у справі вищевказаним письмовим доказам про те, що позивач придбав спірний автомобіль у розстрочку у відповідача ОСОБА_4 , повністю сплатив платежі за договором на користь відповідача
Оскільки внаслідок передачі ключів та технічного паспорту автомобіля зі сторони власника та - сплати повної суми обумовленої ціни автомобіля сторони виконали його умови, але власник не уклав цей договір у нотаріальній формі, або у відповідному сервісному центі МВС України, та тривалий час ухилявся від цього як особисто, такі і через бездіяльність свого представника, то відповідно до вказаної норми ч. 2 ст. 220 ЦК України та згаданих правових висновків касаційного суду у постанові від 18 серпня 2021 року у справі № 305/1468/16-ц, - суду першої інстанції були є достатні підстави для визнання вказаного договору дійсним.
При цьому не можна вважати, що суд у даному випадку підміняє державний орган, який лише реєструє право власності на автомобіль, яке у свою чергу може виникати й внаслідок договору, укладеному зокрема у нотаріальній формі, що відповідає змісту п. 1 ч. 4 ст. 11 ЦК України.
За положеннями частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
У постанові ВП ВС від 05 квітня 2023 року у справі № 911/1278/20 були висловлені наступні правові висновки щодо змісту відповідних норм матеріального права за аналогічних обставин справи щодо порядку набуття транспортного засобу у власність.
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 334 ЦК України). На відміну від нерухомого майна, ЦК України не передбачено переходу права власності на рухоме майно за наслідком державної реєстрації переходу права на підставі правочину, навіть якщо реєстрація рухомого майна є обов'язковою виходячи з нормативного регулювання (ч.4 ст. 334 ЦК України).
Відповідно до ст. 34 Закону “Про дорожній рух» державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників. Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.
Як положеннями ч.1 ст. 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно, так і спеціальним законодавством, що регулює порядок обліку та реєстрації транспортних засобів, не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Порушення приписів про державну реєстрацію великотоннажного та технологічного транспортного засобу має наслідком заборону його експлуатації (користування рухомим майном). Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до ст. 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу. Тому право власності попереднього власника припиняється.
У справі відсутні відомості про те, що сторони договору купівлі-продажу спірного автомобіля передбачили особливості переходу права власності шляхом вчинення певних реєстраційних дій, тому воно переходить з моменту передання транспортного засобу, а державну реєстрацію свого транспортного засобу на своє ім'я має здійснити новий власник у встановленому законодавством порядку.
Всупереч ст. 89 ЦПК України суд першої інстанції вказаним обставинам не надав належної оцінки, внаслідок чого помилково відмовив у задоволенні позову.
Виходячи з наведеного колегія суддів вважає за можливе задовольнити позовні вимоги та захистити право позивача на отримання спірного автомобіля у власність.
Оскільки суд першої інстанції: припустився неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи; ухвалив рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, то відповідно до п.п. 2-4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове - про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката - Іванової Олени Ігорівни - задовольнити.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 29 квітня 2025 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, ОСОБА_3 , про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу дійсним та визнання права власності на транспортний засіб - задовольнити.
Визнати договір купівлі-продажу автомобіля марки «ЗАЗ», моделі «Lanos», 2011 року випуску, чорного кольору, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , між відповідачем ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , від 01.10.2016 року укладеним та дійсним.
- припинити право власності відповідача ОСОБА_4 на вказаний транспортний засіб:
- визнати за ОСОБА_1 право власності на вказаний автомобіль.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 25 листопада 2025 року.
Головуючий В.Б.Яцина.
Судді Ю.М.Мальований.
О.В.Маміна.