Іменем України
01 грудня 2025 року
м. Харків
справа № 638/7031/25
провадження № 22-ц/818/4353/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Пилипчук Н.П.
суддів: Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про стягнення коштів з бюджету, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 10 червня 2025 року, постановлене суддею Малаховою О.В.,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, у якому просить з стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку відшкодування сплаченого адміністративного штрафу згідно постанови № 488 від 19.11.2024, та просить стягнути судові витрати з відповідача. В якості правових підстав звернення з позовом зазначає норми статтей 2, 17, 82, 83, 167, 170, 174, 326, 1212 Цивільного кодексу України.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 10 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, вирішити питання щодо судових витрат.
Вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 мусив бути залучений в якості відповідача, тому що позовна вимога не була спрямована до даного органу державної влади, у зв'язку із чим судове рішення підлягає скасуванню. Зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 серпня 2023 року у справі № 910/5880/21 зазначила, що сума штрафу, перерахована до бюджету на підставі постанови, яку згодом скасував адміністративний суд, може бути стягнута на користь платника згідно зі ст. 1212 ЦК України як безпідставно набуті кошти. Вважає, що кошти слід стягнути на користь позивача саме з Державного бюджету України, а не з ІНФОРМАЦІЯ_3 за рахунок його бюджетних асигнувань. Зважаючи на викладене вище, після скасування постанови № 488 від 19 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, на підставі Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова у справі № 638/22868/24 від 20.01.2025 року, кошти у розмірі 17 000 грн (сімнадцять тисяч гривень), сплачені позивачем у вигляді адміністративного штрафу, продовжують безпідставно перебувати у Державному бюджеті України. Враховуючи це, повернення зазначених коштів є необхідним для захисту майнових прав позивача.
Представник відповідача надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови від 20.11.2018 року у справі № 5023/10655/11, від 21.08.2019 у справі № 761/35803/16-ц, від 18.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду (постанова від 25.03.2020 у справі № 641/8857/17. Крім того, Верховний Суд у постанові від 07.09.2022 у справі № 641/4272/19 (застосовуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у справах № 242/4741/16-ц та № 641/8857/17) дійшов висновку про те, що у спорах про стягнення з держави коштів, зокрема і про стягнення відшкодування завданої шкоди (компенсації), немає необхідності визначати відповідачем Казначейство або його територіальний орган. Головне управління не порушувала прав позивача та діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.2 ст.29 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду Державного бюджету України зараховуються: кошти від санкцій (штрафи, пеня тощо), (п.23) Згідно Порядком казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого Наказом МФУ від 29.01.2013 №43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України19 лютого 2013 р. за N 291/22823, кошти перераховуються Казначейством за призначенням до Державного бюджету України того ж дня. Отже Головне управління не набувало та не зберігає у себе кошти Позивача, а сплачений Позивачем штраф у розмірі 17 000 грн, було зараховано до державного бюджету України 25.11.2024 відповідно до платіжної інструкції №52475873SB. Отже Головне управління не є набувачем та зберігачем коштів Державного бюджету. Стосовно судових витрат зазначає, що в силу приписів статті 19 Конституції України у системному зв'язку з нормами пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, Закону України «Про виконавче провадження» органи Казначейства є лише органом виконання окремих категорій судових рішень та не порушували прав позивача. Тому, у вказаній справі відсутні підстави для стягнення судових витрат з Казначейства або державного бюджету. Такі витрати мають бути покладені на сторону, внаслідок неправомірних дій якої виник спір. Зазначене підтверджується висновком Верховного Суду України від 30.04.2025 по справі №317/2638/24.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд апеляційної інстанції переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач звернувся з позовом тільки до Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області, а співвідповідачем має бути особа, дії якої призвели до сплати штрафу.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходчи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 25.11.2024 ОСОБА_1 сплатив адміністративний штраф у розмірі 17000,00 грн на виконання постанови № 488, від 19.11.2024, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 38 від 25.11.2024.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова у справі № 638/22868/24 від 20.01.2025 скасовано постанову № 488 від 19.11.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_3 Сєнним, провадження у справі закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до частини четвертої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини справи вказують на наявність спору щодо повернення коштів, сплачених позивачем на виконання постанови про накладення адміністративного штрафу після скасування постанови, якою такий штраф застосовано.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (відповідний висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).
За змістом глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, визначений Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент сплати 25.11.2024 року позивачем штрафу у розмірі 17 000,00 грн юридична підстава для такої сплати існувала, оскільки була чинною постанова про накладення адміністративного стягнення № 488 від 19.11.2024.
Надалі з огляду на скасування постанови судом відповідна юридична підстава відпала.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/5880/21 зроблено висновок, що сплачену до Державного бюджету України суму адміністративно-господарського штрафу після того, як підстава такого перерахування відпала (зокрема у разі скасування адміністративним судом постанови про застосування такого штрафу), господарський суд може стягнути на користь платника згідно зі статтею 1212 ЦК України як таку, що утримується у бюджеті без достатньої правової підстави (п. 39).
У п. 53 цієї ж постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі ст. 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються в бюджеті без достатньої правової підстави.
У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частини перша та друга статті 326 ЦК України).
Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України).
Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина перша статті 170 ЦК України).
Держава відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 ЦК України).
З огляду на наведені приписи, а також ураховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми адміністративно-господарського штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету. У спірних правовідносинах таким органом є ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За змістом абзацу першого частини третьої статті 17 ЦК України орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.
Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій (частина друга статті 45 БК України у редакції, чинній на час звернення до суду).
Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (абзаци перший і п'ятий пункту 5 розділу І Порядку № 787 у редакції, чинній на час звернення до суду).
У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (частина друга статті 17 ЦК України). Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду (абзац другий частини третьої статті 17 ЦК України).
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частини перша та друга статті 1212 ЦК України).
Аналізуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що після скасування адміністративним судом постанови про накладення на ОСОБА_1 стягнення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн останній, згідно зі статтею 1212 ЦК України, має право на звернення до суду з позовом про стягнення суми перерахованих коштів до Державного бюджету України, як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави.
При цьому необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, наведена норма не встановлює, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.
Аналогічну позицію висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 по справі №910/23967/16.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з постановленням нового про часткове задоволення позовних вимог.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими у статтях 141-142 ЦПК України. Зокрема у статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028сво18) вказано, що «за загальним правилом, при розподілі судових витрат у резолютивній частині судового рішення за результатами розгляду та вирішення справи встановлюється обов'язок сторони, не на користь якої ухвалено таке судове рішення, відшкодувати (компенсувати) іншій стороні понесені судові витрати із вказівкою на чіткий розмір відповідних судових витрат».
Таким чином, за загальним правилом, сплачений судовий збір за подання позовної заяви в разі задоволення позову покладається на відповідача, якщо той відповідно до законодавства не звільнений від його сплати.
За таких обставин судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем при подачі позову сплачено 1211,20 грн., за подачу апеляційної скарги сплачено 1453,44 грн., отже, з держави на користь позивача підлягає стягненню 2664,64 грн.
Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382 - 384ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 10 червня 2025 року - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про стягнення коштів з бюджету - задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 17000 грн. на відшкодування сплаченого адміністративного штрафу та 2664,64 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді В.Б. Яцина
Ю.М. Мальований