печерський районний суд міста києва
757/23875/24-к
1-кс-34858/25
25 листопада 2025 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду м. Києва скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій щодо розгляду клопотання, поданого у кримінальному провадженні № 42016000000001836 від 15.07.2016,
Ухвалою колегії суддів Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29.05.2025, якою відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_3 скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.
Згідно з частиною третьою статті 415 КПК України висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.
Колегією суддів Київського апеляційного суду в ухвалі від 31.07.2025 зазначено, що за змістом скарги ОСОБА_3 , він, як заявник у кримінальному провадженні, оскаржував до суду бездіяльність слідчого, яка полягає у нерозгляді в порядку статті 220 КПК України клопотання про визнання його потерпілим, вручення пам'ятки про права та обов'язки потерпілого, а також ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.
У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшла вказана скарга ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб ТУ ДБР у м. Києві, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій щодо розгляду клопотання від 11.04.2024 за вх. № 13583-24/к, поданого у кримінальному провадженні № 42016000000001836 від 15.07.2016.
В обґрунтування доводів та вимог скарги ОСОБА_3 зазначає, що ним подано до ТУ ДБР у м. Києві клопотання в порядку статті 220 КПК України у кримінальному провадженні № 42016000000001836 від 15.07.2016, яке залишено органом досудового розслідування без належного процесуального реагування.
Особа, яка звернулася зі скаргою, про місце і час розгляду провадження повідомлений належним чином, на відмітку до секретаря судового засідання з'явився, однак в судове засідання не прибув.
У судове засідання представник ТУ ДБР у м. Києві не з'явився, про місце і час розгляду скарги повідомлявся належним чином, заяви, клопотання або письмові заперечення до суду не надходили, про причини неявки суду не повідомлено.
Згідно з частиною четвертою статті 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
Частиною третьою статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Відповідно до положень статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутності осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов такого висновку.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Вказана норма знайшла своє втілення і в національному законодавстві, як на конституційному рівні, а саме в статті 55 Конституції України, так і на рівні кримінального процесуального Закону, в статті в 24 КПК України, якою законодавцем кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано главою 26 КПК України.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною першою статті 303 КПК України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Таким чином, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у нездійснені інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк, зокрема, такий строк визначений статтею 220 КПК України.
Слідчим суддею встановлено, що ТУ ДБР у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000001836 від 15.07.2016.
ОСОБА_3 звернувся до ТУ ДБР у м. Києві із клопотанням, поданим у кримінальному провадженні № 42016000000001836 від 15.07.2016, про визнання його потерпілим, вручення пам'ятки про права та обов'язки потерпілого, а також ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. Вказане клопотання зареєстровано органом досудового розслідування 11.04.2024 за вх. № 13583-24/к.
Відповідно до матеріалів скарги заявнику, за результатами розгляду вказаного клопотання, було направлено відповідь у формі листа від 13.05.2024 № 13583-24/к/11-03-08660/24, зміст якої зводиться до відмови у задоволенні клопотання в частині ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. Крім того, вказане клопотання було розглянуто не в повному обсязі.
Офіційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України міститься, зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 № 19-рп/2011, яке є обов'язковим для застосування в силу статті 69 Закону України «Про Конституційний Суд України». У цьому рішенні Конституційний Суд України, серед іншого, відзначив, що «права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі положень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Як зазначено у постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.04.2019 у справі № 370/2316/18 (провадження № 51 - 9929 км 18), за змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності.
Прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з пунктом другим частини першої статті 7, частиною першою статті 9 КПК України є законність, що передбачає обов'язок, суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
У пункті 55 рішення ЄСПЛ у справі «Класс та інші проти Німеччини» (06.09.1978) суд наголосив, що із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада.
Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури. Суд вважає, що у сфері, яка надає, в окремих справах, такі великі можливості для зловживань, котрі можуть призводити до шкідливих наслідків для демократичного суспільства загалом, у принципі функцію наглядового контролю доцільно доручати судді (пункт 56 абзацу другого рішення). Ця ж теза наведена і у рішенні у справі «Волохи проти України». У справі «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства» і «Алтай проти Туреччини» суд зазначив, що згідно з принципом Верховенства права судовий контроль за діяльністю влади є одним з основоположних принципів демократичного суспільства.
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України, частини п'ятої статті 21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», завданням слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Способи такого контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою.
Статтею 220 КПК України передбачено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволені клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Згідно з частиною третьою статті 110 КПК України рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови.
Разом з тим, відповідно до матеріалів провадження, суб'єктом оскарження було отримано клопотання ОСОБА_3 та таке звернення відхилено листом, що є неприйнятним, оскільки, згідно зі статтею 2 КПК України завданнями кримінального провадження є охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження з тим, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Ураховуючи зазначене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність факту бездіяльності, що полягає у невиконанні положень статті 220 КПК України, а саме не вчиненні належних дій стосовно розгляду клопотання.
Водночас слідчий суддя зазначає, що відповідно до частини першої статті 36, частини п'ятої статті 40, частини четвертої статті 40-1 КПК України прокурор, слідчий та дізнавач, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Повноваження слідчого судді при розгляді скарг заявника, потерпілого, його представника чи законного представника, підозрюваного, його захисника чи законного представника, володільця тимчасово вилученого майна на стадії досудового розслідування зводяться до права на зобов'язання сторони кримінального провадження, якою є слідчий, дізнавач або прокурор, вчинити процесуальні дії, як-то розглянути клопотання, проте рішення по суті викладеного приймає слідчий (прокурор) самостійно.
Сукупність вказаного переконує у бездіяльності заявленого суб'єкта оскарження, у зв'язку з чим існують законні підстави зобов'язати уповноважених осіб ТУ ДБР у м. Києві, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000001836 від 15.07.2016 розглянути клопотання ОСОБА_3 від 11.04.2024 за вх. № 13583-24/к відповідно до вимог статті 220 Кримінального процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 3, 7, 9, 22, 24, 36, 40, 40-1 42, 46, 110, 220, 303, 306, 307, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
Скаргу задовольнити.
Зобов'язати уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000001836 від 15.07.2016, розглянути клопотання ОСОБА_3 від 11.04.2024 за вх. № 13583-24/к у порядку, визначеному статтею 220 Кримінального процесуального кодексу України, про що повідомити заявника, у разі повної або часткової відмови винести вмотивовану постанову, копію якої вручити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1