печерський районний суд міста києва
757/48628/25-к
1-кс-40882/25
18 листопада 2025 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду м. Києва скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову слідчого другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_5 від 08.09.2025 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 62025100120000391 від 04.07.2025,
У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову слідчого другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_5 від 08.09.2025 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 62025100120000391 від 04.07.2025.
В обґрунтування скарги зазначається, що постанова є незаконною, необґрунтовано, слідчим ОСОБА_6 , порушено норми процесуального права, відсутнє належне обґрунтування відмови у визнанні потерпілим, крім того, слідчий не розглянув всіх питань, які були порушені в клопотанні, що є підставою для скасування рішення слідчого.
Особа, яка подала скаргу, в судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду провадження повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд скарги у його відсутності, вимоги скарги підтримує, просить задовольнити.
У судове засідання слідчий, рішення якого є предметом оскарження, не з'явився, про розгляд скарги повідомлявся належним чином, заяви, клопотання або письмові заперечення не були подані, про причини неявки суду не повідомлено.
Відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Частиною третьою статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Відповідно до положень статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутності осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення в межах заявлених вимог, дійшов такого висновку.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Частиною другою статті 22 КПК України встановлено, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Частиною третьою статті 93 КПК України зазначено, що сторона захисту, потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Ініціювання стороною захисту, потерпілим проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу. Частиною першою статті 220 КПК України встановлено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
На стадії досудового розслідування особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником можуть бути оскарженні рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, що встановлено пунктом 7 частини першої статті 303 КПК України.
Частиною першою статті 223 КПК України визначено, що слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Відповідно до частини другої статті 223 КПК України підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Слідчим суддею встановлено, що другим слідчим відділом Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025100120000391 від 04.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України.
22.08.2025 адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 направив за допомогою засобів поштового зв'язку до ТУ ДБР у м. Києві клопотання від 22.08.2025 про залучення останнього до кримінального провадження № 62025100120000391 як потерпілого та проведення інших слідчих та процесуальних дій у даному кримінальному провадженні.
Постановою слідчого другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_5 від 08.09.2025 у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.
При дослідженні оскаржуваної постанови встановлено, що в обґрунтування відмови в задоволенні клопотання слідчий зазначив, що вивчивши матеріали кримінального провадження № 62025100120000391 від 04.07.2025 він дійшов висновку, що у вказаному кримінальному провадженні даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_4 завдано будь-яку шкоду не встановлено, виходячи з наступного.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості внесено відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_7 від 03.06.2025 у справі № 757/22834/25-к, якою зобов'язано уповноважених осіб Державного бюро розслідувань внести відомості до ЄРДР за заявою адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 від 12.05.2025.
У вказаній заяві заявник вказує, що працівники Офісу Генерального прокурора не виконали ряд ухвал слідчих суддів. Так, у всіх перелічених у заяві ухвалах, щодо невиконання яких скаржиться заявник зазначено про необхідність розгляду уповноваженими особами Офісу Генерального прокурора, розглянути скарги ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 у порядку ст. 308 КПК України.
Інші питання, порушені у клопотанні не підлягають розгляду, у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_4 відповідного процесуального статусу, який би зобов'язував слідчого розглянути клопотання у порядку ст. 220 КПК України.
Слідчий суддя з висновками слідчого у постанові від 08.09.2025 погодитися не може, виходячи з такого.
Відповідно до положень статті 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Відповідно до частини п'ятої статті 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 110, частини другої статті 220 КПК України постанова, крім змісту обставин, які є підставами для її прийняття, має містити мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України.
Всупереч вказаній нормі, оскаржувана постанова слідчого від 08.09.2025 не відповідає вимогам, встановленим частиною п'ятою статті 110 КПК України, є невмотивованою, а відтак підлягає скасуванню виходячи з такого.
Частиною першою статті 55 КПК України передбачено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Частиною другою статті 55 КПК України передбачено, що права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
За викладених обставин, в силу принципу змагальності сторін, стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів, які б давали підстави слідчому судді дійти висновку про законність та вмотивованість рішення слідчого, а відтак слідчий суддя дійшов висновку, що таких немає, та як наслідок вважає за необхідне скасувати постанову від 08.09.2025, як невмотивовану.
Керуючись статтями 22, 26, 55, 110, 220, 303, 304, 307, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
Скаргу задовольнити.
Скасувати постанову слідчого другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_5 від 08.09.2025 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 62025100120000391 від 04.07.2025.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1