печерський районний суд міста києва
757/50101/25-к
1-кс-42142/25
14 жовтня 2025 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду м. Києва клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 62024140110001378 від 28.08.2024,
07.10.2025 прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 за допомогою засобів поштового зв'язку звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, яке тимчасово вилучено 06.10.2025 під час проведення обшуку за місцем роботи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кабінеті сектору КА та ІАЗ ОРВ РУМО за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, буд. 3А, адміністративна будівля № 2, другий поверх, приміщення НОМЕР_16, в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Iphone 13 Pro» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , із сім-картою оператора мобільного зв'язку з абонентським номером НОМЕР_3 , який належить керівнику ОСОБА_4 - ОСОБА_5 (начальнику оперативно-розшукового ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
У судове засідання учасники кримінального провадження не з'явились, про час та місце розгляду клопотання повідомлялись належним чином, прокурор у кримінальному провадженні подав до суду заяву про розгляд клопотання у його відсутності, вимоги підтримав.
Згідно з частиною четвертої статті 107 КПК України фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Частиною першою статті 172 КПК України передбачено, окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Відповідно до положень статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим ухвалити рішення по суті клопотання у відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їх не прибуття не перешкоджає розгляду клопотання на підставі наданих доказів.
Вивчивши клопотання, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов такого висновку.
Згідно з матеріалами клопотання слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024140110001378 від 28.08.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 361-2, ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 163 КК України.
Підставою для внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування є матеріали УСБУ у Львівській області, якими встановлено, що громадянин України ОСОБА_6 , який на даний час є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_4 , отримує від представників правоохоронних органів інформацію з обмеженим доступом та здійснює її незаконний збут та розповсюдження за окрему винагороду третім особам.
У ході досудового розслідування допитаний як свідок ОСОБА_7 повідомив, що він переїхав з м. Донецьк у м. Київ весною 2016 року, де проживав до вересня 2016 року. В цей час він познайомився та підтримував дружні стосунки з ОСОБА_8 . У вересні 2016 року ОСОБА_7 повернувся в м. Донецьк, де в телефонному режимі продовжував підтримувати зв'язок із ОСОБА_9 . В подальшому у травні 2018 року він переїхав у м. Львів на постійне місце проживання і зв'язок із другом ОСОБА_9 на початку 2024 року припинився без жодних його пояснень та причин. ОСОБА_7 не міг з ним зв'язатись і знайти останнього в соцмережах, телефон останнього був поза зоною досяжності весь час із початку року. Зважаючи, що в них були дружні стосунки він хвилювався, щоб з ОСОБА_9 нічого не трапилось.
Як зазначено у клопотанні, в серпні 2024 року, шукаючи ОСОБА_9 , в Інтернеті він побачив вебсайт приватного детектива «ІНФОРМАЦІЯ_10» ІНФОРМАЦІЯ_3, який, згідно зазначеної на веб-сайті інформації, надавав різні послуги, в тому числі і щодо пошуку людей. ОСОБА_7 вирішив поцікавитись чи зможе детектив допомогти йому з пошуком товариша та скільки може коштувати ця послуга. Зателефонувавши із свого мобільного номеру телефону НОМЕР_5 на номер телефону зазначеного на вебсайті приватного детектива НОМЕР_6 через електронний месенджер «Viber». Під час розмови детектив представився ОСОБА_10 , він в свою чергу запитав, як можна знайти товариша. ОСОБА_10 сказав перетелефонувати за цим номером на соціальну мережу «Telegram» для подальшого спілкування, що ОСОБА_7 і зробив.
Під час телефонної розмови у електронному месенджері «Telegram» ОСОБА_10 сказав, що може спробувати його знайти, окрім цього надати інформацію щодо перетину кордону України - 200 доларів США, телефонних з'єднань та номерів телефону, які б міг використовувати його друг ОСОБА_9 - 600 доларів США.
Окрім цього, ОСОБА_10 сказав, що може надати інформацію, чи не було ОСОБА_9 засуджено, чи не притягувався до іншої відповідальності та іншу інформацію, яка допоможе знайти його, за це попросив ще 300 доларів США. Після розмови ОСОБА_7 повідомив детективу ОСОБА_10 , що йому потрібно подумати над пропозицією, він повідомить про своє рішення.
Зважаючи, що така інформація мала б бути закритою, у вільному доступі її немає, ОСОБА_7 здалось, що такі дії можуть бути незаконними, у зв'язку з чим він вирішив звернутись до правоохоронних органів.
Крім того, у клопотанні прокурор зазначає, що додатково допитаний як свідок ОСОБА_7 пояснив, що 30.10.2024 о 12:47, діючи під контролем та з відома ВКІБ УСБ України у Львівській області, перебуваючи на вулиці Щекавицька м. Львова, зі свого номера мобільного телефону НОМЕР_7 написав у месенджер «Viber» на мобільний номер телефону, який зазначено, як контактний на сайті « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та яким користується ОСОБА_6 НОМЕР_6 .
Досудовим розслідуванням установлено, що під час листування ОСОБА_7 було здійснено замовлення наступної інформації щодо ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (користується м.н.т. НОМЕР_8 ): наявність судимостей, зав'язків, адміністративні порушення (вартість послуги 400 євро); перетин вказаною особою кордону (вартість послуги 300 євро); трафіки дзвінків телефонних з'єднань (вартість послуги 700 євро). Загальна сума замовлення скала 1400 євро. Також було обумовлено, що вказану суму потрібно буде оплатити двома частинами, зокрема 50% передоплати та решту після надання повної інформації.
Передоплату потрібно оплатити 04.11.2024 в гривневому еквіваленті, що становило 31500 грн.
У подальшому обумовлено, що передача коштів буде проведена в цей день о 21:30 за адресою: м. Львів, вул. Антонича, 20 «а». Кошти, у розмірі 31500 грн потрібно передати чоловіку на ім'я ОСОБА_12 , який користується мобільним номером телефону НОМЕР_9 . Під час зустрічі, ОСОБА_7 передані ОСОБА_12 грошові кошти в розмірі 31500 грн.
Як установлено в ході досудового розслідування, в період часу з 04.11.2024 по 21.11.2024 за результатами проведеного контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки у ОСОБА_6 було придбано файл під назвою «2_5280907180877306697» у форматі «docx» із наявною інформацією відносно ОСОБА_11 , а саме: автомобільний транспорт, яким володіє, об'єкт нерухомості з Реєстру речових прав на нерухоме майно, інформація щодо юридичних та фізичних осіб, які з ним пов'язані, установчі дані (адреса реєстрації, ІПН, серія та номер паспорту громадянина України, серія, номер посвідчення водія); місце роботи, згадки щодо адміністративні правопорушення.
Крім того, було придбано файл під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_11» в якому зазначались адреси базових станцій в яких реєструвався мобільний номер ОСОБА_11 ( НОМЕР_10 ), кількість реєстрацій в базових станціях, азимут місцезнаходження вказаного абоненту від базових станцій, IMEI телефонного пристрою в якому використовувалась сім-карта з номером ОСОБА_11 ( НОМЕР_10 ), номери телефонів з якими були з'єднання та їх кількість.
Крім того, в межах вищевказаного контролю, було придбано файл під назвою «»2_5327885275462919663» у якому міститься інформація щодо активності абоненту з номером НОМЕР_10 в період з 01.05.2024 по 05.11.2024.
Крім того, ОСОБА_6 під час переписки з ОСОБА_7 надав останньому інформацію щодо перетину кордону ОСОБА_11 влітку 2024 року, зокрема було зазначено дату перетину кордону, д.н.з. транспортного засобу на якому здійснено перетин та місце перетину.
За надану ОСОБА_6 інформацію та файли ОСОБА_7 надав грошові кошти на загальну суму 62000 грн.
Слідством установлено, що в період часу з 22.11.2024 по 25.11.2024 за результатами проведеного контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки у ОСОБА_6 було придбано інформацію щодо осіб, які разом з ОСОБА_11 разом переринали кордон у вигляді повідомлення. За надану ОСОБА_6 інформацію ОСОБА_7 надав грошові кошти у розмірі 13000 грн.
З метою встановлення осіб, які причетні до вчинення вказаного кримінального правопорушення, їх рольової участі в злочині, в порядку ст. 40 КПК України, надано доручення до ГУ ВБ СБ України.
Відповідно до відповіді на надане доручення досудовим розслідуванням попередньо встановлено наступних осіб:
- ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець м. Харків, громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , співробітник УСБУ в Харківській області, використовує службовий автомобіль марки «Kia Sportage», 2019 року випуску, VIN НОМЕР_11 , д.н.з НОМЕР_12 ;
- ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженець міста Харків, громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , співробітник УСБУ в Харківській області, використовує автомобіль марки «Mazda 6», 2021 року випуску VIN НОМЕР_13 , який належить на праві власності його дружині ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ;
- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , громадянин України, колишній військовослужбовець Збройних сил України, проживає за адресою: АДРЕСА_3 , використовує транспортний засіб Skoda SUPERB, 2006 р.в., д.н.з. НОМЕР_14 , VIN: НОМЕР_15 ;
- ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, військовослужбовець Регіонального правління адміністрації морської охорони ДПС України, місце роботи: кабінет сектору КА та ІАЗ ОРВ РУМО: м. Одеса, вул. Приморська, буд. 3А, адміністративна будівля № 2, другий поверх, приміщення НОМЕР_16, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
06.10.2025 на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва старшим слідчим Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_17 проведено обшук за місцем роботи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в кабінеті сектору КА та ІАЗ ОРВ РУМО за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, буд. 3А, адміністративна будівля № 2, другий поверх, приміщення НОМЕР_16, в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Iphone 13 Pro» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , із сім-картою оператора мобільного зв'язку з абонентським номером НОМЕР_3 , який належить керівнику ОСОБА_4 - ОСОБА_5 (начальнику оперативно-розшукового ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Прокурор зазначає, що на даний час слідством установлено, що виявлені та вилучені в ході проведення обшуків вищевказані речі, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження
06.10.2025 постановою слідчого у кримінальному провадження - старшого слідчого в ОВС ГСУ Державного бюро розслідувань ОСОБА_18 зазначені речі визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.
Прокурор у клопотанні зазначає, що враховуючи викладене, з метою забезпечення збереження речових доказів, внаслідок того, що майно може бути відчужене, приховане, знищене або пошкоджене, вважає, що наявні підстави для задоволення клопотання.
Майнові права захищаються в Україні як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема, частинами першою, п'ятою статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Згідно зі статтею 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до частини п'ятої статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню, оскільки відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України, частини п'ятої статті 21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» завданням слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Способи такого контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою.
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно зі статтями 94, 132, 173 КПК України повинен урахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Положення вказаних норм КПК України узгоджуються із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Пропорційність втручання у право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» («fair balance») між вимогами загального інтересу суспільства та захисту основоположних прав особи.
Відповідно до частини першої статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008, де вказувалися порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Відповідно до частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про наявність підстав для накладення арешту на вилучене в ході проведення обшуку майно, слідчий суддя виходить з того, що відповідно до часини першої статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею встановлено, що слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024140110001378 від 28.08.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 361-2, ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 163 КК України.
06.10.2025 на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва старшим слідчим Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_17 проведено обшук за місцем роботи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кабінеті сектору КА та ІАЗ ОРВ РУМО за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, буд. 3А, адміністративна будівля № 2, другий поверх, приміщення НОМЕР_16, в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Iphone 13 Pro» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , із сім-картою оператора мобільного зв'язку з абонентським номером НОМЕР_3 , який належить керівнику ОСОБА_4 - ОСОБА_5 (начальнику оперативно-розшукового ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
06.10.2025 винесено постанову про визнання речовим доказом вищевказаного майна, яке було вилучено під час проведення обшуку.
Разом з тим, матеріалами клопотання не підтверджено та прокурором не доведено, що дане майно містить відомості, які можуть слугувати доказами у розслідуваному кримінальному провадженні або мають відношення до нього та існує необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Те, що майно, на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, було об'єктом кримінально протиправних дій, набуте кримінально протиправним шляхом, зберегло на собі сліди кримінального правопорушення, матеріалами, долученими до клопотання, не доводиться. У самому клопотанні прокурором також не конкретизовано, яке доказове значення має вказане майно в кримінальному провадженні, яким чином та для доведення якого факту можуть бути використані стороною обвинувачення, які сліди кримінального правопорушення на собі містить та чи містить взагалі, та яким чином могло бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення.
Ураховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання.
За таких обставин слідчий суддя вважає недоведеним, що майно, на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, а тому підстави для накладення на нього арешту з метою забезпечення збереження речових доказів відсутні. Саме по собі винесення слідчим постанови про визнання речовим доказом не спростовує цих обставин і не може слугувати підставою для накладення арешту.
Керуючись статтями 1-35, 98, 167, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання відмовити.
Відмова у задоволенні клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі тимчасово вилученого майна.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1