Справа № 636/9914/25 Провадження 2-а/636/131/25
21.11.2025 місто Чугуїв
21 листопада 2025 року суддя Чугуївського міського суду Харківської області Оболєнська С.А., розглянувши адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправними дій, скасування протоколу про адміністративне правопорушення та зобов'язання вчинити певні дії
18.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просить:
- визнати протокол № 700/5074 від 09.09.2025, складений посадовою особою старшим інструктором ІНФОРМАЦІЯ_3 головним сержантом ОСОБА_2 , протиправним та скасувати його,
- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП у зв'язку із закінченням строків накладення стягнення (ст. 38, ст. 247 КУпАП),
- визнати протиправними дії Відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку Позивача та відомостей про розшук Позивача,
- зобов'язати Відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення правил військового обліку Позивача та відомості про розшук Позивача,
- зобов'язати Відповідача повідомити органи Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення Позивача до ТЦК та СП.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2025 адміністративна справа розподілена судді Чугуївського міського суду Харківської області Оболєнській С.А.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в ч. 2 ст. 19 КАС України, а саме справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених п. 9, 10 ч. 1 цієї статті.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis п. 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», п. 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).
Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 260 КУпАП у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення, які в силу приписів статей 251, 252 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності та правильність складання якого перевіряється при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення.
З огляду на наведене, прихожу до висновку, що приймаючи рішення та вчиняючи дії, оскаржувані позивачем, працівники ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснювали не публічно-владні управлінські функції, а процесуальні дії, які підлягають оцінюванню на відповідність їх закону лише в контексті вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності під час провадження у справах про адміністративні правопорушення, в ході якого перевіряється законність та обґрунтованість вжитих заходів, дотримання порядку їх проведення. У сукупності оцінка таких дій є одним з критеріїв законності притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Таким чином, розгляд питання правомірності рішень та дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 під час складення відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КпАП України в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності та рішення суб'єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду у сукупності з іншими доказами, не дозволяє ефективно захистити та відновити (за наявності порушень) права особи, яка притягується до відповідальності, що не відповідає завданням адміністративного судочинства.
Оскаржувані позивачем дії відповідачів не є рішенням суб'єкта владних повноважень, за яким виникають негативні наслідки для особи в частині притягнення його в подальшому до адміністративної відповідальності, а тому не підпадають під визначення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 року у справі №553/2145/16-а, від 04 березня 2019 року у справі №199/7360/17 (2-а/199/252/17) (провадження №К/9901/33582/18), від 13.03.2019 року у справі №712/7385/17.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб саме у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв'язку з прийняттям рішення чи вчиненням владно-управлінських дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Отже, суд, керуючись приписами п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, виходить з того, що це спір не є адміністративним, оскільки відповідач при складанні відповідних матеріалів здійснює не публічно-владні управлінські функції, а процесуальні дії, оцінка яким надається під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, тому відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог щодо визнання протоколу № 700/5074 від 09.09.2025, складеного посадовою особою старшим інструктором ІНФОРМАЦІЯ_3 , головним сержантом ОСОБА_2 , протиправним та скасувати його.
Щодо інших позовних вимог приходжу до наступного.
Статтею 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Завданням адміністративного судочинства, згідно ч.1 ст.2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.3 КАС України публічно-правовий спір -спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За приписами п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 20 КАС України вказано, що окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті, що підсудні місцевим загальним судам.
Згідно ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:
оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;
уточнення списку виборців;
оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів у сфері медіа, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб'єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум;
оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;
3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо:
примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;
примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;
затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;
продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;
затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, або особами без громадянства;
затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті;
5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
6) адміністративні справи за позовними заявами територіального центру комплектування та соціальної підтримки з приводу тимчасового обмеження громадян України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.
2. Окружним адміністративним судам підсудні всі інші адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою статті 20 КАС України.
Як вбачається з позовної заяви позивач просить закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП у зв'язку із закінченням строків накладення стягнення (ст. 38, ст. 247 КУпАП), визнати протиправними дії Відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку Позивача та відомостей про розшук Позивача, зобов'язати Відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення правил військового обліку Позивача та відомості про розшук Позивача, зобов'язати Відповідача повідомити органи Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення Позивача до ТЦК та СП.
Також у позові зазначає, що до адміністративної відповідальності він не притягався та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не складалася.
Таким чином, дана адміністративна справа не підсудна Чугуївському міському суду Харківської області, як місцевому загальному адміністративному суду.
Пунктом 2 частини 1 статті 29 КАС України визначено, що суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
За змістом положень ст. ст. 169, 170, 171, 238 та 240 КАС України (якими передбачено підстави для повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі, відкриття провадження у справі, закриття провадження або залишення позову без розгляду) - вказана обставина: виявлення предметної непідсудності даної справи даному суду, - не є підставою для повернення позову позивачу, відмови у відкритті провадження, підставою для закриття провадження або залишення позову без розгляду.
Тому, застосовуючи по аналогії процесуальний закон, який регулює подібні процесуальні питання (ст.29 КАС України), враховуючи і дотримуючись положень процесуального закону щодо предметної юрисдикції справи (ст.20 КАС України), виходячи з загального принципу розгляду справи повноважним судом, встановленим законом (ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і ст.3 КАС України), а також враховуючи, що вказана справа не може бути розглянута даним судом без порушень правил предметної юрисдикції, що є безумовною підставою для скасування будь-якого рішення, ухваленого у такій справі неправомочним судом (п.1 ч.3 ст.317, ч.1 ст.318 КАС України), суд приходить до висновку, що дана адміністративна справа має бути передана на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду, до предметної юрисдикції якого віднесено її розгляд за ч.2 ст.20 КАС України.
Відповідно до п.6 ст.7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав щодо передання вказаної справи за підсудністю до Харківського окружного адміністративного суду.
Згідно ч.1 ст.30 КАС України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.
Керуючись ст. 20, 29, 170, 171 КАС України, суддя
постановила:
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Валки) в частині скасування протоколу про адміністративне правопорушення.
Адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Валки) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії передати на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: С.А. Оболєнська