Справа № 643/2861/25
Провадження № 2/643/2571/25
01.12.2025 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря судового засідання Ісоєва К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Зміст позовних вимог
АТ «Перший Український Міжнародний банк» (позивач) просить стягнути з ОСОБА_1 (відповідач) заборгованість за кредитними договорами № 2001528906201 від 20.01.2020, № 1001635157603 від 14.07.2020 в загальному розмірі 93715,02 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги
Між позивачем та відповідачем укладені кредитні договори № 2001528906201 від 20.01.2020, № 1001635157603 від 14.07.2020, згідно з умовами яких відповідач отримала кредити у розмірі 18800,00 грн. та 40000,00 грн. відповідно та зобов'язалась повернути кредитні кошти і сплатити проценти за користування кредитами.
Відповідач свої зобов'язання за договорами не виконала, у зв'язку з чим у неї станом на 01.12.2024 утворилась заборгованість в розмірі 93715,02 грн., з яких: 1) по кредитному договору від 20.01.2020 № 2001528906201 - в розмірі 32663,67 грн., з яких: 18799,94 грн. - заборгованість за кредитом; 13863,73 грн. - заборгованість процентами; 2) по кредитному договору від 14.07.2020 № 1001635157603 - у розмірі 61051,35 грн., з яких: 31619,19 грн. - заборгованість за кредитом; 12,56 грн. - заборгованість за процентами, 29419,60 грн. - заборгованість за комісією.
Основні процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 27.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в даній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 01.12.2025 постановлено провести заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Підстави розгляду справи за відсутності сторін
Представник позивача надав клопотання, згідно з яким просив розглядати справу за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилась, про дату, час і місце судового засідання повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов, заяву про розгляд справи за її відсутності, суду не надала.
Виходячи з чинного процесуального законодавства України, зокрема положень ч. 5 ст. 4, ст. 12, 13, п. 2 ч. 1 ст. 43, ч. 1, 3 ст. 223, ч. 4 ст. 268 ЦПК, участь в судовому засіданні є правом сторони, яким вона розпоряджається на власний розсуд.
Ураховуючи необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити рішення за відсутності її учасників.
Оскільки представник позивача не заперечував проти такого вирішення справи, суд проводить заочний розгляд справи та вирішує її на підставі наявних у ній доказів.
Фактичні обставини та докази, на підставі яких вони встановлені
20.01.2020 між сторонами підписано Заяву № 2001528906201 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а також Паспорт споживчого кредиту, згідно з якими відповідач отримала кредитний ліміт у розмірі 10000,00 грн. на наступних умовах: строк кредитування - 12 місяців; реальна річна процентна ставка - 47,88 %. В подальшому згідно з довідкою про збільшення кредитного ліміту його було збільшено до 18000,00 грн.
Крім того, 14.07.2020 між сторонами підписано Заяву № 1001635157603 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а також Паспорт споживчого кредиту, згідно з якими відповідач отримала кредит у розмірі 40000,00 грн. на наступних умовах: строк кредитування - 24 місяців; процента ставка - 0,01 % річних, реальна річна процентна ставка - 106,7265 %; комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 3,99 %.
Відповідно до платіжних інструкцій від 14.07.2020 та 09.10.2020, позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 40000,00 грн. та 10500,00 грн. відповідно.
Як вбачається з наданої позивачем виписки за договорами, відповідач користувалась наданим кредитним лімітом - отримувала готівкові кошти, сплачувала покупки.
Згідно з розрахунками заборгованості, виконаними позивачем, станом на 01.12.2024 заборгованість відповідача складає 93715,02 грн., з яких: 1) по кредитному договору № 2001528906201 від 20.01.2020 - в розмірі 32663,67 грн., з яких: 18799,94 грн. - заборгованість за кредитом; 13863,73 грн. - заборгованість процентами; 2) по кредитному договору № 1001635157603 від 14.07.2020 - у розмірі 61051,35 грн., з яких: 31619,19 грн. - заборгованість за кредитом; 12,56 грн. - заборгованість за процентами, 29419,60 грн. - заборгованість за комісією.
Застосовне законодавство та релевантна судова практика
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу, які регулюють відносини позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.
Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Якщо можливість стягнення процентів (плати за користування кредитом) після закінчення строку кредитування передбачено умовами кредитного договору, який укладено між сторонами, то є правильним і обґрунтованим висновок суду про наявність підстав для стягнення процентів (плати за користування кредитом) після закінчення строку кредитування (постанова Верховного Суду від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20).
Верховний Суд наголошує на тому, що на позивача покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов'язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню. Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Суд апеляційної інстанції правомірно врахував надані банком розрахунки заборгованості та наявні матеріали кредитної справи, оскільки указані документи стосуються предмета доказування у справі. Відповідач, заперечуючи проти розміру заборгованості, не спростував його (постанова Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 308/3956/15-ц).
Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Отже, наявний у матеріалах справи розрахунок кредитної заборгованості відповідача та виписки з його рахунків є належними доказами наявності заборгованості позичальника (постанова Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21).
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19).
Стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, завлений стороною позивача. Враховуючи, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості є необґрунтованими (постанова Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21).
Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).
Позиція суду
Розглядаючи справу на підставі наданих позивачем доказів, суд вважає доведеним, що між сторонами укладені вказані вище кредитні договори, на підставі яких відповідач отримала грошові кошти в кредит.
Відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредитів належним чином не виконала, у зв'язку з чим у неї станом на 01.12.2024 утворилась заборгованість у загальному розмірі 93715,02 грн.
Відповідачем не спростовані доводи позовної заяви, надані позивачем докази, а також розмір заборгованості, завлений стороною позивача. За таких обставин, розглядаючи справу в заочному порядку на підставі стандарту доказування більшої переконливості (більшої вірогідності), суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за кредитними договорами у вказаному вище розмірі.
Ураховуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений останнім судовий збір в розмір 2422,40 грн.
Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України
Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» (м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, ЄДРПОУ 14282829) грошові кошти в розмірі 93715,02 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» (м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, ЄДРПОУ 14282829) понесені останнім судові витрати в загальному розмірі 2422,40,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Д.А. Крівцов