Справа№ 953/11549/25
н/п 3/953/3026/25
"01" грудня 2025 р. суддя Київського районного суду м.Харкова Бородіна Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.5 ст. 126, ч.1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
23.10.2025 року о 10.58 год. в м. Харкові, по вул. Шевченка, 135, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Toyota Corolla, р.н. НОМЕР_2 , не маючи права керування таким транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушено вимоги п. 2.1А ПДР України.
Крім того, 23.10.2025 року о 10.58 год. в м. Харкові, по вул. Шевченка, 135, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем Toyota Corolla, р.н. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі КНП ХОР ОКНЛ у лікаря - нарколога відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
ОСОБА_1 до судового засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі, клопотань не надходило, про час дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Оскільки неявка ОСОБА_1 відповідно до вимог
ст. 268 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи, клопотань не надано, суд вважає можливим розглянути справу за його відсутності, за наявними доказами.
Суд, дослідивши письмові матеріали та відеозаписи, приходить до наступного.
У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП України передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП України передбачена за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме ч. 2 зазначеної статті передбачено керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Згідно ч.2 ст. 16 ЗУ «про дорожній рух» водій зобов'язаний: мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред'являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством;
Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735(далі - Інструкція №1452/735).
Відповідно до п.6 Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1086 від 17.12.2008, тимчасово вилучене посвідчення повертається водієві: у разі винесення судом постанови про позбавлення водія права керування транспортним засобом (крім осіб, які отримали посвідчення водія вперше) після закінчення визначеного строку позбавлення права керування транспортним засобом, проходження в установленому порядку позачергового медичного огляду щодо придатності до керування транспортним засобом та успішного складення в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС теоретичного і практичного іспиту для отримання права на керування транспортним засобом відповідної категорії.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП повністю доведена, у розумінні ст. 251 КУпАП, належними та допустимими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 23.10.2025 року серії ЕПР1 №491461; протоколом про адміністративне правопорушення від 23.10.2025 року серії ЕПР1 №491479; постановою Київського районного суду м. Харкова від 17.11.2023 року, яка набрала законної сили та якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 рік; рапортом поліцейського УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Петренка Є.; довідками, складеними т.в.о. інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП старшим лейтенантом поліції Галкіною К. про отримання посвідчення водія, про належність транспортного засобу та про повторність; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; даними відеозаписів, які містяться в матеріалах справи на яких зафіксовано, що ОСОБА_1 , знаходячись на водійському сидінні в транспортному засобі Toyota Corolla, р.н. НОМЕР_2 , у якому були увімкнені задні червоні ліхтарі, на вимогу працівників поліції повідомив, що від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі відмовляється; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5773295 від 21.09.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП.
Доказів проходження ОСОБА_1 після закінчення визначеного строку позбавлення права керування транспортним засобом, в установленому порядку позачергового медичного огляду щодо придатності до керування транспортним засобом та успішного складення в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС теоретичного і практичного іспиту для отримання права на керування транспортним засобом відповідної категорії матеріали справи не містять.
Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена у повному обсязі.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Суд вважає, що своїми діями ОСОБА_1 порушив
п. 2.5, п. 2.1А ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, та адміністративне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП України, а саме вчинення повторно протягом року правопорушення, що полягає у керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Згідно ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Судом не встановлені обставини, які пом'якшують відповідальність правопорушника.
За таких обставин, суд вважає за необхідне застосувати до особи, що притягається до адміністративної відповідальності, адміністративне стягнення у межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП, у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років без конфіскації транспортного засобу.
Також, суд приходить до висновку, що в даному випадку таке стягнення, буде достатньою мірою відповідальності для виховання особи, що вчинила дане адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також в повній мірі забезпечить запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами, та повністю відповідатиме меті його застосування.
Крім того, слід зазначити, що законодавець прямо передбачив відповідальність за ч.5 ст. 126 КУпАП у виді санкції позбавлення права керування транспортним засобом до осіб, що повторно протягом року вчинили адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст. 126 КУпАП зокрема за керування транспортним засобом, не маючи такого права.
Отже, ні норми Загальної частини КУпАП, ні статті 126 КУпАП не містять жодних застережень чи умов застосування додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, у тому числі, зумовлених відсутністю у винного посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п. 20).
Виходячи із системного аналізу зазначених норм, суд вважає, що правова природа додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей 126, 130 КУпАП, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.
Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого стягнення, передбаченій ст.23 КК. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Каральна мета такого додаткового стягнення досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб'єктивного права), так і покладенням на особу обов'язків за ухилення від відбування додаткового стягнення.
Підхід щодо неможливості призначення додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету стягнення, а відтак враховуючи зазначене, особі, яку визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 126, 130 КУпАП, суд може призначити додаткове стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення адміністративного правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
У пункті 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19.12.2008 р.) «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначалось, що позбавлення права керувати транспортними засобами не можна застосовувати до винної особи, яка вже позбавлена такого права або взагалі його не мала. При цьому суд виходить з того, що Постанови Пленуму Верховного Суду України не є джерелом права. Роз'яснення, що в них містились, стосувались законодавства двадцятирічної давнини, яке за цей час багато разів змінювалось і трансформувалось, а тому висновки викладені в зазначеній постанові не є релевантними у даній справі.
Відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, яка притягається до адміністративного відповідальності підлягає стягненню судовий збір.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України « Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 605,60 грн.
Керуючись ст. ст.40-1, ч.5 ст.126, ч. 1 ст.130 КУпАП,ЗУ «Про судовий збір» суд,-
постановив:
Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.130, ч. 5 ст.126 КУпАП адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір на користь держави в розмірі 605,60 грн.
Роз'яснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що у разі несплати штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем його проживання, роботи або за місцезнаходженням майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується: подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня винесення такої постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Н.М.Бородіна