Справа № 953/9112/25
н/п 2/953/3779/25
26 листопада 2025 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Шаренко С.Л.,
за участю секретаря - Реуцької Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
установив:
01.09.2025 до Київського районного суду м. Харкова надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №301191004 від 10.10.2019 у розмірі 23454,80 гр.; судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 гр., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 гр. покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 10.10.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали Кредитний договір № 301191004 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Зокрема, відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску Відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.
Правилами до Кредитного договору передбачено, що позичальник у заявці зобов'язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні Товариству для прийняття рішення про надання чи ненадання кредиту. Позичальник також зобов'язаний оновлювати ці дані в Особистому кабінеті не пізніше 3-х календарних днів з дня виникнення змін в таких даних.
Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірило особисті дані відповідача, а і платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірило чи дійсно платіжна картка належить позичальнику.
Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора UFC7S855. Зокрема, 10.10.2019 0:06:38 год. відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору.
Відповідно до п. 4.5 Кредитного договору, визначається, що у всіх відносинах між позичальником та Кредитодавцем в якості підпису, позичальник використовує як електронний підпис одноразовий ідентифікатор, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Одночасно з підписанням договору, Товариство відправило на електронну адресу, вказану відповідачем у Заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним в нього примірником електронного договору, у формі що унеможливлює зміну його змісту.
З наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим.
Отже, заповненням анкети-заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений Кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора - належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину.
Звертає увагу, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений.
Таким чином, у вказаному Кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.
Відповідно до п.1.1. договору, Кредитодавець зобов'язується надати позичальникові Кредит на суму 9550 гр. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.
Таким чином, Кредитний договір є двостороннім, оскільки породжує обов'язок кредитодавця надати кредит та обов'язок позичальника його повернути, та сплатити проценти за користування ним.
Відразу після вчинених дій відповідача, 10.10.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 9550 гр. на його банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень.
Зокрема, на підтвердження даної інформації Позивачем також долучено документ, виданий та підписаний АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (банк, що здійснював платіж), з якого вбачається, що операція по перерахування коштів була успішною та кошти зараховані на картковий рахунок Боржника.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28.11.2019.
28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31.12.2021. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.
31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020.
31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020.
31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024.
З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Тобто, предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.
В той же час, відповідно до п. 1.5. Договору факторингу, Реєстр прав вимоги - означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору.
Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності Сторін.
Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №62 від 21.01.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 26 644,50 гр.
Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024.
Відповідно, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Тобто, право вимоги за кредитним № 301191004 від 10.10.2019 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 21.01.2020, відповідно до підписання Сторонами реєстру прав вимоги № 62.
Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.
Зокрема, на підтвердження переходу права вимоги Позивачем долучено довідку видану ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що підтверджує перехід права вимоги за кредитним договором № 301191004 від 10.10.2019 до ТОВ «Таліон Плюс».
Реєстр прав вимог №62 від 21.01.2020 підписаний вже після укладення кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Відповідачем.
Відповідно до п.5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) визначено, що Фактор (ТОВ «Таліон Плюс») має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року.
В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 (Додаток №18) та №3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін.
Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору (п.4.1. ).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 23454,80 гр.
Відповідно до п.п. 5.3.3 Договору факторингу Фактор має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.
08.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу № 08/07/25-Е відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.
Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані Зазначені в Реєстрі Боржників.
Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 08/07/25-Е від 08.07.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 32183,50 гр. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 08/07/25-Е від 08.07.2025.
В ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором № 301191004 від 10.10.2019 перейшло до позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до відповідача в розмірі 32183,50 гр.
Розрахунки заборгованості, підготовлені ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» за Кредитним договором № 301191004 від 10.10.2019 наведено у додатках до позовної заяви.
Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором № 301191004 від 10.10.2019, становить - 23454,80 гр., яка складається з наступного: 9550 гр. - заборгованість по кредиту; 13904,80 гр. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
22.09.2025 на електрону адресу суду в системі «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кірюшина А.А. по суті позовних вимог, в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі (а.с. 91-104).
На обґрунтування пояснень зазначає, зокрема, що жодним доказом, який надано Позивачем разом із позовною заявою, не доказано: укладення кредитного договору від 10.10.2019 № 301191004 між Відповідачем і ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»; надання (перерахування) ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» Відповідачу коштів у кредит за Кредитним договором; відступлення права вимоги до Відповідача на користь Позивача за Договорами відступлення прав вимоги; наявність будь-якої заборгованості Відповідача перед Позивачем. Усі твердження Позивача є надуманими, бездоказовими та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях, суб'єктивних міркуваннях Позивача, та не доведені документально. Стороною Позивача не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про укладення між Відповідачем та Позивачем Кредитного договору та виникнення між ними будь-яких правовідносин.
Позивач стверджує, що Кредитний договір було укладено в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. За твердженням позивача таку пропозицію зробив відповідач шляхом заповнення та подання заявки на отримання грошових коштів в кредит. Однак вказаний доказ не містить ознак його підписання його відповідачем, в тому числі в електронній формі, що не може свідчити про його належність. Теж саме можна сказати і про довідку щодо дій позичальника в Інформаційнотелекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Дана довідка створена зацікавленою у справі особою, а саме первісним Кредитодавцем. Вказана довідка також створена зацікавленою у справі особою, а саме представником відповідача. Як зазначалось вище ці докази (документи) містять відомості, що були внесені кредитодавцем, а не позичальником. Створення такого доказу та внесення в нього змін цілком залежить від волі зацікавленої у справі особи (первісного Кредитодавця). У позові позивач не вказує, яким чином відповідачу була надана (надіслана) така пропозиція (оферта), і які істотні умови вона містила. У позові позивач не підтверджує доказами, яким чином був надісланий позивачем та отриманий відповідачем такий ідентифікатор: СМС-повідомлення, певний месенджер тощо. Одночасно, неможливо перевірити підписання оспорюваного кредитного правочину також кредитодавцем. Адже, тільки докази накладення кваліфікованої електронної печатки первісного кредитора (кредитодавця) можуть слугувати доказом таких фактів. Але позивачем вони не надані. Факт підписання даної угоди самим кредитодавцем не є доведеним позивачем. Надані позивачем із позовом електронні копії електронних та паперових доказів не можуть бути достовірними доказами укладення кредитного договору. Твердження позивача, що кредитний договір був укладений та є чинним, не відповідає дійсності. Дані копії електронних та письмових доказів є сумнівними та мають бути виключені із числа доказів.
Представник відповідача зазначає, що відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 11.09.2017 №89, не існує ніяких «карткових рахунків». Відповідно до цього Плану кошти фізичних осіб зберігаються в банках України на рахунках Групи 262, а нумерація таких рахунків починається з 262 (рядки 464-470 за порядком в Плані рахунків). Отже, банківський рахунок фізичної особи та номер банківської платіжної картки - це різні поняття. У доказі платіжне доручення в полі «КРЕДИТ рах. №» вказано «5168-49XX-XXXX8926». Однак це не номер банківського рахунку, на який перераховуються кошти, а номер банківської платіжної картки. Більше того, даний номер не є повним, оскільки символом «Х» замінено 6 цифр, тобто це цифри в діапазоні від 0 000 000 до 9 999 999, тобто 1 млн цифр. Таким чином, за вказаним номером можуть одночасно існувати 1 млн банківських платіжних карток. Однак номер банківського рахунку та номер банківської платіжної картки не є тотожними поняттями (полями, цифрами) за означенням. Жодний банк України ніколи б не прийняв до виконання вказане платіжне доручення із такими суттєвими порушеннями банківського законодавства та платіжної дисципліни. Крім того, дане платіжне доручення не містить відмітки банку про проведення, дату операції, а також банківський операційний штемпель. Вказаний доказ є саме електронною копією електронного доказу. Так, незрозуміло, яким чином на даний документ було нанесено підпис та відбиток печатки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Адже, це явно не власноручний підпис, а також не «мокрий» відбиток печатки. Також в наданій позивачем копії Кредитного договору відсутнє посилання на номер банківського рахунку або номер картки, на яку необхідно кредитодавцю перерахувати кредит. Зокрема, такий реквізит не вказано в п.5 «Реквізити сторін» цього правочину. Враховуючи викладене, доказ платіжне доручення є неналежним, недостовірним, недопустимим, сумнівним або підробленим та має бути виключеним із числа доказів у справі. Не надано позивачем суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що мало місце продовження строку кредитування відповідно до умов Кредитного договору та відповідно необґрунтовано нарахування відсотків після закінчення строку кредитування.
Отже, позивачем не надано суду обґрунтованого розрахунку нарахованих відсотків в сумі 6791,60 грн, з врахуванням умов договору кредиту. Позивачем не надано суду достовірні докази відступлення права вимоги до Відповідача та дійсності такої вимоги.
Крім того зазначає, що ознайомившись із позовною заявою вважає, що сума витрат на професійну правничу допомогу значно завищена та не відповідає складності справи.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони. Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору. Стала судова практика визначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Враховуючи справу незначної складності, Відповідач вважає неспівмірними та нерозумними судові витрати у місцевому суді у розмірі 7000 гривень та такими, що були фактичними та неминучими.
22.09.2025 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про витребування доказів, а саме просив витребувати в АТ КБ «Приватбанк» наступну інформацію: чи належав станом на 10.10.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (ЄДРПОУ 38569246) рахунок № НОМЕР_2 . Крім того, просив витребувати в АТ КБ «Приватбанк» виписку по рахунку НОМЕР_2 за 10.10.2019.
В обґрунтування клопотання представник відповідача зазначив, що відповідач заперечує факт отримання ним грошових коштів від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», вважає платіжне доручення від 10.10.2019 № e01de815-b943-45cb-b167-950bc399e6d8 несправжнім, оскільки вказане платіжне доручення не містить усіх необхідних законодавчо визначених реквізитів даного виду платіжного документу, а тому виникла необхідність у витребуванні вказаної інформації задля повного, всебічного та об'єктивного вирішення справи.
24.09.2025 від представника позивача до суду надійшли заперечення на клопотання відповідача, відповідно до змісту яких вбачається, що з клопотання про витребування доказів вбачається, що заходи, вжиті особою, яка подає клопотання для отримання даного доказу відсутні. Зокрема, Відповідач в своєму клопотанні про витребування доказів не вказав обставини, які може підтвердити цей доказ, а тому представник позивача заперечує проти задоволення клопотання відповідача про витребування доказів.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 30.09.2025 року клопотання представника відповідача про витребування доказів задоволено. Витребувано в АТ КБ «Приватбанк» наступну інформацію:- чи належав станом на 10.10.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (ЄДРПОУ 38569246) рахунок № НОМЕР_2 . Витребувано в АТ КБ «Приватбанк» виписку по рахунку НОМЕР_2 за 10.10.2019.
На виконання ухвали суду, 20.10.2025 року до суду надійшла відповідь з АТ КБ «Приватбанк», зі змісту якої вбачається, що рахунок № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_2 ) належить ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Додатково направлено виписку по рахунку № НОМЕР_3 за період з 10-10-2019 по 10-10-2019 р.
Крім того, на виконання ухвали суду від 11.09.2025 року до суду з АТ «Сенс банк» надійшла відповідь, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 є клієнтом банку. На її імя відкрито запитувану картку № НОМЕР_5 , повний номер картки № НОМЕР_6 , рахунок до картки №. НОМЕР_7 . Крім того, надано виписку по рахунку за період з 10.10.2019 по 165.10.2019 з відображенням зарахування коштів у сумі 9550 гр. Фінансовий номер телефону за платіжною карткою № НОМЕР_5 в період з 10.10.2019 по 15.10.2019 року - НОМЕР_8 . Номер телефона НОМЕР_8 знаходиться в анкетних даних клієнта ОСОБА_1 .
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день та час судового засідання повідомлявся судом належним чином, в прохальній частині позовної заяви просив проводити розгляд справи без участі представника позивача.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про день та час судового засідання повідомлялась судом належним чином. Від представника відповідача Кірюшина А.А. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в прохальній частині якого він просив проводити судовий розгляд без участі сторони відповідача.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Стороні зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 81 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.
Вимоги ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачають, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим ЦПК України випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані (у письмовій або електронній формі, речовими об'єктами, висновками експертів, показаннями свідків), на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України в цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, згідно якого кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
10.10.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір №301191004, згідно умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 9550 гр. строком на 30 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені умовами Кредитного договору.
Згідно п. 1.1. Договору, за цим Договором Товариство зобов'язується надати Позичальникові Кредит без конкретної споживчої мети, на суму 9550 гр. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, нараховані згідно п. 1.4. цього Договору.
Відповідно до п. 1.3. Договору, кредит надається (Договір укладається) строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником.
Відповідно до п. 1.4. Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у розмірі 0,32 процентів від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту до закінчення строку Кредиту, визначеного в п. 1.3. цього Договору.
Відповідно до п. 2.2.2.1. Договору, позичальник зобов?язаний вчасно повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом в порядку визначеному цим Договором.
Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора № UFC7S855, який 10.10.2019 о 0:05:48 год. відповідач увів у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи. Договір містить анкетні та персональні дані ОСОБА_1 , серію та номер паспорту, код РНОКПП, адресу, її електронну адресу, та номер телефону.
До матеріалів позовної заяви долучена Заявка на отримання грошових коштів в кредит від 10.10.2019, яка містить інформацію про анкетні та персональні дані позичальника ОСОБА_1 , та номер картки НОМЕР_9 .
Також матеріали справи містять Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Проте, вказані Правила не містять підпису відповідача, тобто не містять ані алфавітно-цифрової послідовності, передбаченої законом для одноразового ідентифікатора, ані електронного цифрового підпису, ані аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) відповідача.
Укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 електронного кредитного договору №301191004 від 10.10.2019 підтверджується також довідкою від 11.09.2023, щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
На виконання умов вказаного Кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 10.10.2019 з рахунку НОМЕР_2 перерахувало на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_9 (що зазначено позичальником у заявці на отримання грошових коштів в кредит від 10.10.2019) грошові кошти в розмірі 9550 гр. згідно договору №301191004 від 10.10.2019, що підтверджується платіжним дорученням від 10.10.2019 та випискою по банківському рахунку ОСОБА_1 , наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів.
Згідно виписки АТ «Сенс Банк» за договором №б/н за період 10.10.2019-15.10.2019, ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_7 10.10.2019 надійшла сума у валюті операції в розмірі 9550 UAH (а.с. 128)
Згідно повідомлення АТ КБ «Приватбанк» від 20.10.2025, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» належить рахунок № НОМЕР_2 (а.с. 119).
28.11.2018 ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) уклали Договір факторингу № 28/1118-01. Пунктом 2.1 договору факторингу передбачено, що згідно умов цього договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. У п.п.1.3 Договору визначено, що «право вимоги» - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржника по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строку платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому. Пунктом 1.2 Договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, в саме Реєстрах прав вимоги. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 Договору). Цей договір набуває чинності та всі права та обов'язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (п. 8.1 Договору). Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 договору та закінчується 28.11.2019, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (п. 8.2).
Відповідно до укладених між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» додаткових угод до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018: № 19 від 28.11.2019; № 26 від 31.12.2020; № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022, № 32 від 31.12.2023, строк дії договору факторингу продовжувався, останній раз до 31.12.2024.
21.01.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» складено та підписано Реєстр прав вимоги № 62 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, за яким передані (відступлені) права вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №301191004 від 10.10.2019 на загальну суму заборгованості 26 644,50 грн, де 9 550,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 17 094,50 грн заборгованість по відсоткам. Сума фінансування 1 432,50 гр.
05.08.2020 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (Фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) уклали Договір факторингу № 05/0820-01, предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку (п.4.1. ) Відповідно до п.8.2 договору строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1 цього договору, та закінчується 04.08.2021, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Відповідно до укладених між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» додаткових угод до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020: № 2 від 03.08.2021; № 3 від 30.12.2022, строк дії договору факторингу продовжувався, останній раз до 30.12.2024 включно.
31.08.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» складено та підписано Реєстр прав вимоги № 11 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, за яким передані (відступлені) права вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №301191004 від 10.10.2019 на загальну суму заборгованості 23454,80 гр., де 9550,00 гр. - заборгованість за тілом кредиту, 13904,80 гр. заборгованість по відсоткам.).
08.07.2025 ТОВ «ФК Онлайн фінанс» (Фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» (Клієнт) уклали Договір факторингу № 08/07/25-Е, відповідно до п. 1.1 якого Фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти за прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту). Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 є невід'ємною частиною Договору. Відповідно до п.1.2. цього договору, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. За змістом п.3.1, 3.2, 3.3. договору загальна сума Прав Вимоги, що відступаються за цим Договором, Ціна Продажу та Одинична Ціна визначаються в день передачі по Акту прийому-передачі Реєстру Боржників, який складається та підписується в день укладання даного Договору. Загальна сума Прав Вимоги, що відступаються за Договором, становить 155 020 595,24 гр. Ціна продажу за Договором становить 2 501 429,88 гр., без ПДВ.
Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № № 08/07/25-Е від 08.07.2025, який складено та підписано ТОВ «ФК Онлайн фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» 08.07.2025, клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників в кількості 4817. 08.07.2025 між ТОВ «ФК Онлайн фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» складено та підписано Реєстр боржників до договору факторингу № 08/07/25-Е від 08.07.2025, за яким передані (відступлені) права вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №301191004 від 10.10.2019 на загальну суму заборгованості 32 183,50 гр., де 9 550,00 гр. - заборгованість за тілом кредиту, 13 904,80 гр. заборгованість по відсоткам, пеня, штрафи - 8 728,70 гр., сума фінансування 212,35 гр.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
За змістом статті 12 цього Закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З договору № 301191004, укладеного між ОСОБА_1 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Отже, відповідач уклав електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).
Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Як визначено ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень статей 77-80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимим, достовірними та достатніми.
Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
З огляду на викладене, в розрізі даного спору вбачається, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються укладеним 10.10.2019 Кредитним договором № 301191004, та у зв'язку із неналежним виконанням боржником умов зазначеного Договору, у позивача як кредитора за спірними зобов'язаннями виникло право вимоги стягнути з відповідача заборгованість по кредиту, по відсоткам за користування кредитом, а також по передбаченим Договором санкціям.
Згідно наданій позивачем виписці по особовому рахунку заборгованість відповідача за Кредитним договором № 301191004 від 10.10.2019 становить: 32 183, 50 гр., з яких: 9550 гр. - заборгованість за сумою кредиту; 13 904,80 гр. заборгованість по процентам, заборгованість за штрафними санкціями - 8728, 70 гр.
Відповідно до частини другої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У відповідності до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" N 2120-IX від 15.03.2022, доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, підлягає задоволенню.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 гр. суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з положеннями частин першої п'ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Метою впровадження цього принципу пропорційності є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Так, у матеріалах справи міститься: копія договору надання правничої допомоги від 09.07.2025 № 09/07/25-01, додаткова угода №25770555840 до Договору про надання правничої допомоги № 09/07/25-01 від 09.07.2025, копію Акту прийому-передачі наданих послуг до Договору надання правничої допомоги № 09/07/25-01 від 09.07.2025.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 гр. є неспівмірною, зокрема, із складністю справи та виконаними роботами. Зазначена категорія справ є типовою, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, додатки до позовної заяви, також є наперед визначеними та не потребують великих зусиль для його зібрання.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.
Так, Велика Палата Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 гр., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 422, 40 гр.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 272, 273-276 ЦПК України, ст. 207, 610, 627-629, 638, 525, 526, 536, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд,
ухвалив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» (02090, м. Київ, вул. Алматинська, буд. 8, офіс 310а) заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 454 (двадцять три тисячі чотириста п'ятдесят чотири) гр. 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» (02090, м. Київ, вул. Алматинська, буд. 8, офіс 310а) судовий збір у сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гр., 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» (02090, м. Київ, вул. Алматинська, буд. 8, офіс 310а) витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гр.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua.
Повний текст рішення складено 28.11.2025 року.
Суддя Шаренко С.Л.