Справа № 564/2523/21
01 грудня 2025 року
Костопільський районний суд Рівненської області
в складі судді ОСОБА_1
за участі секретаря ОСОБА_2
потерпілого ОСОБА_3
представника потерпілого адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Костопіль заяву потерпілого ОСОБА_3 про відвід слідчому судді ОСОБА_5 ,
28 листопада 2025 року потерпілий ОСОБА_6 подав до Костопільського районного суду Рівненської області заяву про відвід слідчому судді ОСОБА_5 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020282230000040 від 12.10.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України.
Зазначену заяву про відвід відповідно до ст. 35 КПК України автоматизованою системою документообігу суду передано для розгляду судді ОСОБА_1 .
В обґрунтування заявленого відводу покликається на те, що слідчий суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості ( п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України).
При цьому зазначив, що слідча суддя ОСОБА_5 не може брати участі у вказаному кримінальному провадженні, оскільки під час досудового розслідування вона 20.09.2021 винесла ухвалу про повернення скарги потерпілого ОСОБА_3 на постанову дізнавача про закриття кримінального провадження № 42020181130000040 від 12.10.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, яка була скасована 02.12.2021 року колегією Рівненського апеляційного суду та повернута на новий розгляд.
Наведене викликає сумнів в об'єктивності та безсторонності судді, оскільки на даний час нею розглядається аналогічна скарга потерпілого на постанову дізнавача про закриття цього ж кримінального провадження.
Вважає, що слідча суддя ОСОБА_5 є упередженою та при розгляді поданої ним скарги не може забезпечити його право на справедливий суд.
У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 та його представник адвокат ОСОБА_4 заявлений відвід підтримали, покликаючись на обставини, викладені у письмовій заяві.
Заслухавши думку потерпілого та його представника, перевіривши мотиви відводу, суд вважає заяву про відвід слідчої судді ОСОБА_5 немотивованою і такою, що не підлягає до задоволення.
Згідно до ч. 2 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-76 цього Кодексу судді може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Статті 75, 76 КПК України містять вичерпний перелік обставин, що виключають участь судді у кримінальному провадженні.
Зокрема, п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України передбачено, що слідчий суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Згідно ч. 4 ст. 80 КПК України заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу.
Відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.
Разом із тим достатніх, переконливих обставин, які б вказували на упередженість та особисту заінтересованість слідчої судді ОСОБА_5 у вказаному кримінальному провадженні, потерпілим ОСОБА_3 не наведено та належними доказами не підтверджено.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ч. 7 ст. 56 "Закону України Про судоустрій і статус суддів" суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Встановлено, що у провадженні слідчого судді ОСОБА_5 перебуває скарга потерпілого ОСОБА_3 на постанову дізнавача про закриття кримінального провадження № 42020181130000040 від 12.10.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України.
У рамках вказаного кримінального провадження слідчою суддею ОСОБА_5 20.09.2021 виносилася ухвала про повернення скарги потерпілого ОСОБА_3 на постанову дізнавача про закриття кримінального провадження № 42020181130000040 від 12.10.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, яка була скасована 02.12.2021 колегією Рівненського апеляційного суду.
Разом із тим жодних процесуальних документів у підтвердження вказаних обставин потерпілим чи його представником до заяви про відвід слідчому судді ОСОБА_5 не долучено.
Незгода з процесуальним рішенням слідчої судді ОСОБА_5 у рамках вказаного кримінального провадження, яке оскаржувалися та було скасоване апеляційним судом, не є обставинами, які можуть викликати в потерпілого а також у стороннього спостерігача сумніви у небезсторонності судді. Крім того, доказів систематичності безпідставної відмови слідчим суддею у прийнятті до розгляду скарг потерпілого, його заяв чи клопотань під час досудового розслідування не надано.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади" визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характер або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі Гаусшильдт проти Данії, Мироненко і Мартиненко проти України зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі Гаусшильдт проти Данії вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі Мироненко і Мартиненко проти України).
Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
Об'єктивний критерій передбачає встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справі "Фей проти Австрії», "Веттштайн проти Швейцарії»)
За суб'єктивним критерієм "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного" (рішення у справі "Білуха проти України").
У судовій практиці використовується презумпція особистої безсторонності суду, яка передбачає такий стан, допоки не надано доказів протилежного (зокрема, ухвала ВС від 15 липня 2019 р. у справі № 9901/116/19.
У п. 105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) Суд зазначив, що між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення ЄСПЛ у справі «Kyprianou v. Cyprus», заява № 73797/01, п. 119).
Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію може надати вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення ЄСПЛ у справі «Pullar v. the United Kingdom», заява № 22399/93, п. 32).
Потерпілим не доведено як об'єктивної так і суб'єктивної безсторонності слідчої судді ОСОБА_5 .
Таким чином, існує презумпція неупередженості слідчої судді, у спростуванні якої достатніх доказів та мотивів потерпілим ОСОБА_3 не вказано.
За наведеного суд дійшов висновку про те, що заявлений відвід є безпідставний, немотивований та до задоволення не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 75, 80 - 82 КПК України,
У задоволенні заяви потерпілого ОСОБА_3 про відвід слідчій судді ОСОБА_5 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1