Справа № 545/5059/25
Провадження № 1-в/545/465/25
21.11.2025 Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві у дистанційному режимі відеоконференції між Полтавським районним судом Полтавської області, Державною установою «Божковська виправна колонія (№16)» клопотання засудженого ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, -
Засуджений ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, посилаючись на те, що за період відбування покарання він характеризується добре за сумлінне ставлення до праці та зразкову поведінку, з перших днів працевлаштований в установі різноробочим у виробничих майстернях установи на дільниці по виготовленню сітки, дотримується правил внутрішнього трудового розпорядку та беззаперечно виконує накази працівників колонії, а тому вважає, що сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
У судове засідання засуджений та представник адміністрації установи не з'явилися, надавши заяви, у яких клопотання підтримали та просили провести судовий розгляд за їхньої відсутності,.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання з огляду на те, що засуджений ОСОБА_4 не довів своє виправлення сумлінною поведінкою та ставленням до праці, а тому не заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Заслухавши пояснення засудженого, представника адміністрації установи, з'ясувавши думку прокурора, дослідивши матеріали клопотання та особової справи, суд проходить до висновку, що клопотання задоволенню не підлягає з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_4 засуджений вироком Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.2024 за ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307, ч.1 ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі без конфіскації майна; вирок набрав законної сили 24.02.2025. Строк відбування покарання обчислюється з моменту затримання - 27.02.2023.
Згідно з ч.2 ст.107 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці та навчання довів своє виправлення.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.107 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване до засуджених за кримінальне правопорушення, вчинене у віці до вісімнадцяти років, після фактичного відбуття не менше половини строку покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила у віці до вісімнадцяти років новий умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.
Таким чином, на момент звернення до суду із клопотанням відбув більше 1/2 строку призначеного судом покарання, тобто формально має право на розгляд питання щодо застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
Згідно з п.2 постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.
Відповідно до п.17 вказаної постанови Пленуму при розгляді питання про умовно - дострокове звільнення судам слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці і навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених, виправно-трудової установи, а також наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Згідно з характеристикою, затвердженого начальником державної установи «Божковська виправна колонія (№16)», засуджений ОСОБА_4 в установі працевлаштований різноробочим виробничих майстерень, не допускає порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці, дотримується вимог режиму відбування покарання та розпорядку дня установи, у взаємовідносинах з іншими засудженими неконфліктний, дотримуватися правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи, за час відбування покарання стягнень не має, має одне заохочення.
Виконавчий лист до установи не надходив.
Судом встановлено, що за період відбування покарання засуджений ОСОБА_4 мав 1 заохочення - 30.09.2025 за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки, встановлених КВК України та Правилами внутрішнього розпорядку та вимог безпеки праці (рішенням дисциплінарної комісії установи оголошено подяку).
Разом з тим, наявність лише одного заохочення за час відбування покарання та відсутність стягнень не є безумовною підставою для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, оскільки дотримання правил внутрішнього розпорядку (за що до засудженого застосовано заохочення) є обов'язком засуджених, тому не може бути єдиною умовою для застосування пільги.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що засуджений став на шлях виправлення, судом не встановлено.
Так, одним із показників виправлення засудженого є висновок адміністрації установи про те, що засуджена особа довела своє виправлення.
Разом з тим, адміністрація установи у характеристиці від 11.11.2025 зазначила, що засуджений хоча і довів своє виправлення та заслуговує на умовно-дострокове звільнення згідно ст.ст. 81, 107 КК України, однак подання про застосування умовно-дострокового звільнення не направила.
Також, суд враховує те, що ОСОБА_4 неодноразово (7 разів) був засуджений за вчинення аналогічних злочинів та вже неодноразово відбував покарання у виді позбавлення волі.
Отже, зазначені обставини не дають підстави вважати, що засуджений сумлінною поведінкою, ставленням до праці довів своє виправлення і до нього може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Повно та всебічно проаналізувавши встановлені обставини, суд приходить до висновку, що засуджений не довів свого виправлення і не заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбуття невідбутої частини покарання.
Керуючись ст.81, 107 КК України, ст.ст. 537,539 КПК України,-
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом 7 діб з моменту її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1