про повернення апеляційної скарги
"31" січня 2008 р.
Справа № 6/343-07-8988
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого Жекова В.І.
суддів Картере В.І., Пироговського В.Т.
розглянувши апеляційну скаргу
ТОВ “Констран»
на рішення господарського суду Одеської області
від 16.01.2008р.
у справі №6/343-07-8988
за позовом ПП “Корал»
до відповідача Затовської селищної ради Одеської області
про визнання права власності
25.01.2008р. ТОВ “Констран» звернулось до господарського суду із апеляційною скаргою на рішення господарського суду Одеської області від 16.01.2008 р. зі справи №6/343-07-8988.
29.01.2008р. зазначена скарга надійшла до Одеського апеляційного господарського суду та зареєстрована канцелярією суду за вх.№149.
Оскаржуваним рішенням господарського суду визнано за приватним підприємством “Корал» право власності на самовільно збудований другий поверх спального корпусу, літ. “А», розміром 7,27 х 6,15 м.; спального корпусу літ. «Б», розміром 19,96 х 10,15 м.; вбиральню-душову літ. «В», розміром 4,58 х 6,93 м., зазначені в Технічному паспорті на громадський будинок, що виготовлений 22.02.2007р. комунальним підприємством “Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» та розташований на території бази відпочинку «Корал» у Сонячному районі, с.м.т. Затока, міста Білгород-Дністровський Одеської області.
ТОВ “Констран» звертаючись з апеляційною скаргою зазначило, що відповідно до рішення Державної реєстраційної палати при Міністерстві інформаційного розвитку Республіки Молдова про реєстрацію підприємств, створеного шляхом трансформації від 15.02.2006р. справа №1005600040772, ТОВ “Констран» створено в результаті реорганізації шляхом трансформації “Міжгосподарської будівельної Асоціації №1», а отже ТОВ “Констран» є правонаступником прав та обов'язків даного будівельного підприємства.
27 вересня 2002р. між Міжгосподарським виробничим об'єднанням (МСО-1) та ПП “Корал» укладено договір оренди нерухомого майна - комплекс дерев'яних споруд бази відпочинку “Корал» з підсобними спорудами, в тому числі одну капітальну споруду, за адресою :Україна, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с.м.т. Затока.
ПП “Корал» на території вказаної бази відпочинку здійснено самовільну забудову та реконструйовано другий поверх капітальної будівлі без погодження з апелянтом, рішенням господарського суду визнано право власності за ПП “Корал» самовільно забудованого другого поверху, що за доводами скаржника порушує його права та інтереси як власника бази відпочинку “Корал».
Розглянувши апеляційну скаргу, судова колегія не вбачає підстав для прийняття апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Так, право на звернення з апеляційною скаргою або апеляційним поданням мають відповідно сторони зі справи і прокурор (стаття 91 ГПК України).
Статтею 107 Господарського процесуального кодексу України закріплено право осіб, яких не було залучено до участі у справі, на касаційне оскарження рішень і постанов суду, що стосується їх прав і обов'язків.
Як зазначено в апеляційній скарзі ТОВ “Констран» є правонаступником прав та обов'язків “Міжгосподарської будівельної Асоціації №1». В підтвердження цього факту ТОВ надано Рішення Державної реєстраційної палати при міністерстві інформаційного розвитку Республіки Молдова про реєстрацію підприємства, створеного в результаті реорганізації шляхом трансформації “Міжгосподарської будівельної Асоціації №1» та занесення в Державний реєстр підприємств та організацій даних про знов створене підприємство, а також надано реєстраційне свідоцтво.
Як вбачається з роз'яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» від 31.05.2002 господарський суд приймає як докази офіційні документи, що походять з інших держав, за умови їх легалізації дипломатичними або консульськими службами України.
Консули України легалізують іноземні документи, що подаються до офіційних органів України, відповідно до статті 54 Консульського статуту України, затвердженого Указом Президента України від 02.04.94р. № 127/94 .
Посвідчення консулами зазначених документів означає встановлення і засвідчення справжності підписів на цих документах і відповідності їх законам держави перебування.
Легалізація іноземного документа є необхідною умовою для подання його як доказу у судовому процесі.
З 22 грудня 2003 року для України набрала чинності Гаазька Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів. Згідно з положеннями Конвенції скасовується вимога легалізації документів для їх подальшого використання в державах - учасницях цієї Конвенції.
Відповідно до переліку держав - учасниць Конвенції, Республіка Молдова не приєднувалась до неї, а отже згідно статті 12 Конвенції це означає, що на території України не прийматимуться документи цієї країни, завірені апостилем, а продовжує застосовуватись вимога дотримання процедури консульської легалізації.
Статтею 15 Договору між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах (договір ратифіковано Законом України від 10.11.1994р.) передбачено, що документи, які підготував або засвідчив відповідний орган однієї з Договірних Сторін, скріплені гербовою печаткою і підписом уповноваженої особи, мають силу документа на території іншої Договірної Сторони без потреби будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій і перекладів документів, які засвідчені відповідним органом.
З контексту ст. 6 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності (угоду ратифіковано Постановою ВР № 2889-XII від 19.12.1992р.) вбачається, що документи, видані або засвідчені закладом або спеціально уповноваженою особою в межах їх компетенції за встановленою формою і скріплені офіційною печаткою на території однієї з держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, приймаються на території інших держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав без будь-якого спеціального посвідчення.
Таким чином, господарський суд має право приймати іноземні офіційні документи без консульської легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Однак, надані скаржником документи є ксерокопіями, які не засвідчені жодним із вищезазначених способів, а тому судова колегія не приймає їх як належні та допустимі докази в підтвердження наведених доводів апелянта щодо порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до положень ст. 3 ГПК України господарський суд приймає документи, складені мовами іноземних держав, за умови супроводження їх нотаріально засвідченим перекладом на українську або російську мову з урахуванням вимог статті 21 Закону України "Про мови в Українській РСР", що відповідно також не виконано ТОВ “Констран».
Крім того, до апеляційної скарги додано Квитанцію про сплату держмита від 25 січня 2008р.у сумі 42,5 грн. Однак, цей документ не є належним доказом сплати скаржником судового збору, так як оборотна сторінка цього документу, всупереч приписів п. 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита №15 від 22.04.1993р., затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції №50 від 19.05.1993р., не містить напис кредитної установи про зарахування у в дохід держави сплаченого судового збору, скріплений першим і другим підписами посадових осіб з відбитком печатки кредитної установи.
До то ж, апеляційна скарга ТОВ “Констран» підписана представником товариства - Мхітарян О.С. на підставі ксерокопії довіреності, що додана до апеляційної скарги. Однак, зазначена довіреність не завірена належним чином у відповідності до діючого законодавства, що є порушенням ст.36,94 ГПК України, а тому не приймається як документ підтверджуючий повноваження представника.
Отже, враховуюче вищевикладене апеляційна скарга ТОВ “Констран» підлягає поверненню.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 21, 86, 91, 94, 97 ГПК України, колегія суддів
Ухвалила:
1. Повернути апеляційну скаргу ТОВ “Констран» (вх. №149 від 29.01.2008р.).
2. Справу № 6/343-07-8988 повернути господарському суду Одеської області.
Головуючий суддя Жеков В.І.
Суддя Картере В.І.
Суддя Пироговський В.Т.