КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ
Справа №552/2621/25
Провадження № 1-кс/552/2438/25
01.12.2025 м. Полтава
Слідчий суддя Київського районного суду м.Полтави ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ ВП №1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Полтавської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12025170430000176 від 12.02.2025, за ознаками кримінальних правопорушеннь, передбачених ч.4 ст.190 КК України, -
Слідчий СВ ВП №1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 за погодженням з прокурором звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Клопотання мотивує тим, що слідчими слідчої групи у кримінальному провадженні здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 06.04.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202325533000431 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 21.06.2023, мешканець м. Полтава ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи неповнолітнім, перебуваючи на території Київського району м.Полтави, переслідуючи мотиви незаконного збагачення за рахунок заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вступив у злочинну змову з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 для спільного заняття злочинною діяльністю корисливого спрямування на тривалий період.
В подальшому, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до вчинення злочинних дій залучили свого знайомого - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Шахрайська схема була організована під виглядом «піраміди» та полягала в підшукуванні переважно молодих людей, які за грошову винагороду на власне ім'я погоджувались здійснити оформлення кредитів в банківських установах та мікрокредитних організаціях. Надалі, кошти отримані від фінансових установ, потрібно було передавати ОСОБА_6 , через залучених ОСОБА_7 та ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 , маючи достатні технічні навички користування комп'ютерною технікою, всесвітньою мережею Інтернет, а також знання влаштування та роботи банківської системи, системи мікрокредитних організацій, високі навички роботи з платіжними інструментами, в свою чергу здійснював технічну допомогу залученим особам в оформлені кредитів в банківських та мікрокредитних установах, а також здійснював, та в окремих випадках контролював, процес виводу коштів з рахунків потерпілих, та зарахування коштів на підконтрольні рахунки, як власні, так і підконтрольні ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Також ОСОБА_5 , за вказівкою ОСОБА_6 здійснював пошук нових осіб, які будуть залучені до описаної шахрайської схеми, та осіб, які за грошову винагороду нададуть у користування свої банківські картки.
У вчиненні вказаних кримінальних правопорушень обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Полтава, українець, громадянин України, з вищою освітою, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, відносно якого 30.12.2024 до Київського районного суду м. Полтави було скеровано обвинувальний акт за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 190 КК України.
Також, установлено, що підозрюваний ОСОБА_5 не працевлаштований та не має будь-яких легальних джерел доходів, а вчинення нових крадіжок є єдиним способом отримання для нього грошових коштів.
Враховуючи відсутність будь-яких засобів для існування: офіційних джерел доходів, постійного або тимчасового місця роботи, заощаджень, а також розмір шкоди, завданої потерпілій стороні, існують достатні підстави вважати, що збиток, завданий потерпілим діями підозрюваного ОСОБА_5 , не буде відшкодовано.
Згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єкта нерухомого майна, відомості про право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
А тому з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінальних правопорушень потерпілим в даному кримінальному провадженні звернувся до суду з відповідним клопотанням, яке просить задовольнити.
Слідчий в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд клопотання без її участі, клопотання підтримує, просить задовольнити.
Прокурор в судове засідання не з'явилася, надала заяву, в якій просить клопотання про арешт майна розглянути без її участі, відповідно до вимог ч. 2 ст. 172 КПК України. Клопотання підтримує та просить задовольнити.
Частиною 2 статті 172 КПК України визначено, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
У відповідності до положень ч. 2 ст. 172 КПК України, суд вважає за можливе здійснювати розгляд клопотання про арешт майна без повідомлення підозрюваного (власника) з метою забезпечення арешту даного майна.
Відповідно до частини 4 статті 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Оглянувши матеріали клопотання та додані до нього письмові документи, вважаю, що клопотання слід задовольнити частково виходячи з наступних підстав.
Встановлено, що СВ ВП №1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 06.04.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202325533000431 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України.
В межах вказаного кримінального провадження 30 вересня 2025 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190 КК України.
Зокрема, він підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, за обставин, викладених у повідомленні про підозру, яка долучена до матеріалів клопотання.
Так, згідно врученого 30.09.2025 повідомлення про підозру, ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 інкримінується вчинення дванадцяти епізодів, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України, а саме заволодіння у період із 31.08.2023 до 24.10.2024 групою осіб шляхом обману та незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки коштами 12 громадян під приводом інвестиційних операцій із оформленими на потерпілих кредитами на загальну суму 885 447,23 грн,
З матеріалів клопотання та долучених до нього письмових документів, а саме інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, судом встановлено, що підозрюваному ОСОБА_5 належить на праві приватної спільної часткової власності об'єкт нерухомого майна, а саме квартира АДРЕСА_2 , розмір частки 1/3 (а.с.128).
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності.
Згідно з вимогами ст. 16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.
Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі "Беєлер проти Італії", заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).
На думку слідчого судді, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, враховуючи суспільну небезпеку вчинених кримінальних правопорушень, їх специфіку і тяжкість, наявність обґрунтованої підозри у їх вчиненні особи, яка є власником такого майна. За таких обставин, слідчий суддя вважає, що пов'язані із накладенням арешту обмеження є виправданими, співмірними із завданнями кримінального провадження та пропорційними меті, з якою такі обмеження застосовуються.
Згідно з ст. 131 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження, серед іншого є арешт майна, який застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до частини 2 статті 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу). 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст.94,132,173 КПК повинен врахувати правову підставу для арешту майна, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Так, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
За ч. 6 ст. 170 КПК у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Крім того, з урахуванням характеру кримінальних правопорушень, що розслідуються у межах цього кримінального провадження, такий захід забезпечення кримінального провадження є пропорційним втручанню у володіння майном. Підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає. У цьому випадку арешт майна необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження та негативних наслідків для володільців майна не створює.
Водночас слідчий суддя бере до уваги, що відповідно до доданої до клопотання слідчого інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єкта нерухомого майна, відомості про право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
Відтак, суд вважає, що накладення арешту не на все майно, що є спільною частковою власністю підозрюваного та інших осіб (співвласників), а лише на 1/3 частину зазначеного майна, яке належить підозрюваному ОСОБА_5 , відповідатиме умові, зазначеній у ч.6 ст.170 КПК щодо можливості накладання арешту на майно з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінальних правопорушень потерпілим.
Зважаючи на вищевказане суд вважає, що за поданим клопотанням в кримінальному провадженні №12025170430000176 від 12.02.2025 підлягає арешту не все майно, що є спільною частковою власністю підозрюваного ОСОБА_5 та інших осіб, а лише 1/3 частина зазначеного майна, яке належить підозрюваному ОСОБА_5 .
Також слідчий суддя відзначає, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації правомочностей щодо таких прав, такий захід є тимчасовим.
А тому суд клопотання слідчого за погодженням з прокурором задовольняє частково.
Керуючись вимогами ст. ст.131,170-173,309,395 КПК України, -
Клопотання слідчого СВ ВП № 1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Полтавської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12025170430000176 від 12.02.2025 за ознаками кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України, - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінальних правопорушень потерпілим в даному кримінальному провадженні.
В іншій частині клопотання відмовити.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів до Полтавського апеляційного суду з моменту її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1