Справа № 524/13712/25
Провадження 3/524/3589/25
25.11.2025 року суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука Малтиз Андрій Вікторович, розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов із Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , РНОКПП суду невідомий, до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.173-2 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 394781 від 10.10.2025 року, 04 червня 2025 року приблизно о 10 годині 00 хвилин в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 умисно позбавив рідну тітку ОСОБА_2 коштів в розмірі 397 грн, які належали останній, завдавши шкоди психологічному здоров'ю та вчинивши домашнє насильство економічного характеру повторно протягом року, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 173-2 КупАп.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був повідомлений належним чином. На офіційному сайті Автозаводського районного суду (https://av.pl.court.gov.ua/sud1601/gromadyanam/csz/), в розділі «Громадянам» у вкладці «Список судових справ, призначених до розгляду» з моменту призначення справи до розгляду були зазначені дата, час та місце розгляду справи. Відтак, відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що сприятиме досягненню завдань, визначених статтями 1, 245 КУпАП.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Диспозиція ч. 3 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за повторне вчинення домашнього насильства протягом року, якщо за це вже було накладено адміністративне стягнення. Це означає, що якщо особа вчинила діяння, визначені частинами 1 або 2 цієї статті (фізичне, психологічне чи економічне насильство), а потім знову вчинила подібне діяння протягом 12 місяців, її буде притягнуто до відповідальності за частиною 3 статті 173-2 КУпАП.
Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 394781 від 10.10.2025 року, ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру, а саме: умисно позбавив рідну тітку ОСОБА_2 коштів в розмірі 397 грн, які належали останній. Однак, диспозиція ч. 3 ст. 173-2 КУпАП чітко вказує на необхідність встановлення факту настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Суд зазначає, що поняття "психологічне здоров'я" та "психічне здоров'я" не є тотожними.
Відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я України № 199 від 15.04.2008 року "Про затвердження Порядку застосування методів психологічного і психотерапевтичного впливу", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.07.2008 р. за N 577/15268 розмежовується загальний "психологічний вплив" та більш спеціалізовані категорії, пов'язані з "розладами психічного стану" або "психічними розладами", які потребують медичної діагностики та втручання. Факт "шкоди психологічному здоров'ю", зазначений у протоколі, сам по собі не є достатнім для беззаперечного висновку про настання "шкоди психічному здоров'ю" у контексті ст. 173-2 КУпАП, якщо такі розлади не були діагностовані відповідними фахівцями.
Таким чином, докази, які підтверджують обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні, а обов'язкові ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, та вина ОСОБА_1 у його вчиненні, не доведені.
Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду, та виключати будь-яке інше розумне пояснення події, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у його вчиненні.
За викладених обставин суд вважає вину ОСОБА_1 недоведеною достатніми та беззаперечними доказами, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 9, 247, 268, 280, 283, 284, 285 КУпАП,
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Автозаводського районного суду
м. Кременчука Андрій МАЛТИЗ