01.12.2025 Провадження по справі № 2/940/784/25
Справа № 940/1942/25
Іменем України
01 грудня 2025 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Самсоненка Р.В.
за участю секретаря судових засідань Зіп'юк Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Тетієві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (надалі - ТОВ «Бізнес Позика») звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за договором № 509238-КС-001 про надання кредиту від 20.09.2024 в розмірі 39413,78 грн. та понесені судові витрати.
В обґрунтування позову зазначено, що 20.09.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 509238-КС-001 про надання кредиту. Договір укладений в електронній формі в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 509238-КС-001 від 20.09.2024.
Відповідно до умов договору кредитодавець надає позичальникові грошові кошти в розмірі 6000,00 грн. строком на 24 тижні до 07.03.2025 та стандартною процентною ставкою за кредитом: фіксована 0,7% в день.
30.11.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору № 509238-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов додаткової угоди ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику додатково кредит в сумі 12000,00 грн.
Позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит у розмірі 18000,00 грн, втім ОСОБА_1 порушує взяті на себе договірні зобов'язання, здійснивши лише часткову оплату за кредитним договором на суму 5184,80 грн., внаслідок чого станом на 04.09.2025 заборгованість за договором № 509238-КС-001 про надання кредиту становить 39413,78 грн.
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 14.10.2025 року відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
17.11.2025 до суду від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву у якому остання просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обгрунтування поданого відзиву відповідачка зазначає, що позивачем на обгрунтування позовних вимог до матеріалів справи не надано виписки по рахунку, інших первинних документів, які б свідчили про виникнення у неї за кредитним договором заборгованості. У матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості, який дозволив би перевірити правильність нарахування відсотків, а також, зробити висновок, що заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачкою умов кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачкою. Зазначені розрахунки заборгованості, долучені позивачем до матеріалів справи, не можна покласти в основу рішення у справі, оскільки з них не можливо встановити формування заборгованості та її складові, суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків по кожному платіжному періоду. Крім того, вважає, що в позивача відсутні правові підстави нарахування відсотків на рівні 20042,40 грн., що є поза межами строку кредитування встановленого кредитним договором. Тому відсотки, якщо й повинні стягуватись, то до 17.05.2025 і на рівні 13911,52 грн. Таким чином відповідачка не визнає позовних вимог в цій частині, так як борг не підтверджено належними доказами. Щодо стягнення заборгованості за комісією в розмірі 2400,00 грн. зазначила, що положення пунктів 2.5 та п. 4.2.2 Графіку платежів за договором № 509238-КС-001 про сплату комісії за надання кредиту є нікчемними в силу ст. 228 ЦК України, а тому вважає, що внесені відповідачкою в розмірі 1200,00 грн., які незаконно позивачем зараховані як комісія необхідно відмінусувати від тіла кредиту у разі задоволення позовних вимог. Крім того, вважає, що сума заборгованості по відсотках у розмірі 20042,40 грн, нарахована з порушенням вимог закону, оскільки, відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право стягнути заборгованість по нарахованим та несплаченим процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Відповідно до Договору позики сума кредиту була надана строком до 17.05.2025, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 33282,90 грн, з яких 13911,52 грн відсотки за користування кредитом, а відтак проценти не могли бути нараховані поза строком дії договору.
19.11.2025 представником позивача ТОВ «Бізнес Позика» Козачок М.О. подано відповідь на відзив у якій остання підтримує позовні вимоги в повному обсязі та зокрема зазначає, що ТОВ «Бізпозика» свої зобов'язання за Договором кредиту та Додатковою угодою № 1 до нього виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в загальному розмірі 18000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті). Відповідачка в підтвердження своїх доводів про начебто не отримання кредиту від Позивача, могла просто надати суду виписку зі свого карткового рахунку в АТ КБ «ПриватБанк». При цьому, це не означає, що Кредитний договір між позивачем та відповідачем не був укладений, та не означає що Позичальник не має зобов'язань за Кредитним договором, оскільки ТОВ «Бізнес Позика» лише перераховує кредитні кошти на той номер банківської картки, який Позичальник вказав в його особистому кабінеті на веб-сайті Кредитодавця під час укладення Кредитного договору. Кредитодавець жодним чином не обмежував час на ознайомлення Позичальника з умовами Кредитного договору та Правилами; позичальник добровільно погодився з умовами Кредитного договору та погодився його виконувати (що відповідає принципу свободи договору, який встановлений у статті 627 ЦК України). Якби Позичальника не влаштовували умови Кредитного договору, він міг його просто не укладати; протягом строку дії Кредитного договору та/або після його закінчення Позичальник не звернувся із заявою про розірвання Кредитного договору та/або визнання Кредитного договору недійсним в цілому або його окремих частин. Звертаємо увагу суду, що всі істотні умови Кредитного договору, зокрема тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту (у випадку її встановлення), строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо - встановлені не у Правилах надання кредитів чи Паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами), а у Кредитному договорі, який уклала Відповідачка шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Надані Позивачем разом з позовною заявою докази перерахування кредитних коштів у вигляді довідок з платіжної системи є належним, допустимим та достатнім доказом перерахування кредитних коштів Відповідачу за Кредитним договором. Наданий Позивачем разом з позовною заявою Розрахунок заборгованості за Кредитним договором, разом з іншими доказами по справі (Кредитним договором, доказом перерахування кредитних коштів тощо), є належним, допустимим та достатнім доказом існування у Відповідача заборгованості за Кредитним договором. ТОВ «Бізнес Позика» просило суд стягнути з відповідачки лише заборгованість по тілу, процентам, та комісії за надання кредиту, які були нараховані відповідно до умов Кредитного договору. Щодо подорожчання загальної вартості кредиту, зазначив, що якби Позичальник здійснював платежі у відповідності до встановленого графіку платежів, йому дійсно потрібно було б сплатити суму орієнтовної загальної вартості кредиту, яка зазначена у Кредитному договорі.Однак порушення Позичальником графіку платежів закономірно призвело до подорожчання загальної вартості кредиту. Для спростування позовних вимог Позивача, сторона Відповідача мала б надати суду докази здійснення всіх платежів за кредитним договором у розмірі та строк, відповідно до встановленого у п. 4.2.2. Кредитного договору графіку платежів та у встановленому у п. 8.2. Додаткової угоди №1 до Кредитного договору графіку платежів, однак сторона Відповідача таких доказів суду не надала. Крім того, звертаємо увагу суду, що всі істотні умови Кредитного договору, зокрема тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту, строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо - встановлені НЕ у Правилах надання кредитів чи Паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами), а у Кредитному договорі, який уклав Відповідач шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідач здійснював платежі за Кредитним договором знаючи про те, що вони будуть розподілятися зокрема на погашення його заборгованості за комісією за надання кредиту, та не заперечував проти цього протягом всього строку дії Кредитного договору. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов Кредитного договору, Відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання факту укладення Кредитного договору і, відповідно, визнання правомірності вимог Позивача щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором, зокрема заборгованості за комісією за надання кредиту. Разом з тим, зазначає, що у відзиві на позовну заяву сторона Відповідача не заперечувала факт здійснення Відповідачем платежів за Кредитним договором.
10.11.2025 на виконання ухвали Тетіївського районного суду Київської області від 14.10.2025, від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла до суду запитувана інформація стосовно ОСОБА_1 .
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 20.09.2024 ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Бізнес Позика» договір про надання кредиту в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця. Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій щодо укладення електронного договору № 509238-КС-001 про надання кредиту.
Відповідно до умов договору, кредитодавець надає позичальникові грошові кошти у розмірі 6000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та правилами надання споживчих кредитів. Строк кредитування 24 тижні до 07.03.2025, зі сплатою процентної ставкки за кредитом: фіксована 0,7% в день. В свою чергу, позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування таким кредитом та комісію за його надання в порядку та на умовах, визначених договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» (п. 4.1-4.8 договору).
Згідно п. 2.5 кредитного договору комісія за видачу кредиту становить 1200,00 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір Комісіїне може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.
Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит також належить до Комісії за видачу кредиту і може одноразово нараховуватись при кожному отриманні Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, якщо нарахування Комісії за видачу додаткових грошових коштів передбачено відповідними Додатковими угодами до цього Договору, якими Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів
Сторонами на момент укладення договору п. 4.2.2 встановлено графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і відповідно до якого застосовуватиметься знижена процентна ставка.
Однак, п. 4.2.4 сторони також погодили, що у випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідні коригування зобов'язання позичальника, в тому числі із врахуванням скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою.
30.11.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору № 509238-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 1 додаткової угоди Кредитодавець та Позичальник підтверджують, що станом на 30.11.2024 р., сума неповернутого Позичальником Кредиту становить: 4 971,38 грн.
Кредитодавець та Позичальник підтверджують, що на дату укладення Додаткової угоди Позичальником в повному обсязі виконано зобов'язання по оплаті процентів за користування Кредитом та Комісії, які нарахованіна підставі Договору( п. 2).
3. Кредитодавець та Позичальник домовились, що з дати укладення Додаткової угоди:
3.1. Кредит збільшується на 12000 грн, та Кредитодавець, на умовах викладених в Договорі, збільшує суму Кредиту, а Позичальник отримує збільшення суми Кредиту та зобов'язується повернути Кредит, збільшений на 12000 грн у строки та на умовах викладених у Договорі.
3.2. Після збільшення суми Кредиту, загальний розмір отриманого (відповідно до Договору та Додаткової угоди) та неповернутого Позичальником Кредиту складатиме 16 971,38 грн.
4. Сторони домовились, що строк кредитування продовжується на 71 (Сімдесят один ) днів з дати укладення цієї Додаткової угоди. З урахуванням цього загальний строк кредитування за Договором становить 240 (двісті сорок) днів.
5. Комісія за надання додаткової суми Кредиту: 2400 грн.
6. Після укладення цієї Додаткової угоди та збільшення розміру Кредиту будуть змінені умови кредитування за Договором. У зв'язку із зазначеним, після укладення цієї Додаткової угоди та отримання Позичальником додаткових грошових коштів у Кредит:
-загальний розмір Кредиту становить: 16971,38 грн (п.1 та п.3. Додаткової угоди);
-орієнтовна реальна річна процентна ставка: Одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят три цілих вісімдесят вісім сотих процентів;
-орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 33282,9 грн;
-загальні витрати за Кредитом: 16 311,52 грн;
-кількість днів користування Кредитом, що залишається після укладення цієї Додаткової угоди: 169 (Сто шістдесят дев'ять ) календарних днів;
-денна процентна ставка: 0,57 процентів.
На виконання умов вказаного договору та додаткової угоди № 1 до нього кредитні кошти в розмірі 6000,00 грн 20.09.2024 та 12000,00 грн. 30.11.2024 були перераховані відповідачці на платіжну картку НОМЕР_2 , яка зазначена в договорі, як засіб електронного платіжного засобу позичальника, що вбачається з інформаційної довідки ТОВ «ПрофітГід» та виписки по вказаній платіжній картці за період з 20.09.2024 до 17.05.2025, наданою АТ КБ «ПриватБанк» листом № 20.1.0.0.0/7-251029/81330 від 30.10.2025 на виконання ухвали суду від 14.10.2025.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 509238-КС-001 від 20.09.2024 розмір заборгованості відповідачки станом на 31.07.2025 складає 48309,78 грн, з яких 16971,38 грн - заборгованість за тілом кредиту, 20042,40 грн - заборгованість за відсотками, 2400,00 грн заборгованість за комісією, 8896,00 грн - штраф.
Оскільки до теперішнього часу відповідачка ОСОБА_1 грошове зобов'язання за кредитним договором № 509238-КС-001 від 20.09.2024 не виконала, здійснивши часткову оплату за кредитним договором в сумі 5184,80 грн, то позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в розмірі 39413,78 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 16971,38 грн; суми прострочених платежів по процентах - 20042,40 грн; суми прострочених платежів за комісією - 2400,00 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Із дослідженого судом договору № 509238-КС-001 про надання кредитувід 20.09.2024 встановлено, що даний договір укладено в електронній формі та зі сторони споживача підписано електронним підписом.
Отже, підписання вищезазначеного договору свідчить про те, що ОСОБА_1 всі умови цілком зрозуміла та своїм підписом підтвердила та закріпила те, що сторони договорів діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частинами 1 та 2 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Так, надані ТОВ «Бізнес Позика» докази, які досліджені судом, підтверджують факт укладення договору між сторонами у справі та порушення відповідачкою взятих на себе договірних зобов'язань.
Щодо доводів сторони відповідача що у матеріалах справи відсутні виписка по рахунку та розрахунок заборгованості, суд вважає такі неспроможними з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що номер банківської картки для перерахування кредитних коштів за Кредитним договором був вказаний Позичальником під час укладення Кредитного договору в його особистому кабінеті на веб-сайті Кредитодавця. На підтвердження вищезазначеного, до позовної заяви був доданий витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи на веб-сайті Кредитодавця "Анкета клієнта", відповідно до якого Позичальником був зазначений номер банківської картки НОМЕР_2 для перерахування на цю картку кредитних коштів за Кредитним договором.
Як стверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» та випискою по банківській картці НОМЕР_1 за період з 20.09.2024 по 17.05.2025, долученою до цієї відповіді, згадана банківська картка була випущеною саме на ім'я ОСОБА_1 , що повністю підтверджує дані, які наведені позивачем у розрахунку заборгованості, який долучено до позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог.
Відповідно до підтверджень щодо здійснення переказу грошових коштів на банківську картку НОМЕР_2 було перераховано кошти у сумі 6000,00 грн 20.09.2024 призначення платежу: Перерах. коштiв ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 зг. до кредитного дог. №509238-КС-001 від 20.09.2024; та 12000,00 грн. 30.11.2024. призначення платежу: Перерах. коштiв ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 зг. Дод. угоди від 30.11.2024 до кредитного дог. №509238-КС-001 від 20.09.2024.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка взяті на себе зобов'язання з повернення тіла кредиту, сплати процентів не виконувала, у зв'язку з чим, їй було нараховано процентів на загальну суму 20042,40 грн., яка складається із суми процентів по зниженій (пільговій) процентній ставці та стандартній процентній ставці до закінчення терміну дії договору тобто, після 17 травня 2024 року нарахування процентів за договором позивачем не здійснювалось, що знайшло своє відображення також і в розрахунку.
Матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року у справі № 753/7883/15 (рішення у ЄДРСР № 75498350), доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.
Водночас, відповідачкою ОСОБА_1 не надано до суду жодних доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості чи контррозрахунку суми заборгованості.
Отже, сума заборгованості по процентам у розмірі 20042,40 грн підтверджена розрахунком заборгованості за договором № 509238-КС-001 від 20.09.2024 про надання кредиту, що повністю відповідає як умовам кредитного договору так і вимогам законодавства України.
З огляду на таке у суду немає підстав сумніватися у обґрунтованості розрахунків, які беруться до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем.
Отже позовна вимога про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 20042,40 грн прострочених платежів по процентах підлягає до задоволення в повному обсязі.
Щодо стягнення з відповідачки комісії за надання кредиту суд зазначає наступне.
Згідно п. 2.5 кредитного договору № 509238-КС-001 від 20.09.2024 комісія за видачу кредиту становить 1200,00 грн.
Відповідно до п 5 додаткової угоди № 1 до договору № 509238-КС-001 про надання кредиту від 30.11.2024 комісія за надання додаткової суми кредиту: 2400,00 грн.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
За приписами частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті1та частини другої статті8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 11 лютого 2021 року № 16 затвердило Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до пункту 5 Правил кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.
Кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил).
Аналізуючи умови кредитного договору № 509238-КС-001 від 20 вересня 2024 року та Правила надання споживчих кредитів ТОВ "Бізнес позика", суд приходить до висновку про правомірність дій позивача щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов'язкових платежів.
Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 13 липня 2022 року у справі N 496/3134/19, який в подальшому підтримувався Верховним Судом, зокрема, в постанові від 24 травня 2024 року в справі № 461/2735/23 (провадження № 61-16948св23).
Крім того, як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідачкою ОСОБА_1 було сплачено 1200,00 грн комісії за договором № 509238-КС-001 про надання кредиту від 20.09.2024, що свідчить про визнання останньою умов кредитного договору, а відтак позовна вимога про стягненн з ОСОБА_1 комісії у розмірі 2400,40 грн підлягає до задоволення.
З огляду на наведені вище норми права, встановлені фактичні обставини справи, враховуючи, що відповідачка ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконала, кредитні кошти разом з відсотками сплатила частково, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 39413,78 грн, розмір якої підтверджено наданим позивачем розрахунком та відповідачкою не спростовано, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Разом з тим, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 2422,40 грн. підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача, відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
У контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 10, 12, 76, 81, 82, 141, 178, 247, 264-268, 279, 354 ЦПК України, статтями 207, 509, 525, 526, 527, 536, 610, 611, 626, 628, 633, 634, 1048, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» код ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, заборгованість за Договором № 509238-КС-001 про надання кредиту від 20.09.2024 року, у розмірі 39413 (тридцять дев'ять тисяч чотириста тринадцять) гривень 78 копійок та понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Р.В. Самсоненко