Єдиний унікальний номер: 379/2160/25
Провадження № 2/379/846/25
про залишення позовної заяви без руху
28 листопада 2025 року м. Тараща
Суддя Таращанського районного суду Київської області Разгуляєва О.В., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною позовною заявоюдо ОСОБА_2 в якій просить суд розірвати шлюб між нею та відповідачем, визначити місце проживання малолітніх дітей разом з матір'ю.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати ст.ст. 175-177 ЦПК України.
Вивчивши матеріали позовної заяви, суддя вважає необхідним позовну заяву залишити без руху, виходячи з наступного.
Згідно п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
У прохальній частині позовної заяви позивачка просить розірвати шлюб та визначити місце проживання малолітніх дітей разом з матір'ю.
В порушення ч. 1 ст. 188 ЦПК України в позовній заяві не зазначені обставини наявності спору між сторонами щодо місця проживання дитини та докази, що їх підтверджують.
Позивачка ставить вимоги про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, однак з позову взагалі не вбачається, що між подружжям існує спір про визначення місця проживання дітей,
При цьому слід зауважити, що в позові об'єднано дві позовні вимоги які, на думку суду, не можуть бути розглянуті в одному позовному провадженні (розірвання шлюбу і визначення місця проживання дитини).Вимоги про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини не взаємопов'язані між собою, регулюються різними нормами права і вирішення позовної вимоги про розірвання шлюбу не залежить від вирішення позовної вимоги про визначення місця проживання дитини відповідно до вимог ст. 161 СК України.
Спільний розгляд, різних не взаємопов'язаних між собою позовних вимог, може ускладнити вирішення справи. При цьому, в справах про розірвання шлюбу, передбачена можливість надання сторонам строку для примирення та зупинення в зв'язку з цим провадження у справі, що в свою чергу не передбачено при розгляді справ про визначення місця проживання дитини, і як наслідок, може призвести до безпідставного затягування розгляду позовної вимоги про визначення місця проживання дитини, тому зазначені вище вимоги повинні розглядатися окремо.
Крім того, при розгляді такого спору обов'язковим є залучення служби у справах дітей та надання ним відповідного висновку, тобто збільшується обсяг учасників процесу, що ускладнює вирішення справи в цілому.
В постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) вказано, що «Під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини участь органу опіки та піклування є обов'язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (суд обов'язково враховує стан здоров'я і батьків, і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло».
Позивачем не зазначено, якими діями саме відповідач не визнає, порушує, чи оспорює права позивача відносно місця проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Таким чином, у позові не викладено обставин і не зазначено доказів того, у чому конкретно полягає однорідність позовних вимог про розірвання шлюбу, про визначення місця проживання дитини, які не взаємопов'язані між собою, регулюються різними нормами права і правильність вирішення позовних вимог про розірвання шлюбу, не залежить від правильності позовних вимог про визначення місця проживання дитини. Крім того, як вже зазначено вище, строки розгляду позовних вимог про розірвання шлюбу і позовних вимог про визначення місця проживання дітей, є різними.
Дана обставина перешкоджає вирішенню питання про відкриття провадження у справі.
Крім того, відповідно до вимог ч. 4 ст. 177ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Також позивач ОСОБА_1 просить звільнити її від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 1ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Згідно з ч.3 ст. 136 ЦПК України з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Положення ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначають вичерпний перелік категорій осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Згідно з положеннями ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити оплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов, зокрема, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, або позивачами є певні категорії осіб, перелічені у вказаній статті. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Позивачем ОСОБА_1 до позовної заяви не додано жодних доказів на підтвердження того, що наявна будь-яка з умов, передбачених ч.1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», в результаті встановлення якої суд мав би правові підстави для відстрочення або звільнення її від сплати судового збору. Отже, на даний час суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про звільнення сплати судового збору.
Як вбачається з позовної заяви, в ній на даний час наявні 2 (дві) вимоги немайнового характеру - про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимоги немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру, що передбачено ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позовної заяви про розірвання шлюбу судовий збір складає 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на 2025 рік становить 1 211,20 грн.
Крім того, відповідно до п. 2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовийзбір» за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру судовий збір складає 0,4прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на 2025рік складає1211,20грн.
Отже, позивачу ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір за дві вимоги немайнового характеру у розмірі 2422,40 грн. (1 211,20 грн.+1 211,20 грн).
Крім того, відповідно до ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Тобто, самі лише обставини, пов'язані з відсутністю коштів, не можуть вважатися підставою відстрочення сплати судового збору, враховуючи, що позивачем не додано належних доказів, які б підтверджували неможливість сплатити судовий збір у визначеному законом розмірі.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У даному випадку необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, яке визначено ЦПК України, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З урахування вищевикладеного, клопотання позивачки про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Виходячи з наведеного вище, позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, підлягає залишенню без руху, з наданням позивачу строку для: або подання уточненої позовної заяви з урахуванням доплати судового збору, та визначення кола учасників справи за другою позовною вимогою з наданням висновку органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання дитини; або подання уточненої позовної заяви відносно лише однієї першої вимоги про розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України, якщо позовна заява подана без додержання вимог, передбачених ст.ст. 175, 177 ЦПК України, вона підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, залишити без руху.
Надати строк для усунення викладених у мотивувальній частині недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заяву вважати неподаною і повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя
Таращанського районного суду
Київської області Олександра РАЗГУЛЯЄВА