вул. Димитрія Ростовського, 35, селище Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001, тел. (063)069-85-65, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua
"01" грудня 2025 р. Справа № 370/2912/25
Провадження № 2/370/1025/25
Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Білоцької Л.В., розглянувши у приміщенні суду у селищі Макарів Київської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» (далі - ТОВ «Іннова-Нова», позивач), звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позичальник, відповідач), в якому просило стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором № 7879040425 від 19.04.2025 у сумі 23 050 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.04.2025 між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання грошових коштів у позику № 7879040425.
За умовами договору ТОВ «Іннова Фінанс» надало відповідачу кошти в розмірі 5 000 грн, строком на 360 днів, зі сплатою відсотків у розмірі 1,0 % в день, шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . Таким чином, ТОВ «Іннова Фінанс» виконало свої зобов'язання за договором кредиту.
Відповідач зобов'язалася повернути грошові кошти, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки у порядку та на умовах, визначених договором. Проте, в порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконувала, в результаті чого станом на 12.09.2025 утворилася заборгованість у розмірі 23 050 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту в сумі 5 000 грн; заборгованість за процентами 7 300 грн, заборгованість по комісії 750 грн, заборгованість по пені 10 000 грн.
Тому позивач звернуся із позовом до суду.
Ухвалою суду від 02.10.2025 позовну заяву ТОВ «Іннова-Нова» прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
17.10.2025 відповідачем подано відзив на позову заяву, в якому вона зазначила, що визнає позовні вимоги у частині стягнення із неї заборгованості за тілом кредиту у сумі 5 000 грн. Водночас відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Окрім цього, сума заборгованості по процентах у розмірі 7 300 грн перевищує суму кредиту, тоді як п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» вказує, що несправедливими, зокрема, є умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції) у разі не виконання ним зобов'язань за договором. Тому у цій частині позовних вимог просила відмовити.
04.11.2025 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, у якій він зазначив, що умови договору не можна вважати не справедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив, що 19.04.2025 ТОВ «Іннова Фінанс» уклало з ОСОБА_1 договір надання грошових коштів у позику № 7879040425 (а.с. 7-18), за яким ТОВ «Іннова Фінанс» зобов'язалося надати відповідачу кредит у розмірі 5 000 грн строком на 360 днів, а ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кредит та сплатити за користування ним проценти.
Також відповідач ознайомилася із паспортом споживчого кредиту (а.с. 21-23).
Згідно із п. 2.6. договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов. Стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього Договору, та становить: (1) 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього договору; (2) 0.87% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня з дати укладення цього Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат яка настане раніше).
Відповідно до п. 2.7. комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого Кредиту та нараховується на суму виданого за цим договором Кредиту у день надання кредиту. Якщо в цьому пункті договору значення розміру комісії за видачу Кредиту становить 0% (нуль процентів), це означає, що комісія за видачу Кредиту відсутня.
Згідно із п.7.3. договору у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов'язань згідно договору, уключаючи прострочення виконання зобов''язань зі сплати платежів, визначених Графіком платежів, з наступного календарного дня Позичальник повинен виплатити Товариству штраф у розмірі 28% від суми простроченого платежу (частини суми кредиту, визначеної Графіком платежів, та нарахованих процентів), за кожен факт такого прострочення.
За порушення Позичальником строків повернення кредиту та/або прострочення сплати процентів у строки, визначені договором, Кредитодавець має право стягнути з Позичальника пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15% від суми простроченого платежу. Позичальник зобов'язується сплатити нараховану пеню у день закінчення строку дії цього договору або в день дострокового повернення Кредиту у повному обсязі (п.7.4. договору).
Відповідно до п.7.5. договору нарахування неустойки здійснюється Товариством з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про захист прав споживачів».
Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (п.3.1. договору).
ТОВ «Іннова Фінанс» виконало своє зобов'язання за договором та 19.04.2025 перерахувало відповідачу на його банківську картку № НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 5 000 гривень, що підтверджується листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім» № 7/15685 від 18.09.2025 (а.с. 41).
Окрім цього, факт отримання кредитних коштів не заперечує і відповідач.
Водночас відповідач свої зобов'язання відповідно умов договору позики не виконала, та має заборгованість в розмірі 23 050 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту в сумі 5 000 грн; заборгованість за процентами 7 300 грн, заборгованість по комісії 750 грн, заборгованість по пені 10 000 грн (а.с. 50-51).
Будь-яких доказів на спростування розрахунку заборгованості позивача, а також контр розрахунку відповідач не надала.
У вересні 2025 року ТОВ «Іннова Фінанс» змінило назву на ТОВ «Іннова-Нова».
Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються Законом України «Про електронну комерцію», ЦК України.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до ч. 4, ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно з ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до цього Закону, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов'язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідач не заперечує факту не повернення нею тіла кредиту та процентів за користування ним, а тому вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 5 000 грн підлягають задоволенню.
Окрім цього, суд відхиляє доводи відповідача щодо несправедливості умов договору щодо нарахування процентів.
За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 цього ж закону несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
У постанові від 02.1.2015 у справі № 6-1341 цс 15 Верховний Суд України наголосив, що Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
У Рішенні Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) зазначено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
У постанові Верховного Суду України від 11.09.2013 у справі № 6-40цс13 зроблені такі висновки: «Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Аналізуючи норму ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві».
Кредитний договір було укладено в електронній формі за допомогою веб-сайту та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Факт укладення даного договору, отримання кредитних коштів визнано та підтверджено сторонами.
Відповідно до п.10.9 підписуючи цей договір, Позичальник підтверджує, що: перед укладенням цього договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та розміщена на Веб-сайті, а також інші документи та інформацію, які Позичальник запросив у Кредитодавця до моменту укладення договору.
В матеріалах справи також є Паспорт споживчого кредиту - інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, з якою відповідач була ознайомлена.
Однак, умови кредитного договору щодо розміру процентної ставки не можна вважати несправедливими, оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.
Крім того, проценти за користування кредитом визначено відповідно до ст.ст. 1048,1056-1 ЦК України, відповідно вони не є компенсацією за невиконання зобов'язань за договором в розумінні вище вказаного положення закону.
Позивач, підписуючи договір, була ознайомлена з його умовами, відповідно розуміла їх зміст та розмір процентів, та надала свою згоду на отримання кредитних коштів.
Оскільки сума кредиту незначна і відповідно позивач, детально ознайомившись з умовами договору, мала змогу зрозуміти, що розмір відсотків на пряму буде залежати від строку за який вона поверне кредит, у суду відсутні підстави визнавати несправедливими умови договору, щодо встановлення розміру відсотків за користування кредитом.
Переконливих та істотних доводів щодо несправедливості умов кредитного договору, існування суттєвого дисбалансу між договірними правами і обов'язками сторін на шкоду споживачеві, позивачем не наведено.
Відтак, позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору вимогам законодавства.
Тому вимови про стягнення заборгованості за процентами та комісією є обґрунтованими.
Однак відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З огляду на це, вимоги позивача про стягнення із відповідача пені у розмірі 10 000 грн не підлягають задоволенню.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню, оскільки достовірно встановлено, що відповідач належним чином не виконала взяті на себе за договором зобов'язання, доказів на спростування вказаних обставин відповідачем суду надано не було, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості тілом кредиту, процентами та комісією є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню частина документально підтверджених (а.с. 6) судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1 371,47 грн, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. 5,76-81,83,95,141,247,265,354-355ЦПК України суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» заборгованість за договором надання грошових коштів у позику № 7879040425 від 19.04.2025 у розмірі 13 050 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» 1 371,47 грн судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося - з дати складання повного його тексту.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 01.12.2025.
Реквізити сторін:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова»: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 10, поверх 2, оф. 5, код ЄДРПОУ 44127243.
ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Л.В. Білоцька