Справа № 358/810/25 Провадження № 3-зв/358/4/25
28 листопада 2025 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі головуючого судді - Лебединець Г.С., секретар судового засідання Ведмеденко І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні заяву захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , адвоката Ящука Леоніда Адамовича, про відвід судді Богуславського районного суду Київської області Романенко К.С. від розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,-
В провадженні судді Богуславського районного суду Київської області Романенко К.С. перебуває справа про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
В даній справі захисником - адвокатом Ящуком Л.А. заявлено відвід головуючому судді Романенко К.С.
Заяву про відвід було передано на розгляд іншому складу суду - судді Лебединець Г.С. та призначено судове засідання з розгляду заяви про відвід.
В судове засідання учасники справи не з'явилися. Від захисника - адвоката Ящука Л.А. надійшла заява про розгляд заяви про відвід без участі сторони захисту, заяву підтримує, з підстав у ній зазначених, та просить задовольнити.
При розгляді вказаної заяви про відвід судді суд приймає до уваги те, що Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді і відповідно не передбачають порядку розгляду заяви про відвід.
Водночас Рада суддів України у рішенні № 34 від 08.06.2017 роз'яснила, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до КУпАП, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства, суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства, може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.
Водночас, згідно з ч.1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Згідно з усталеною судовою практикою Європейського суду з прав людини норми КУпАП носять карний кримінально-правовий характер, а справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальними, тому адміністративні правопорушення підпадають під гарантії статті 6 Конвенції (рішення у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року, п.п. 21-22).
Одним з найважливіших прав людини в сучасній демократичній державі є право на справедливий суд. Забезпечення справедливого правосуддя, яке базується на верховенстві права, витікає з низки міжнародних нормативно-правових актів, ратифікованих Україною, а отже є частиною національного законодавства, а також міжнародних зобов'язань, порушення яких призводить не лише до накладання відповідних, але й до значних репутаційних втрат, що прямо відзначаються на міжнародному положенні нашої держави та низка інших негативних наслідків. Одним з таких документів є Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікована Україною 17.07.1997.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Статтею 2 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною. Цей Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Таким чином, керуючись принципом верховенства права, враховуючи вимоги ст.129 Конституції України, ч.1 ст.6, ч.1 ст.7, ст.9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та загальними засадами судочинства з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, яка відносить справи про адміністративне правопорушення до «кримінального провадження», при розгляді заяви про відвід судді, яка розглядає справу про притягнення до адміністративної відповідальності, слід застосувати принцип аналогії закону найбільш близької галузі права, а саме кримінального процесуального права - ст.81 КПК України.
Розглянув заяву про відвід судді Богуславського районного суду Київської області Романенко К.С. від розгляду справи про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, суд вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити з наступних підстав.
За приписами ч. 1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні: (1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; (2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; (3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; (4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; (5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення судді для розгляду справи.
Статтею 76 цього Кодексу визначені підстави недопустимості повторної участі судді в кримінальному провадженні.
За наявності підстав, передбачених статтями 75, 76 КПК України суддя зобов'язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні (ч.ч. 1, 2 ст. 80 КПК України).
Відповідно до ст.80 КПК України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим. Тобто відвід має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність. Особа, яка заявила відвід повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов'язує усунення судді від участі у судовому провадженні.
Підставою для відводу заявник зазначає п.4 ч.1 ст.75 КПК України. Обгрунтовує свою заяву тим, що суддею Романенко К.С. 30.06.2025 ухвалено рішення у справі № 358/930/25, яким було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП. Вказана подія мала місце одночасно із складанням у відношенні ОСОБА_1 адміністративного протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП. Захисник зазначає, що при цьому суддя Романенко К.С. вже надала правову оцінку спірним правовідносинам, тому вказана обставина може призвести до упередженості та необ'єктивності судді.
Щодо вказаних доводів захисника слід зазначити наступне.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має визначатися згідно з: (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (iі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24.02.1993, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).
Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України», рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Ветштан проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Крім того, ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказує, що справедливим в розумінні ст.6 Конвенції може вважатися тільки такий суд, який діє незалежно від будь-яких обставин особистого (людського) чи іншого плану, є безстороннім та безпристрасним, тобто, при абсолютній відсутності обставин, які можуть викликати сумніви в об'єктивності та неупередженості судді.
Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів діяльності судді, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
Разом із тим, слід зазначити, що визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб'єктивного та об'єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб'єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.
Відповідно до п.2.1, 2.3 Бангалорських принципів поведінки судді, при виконанні своїх обов'язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Суддя по можливості обмежує себе у здійсненні дій, що можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та виносити рішення у справах.
При цьому, аналіз практики рішень ЄСПЛ з цього питання дає можливість прийти до висновку що критерієм порушення суб'єктивної складової даного поняття, можуть бути висловлювання судді по суті правової проблеми, яка порушена у позові у засобах масової інформації до свого головування у суді при розгляді конкретної справи; не реагування судді на расистські висловлювання; якщо головуючий у справі, у пресі вжив висловлювання, які натякали на негативну оцінку заявника, ще до того, як суд під його головуванням повинен був винести рішення у справі тощо. Конкретизуючи суб'єктивний критерій, Суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді. Суб'єктивна упередженість полягає, як правило, в умисних чи необережних діях суддів перед початком чи під час судового розгляду справи.
Таким чином, можливо зробити висновок про те, що особа яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факти порушення порядку у визначення складу суду.
При цьому, слід зазначити, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Крім того, суд зазначає, що прийняття рішень, які можуть викликати незадоволення однієї зі сторін, не є ознакою упередженості. Прийняття таких рішень має відбуватися відповідно до принципів судочинства та з урахуванням усіх вимог, що висуваються до судового рішення. Суддя при прийнятті рішення має врахувати усі обставини справи та дослідити усі докази (Рішення у справі Jasiсski проти Польщі від 20 грудня 2005 року, заява № 30865/96, параграфи 54-58).
Підставою для відводу судді Романенко К.С. визначена незгода саме з вищевказаними процесуальними діями судді Романенко К.С. в іншому судовому провадженні.
Крім того, суд звертає увагу, що норми КУпАП не містять положень про можливість застосування преюдиції.
Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу /самовідводу/, якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Розглядаючи заяву про відвід, суд бере до уваги, що для відводу судді заявнику необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він невмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, для задоволення відводу за об'єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність судді є презумпцією, поки не надано доказів протилежного.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 (заява № 33949/02) зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10.05.2018 в адміністративній справі №800/592/17.
Зміст заяви захисника про відвід судді не свідчить про наявність підстав та не містить посилання на обставини, які за суб'єктивними чи об'єктивними критеріями виключають участь судді у розгляді цієї справи відповідно, будь-яких доказів упередженості чи необ'єктивності судді для цілей відводу у розумінні закону заявником не надано, відтак заявлений відвід є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 283, 294 КУпАП, суд -
У задоволенні заяви захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , адвоката Ящука Леоніда Адамовича, про відвід судді Богуславського районного суду Київської області Романенко К.С. від розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - відмовити.
Постанова окремому оскарженню не підлягає.
Головуючий: суддя Г. С. Лебединець