Справа № 379/1096/25
Провадження № 2/357/6124/25
26 листопада 2025 року місто Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання - Вангородської О.С., відповідача - ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду № 3 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання,
23.06.2025 ОСОБА_2 звернувся до Таращанського районного суду Київської області з вказаним позовом обґрунтовуючи тим, що його батьки розлучилися, він проживає разом із матір'ю - ОСОБА_3 . Відповідач у справі - ОСОБА_1 являється його батьком, на підставі рішення суду з нього стягувалися аліменти на його утримання до досягнення повноліття. Наразі він вже є повнолітнім, не одружений, не працює, адже навчається на 1 СТ курсі відділення Електротехнічне, спеціальність Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка Таращанського технічного та економіко - правового коледжу, термін навчання з 01.09.2024 по 30.06.2027, тому потребує матеріальної підтримки зі сторони батька, адже матері важко одній забезпечувати його потреби. Він має інвалідність з дитинства 3 групи, постійно потребує лікування та реабілітації, отримує державну соціальну допомогу особам з інвалідністю, але її не вистачає. Йому невідомо де наразі працює батько та на момент пред'явлення позову між ними не досягнуто згоди з приводу сталого матеріального його утримання. Тому, просив у судовому порядку стягнути з ОСОБА_1 на свою користь аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімум для дитини відповідного віку, до закінчення свого навчання.
08.07.2025 суддею Таращанського районного суду Київської області постановлено ухвалу, якою вказану справу передано за підсудністю до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
09.09.2025 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області отримано справу та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10.09.2025 передано до провадження судді Бондаренко О.В.
10.09.2025 постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 09.10.2025-14:30.
09.10.2025 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення засідання на 07.11.2025 -11:00, у зв'язку із першою неявкою у судове засідання відповідача.
07.11.2025 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення засідання на 26.11.2025 - 14:00, за клопотанням відповідача щодо отримання юридичної правової допомоги та вирішення спору мирним шляхом.
Позивач - ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач - ОСОБА_1 у судовому засіданні позов визнав частково та зазначив, що на отримання правничої допомоги у нього немає коштів, а з центром безоплатної правої допомоги не було зв'язку, тому він не отримав правничу допомогу та не вирішив спір мирним шляхом. Так, позивач його син, навіть при сумнівах щодо батьківства. Незрозуміло чому син не подав позов відразу, як вступив до навчального закладу. Так, з нього стягувалися аліменти на утримання сина до досягнення ним повноліття, є заборгованість та нарахована пеня. Він перебував на службі у лавах ЗСУ, 50% грошового забезпечення стягувалося на погашення аліментів, а потім заблокували його картку. Наразі він звільнений зі служби за станом здоров'я, перебуває на обліку у центрі зайнятості населення, однак скоро його знімуть з обліку. Він має 3 групу інвалідності, працювати не може, за станом здоров'я, має стару матір, якій допомагає. На праві власності він має будинок, де й зареєстрований позивач. Він має пільги УБД, тому син може мати пільги на навчання, але він до нього не звертався.
Суд, заслухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини, спірні правовідносини, з посиланням на докази та норми права.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Встановлено, що ОСОБА_1 з 25 квітня 2006 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 та рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2012 року шлюб між ними було розірвано, від спільного проживання вони мають сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено матеріалами справи: копією свідоцтва про шлюб Серії № НОМЕР_1 від 25.04.2006, копією рішення суду у справі №1003/4765/12, копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 .
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 березня 2013 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , були стягнуті аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.01.2013 і до досягнення дитиною повноліття, та на підставі вказаного рішення суду 05.04.2013 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було видано виконавчий лист, що підтверджено копіями рішення та виконавчого листа у справі № 357/446/13-ц, провадження № 2/357/888/13.
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а з 2015 року проживає за адресою: АДРЕСА_2 разом із матір'ю - ОСОБА_3 ; має третю групу інвалідності з дитинства, йому встановлений DS:Структурна еквіноварусна клишоногість (двобічна вроджена клишоногість, стан після оперативного лікування (2006-2007 р.р.), резидульна еквіно-варусна деформація обох стоп, доформуючийц артроз суглобів передплюсни 2ст, больовий синдром, статико - динамічні порушення, перебуває на обліку в управлінні соціальної та ветеранської політики Білоцерківської райдержадміністрації та йому відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» з 27.03.2025 по 31.10.2025 було призначено державну соціальну допомогу, яка станом на травень 2025 року становила 2361,00 грн; у Державному реєстрі загальнообовязкового державного соціального страхування за період з 2000 року - 2025 рік відсутні відомості щодо особи позивача, що підтверджено матеріалами справи: копією паспорта; 006587950 від 20.08.2021, Витягом з реєстру Фурсівської територіальної громади від 26.03.2025 за № 2025/004050388, Актом про реєстрацію і проживання в м. Тараща громадян № 20 від 14.01.2025, Консультативним висновком спеціаліста КНП КОР «Київська обласна дитяча лікарня №2» від 09.08.2024 та від 03.10.2024, Висновком консультанта КНП «Білоцерківська центральна районна лікарня» Маловільшанської сільської ради від 20.05.2025, Витягом № 118/25/1023/ВТ від 25.03.2025 з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Довідкою ГУ ПФУ у Київській області від 06.06.2025, Довідкою Управління соціальної та ветеранської політики Білоцерківської райдержадміністрації від 05.06.2025.
З копії Довідки Таращанського технічного та економіко - правового фахового коледжу від 21.11.2024 за № 179 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 являється студентом І СТ курсу Електротехнічного відділення, навчається за спеціальністю Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка, на денній формі здобуття освіти, термін навчання з 01.09.2024 по 30.06.2027.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за віком працездатна особа, що підтверджено копією паспорта Серії НОМЕР_3 від 07.04.1998, Довідкою Фурсівської сільської ради Білоцерківського району від 04.07.2025 за № 106/16-04.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Ст. 199 СК України передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Таким чином, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та своїх повнолітніх дітей).
Згідно зі ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Згідно із ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Як вбачається з роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у п. 20 Постанови від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
За змістом ст. 199 СК України законодавцем визначено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчатись, тобто на весь період навчання, який охоплює період від вступу до закінчення чи відрахування з навчання.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Верховним Судом України по справі № 346/103/17 , провадження №61-20178св18 від 23.01.2019.
Згідно зі ст. 191, 200 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Позивач заявляючи вимоги щодо стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) платника аліментів, просив визначити мінімальний розмір аліментів - 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Так, ч.2 ст. 182 СК України передбачено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Однак, відповідно до ч.1 ст. 6 СК України, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття, а враховуючи, що позивач у справі вже досяг повноліття вказана норма у даному випадку не застосовуються.
Також, суд не приймає до уваги твердження позивача щодо необхідності коштів на додаткові витрати, пов'язані з лікуванням та реабілітацією, адже на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (ст. 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються Главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст. 199, 200, 201 цього Кодексу), норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами, про що зазначено у правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 381/2423/20.
Визначаючи розмір аліментів, суд, керуючись принципом регулювання сімейних відносин на засадах справедливості, добросовісності та розумності, враховує наступне: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із матір'ю та перебуває на її утриманні, навчається на денній формі здобуття освіти, що унеможливлює його працевлаштування та самостійне матеріальне забезпечення, тому він потребує фінансової допомоги батьків; мати позивача не має можливості самостійно забезпечувати сина та покривати усі витрати сина, пов'язані з навчанням, проживанням, харчуванням, забезпечення одягом, придбання необхідних канцтоварів, навчального приладдя та інших супутніх витрат; відповідач за віком працездатна особа, відзив на позов з доказами у спростування доводів позивача, доказів у підтвердження вказаних ним обставин та щодо неможливості надавати утримання на повнолітнього сина, який продовжує навчання, до суду не подав.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам у їх сукупності, керуючись основними засадами цивільного судочинства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Також, на підставі ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання до суду вказаного позову, суд дійшов висновку, про стягнення з відповідача на користь держави судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Слід зазначити, що відповідно до ч.4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Керуючись ст. 182, 191, 199-200 СК України, ст. 4, 12, 76 - 82, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
Позовну заяву задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 23.06.2025 і до закінчення ОСОБА_2 навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повний текст рішення не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач - ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_4 .
Повний текст рішення складено 01.12.2025.
Суддя: О. В. Бондаренко